Рішення № 140910566, 26.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12119/26

Провадження 2/712/5846/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 45238892 від 02 січня 2026 року та № 6212819 від 03 січня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено два кредитні договори, за умовами яких останній отримав грошові кошти, однак належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договорами платежів не виконав.

25 лютого 2026 року між первісним кредитором та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеними кредитними договорами.

Позивач зазначає, що за договором № 45238892 від 02 січня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 3 299,80 грн, яка складається з 1 000 грн основного боргу, 187,86 грн процентів, 111,94 грн комісії та 2 000 грн неустойки.

За договором № 6212819 від 03 січня 2026 року заборгованість становить 6 055,50 грн, з яких 1 500 грн основного боргу, 1 296,75 грн процентів, 258,75 грн комісії та 3 000 грн неустойки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути загальну заборгованість у розмірі 9 355,30 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, своїм правом на продовження строків на подання відзиву не скористалася.

Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Щодо кредитного договору № 45238892 від 02 січня 2026 року.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 45238892.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 1 000 грн строком на 30 днів, з 02 січня 2026 року до 31 січня 2026 року.

Договором передбачено фіксовану процентну ставку 0,466 % на день та комісію за надання кредиту в розмірі 16 % від суми кредиту, що становить 160 грн.

Договір укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 30518, який направлено на електронну адресу позичальника 02 січня 2026 року о 23 годині 31 хвилині 42 секунди.

Зазначені обставини підтверджуються кредитним договором та довідкою про ідентифікацію позичальника, відповідно до якої ідентифікація особи здійснювалася також із використанням системи BankID НБУ.

На виконання умов договору кредитодавцем здійснено перерахування 1 000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Факт перерахування коштів підтверджується платіжною інструкцією від 02 січня 2026 року та довідкою ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000096593 від 03 червня 2026 року, згідно з якою відповідну платіжну операцію завершено.

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують укладення кредитного договору та виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 10 січня 2026 року відповідач здійснив платіж у розмірі 90 грн, який зараховано в погашення 41,94 грн процентів та 48,06 грн комісії.

Загалом за договором нараховано 229,80 грн процентів та 160 грн комісії. Після врахування здійсненого платежу залишок заборгованості за процентами становить 187,86 грн, за комісією - 111,94 грн.

Нараховані проценти охоплюють період користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, а їх залишок відповідає наданому розрахунку.

Враховуючи, що строк повернення кредиту настав, а доказів погашення основної суми боргу відповідачем не надано, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 1 000 грн основного боргу, 187,86 грн процентів та 111,94 грн комісії.

Щодо кредитного договору № 6212819 від 03 січня 2026 року.

03 січня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 6212819.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 1 500 грн строком на 360 днів, з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2026 року.

Договором передбачено фіксовану процентну ставку 0,95 % на день, комісію за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 258,75 грн, а також періодичне внесення обов`язкових платежів.

Згідно з пунктами 2.2.42.2.6 договору період сплати мінімального обов`язкового платежу становить 30 календарних днів. Перший обов`язковий платіж підлягав внесенню 01 лютого 2026 року.

Договір укладено в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора 532471, направленого позичальнику 03 січня 2026 року о 12 годині 05 хвилинах 09 секундах.

Факт ідентифікації позичальника підтверджується відповідною довідкою кредитодавця.

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу 1 500 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ «ЮНЕКС БАНК» про успішне проведення платіжної операції № 037214721373.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідач платежів за цим договором не здійснював.

Позивачем заявлено до стягнення 1 500 грн основного боргу, 1 296,75 грн процентів та 258,75 грн комісії, а також 3 000 грн неустойки.

Оцінюючи обґрунтованість вимоги щодо стягнення основної суми кредиту до закінчення встановленого договором строку, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

04 квітня 2026 року первісним кредитором сформовано вимогу про повернення кредиту за договором № 6212819, у якій зазначено про порушення відповідачем строків внесення обов`язкових платежів понад два календарні місяці.

У вимозі визначено строк 30 календарних днів для погашення заборгованості та повідомлено про можливість звернення до суду в разі невиконання зобов`язання.

Зазначена вимога свідчить про реалізацію кредитодавцем наміру вимагати дострокового виконання кредитного зобов`язання. Водночас юридичне значення для настання строку дострокового повернення має дотримання порядку пред`явлення такої вимоги, встановленого статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування».

За умови підтвердження належного пред`явлення вимоги та спливу строку для її виконання суд доходить висновку, що строк виконання зобов`язання з повернення залишку кредиту настав достроково.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за користування кредитом нараховано 1 296,75 грн процентів, виходячи з погодженої сторонами ставки 0,95 % на день та суми фактично наданого кредиту.

Зазначена сума відповідає 91 дню користування кредитом за ставкою 14,25 грн на день.

Нарахування процентів здійснено за період, який не перевищує погодженого сторонами строку кредитування та передує заявленому достроковому припиненню регулятивного кредитного зобов`язання.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення 1 296,75 грн. процентів та 258,75 грн. комісії, та 1 500 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути отримані кошти та сплатити проценти у порядку, визначеному договором.

Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом обміну електронними повідомленнями та підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Електронний договір, укладений відповідно до вимог зазначеного Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Надані позивачем кредитні договори, довідки про ідентифікацію позичальника та документи щодо перерахування кредитних коштів у сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Судом також встановлено, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26.

Відповідно до умов зазначеного договору перехід права грошової вимоги до фактора відбувається з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Згідно з реєстром прав вимог № 8 від 20 травня 2026 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 45238892 від 02 січня 2026 року.

Відповідно до реєстру прав вимог № 7 від 20 травня 2026 року позивач набув право вимоги за кредитним договором № 6212819 від 03 січня 2026 року.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Отже, надані договір факторингу та реєстри прав вимог підтверджують набуття ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимоги до відповідача за обома кредитними договорами.

Оцінивши доводи позивача про стягнення неустойки, суд вказує наступне.

За договором № 45238892 від 02 січня 2026 року позивачем заявлено до стягнення 2 000 грн пені, а за договором № 6212819 від 03 січня 2026 року - 3 000 грн неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки обидва кредитні договори укладено у січні 2026 року, а заявлену неустойку нараховано за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 000 грн пені за договором № 45238892 та 3 000 грн неустойки за договором № 6212819 необхідно відмовити.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує складність справи, характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, значення справи для сторін, а також критерії розумності та співмірності таких витрат.

Ця справа стосується стягнення заборгованості за двома типовими кредитними договорами, не характеризується значною правовою чи фактичною складністю, а її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань за участю сторін.

За таких обставин суд вважає, що розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, за умови підтвердження їх понесення або обов`язку сплатити, становить 2 500 грн.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України питання зменшення витрат за критерієм співмірності вирішується з урахуванням передбаченого частинами п`ятою та шостою цієї статті процесуального порядку.

Розподіляючи судові витрати, суд також враховує критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу та судовий збір розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме в розмірі 4 355,30 грн із заявлених 9 355,30 грн, що становить 46,55 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 239,38 грн пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Крім того, враховуючи положення статей 137, 141 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 163,86 грн, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 205, 207, 526, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за Договором про надання коштів у кредит № 45238892 від 02.01.2026 року в розмірі 1 299,80 гривень, заборгованість за Договором кредитної лінії № 6212819 від 03.01.2026 року в розмірі 3 055,50 гривень, судовий збір у розмірі 1 239,38 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 163,86 гривень, а всього стягнути 6 758,54 гривень (шість тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень 54 копійки).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», 08205, м.Ірпінь, вул. Садова, 31/33, ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .