Рішення № 140911281, 19.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 903/551/26

зГосподарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1)Волинської обласної ради

2)Волинської обласної державної (військової) адміністрації

3)Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача -1: Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради

до відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю Аспекта

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 11.07.2025 та стягнення коштів в сумі 148 230,49 грн.

Представники сторін:

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: не прибув;

від позивача-3: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Єграшина Тетяна Григорівна;

від прокуратури: Гудков Максим Вадимович;

Встановив: Луцька окружна прокуратура звернулась в інтересах держави в особі 1)Волинської обласної ради, 2) Волинської обласної державної (військової) адміністрації, 3)Західного офісу Держаудитслужби до 1) Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, 2)Товариства з обмеженою відповідальністю Аспекта з позовом в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 11.07.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу №359 від 20.06.2025, укладеного між Комунальним підприємством Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю АСПЕКТА (процедура закупівлі: UA-2025-06-12-006118-a).

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Аспекта (ідентифікаційний код юридичної особи: 45434660) на користь Волинської обласної ради (р/р UA518999980314010544000003001, отримувач ГУК у Волин.обл./Волинська обл./24060300, код отримувача ЄДРПОУ 38009371, Казначейство України) в дохід обласного бюджету Волинської області кошти в сумі 148 230,49 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що збільшення вартості електричної енергії від початкової ціни договору у спірних додаткових угодах здійснено з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закон України Про публічні закупівлі.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду 30.06.2026 постановлено перейти до розгляду справи №903/551/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 05.08.2026.

30.06.2026 представник Західного офісу Держаудитслужби через систему «Електронний суд» подав пояснення за вх. №01-87/3786/26, в яких зазначає, що ТОВ «Аспекта» не є підконтрольною установою для управління, а тому останнє не має права проводити заходи державного фінансового контролю.

16.07.2026 представник відповідача -2 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву за вх. №01-87/4206/26, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з причин необґрунтованості та не доведеності останніх.

20.07.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив за вх. №01-87/4298/26, в якій зазначає, що відповідачем -2 було порушено п.2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підп. 2 п. 19 Особливостей, просить відхилити заперечення відповідача 2, з підстав необґрунтованості.

29.07.2026 представник відповідача -2 через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №01-87/4490/26, в яких зазначає, що доводи прокурора є помилковими, просить суд визнати доводи прокурора необґрунтованими та такими, що не спростовують відзив.

Ухвалою суду від 05.08.2026 підготовче засідання відкладено на 28 серпня 2026 року на 10:40 год.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 28.08.2026р. у зв`язку з тимчасовою не працездатністю судді Дем`як В.М., судове засідання, що призначене на 28 серпня 2026 року на 10:40 год. у справі №903/551/26 не відбулось.

Ухвалою суду від 01.09.2026 підготовче засідання призначено на 07.09.2026.

Представник відповідача -2 05.08.2026 через систему Електронний суд подав :

1)клопотання про зупинення провадження від 15.07.2026 у якому вказує, що у разі незадоволення заяви про залишення позову без розгляду просить суд, зупинити провадження у справі №903/551/26 до завершення Конституційним Судом України розгляду об`єднаної в одне конституційне провадження справи за конституційними скаргами ТОВ Промгаз Сіті, ТОВ Львівенергозбут і ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та ухвалення Конституційним Судом України остаточного рішення або постановлення ухвали про закриття відповідного конституційного провадження.

2) клопотання про зупинення провадження у справі 15.07.2026 у якому просить, що у разі не задоволення заяви про залишення позову без розгляду, просить суд зупинити провадження у справі №903/551/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексу судового рішення.

Прокурор через систему Електронний суд подав:

1) заяву за вх.№01-87/4679/26 від 07.08.2026 у якому вказує, що відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі до перегляду справи №922/1372/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС (вх. №16/178 від 06.04.2026) щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 №922-VIII, а тому просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

2) заяву за вх.№01-87/4680/26 від 07.08.2026 у якому вказує, що рішення судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2848/24 не вплине на можливість вирішення справи №903/551/26, оскільки не змінить предмет доказування, не визначатиме правомірність або неправомірність спірної додаткової угоди, не позбавляє суд можливості надати оцінку доказам, які вже містяться в матеріалах справи, а тому просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

11.08.2026 представник позивача -1 через систему «Електронний Суд» подав заперечення на клопотання ТОВ «АСПЕКТА» про залишення позову без розгляду за вх. №01-87/4728/26.

07.09.2026 представник відповідача -2 через систему «Електронний Суд» подав додаткові пояснення у справі за вх. № 01-87/5227/26, в яких зазначає що позовні вимоги в частині стягнення необґрунтовані, просить задовольнити клопотання ТОВ «АСПЕКТА» про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відмовлено у клопотанні відповідача-2 про зупинення провадження від 15.07.2026, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2026 на 10:00 год.

Ухвалою суду від 05.10.2026, оголошено перерву в судовому засіданні до 19.10.2026 на 10:15 год.

Представники позивача-1, позивача-2, позивача-3 та відповідача-1 у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про дату та час проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 07.10.2026.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просить суд задовільнити позов в повному об`ємі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Щодо підстав здійснення прокуратурою представницьких функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України Про публічні закупівлі вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Водночас, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави території та реалізуються у визначеному законом порядку належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивачем фактично отримано менше електроенергії, ніж планувалося, у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із п.п. 22 та 23 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону (Закон України Про публічні закупівлі).

Відповідно до Статуту КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради пункту 3 розділу 1 підприємство створене відповідно до рішення обласної ради від 20 грудня 2018 року № 22/42 шляхом перетворення Волинської обласної клінічної лікарні в комунальне некомерційне підприємство. (а.с. 50-55).

Пункт 5 засновником та власником підприємства є Волинська обласна рада.

Згідно пункту 32 Статуту джерелами формування майна та доходів підприємства є:

- майно передане підприємству власником;

- кошти обласного бюджету;

- кошти, отримані від Національної служби здоров`я України на підставі укладених договорів;

- кошти, отримані як державна фінансова допомога або дотації з бюджету;

- майно та кошти, отримані внаслідок господарської діяльності підприємства, у тому числі майно та кошти, одержані від реалізації робіт та послуг, здачі в оренду майна та ін.;

- майно та кошти, що находяться у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб, грантів, дарунків, тощо;

- надходження майна та коштів на виконання національних та міжнародних програм;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

Пунктом 7 Статуту визначено, що підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним власнику та уповноваженому органу в межах повноважень кожного із них.

Згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокуратура звертається до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави. Оскільки засновником КП «Волинська обласна клінічна лікарня» є Волинська обласна рада, невідшкодування встановлених коштів завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Також слід урахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.

У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що прокурор може представляти інтереси територіальної громади і це є сумісним з вимогами частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Луцькою окружною прокуратурою скеровано лист від 09.04.2026 № 53-2147 вих-26 до Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації та до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ АСПЕКТА додаткової угоди до договору на постачання електричної енергії від 11.07.2025 №1, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом. (а.с. 56-58).

Водночас позивачі не заперечили проти здійснення Луцькою окружною прокуратурою представництва у господарській справі про стягнення з ТОВ АСПЕКТА надмірно сплачених коштів, що підтверджується листом Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 22.04.2026 №130313-17/987-2026, листом Волинської обласної ради від 22.04.2026 №626/47/2-26, листом Волинської обласної державної адміністрації від 22.04.2026 №2809/54/2-26. (а.с. 58 зворотня сторона - 61).

Отже, враховуючи вище викладене у позивачів була можливість самостійно вирішити питання щодо звернення до суду з відповідним позовом. Однак, органи місцевого самоврядування обмежилися лише наданням відповіді на лист прокуратури.

Отже, нездійснення позивачами захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень вони обізнані про порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органів уповноважених державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, а тому наявні підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Володимирської міської ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

Крім цього, Луцькою окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомлено позивачів про намір на подання відповідного позову та водночас роз`яснено право на оскарження суб`єктом владних повноважень підстав для представництва. (а.с. 70).

Заслухавши пояснення представника відповідача -2 та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «Аспекта» та Волинською обласною клінічною лікарнею Волинської обласної ради було укладено договір постачання електричної енергії за № 359 від 20.06.2025. (а.с. 22-28).

Пунктом 1.2 договору визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, та правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 2.3 визначено, що кількість товару, який постачається на умовах цього договору становить 780 000 кВт/год.

Відповідно до п. 13.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2025 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно п. 5.1 договору, загальна сума цього договору становить 4 983 479,28 грн. в т. ч. ПДВ 830 579,88 грн., у тому числі:

5.1.1 за рахунок коштів місцевого бюджету 4 983 479,28 грн. враховуючи ПДВ.

5.1.2 за рахунок власних коштів споживача 0,00 грн.

В п. 5.2 договору зазначено, що ціна за одиницю товару визначена додатком 2 до договору.

Відповідно до Додатку 2:

Ціна за 1 кВт.год. електричної енергії за договором становить: 4,638 грн. за одиницю електричної енергії як товару, 0,68623 грн. за велечину регульованих тарифів (без ПДВ ) грн./кВт*год., 1,0648460 грн. ПДВ, ціна за одиницю (з урахуванням величини регульованих тарифів* та ПДВ, грн./кВт *год.) 6,389076 грн. (а.с. 28 зворотня сторона).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися з дотриманням Сторонами норм, передбачених пунктом 19 Постанови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (зі змінами).

Постачальник повідомляє Споживача про наступну зміну ціни та будь-яких умов Договору з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов Договору Споживач мас право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) Договору відповідно до законодавства України та умов цього Договору. У разі відмови Споживача від зміни ціни або інших умов Договору, що запропоновані Постачальником, а також у разі відсутності відповідні Споживача на таку пропозицію Постачальника протягом 20 календарних днів з дня її отримання, Постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) Договору відповідно до законодавства України та умов цього Договору.

Пунктом 14.2. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей та за взаємною згодою Сторін:

- зміна ціни за одиницю товару здійснюється щляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього договору в частині коригування обсягів фактичного споживання товару споживачем без зміни вартості договору на момент його укладання.

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

- сторони можуть внести відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів) на передачу та/або розподіл електричної енергії та/або середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» згідно з Додатком 2 до Договору.

Відповідно до п. 14.3. договору споживач має право розірвати даний договір достроково, повідомивши постачальника про це за 20 днів до дати розірвання , у випадках якщо:

1)постачальник відмовляється постачати товар за цінами, які передбачені даним договором;

2)постачальник іншим чином суттєво порушив умови даного договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Споживач має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку у випадку застосовування до постачальника оперативно-господарських санкцій відповідно до умов даного договору.

З урахуванням наведеного вище, на момент укладення та підписання договору № 359 від 20.06.2025 про постачання електричної енергії сторонами узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі.

З матеріалів справи слідує, що між Волинською обласною клінічною лікарнею Волинської обласної ради та ТзОВ Аспекта було укладено 3 додаткові угоди, які вносили зміни до договору, а саме :

- додатковою угодою №1 від 11.07.2025 у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію на ринку, ціна електроенергії (як товару у складі договірної ціни) зросла із 4,638 грн. до 5,101795362 грн за 1 кВт/год без урахування суми ПДВ. Ціну за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) збільшено до 6,945630434 грн/кВт*год;

- додатковою угодою №2 від 28.08.2025 зменшено суму договору на 2 710 804,35 грн та обсяг електричної енергії до 332 512 кВт;

- додатковою угодою №3 від 01.09.2025 сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати (припинити) дію Договору.

Згідно наданих закладом охорони здоров`я актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій встановлено, що ТОВ «АСПЕКТА» на виконання Договору поставлено 332 512 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2 272 674,93 грн, а саме:

№ акту/рахункаКількість/ кВт/ год.Сума/грн.Платіжні інструкції, датаПримітка: вартість за 1 кВт/год, підстава15 від 31.07.2025 (а.с.45).66176422803,49№86 від 13.08.2025 1415466,05 (а.с. 46).Договір 6,389076 грн за 1 кВт/год15/1 від 22.08.2025 (а.с.47)123417857208,88№94 від 27.08.2025 780967,31 та №18245 від 28.08.2025 76241,57 (а.с. 48).ДУ №1 6,945630434 грн за 1 кВт/годВсього332 5122 272 674,93 грн.

Враховуючи вище викладене, прокурор доводить, що додаткова угода № 1 від 11.07.2025 укладену до договору про постачання електричної енергії до КП Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради від 20.06.2025 № 359 укладена із порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом до суду.

Відповідач -2 у відзиві, запереченнях та його представник у судовому засіданні, вказує, що прокурор побудував позов на твердженні про порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178. Саме так прокурор сформулював правову підставу вимог про недійсність Додаткової угоди №1. Проте підпункти 2 і 7 пункту 19 Особливостей регулюють різні правові моделі зміни ціни. Підпункт 2 стосується загального випадку погодження зміни ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни такого товару на ринку. Підпункт 7 є спеціальною нормою та дозволяє зміну істотних умов договору в разі зміни конкретних показників, які застосовуються в договорі, зокрема: індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань, регульованих цін і тарифів, нормативів, середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед». Фактичною підставою укладення Додаткової угоди №1 була зміна конкретного показника середньозваженої ціни електроенергії на РДН.

Пунктом 5.3 Договору №359 встановлено, що ціна за одиницю товару може змінюватися з дотриманням сторонами норм пункту 19 Особливостей №1178.

Отже, сторони не обмежили можливість зміни ціни лише підпунктом 2 пункту 19 Особливостей, а прямо погодили застосування всіх передбачених пунктом 19 правомірних механізмів.

