Рішення № 140911188, 15.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2026 р. Cправа № 902/990/26

за позовом: Фізичної особи - підприємця Поперечного Романа Віталійовича ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Нафто-Бітумна компанія" (вул. Промислова, 21, м. Гнівань, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23310)

про стягнення 1 620 609,47 грн

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

27.07.2026 до Господарського суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Поперечного Романа Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Нафто-Бітумна компанія" про стягнення 1 620 609,47 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.07.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О

Ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Поперечного Романа Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Нафто-Бітумна компанія" про стягнення 1 620 609,47 грн - залишено без руху. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.07.2026 від Фізичної особи - підприємця Поперечного Романа Віталійовича надійшла (вх. № канц. 01-30/7728/26 від 30.07.2026) про усунення недоліків до позовної заяви, яка визначено судом як така, що подано в строк встановлений ухвалою суду від 28.07.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкрито провадження у справі № 902/990/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.09.2026.

На визначену дату судом в судове засідання уповноважені представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 18.06.2026.

За результатом проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 15.10.2026.

На визначену дату судом в судове засідання не з`явився, при цьому від останнього надійшла заява (вх. № канц 01-30/10505/26 від 14.10.2026) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.09.2026, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету сторони.

У визначений судом строк відзив від відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про укладення 13.04.2026 між Фізичною особою - підприємцем Поперечним Романом Віталійовичем, як Перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю Вінницька нафто-бітумна компанія, як Замовником, Договору перевезення вантажів за № 13/04/02-26 (надалі Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату послуги з перевезення вантажів (надалі послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

На виконання умов зазначеного Договору, починаючи, Перевізником надано Замовнику послуги з перевезення різного роду вантажів на загальну суму 1 620 609, 47 грн, які останній станом на день подання позову до суду не сплатив..

Неналежне виконання зобов`язань в частині оплати наданих послуг стало підставою звернення з позовом до суду з вимогами про стягнення основного боргу.

Відповідач, правом на подання відзиву не скористався.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.04.2026 між Фізичною особою - підприємцем Поперечним Романом Віталійовичем, як Перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю Вінницька нафто-бітумна компанія, як Замовником, Договору перевезення вантажів за № 13/04/02-26 (надалі Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату послуги з перевезення вантажів (надалі послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Відповідно до п.1.2., 1.3 Договору - маршрут перевезення, найменування вантажу, відстань перевезення, вартість послуг, строки виконання перевезення, умови завантаження та розвантаження та інші особливі умови зазначаються у відповідній Специфікації, які після складання і підписання Сторонами стають невід`ємною частиною цього Договору. Виконавець зобов`язується надати послуги, визначені цим Договором, із використанням власних та/або залучених автотранспортних засобів.

Розділом 4 між сторонами було погоджено, що вартість послуг становить 6,50 грн. (шість грн. п`ятдесят коп.) за 1 т/км, в т.ч. ПДВ. Замовник зобов`язаний протягом 20 (двадцяти) днів з дати підписання Сторонами Акт наданих послуг оплатити фактично надані послуги. Розрахунки між Замовником і Виконавцем здійснюються відповідно до чинного законодавства в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового розрахунку і в обумовлені Договором строки. Загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сума вартостей, зазначених у відповідних Специфікаціях та підтверджених підписаними Сторонами актами наданих послуг.

Згідно із п.п. 7.1., 7.2. Договору - Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2026р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо хоча б одна зі сторін не заявить про розірвання договору за місяць до закінчення терміну його дії. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

За доводами позивача, на виконання умов зазначеного Договору, Перевізником надано Замовнику послуги з перевезення у період з 14.04.2026 року по 02.05.2026 року, про що свідчать підписані акти здачі - приймання робіт, а саме: АКТ №ОУ 0000103 від 22.04.2026р. на суму 550497,94 грн; АКТ №ОУ 0000104 від 27.04.2026р. на суму 518699,94 грн; АКТ №ОУ 0000105 від 30.04.2026 на суму 262500,00 грн; АКТ №ОУ 0000106 від 30.04.2026р. на суму 379703,95 грн; АКТ №ОУ 0000107 від 30.04.2026 на суму 51630,66 грн; АКТ №ОУ 0000115 від 30.04.2026р. на суму 95275, 00 грн; АКТ №ОУ 0000108 від 02.05.2026р. на суму 172301, 98 грн.

Всього було надано послуг на загальну суму 2 030 609,47 грн.

Відповідно до п 4.2. Замовник зобов`язаний протягом 20 (двадцяти) днів з дати підписання Сторонами Акту наданих послуг оплатити фактично надані послуги, п. 4.3. Розрахунки між Замовником і Виконавцем здійснюються відповідно до чинного законодавства в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового розрахунку і в обумовлені Договором строки.

Позивачем вказується, що станом на 10.07.2026 умови договору замовником виконано частково, на рахунок виконавця від замовника надійшли наступні суми : 21.05.2026 - 100 000 грн, 29.05.2026 - 200 000 грн, 30.06.2026 - 60 000 грн, 07.07.2026 - 50 000 грн всього надійшло 410 000 грн.

Тобто було порушено терміни повного розрахунку відповідно до п 4.2. Договору про надання послуг перевезення вантажів № 13/04/02-26 від 13.04.2026.

Претензією б/н від 10.07.2026 позивач вимагав протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання претензії сплатити кошти в сумі 1 620 609,47 грн.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажів у визначені пункти розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема: Актами здачі-прийняття робіт, які обопільно підписані між сторонами без зауважень та претензій.

Тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов`язань.

Строки оплати встановлені Договором визначено протягом 10 банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в Замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За доводами позивача, останній провів часткові розрахунки за надані послуги за Договором, тому, станом на день звернення з позовом до суду, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1 620 609,47 грн.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, послуги перевезення, надані за Договором, є неоплаченими в розмірі 1 620 609,47 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 1 620 609,47 грн доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1 620 609,47 грн підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за наведених вище мотивів.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Нафто-Бітумна компанія" (вул. Промислова, 21, м. Гнівань, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23310, код ЄДРПОУ 40616965) на користь Фізичної особи - підприємця Поперечного Романа Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 620 609,47 грн - боргу та 19 447,31 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 26 жовтня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи