Рішення № 140911302, 15.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4875/24

за позовом Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради

до Відповідача-1: Комунального підприємства "Міськсервіс" Самарівської міської ради

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Анатолійовича

про визнання недійсним договору, повернення об`єкту благоустрою (земельної ділянки)

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

прокурор Риженко В.О.

від позивача не з`явився

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Новомосковської окружної прокуратуру Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради (далі Позивач) до Комунального підприємства "Новомосковськміськсервіс" Новомосковської (далі Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Олійник Віталія Анатолійовича (далі Відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати недійсним договір про надання в тимчасове користування об`єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг № 110 ТС від 01.04.2023, укладений між КП "Новомосковськміськтранс" Самарівської (Новомосковської) міської ради та фізичною особою - підприємцем Олійником Віталієм Анатолійовичем, щодо об`єктів благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 613,16 кв.м., що розташовуються в районі вул. Сучкова, 34, вул. Сучкова, 36, вул. Сучкова, 32, вул. Гетьманська, 35 у м. Самар (Новомосковську) під комплексом тимчасових споруд для продажу продуктової групи товарів.

- зобов`язати ФОП Олійника Віталія Анатолійовича повернути об`єкт благоустрою (земельну ділянку), площею 613,16 кв. м., розташований в районі вул. Сучкова, 34, вул. Сучкова, 36, вул. Сучкова, 32, вул. Гетьманська, 35 у м. Самар (Новомосковську), Самарівській міській раді, шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відповідач-1 незаконно передав відповідачу-2 в користування об`єкти (елементи) благоустрою (тротуарне покриття) для потреб споживчого ринку і сфери послуг. Унаслідок такої, на думку прокурора, незаконної передачі об`єктів (елементів) благоустрою відповідач-2 використовує земельні ділянки комунальної власності. Проте, як зазначив прокурор, необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. При цьому прокурор зазначив, що користування земельними ділянками комунальної власності за відсутності рішення ради про передачу такої ділянки у власність або користування, без правовстановлюючих документів та без оформлення прав на земельні ділянки є порушенням вимог земельного законодавства.

Водночас, за доводами прокурора, відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру та інформації, наданої Самарівською (Новомосковською) міською радою, земельні ділянки під розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФОП Олійнику В. А. не надавалися.

За доводами прокурора, аналіз умов договору від 01.04.2023 № 110 ТС свідчить про фактичне оформлення між сторонами відносин оренди земельних ділянок. Тому прокуратура вважала, що сторони договору від 01.04.2023 № 110 ТС із порушенням вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» умисно здійснили підміну понять та фактично приховали під укладеним договором від 01.04.2023 № 110 ТС договір оренди земельних ділянок для розміщення торговельних павільйонів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025 відмовлено в задоволенні позову прокуратури в інтересах держави в особі Самарівської міської ради.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі №904/4875/24 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 року справу передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату №489 від 09.07.2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу №904/4875/24 передано для розгляду судді Ліпинському О.В.

Ухвалою від 14.07.2026 року справу №904/4875/24 прийнято до провадження суддею Ліпинським О.В. та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 13.08.2026 року змінено назву органу прокуратури у справі Новомосковську окружну прокуратуру Дніпропетровської області на Самарівську окружну прокуратуру Дніпропетровської області, змінено назву позивача у справі Новомосковську міську раду на Самарівську міську раду, змінено назву відповідача-1 у справі Комунальне підприємство "Новомосковськміськтранс" Новомосковської міської ради на Комунальне підприємство "Міськсервіс" Самарівської міської ради.

03.09.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В засіданні 08.10.2026 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав проголошення рішення на 15.10.2026 року, про що повідомив сторін.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 15.10.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новомосковської міської ради від 07.03.2023 № 914 XXV сесії VIII скликання затверджено Порядок передачі об`єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку цей акт визначає організаційно-правові основи відносин, які виникають у зв`язку з дією таких чинників, що мають тимчасовий характер і не належать до природних факторів: розміщення та функціонування на території міста тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку передачі об`єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, надавач послуг укладає договори про надання в тимчасове користування об`єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг на території м. Новомосковська. Договір укладається між надавачем послуг та замовником.

ФОП Олійник В.А. звернувся до Новомосковського міського голови із заявами від 16.06.2022 № О-562, від 16.06.2022 № О-563, від 16.06.2022 № О-564, від 16.06.2022 № О-565, від 16.06.2022 № О-566, від 16.06.2022 № О-567, від 16.06.2022 № О-568, від 16.06.2022 № О-569, від 16.06.2022 № О-579, від 16.06.2022 № О-580, від 16.06.2022 № О-581, від 16.06.2022 № О-572, від 16.06.2022 № О-573, від 16.06.2022 № О-574, від 16.06.2022 № О-575, від 16.06.2022 № О-576, в яких просив розглянути відповідність намірів щодо встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності для роздрібної торгівлі, до яких долучив графічні матеріали на топографо-геодезичній основі М 1:500 із зазначенням бажаного місця розташування тимчасових споруд із прив`язкою до місцевості.

Виконавчий комітет Новомосковської міської ради на зазначені заяви ФОП Олійника В.А. надав відповіді, якими погодив місцерозташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

ФОП Олійник В. А. звернувся до Відділу містобудування та архітектури управління по роботі з активами департаменту активів та правового забезпечення виконавчого комітету Новомосковської міської ради із заявами про видачу паспортів прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності від 31.03.2022 № 14, від 31.03.2022 № 15, від 01.07.2022 № 19, від 01.07.2022 № 20, від 01.07.2022 № 21, від 01.07.2022 № 22, від 01.07.2022 № 23, від 01.07.2022 № 24, від 01.07.2022 № 25, від 03.08.2022 № 28, від 03.08.2022 № 29, від 20.09.2022 № 49, від 20.09.2022 № 50, від 20.09.2022 № 51, від 20.09.2022 № 52, від 20.09.2022 № 53, від 20.09.2022 № 54, від 20.09.2022 № 55.

За результатами розгляду поданих заяв Відділом видано паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі від 04.04.2022 № 128 зі строком дії, який продовжено до 04.04.2027; від 04.04.2022 № 129 зі строком дії, який продовжено до 04.04.2027; від 06.07.2022 № 133 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 06.07.2022 № 134 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 06.07.2022 № 135 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 06.07.2022 № 136 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 06.07.2022 № 137 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 06.07.2022 № 138 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 06.07.2022 № 139 зі строком дії, який продовжено до 06.07.2027; від 05.08.2022 № 142 зі строком дії, який продовжено до 05.08.2027; від 05.08.2022 № 143 зі строком дії, який продовжено до 05.08.2027; від 21.09.2022 № 156 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027; від 21.09.2022 № 157 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027; від 21.09.2022 № 158 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027; від 21.09.2022 № 159 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027; від 21.09.2022 № 160 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027; від 21.09.2022 № 161 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027; від 21.09.2022 № 162 зі строком дії, який продовжено до 21.09.2027.

01.04.2023 між КП "Новомосковськміськтранс" (надавач послуг) та ФОП Олійником В.А. (замовник) укладено договір № 110 ТС, відповідно до пункту 1.1 якого надавач послуг з метою реалізації повноважень, наданих власником об`єктів благоустрою м. Новомосковська (територіальною громадою міста в особі Новомосковської міської ради), надає замовнику право тимчасового погіршення існуючого стану об`єкта благоустрою м. Новомосковська шляхом розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, а замовник тимчасово використовує об`єкт благоустрою міста в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору від 01.04.2023 № 110 ТС внаслідок укладення цього договору в замовника не виникає права власності на об`єкти благоустрою (їх частини) та/або елементи благоустрою м. Новомосковська в місці розташування тимчасових споруд.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що цей договір укладається на строк, вказаний у пункті 8.1 договору. Закінчення строку дії договору припиняє право замовника на погіршення існуючого стану об`єкта благоустрою м. Новомосковська та розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

У пункті 1.5 Договору визначено площу та види ділянок об`єктів благоустрою, що використовуються: тротуарне покриття загальною площею 613,16 м2 відповідно до паспортів прив`язки: № 198 у районі вул. Сучкова, 34; № 197 у районі вул. Сучкова, 34; № 196 у районі вул. Сучкова, 34; № 199 у районі вул. Сучкова, 36; № 182 в районі вул. Сучкова, 34; № 181 у районі вул. Сучкова, 34; № 157 у районі вул. Сучкова, 32; № 156 у районі вул. Сучкова, 32; № 143 в районі вул. Сучкова 34; № 142 в районі вул. Сучкова, 32; № 133 в районі вул. Сучкова 32; № 134 в районі вул. Сучкова, 32; № 135 у районі вул. Сучкова, 32; № 128 у районі вул. Сучкова, 32; № 129 у районі вул. Сучкова, 32; № 138 у районі вул. Сучкова, 32; № 137 у районі вул. Сучкова, 32; № 136 у районі вул. Сучкова, 32; № 158 у районі вул. Гетьманська, 35; № 159 у районі вул. Гетьманська, 35; № 160 у районі вул. Гетьманська, 35.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 2.1 Договору надавач послуг має право нараховувати та отримувати від замовника плату за надання в тимчасове користування об`єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг, вимагати від замовника своєчасного перерахування плати відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник сплачує надавачу послуг плату за надання в тимчасове користування об`єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг. Плата розраховується відповідно до Порядку передачі об`єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради від 07.03.2023 № 914.

Відповідно до пункту 4.2 Договору замовник зобов`язаний перераховувати плату за поточний місяць на рахунок надавача послуг не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розмір щомісячної плати визначається в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 8.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2024. Автоматична пролонгація договору не передбачена.

Згідно з пунктом 10.4 Договору, факт підписання цього договору свідчить про те, що надавач послуг передав, а замовник прийняв у тимчасове користування об`єкт (елемент) благоустрою (зазначений у пункті 1.5 цього договору) для провадження підприємницької діяльності.

01.01.2024 сторони уклали додаткову угоду до договору № 110 ТС, якою виклали пункт 8.1 у новій редакції, визначивши строк дії договору до 31.12.2024, та передбачили його автоматичне продовження на строк дії паспорта прив`язки в разі продовження такого паспорта. Пункт 8.2 договору виключено. Також сторони погодили перерахунок плати з 01.01.2024 відповідно до пункту 4.5 Порядку № 914 та рішення міської ради від 22.12.2023 № 1438, яким внесено зміни до Порядку № 914. Розрахунок плати оформлено додатком № 3 до договору. Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання.

Звертаючись із позовом, прокурор зазначав, що договір № 110 ТС укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки за його змістом відповідач-2 отримав за плату право користування об`єктами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд, тоді як законодавство не наділяє відповідача-1 повноваженнями передавати такі об`єкти в платне тимчасове користування на передбачених договором умовах. Прокурор також посилався на те, що укладення договору фактично приховує відносини, які, на його думку, мають ознаки оренди землі, та вказував на порушення земельного законодавства, Цивільного кодексу України, законодавства про оренду землі та про благоустрій населених пунктів.

Вирішуючи спір, суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.01.2026 у справі № 904/4875/24, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій та справу передано на новий розгляд.

Верховний Суд звернув увагу на передчасність висновку судів про відсутність підстав для задоволення позову лише з огляду на те, що предметом договору названо тротуарне покриття, а не земельну ділянку, і тому спірні відносини не є орендою землі.

У пунктах 5.40 5.43 постанови Верховний Суд проаналізував положення статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до якої власник тимчасової споруди, розташованої на території об`єкта благоустрою державної або комунальної власності, зобов`язаний забезпечувати належне утримання прилеглої території або може брати пайову участь в утриманні такого об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного з підприємством або балансоутримувачем.

У пункті 5.44 Верховний Суд навів положення спірного договору, за якими відповідачу-2 надано право тимчасово погіршувати стан об`єкта благоустрою шляхом розміщення тимчасових споруд та використовувати цей об`єкт на умовах договору.

У пунктах 5.45-5.49 постанови Верховний Суд звернувся до положень цивільного законодавства про найм (оренду), зокрема до статей 759, 760 Цивільного кодексу України, та наголосив на необхідності з`ясувати, чи має відповідний об`єкт ознаки індивідуально визначеної речі, яка зберігає свій первісний вигляд у процесі неодноразового використання.

У пунктах 5.50-5.52 Верховний Суд навів положення статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також законодавства, яке регулює оренду землі, зокрема вимоги щодо прийняття компетентним органом рішення про передачу земельної ділянки в оренду та проведення земельних торгів, крім передбачених законом випадків.

Водночас у пунктах 5.53-5.54 Верховний Суд зазначив, що сам по собі висновок про те, що предметом договору не є земельна ділянка, не вирішує питання про правову природу договірних відносин. Суди мали дослідити предмет договору, його зміст, відповідні положення цивільного законодавства, законодавства про оренду державного та комунального майна, а також оцінити доводи прокурора з урахуванням законодавства про благоустрій населених пунктів.

У пунктах 5.55-5.56 Верховний Суд окремо звернув увагу на те, що суди не надали належної оцінки доводам прокурора та поданим на їх підтвердження доказам, зокрема доводам щодо відсутності у КП належних повноважень на укладення спірного договору.

Отже, зі змісту постанови Верховного Суду випливає необхідність оцінити не лише формальне визначення предмета договору, а насамперед його реальний зміст, передбачені ним права й обов`язки сторін та законодавчі підстави для виникнення відповідних правовідносин. При цьому Верховний Суд не встановив остаточно, що спірний договір є договором оренди землі, що він є недійсним або що тимчасові споруди підлягають демонтажу. Такі питання підлягають вирішенню судом під час нового розгляду з урахуванням установлених обставин та наданої їм правової оцінки.

На виконання обов`язкових вказівок Верховного Суду щодо встановлення правової природи договору № 110 ТС, суд зазначає наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Відповідно до статті 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас свобода договору не означає можливості встановлювати договірні права та обов`язки всупереч імперативним приписам закону або без належної правової підстави розпоряджатися майном комунальної власності.

За статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності перебуває майно, зокрема майно, що належить територіальній громаді. Відповідно до загальних положень цивільного законодавства здійснення правомочностей щодо такого майна має відбуватися в установлених законом межах та в порядку, передбаченому законодавством.

Зі змісту договору № 110 ТС вбачається, що він не обмежується врегулюванням обов`язків відповідача-2 щодо утримання прилеглої території або участі у фінансуванні утримання об`єкта благоустрою. Договором передбачено надання відповідачу-2 за плату права тимчасового використання тротуарного покриття загальною площею 613,16 кв. м для розміщення тимчасових споруд, визначено строк користування, порядок обчислення та внесення плати, а також момент передання об`єкта в користування.

Отже, істотним змістом погоджених сторонами умов є надання відповідачу-2 можливості використовувати визначений об`єкт благоустрою комунальної власності за плату для здійснення господарської діяльності. Саме цей зміст договору, а не використана сторонами назва правовідносин, має визначальне значення для оцінки його відповідності закону.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної або комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні такого об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного з підприємством або балансоутримувачем.

Наведене положення регулює відносини щодо утримання об`єкта благоустрою та участі власника тимчасової споруди у відповідних витратах. Воно передбачає можливість укладення договору з підприємством або балансоутримувачем, однак предметом такого договору є утримання об`єкта благоустрою, а не надання його частини у платне тимчасове користування для здійснення підприємницької діяльності.

Зміст спірного договору не дає підстав ототожнювати його з договором про пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою, передбаченим статтею 15 зазначеного Закону. За договором № 110 ТС відповідач-2 сплачує кошти не як пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою, а як плату за його тимчасове використання. Відповідно, сам факт наявності в законі положення про можливість укладення договору між власником тимчасової споруди та підприємством або балансоутримувачем не є достатньою правовою підставою для укладення договору з іншим предметом та іншим змістом прав і обов`язків.

Відповідач-1 обґрунтовує правомірність укладення договору № 110 ТС положеннями Порядку № 914, затвердженого рішенням міської ради від 07.03.2023 № 914. Зокрема, посилається на передбачену пунктом 4.5 цього Порядку можливість укладення договорів про тимчасове використання об`єктів (елементів) благоустрою для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг.

Однак наявність такого положення в локальному нормативному акті сама по собі не створює достатньої законодавчої підстави для передання об`єкта благоустрою комунальної власності в платне тимчасове користування.

Порядок № 914 затверджено з метою врегулювання відносин у сфері благоустрою населеного пункту. Його положення необхідно застосовувати з урахуванням предмета правового регулювання та меж повноважень органу місцевого самоврядування, який його затвердив. Такий акт може деталізувати порядок реалізації передбачених законом повноважень, але не може самостійно встановлювати новий спосіб платного використання комунального майна, якщо відповідні правовідносини не мають належної законодавчої основи.

Положення статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не передбачають передачі об`єкта благоустрою в платне тимчасове користування на умовах, закріплених у договорі № 110 ТС. Ця норма врегульовує обов`язок власника тимчасової споруди утримувати прилеглу територію або його право брати пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою за договором. Вона не наділяє підприємство або балансоутримувача повноваженням надавати об`єкт благоустрою в користування за плату для розміщення тимчасових споруд.

Тому передбачена пунктом 4.5 Порядку № 914 можливість укладення договору про тимчасове використання об`єкта благоустрою не може розглядатися як самостійна правова підстава для виникнення у КП повноважень передавати такий об`єкт у платне користування. Інакше локальним актом фактично запроваджувався б спосіб розпорядження комунальним майном, який не випливає з відповідного законодавчого регулювання.

З огляду на це посилання відповідача-1 на Порядок № 914 не спростовує доводів прокурора про відсутність належної правової підстави для укладення договору № 110 ТС. Саме по собі затвердження такого Порядку міською радою не усуває необхідності дотримання вимог законодавства вищої юридичної сили та не наділяє комунальне підприємство повноваженнями, які не передбачені законом.

Отже, положення Порядку № 914 не є достатньою правовою підставою для надання відповідачу-2 права строкового платного користування тротуарним покриттям загальною площею 613,16 кв. м на умовах договору № 110 ТС.

Відповідно до частин першої та третьої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У цій справі договір № 110 ТС передбачає надання відповідачу-2 за плату права тимчасово використовувати об`єкт благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд. Водночас стаття 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» регулює інші за своїм предметом відносини - утримання об`єкта благоустрою та участь у відповідних витратах - і не встановлює правової підстави для передання такого об`єкта в платне тимчасове користування на умовах спірного договору.

Посилання сторін на Порядок № 914 не усуває цієї невідповідності, оскільки локальний нормативний акт не може замінити законодавчу підставу для надання комунального майна в користування та самостійно розширити межі передбачених законом повноважень підприємства.

За таких обставин суд доходить висновку, що під час укладення договору № 110 ТС не було дотримано вимог статті 203 Цивільного кодексу України щодо відповідності змісту правочину актам цивільного законодавства, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Такий висновок ґрунтується на встановленому змісті договору та відсутності належної законодавчої підстави для передбаченого ним способу платного використання об`єкта благоустрою. Для вирішення цієї вимоги немає необхідності визнавати договір договором оренди землі або встановлювати, що його сторони мали намір приховати земельні орендні відносини.

Отже, позовна вимога про визнання недійсним договору № 110 ТС від 01.04.2023 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання демонтувати тимчасові споруди, суд зазначає наступне.

Визнання договору № 110 ТС недійсним саме по собі не зумовлює автоматичного висновку про незаконність розміщення кожної тимчасової споруди, на яку поширюються позовні вимоги, та не є достатньою підставою для зобов`язання відповідача-2 демонтувати ці споруди.

Правовий режим розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється, зокрема, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.

За пунктом 2.1 цього Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт її прив`язки. Порядок передбачає окремі підстави для призупинення та анулювання дії такого паспорта. Отже, правомірність розміщення тимчасової споруди має оцінюватися з урахуванням установленого спеціальним регулюванням порядку, наявності та чинності паспорта прив`язки, дотримання його вимог, а також установлених законом підстав для припинення права на розміщення споруди.

Матеріалами справи підтверджується оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд, строк дії яких продовжено до дат, зазначених вище. Сам факт укладення договору № 110 ТС та його подальше визнання недійсним не свідчать про автоматичне припинення дії цих паспортів. Так само недійсність договору не підміняє передбаченої спеціальним регулюванням процедури призупинення чи анулювання паспорта прив`язки.

При цьому паспорт прив`язки не є речовим правом на земельну ділянку і сам по собі не підтверджує наявності у його власника права користування комунальним майном на будь-яких умовах. Водночас його наявність має самостійне юридичне значення для оцінки правомірності розміщення тимчасової споруди та не може бути проігнорована лише у зв`язку з недійсністю договору, укладеного між іншими суб`єктами щодо використання об`єкта благоустрою.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16, та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 04.02.2020 у справі № 905/798/19, щодо необхідності розмежування спеціальної процедури розміщення тимчасових споруд і прав на земельну ділянку. Водночас у постанові від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 Верховний Суд наголосив, що сам паспорт прив`язки не створює речового права на земельну ділянку. Ці висновки не означають, що наявність паспорта за будь-яких обставин підтверджує законність розміщення споруди, але вимагають окремої оцінки його правового значення та обставин, які можуть свідчити про незаконність розміщення.

Суд також ураховує обставини адміністративної справи № 160/29083/24. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позов було задоволено, однак постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 це рішення скасовано та в позові відмовлено. Касаційного рішення у цій справі немає.

Водночас предметом адміністративної справи були паспорти прив`язки № 128, № 129, № 133-138, № 142, № 143, № 156, № 157. Отже, висновки суду в тій справі не можуть автоматично поширюватися на всі паспорти, зазначені у спірному договорі, або підміняти оцінку обставин щодо кожної тимчасової споруди в цій справі.

За змістом постанови апеляційного адміністративного суду самі по собі наведені прокурором порушення під час оформлення паспортів не були визнані достатніми підставами для їх скасування з огляду на положення пункту 2.26 Порядку № 244 та недоведеність порушення прав територіальної громади. Ці обставини мають значення для оцінки доводів прокурора, але не означають, що адміністративний суд вирішив питання про дійсність договору № 110 ТС або про наявність підстав для демонтажу всіх тимчасових споруд.

Таким чином, вимога про демонтаж тимчасових споруд не може бути задоволена лише з мотивів недійсності договору № 110 ТС. Для застосування такого способу захисту необхідно встановити самостійну правову підставу, яка свідчить про незаконність розміщення відповідних споруд та обумовлює необхідність їх демонтажу.

За відсутності доведених самостійних підстав для демонтажу тимчасових споруд, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної позовної вимоги, а отже, у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача-2 демонтувати тимчасові споруди та звільнити відповідні об`єкти благоустрою належить відмовити.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 75, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання в тимчасове користування об`єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг № 110 ТС від 01.04.2023, укладений між КП "Новомосковськміськтранс" Новомосковської міської ради та фізичною особою - підприємцем Олійником Віталієм Анатолійовичем.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Міськсервіс» Самарівської міської ради (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, пров. Парковий, 1, код ЄДРПОУ 32228099) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійник Віталія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.10.2026

Суддя О.В. Ліпинський