Ухвала суду № 140911331, 26.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

26.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5815/26

За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів

Суддя Назаренко Н.Г.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати в розмірі 129 596,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0245, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 площею 0,0871 га, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна - перехідна галерея, без оформлення права власності, права постійного користування чи права оренди на зазначену земельну ділянку.

Разом і позовом Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ "Піллет Енерго" (ЄДРПОУ 34775658), а саме: об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, в межах суми стягнення у розмірі 129 596 грн. 64 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвалою від 24.09.2026 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, уд.1 офіс 107, код ЄДРПОУ 34775658), у межах суми стягнення в розмірі 129 596,64 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвалою від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

13.10.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду справи № 160/29979/26.

Заява обґрунтована наступним.

Відповідач вказує, що рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 6-19/8 від 19.08.2025 прийняте з порушенням процедури прийняття регуляторного акту, встановленої Законом № 1160-IV, що як наслідок є порушення принципу прозорості та врахування думки суб`єктів, на яких розповсюджується дія регуляторного акту, а відтак підлягає скасуванню. Це рішення відповідач хотів оскаржити, але позов з цього приводу вже подало - ТОВ НВП «ПРОМЕНЕРГЕТИКА» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.08.2025 року № 6-19/8 «Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок».

Зазначений позов було прийнято до провадження ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 по справі № 160/29979/26. Натомість, в зв`язку з тим, що продовжується розгляд справи № 904/4860/25 про стягнення за ТОВ «ПІЛЛЕТ ЕНЕРГО» «безпідставно збережених коштів», що спирається на розрахунок Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок утвореної рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 24-18/4 від 18.04.2023, ТОВ «ПІЛЛЕТ ЕНЕРГО», спираючись на юридичний аналіз, також подало позов з вимогою визнати нечинним та скасувати вищезазначене рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

Відповідач зазначає, що зазначений позов було прийнято до провадження ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року по справі № 160/30188/26.

Відповідач вважає, що суд не зможе на підставі наданих позивачем доказів встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в справі № 904/5815/26 без врахування наслідків справи № 160/29979/26. Розгляд справи щодо визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.08.2025 року № 6-19/8 «Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок», на його думку, встановить факти, що мають преюдиційне значення для вирішення справи № 904/5815/26. Зокрема, це вплине на вирішення питання чи можуть бути законними доказами, на яких ґрунтується позов у справі № 904/5815/26, розрахунки заборгованості затверджені органом позивача законність утворення якого оскаржується.

20.10.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача по зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах звертав увагу на те, що розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

За частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Аналізуючи питання щодо зупинення провадження у господарській справі, Верховний Суд виходить із того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Глава 8 розділу III ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини першої статті 229 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи в розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Таким чином, зупинення провадження у справі з підстав, передбачених цією нормою, є процесуальною дією суду, яка зумовлюється неможливістю розгляду справи, що перебуває в його провадженні, внаслідок взаємопов`язаності матеріальних і процесуальних правовідносин в іншій справі. При цьому об`єктивна неможливість розгляду справи означає, що обставини, які досліджуються в іншій справі, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість його процесуальної юрисдикції.

Як неодноразово зазначав в своїх постановах Верховний Суд, пов`язаність справ не є єдиною та безумовною підставою для зупинення провадження. Сама по собі наявність в суді адміністративної юрисдикції позову про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого, зокрема, здійснено певні розрахунки заборгованості у цій справі, не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду господарського спору про стягнення плати за таким розрахунком. Верховний Суд наголошує, що хоча пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України і передбачає обов`язкове зупинення провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, однак господарський суд не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Тобто вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, та з підставами позову.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

За приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, звернулася до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, у якій Велика Палата зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зробив висновок про те що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по- друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, предметом спору у справі, яка розглядається, є вимоги міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 129 596,64 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0245, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1 площею 0,0871 га.

Відповідач свою заяву про зупинення обґрунтовує посиланням на пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України, тобто на наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 160/29979/26 за позовом ТОВ НВП «ПРОМЕНЕРГЕТИКА» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.08.2025 року № 6-19/8 «Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок», зазначивши при цьому що розгляд справи щодо визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.08.2025 року № 6-19/8 «Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок»,встановить факти, що мають преюдиційне значення для вирішення справи № 904/5815/26. Зокрема, це вплине на вирішення питання чи можуть бути законними доказами, на яких ґрунтується позов у справі № 904/5815/26, розрахунки заборгованості затверджені органом позивача законність утворення якого оскаржується.

Вказане є, на думку відповідача, підставою для зупинення провадження у зазначеній справі до набрання законної сили рішення у наведеній адміністративній справі.

Водночас суд зазначає, що ч.2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно- правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (див. пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Тобто, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 14.10.2025 у справі № 904/2963/24.

Суд також зазначає, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від

01.03.2024 у справі № 910/17615/20 звернулася до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, де зазначено, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України (пункт 5.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 14.10.2025 у справі № 904/2963/24).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, що розглядається іншим судом, а також чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 07.09.2026 у справі № 910/4552/23).

Такий підхід є усталеним у судовій практиці, а відповідні висновки сформовані у постановах, зокрема, від 11.01.2023 у справі № 914/2930/21, від 07.09.2026 у справі № 910/4552/23, від 03.09.2026 у справі № 911/22/24 від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20, від 14.10.2025 у справі № 904/2963/24, від 18.08.2026 у справі № 904/2335/25, від09.09.2026 у справі № 904/2340/25.

Як вбачається з матеріалів цієї справи рішення Дніпровської міської ради від 19.08.2025 року № 6-19/8 «Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок» на момент розгляду справи є чинним нормативно-правовим актом та в установленому законом порядку не скасоване. Крім того, як вже зазначено вище, визнання цього рішення недійсним можливо лише на майбутнє та не має зворотної дії в часі, якщо інше прямо не встановлено судовим рішенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність спору щодо визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради від 19.08.2025 року № 6-19/8 «Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок» в адміністративній справі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду господарської справи про стягнення з відповідача 129 596,64 грн за період з 21.03.2025 по 02.07.2026 у цій справі, а отже, не може бути підставою для зупинення провадження у ній на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 26.10.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У зв`язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г з 21.10.2026 по 23.10.2026 у відпустці, ухвалу складено 26.10.2026.

СуддяН.Г. Назаренко