Підстава укладення Додаткової угоди підтверджується листуванням сторін

У листі ТОВ «АСПЕКТА» від 02.07.2025 №135/07/2025 прямо зазначено, що пропозиція про зміну договірної ціни подана: у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни на електроенергію на РДН; відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону; відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей №1178; відповідно до пунктів 5.3, 14.1 та 14.2 Договору №359.

До листа було додано експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №610-2/25 від 02.07.2025, складений на підставі офіційної інформації АТ «Оператор ринку».

Водночас вказує, що прокурор не довів наявності підстав недійсності Додаткової угоди №1 від 11.07.2025 до договору на поставку електричної енергії № 359 від 20.06.2025.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (Закон України Про публічні закупівлі).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм зокрема, Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Сторона договору при здійсненні державних закупівель розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків.

При цьому, право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону (постанова Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №927/56/23).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/ або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Отже, у відповідності до приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону).

Постановою Уряду від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі-Особливості).

Згідно з пунктом 1 Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Згідно пункту 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.04.2020 №708 (послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу, з урахуванням положень, визначених цими особливостями.

Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Відповідно до підп. 7 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, наведені вище положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей кореспондуються із приписами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі на що звертає увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.08.2024 по справі №440/11406/24.

Висновки щодо необхідності дотримання вимоги про збільшення ціни товару не більше ніж на 10 відсотків у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

Касаційний господарський суд, надаючи відповідну оцінку підпунктам 2, 7 пункту 19 Особливостей, у постанові від 28.08.2024 у справі №918/1313/23 зазначив, про те що постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; їх зміст (підп. 2 та підп. 7 п. 19 Особливостей) лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) одна у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наведені норми ЦК України, ЗУ Про публічні закупівлі та Особливостей, вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Крім того, суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема про те, що:

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Названі вище положення дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23).

Суд враховує, що законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Отже, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

У разі коливання ціни товару на ринку, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару на той відсоток коливання, що відбувся.

Пунктом 14.2 Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей та за взаємною згодою Сторін, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Вказаним пунктом Договору визначено порядок зміни ціни. Отже, документальне підтвердження коливання ціни на ринку має містити інформацію про стан цін щонайменше на дві дати (з діапазоном не менше місяця), що визначають початок (постачання електричної енергії або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару) та кінець часового інтервалу, у якому здійснювалося дослідження цін.

Суд встановив, що з урахуванням укладеного відповідачами Договору, вартість електричної енергії, як товару, запропонована Відповідачем 2, становила 4,638 грн за одну кіловат-годину без урахування ПДВ.

Водночас, за даними вебсайту АТ «Оператор ринку» («oree.com.ua»), ціни на електричну енергію, зокрема на ринку «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР) у торговій зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) упродовж червня 2025 року були вищими від тієї ціни, яку запропоновано Відповідачем 2, зокрема:

ПоказникІ декада червня 2025 рокуІІ декада червня 2025 рокуІІІ декада червня 2025 рокуЗа місяць (червень 2025 року)Середньозважена ціна на РДН, грн/ МВт.год (без ПДВ)4 994,984 653,174 703,444 783,04

Враховуючи вищенаведений подекадний аналіз цін на електричну енергію, у ІІ-ІІІ декадах червня 2025 року ціна за одну кіловат-годину була вище 4,7 грн без урахування ПДВ).

Отже наявні підстави вважати, що вже на час подання своєї пропозиції Відповідачу 2 було відомо про збитковість від здійснення поставки електричної енергії Відповідачу 1 за запропонованою ціною.

Відповідач -2, пропонуючи значно нижчу ціну, усвідомлював усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії Договору та не міг з самого початку орієнтуватись виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення.

Як уже зазначалось, 11.07.2025 сторонами правочину укладено додаткову угоду №1 , за умовами якої ціна одиниці товару зросла із 6,389076 грн. до 6,945630434 грн. за одну кВт/год електроенергії (з ПДВ), або ж на 8,7 відсотків (вартість електроенергії, як товару у складі договірної ціни, зросла на 9,9 відсотків - із 4,638 грн. до 5,101795362 грн. за одну кВт/год електроенергії (без ПДВ).

Відповідно до змісту спірної додаткової угоди, у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію на ринку, на підставі експертного висновку Харківської торгово промислової палати №610-2 від 02.07.2025, сторонами внесено зміни до договору про збільшення ціни за одиницю товару. (а.с. 42).

ТОВ «АСПЕКТА» звернулось до комунального підприємства із пропозицією щодо зміни договірної ціни листом від 02.07.2025 №135/07/2025, відповідно до якого зазначено про наявність коливання середньозваженої ціни на РДН на 40,79 % станом на 02.07.2025 у порівнянні із 20.06.2025 (датою укладення договору). (а.с. 41).

У подальшому, згідно листа ТОВ «АСПЕКТА» №139/07/2025 від 09.07.2025, постачальником скеровано на адресу замовника проект додаткової угоди щодо загального збільшення ціни на електричну енергію, змінивши, у зв`язку із запереченням Замовника, відсоток підняття ціни із 40,79 % до 9,9 %. (а.с. 43 зворотня сторона).

Вказаний документ містить інформацію про середньоринкові ціни на РДН на електричну енергію у певні дати: за 20 червня 2025 року та за 02 липня 2025 року.

Судом встановлено, що зазначені у ньому дати середньозваженої ціни не відповідають періодам, які обумовлені безпосередньо сторонами у договорі (підп.2 п.14.2), а саме щонайменше дві дати (з діапазоном не менше місяця), що визначають початок (постачання електричної енергії або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару) та кінець часового інтервалу, у якому здійснювалось дослідження цін, чим порушено п.14.2 Договору та пп. 2 п. 19 Особливостей.

Між тим, наданий Постачальником експертний висновок лише констатує вартість електричної енергії на певні дати, відповідно він не може бути доказом наявності факту коливання ціни на електричну енергію в періоди після укладення договору та датою першого підвищення ціни, а також між наступними датами укладення додаткових угод про збільшення вартості товару.

Закон України «Про торгово-промислову палату» не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (цінових) щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, що документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).

Отже, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання оспорюваної додаткової угоди встановлено, що такі зміни відбулися за відсутності законодавчо визначених підстав.

Судом встановлено, що позивач у даному випадку мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в Договорі № 359 від 20.06.2025, однак підписав оспорювану додаткову угоду.

Між тим згідно умов договору, ціна за 1 кВт/год становить та не може перевищувати 6,389076 грн. за 1 кВт/год. (з врахуванням ПДВ).

А відтак, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Судом встановлено, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Крім того, спірною додатковою угодою визначено застосування внесених змін до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Отже, завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання за цінами згідно з договором, однак в процесі виконання договірних зобов`язань збільшив ціну за постачання електричної енергії.

викладена правова позиція суду, на підставі якої вже сформована усталена практика, яка підлягає врахуванню при розгляді й даної справи, а саме, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

За таких обставин вказані дії призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість змушена була оплачувати електричну енергію за ціною значно вищою, аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підсумовуючи викладене, підстави для укладення оспорюваної угоди від 11.07.2025 № 1 були відсутні, а тому ця угода підлягає визнанню недійсною, згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та підп. 2 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною умовами Договору, комунальне підприємство повинне було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 332 512 кВт*год кошти у розмірі 2 124 444,44 грн з ПДВ (332512 * 6,389076).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 148 230,49 грн. (2 272 674,93 2 124 444,44).

Враховуючи вище викладене, грошові кошти в сумі 148 230,49 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов`язаний їх повернути Володимирській міській раді, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо безпідставності вимог прокурора про стягнення власних коштів підприємства до обласного бюджету.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 Розділу І Статуту КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради від 21.11.2025 №602, засновником комунального підприємства є Волинська обласна рада.

Відповідно до п.29 Розділу V Статуту, майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, області. Власником майна є територіальні громади сіл, селищ, міст області.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16, суд зазначив, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Водночас, порушення законодавства про публічні закупівлі не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави, тобто у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Позовна вимога про повернення коштів до обласного бюджету обумовлена тим, що вони були перераховані на користь Відповідача 2 в порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підп. 2 п.19 Особливостей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи відповідача -2 не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному об`ємі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору, слід покласти них.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 11.07.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №359 від 20.06.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТА» (процедура закупівлі: UA-2025-06-12-006118-a).

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТА» (313362, Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Розсоша, вул Паркова, буд. 2, ЄДРПОУ 45434660) на користь Волинської обласної ради (р/р UA518999980314010544000003001, отримувач ГУК у Волин.обл./Волинська обл./24060300, код отримувача ЄДРПОУ 38009371, Казначейство України) в дохід обласного бюджету Волинської області кошти в сумі 148 230,49 гривень.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТА» (313362, Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Розсоша, вул Паркова, буд. 2, ЄДРПОУ 45434660) на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909915) у Державній казначейській службі України за номером UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ЄДРПОУ одержувача 02909915) 2 662,4 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути із Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (43005, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Президента Грушевського 21, ЄДРПОУ 01983163) на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909915) у Державній казначейській службі України за номером UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ЄДРПОУ одержувача 02909915) 2 662,4 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення підписано 26.10.2026.

Суддя В. М. Дем`як