Рішення № 140910465, 26.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/551/26

Номер провадження2/711/1054/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому удовому засіданні в залі судових засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» про визнання права власності, третя особа: Черкаська міська рада,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» про визнання права власності.

Позов обґрунтовує тим, що з 13 вересня 1995 року позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З 24.04.1978 року по 27.08.2003 року позивач працювала на ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат»

Згідно відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: позивач з 13.09.1995 року та дотепер, а також її онука ОСОБА_3 .

Згідно відповіді КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради від 27.08.2025р. №3899/26, за квартирою АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 , який оформлено на позивачку з 2007 року.

Позивач заселилась в квартиру АДРЕСА_3 цього будинку на підставі сумісного рішення адміністрації комбінату та профкому. З дня заселення у дане помешкання, позивач вчасно та у повному обсязі сплачує комунальні послуги, утримує його у належному вигляді.

Рішенням Черкаського міськвиконкому №4 від 10.01.1973 року виділено земельну ділянку Черкаському шовковому комбінату під будівництво 2-х 120-ти квартирних житлових будинків для малосімейних по АДРЕСА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Придніпровської районної ради депутатів трудящих №524/2 від 31.12.1976р., затверджено акт державної комісії на прийняття в експлуатацію житлового будинку на 120 квартир по АДРЕСА_5 , що має корисну площу 3754 м2, житлову площу 2644,4 м2 та загальний будівельний обсяг 11120,8 м3 збудованого в АДРЕСА_5 . Вказаний будинок передано на баланс комбінату шовкових тканин та дозволено ввести житловий будинок в експлуатацію. Зобов`язано Черкаський шовковий комбінат провести заселення квартир.

Згідно повідомлення Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 09.02.2011 №71 вбачається, що по АДРЕСА_6 (стара адреса відповідно АДРЕСА_7 і 15) у 1976-1977 рр. проведена інвентаризація житлових будинків, а також реєстрація за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення Черкаського міськвиконкому №4 від 10.01.1973.

Після прийняття Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року позивач звернулася до адміністрації Черкаського шовкового комбінату з метою реалізувати своє право власності на квартиру, проте, їй повідомили, що будинок перебуває в процесі передачі на баланс територіальної громади та потрібно почекати.

З метою приватизації спірної квартири позивачка звернулася до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Згідно відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 21.08.2025р. №79 вбачається, що станом на 21.07.2025р. будинок АДРЕСА_8 не перебуває у комунальній власності м. Черкаси, у зв`язку з чим, здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_3 органом приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.1999 року у справі №2-768/99 визнано недійсним Договір купівлі-продажу, укладений між організацією орендарів орендної фірми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Фондом державного майна, посвідчений нотаріусом Першої Черкаської державної міської нотаріальної контори 29.11.1993 року в частині продажу та покупки житлового будинку АДРЕСА_9

Ухвалою Черкаського обласного суду від 14.04.1999 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.1999 року залишене без змін. Разом з тим, дане рішення доповнено реченням, яким зобов`язано ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» передати будинок АДРЕСА_9 .

Із аналізу рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.1999 року та ухвали судової колегії в цивільних справах Черкаського обласного суду від 14.04.1999 року вбачається, що підставою для скасування Договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_9 стало те, що вказаний житловий будинок безпідставно був включений до списку майна, що приватизувалося організацією орендарів орендної фірми « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 21.08.2025р. №79 вбачається, що станом на 21.07.2025р. будинок АДРЕСА_8 не перебуває у комунальній власності м. Черкаси, у зв`язку з чим, здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_3 органом приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав.

Згідно повідомлення Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 04.12.2002р. №1361 вбачається, що по матеріалам інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_9 , згідно рішення Придніпровської райради №524/2 від 13.12.76 вищезгаданий будинок переданий на баланс комбінату шовкових тканин.

З вище наведеного вбачається, що рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.02.1999 року та ухвала судової колегії в цивільних справах Черкаського обласного суду від 14.04.1999 року не виконані.

У зв`язку з тим, що позивач тривалий час мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , отримала право на вселення до даного житла на законних підставах і тривалий час користується даним житлом відкрито, утримуючи його у належному стані, відповідач не має свого органу приватизації та ним не здійснено заходи щодо передачі будинку у комунальну власність міста, позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану квартиру.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

02.03.2026 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву представника відповідача зазначив, що ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» на вчинило жодних перешкод для позивачки в її намірах приватизувати квартиру, а тому АТ «Черкаський шовковий комбінат» не є органом приватизації та не має нести відповідальність як відповідач у цій справі за дії уповноважених органів приватизації та уповноважених органів державної влади. АТ «Черкаський шовковий комбінат» не є уповноваженим органом з питань приватизації квартир у АДРЕСА_8 не знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні АТ «Черкаський шовковий комбінат», оскільки власником спірний гуртожиток не закріплювався за комбінатом в порядку ст. 136, ст. 137 ГК України або ст. 11, ст. 12 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб». Більше того, АТ «Черкаський шовковий комбінат» діє на основі приватної власності, що також підтверджується довідкою №441358379, наданою позивачкою, а тому ні право повного господарському відання, ні право оперативного управлінні не можуть бути закріплені за комбінатом. Крім того зазначив, що право власності у позивачки може виникнути виключно внаслідок передачі житла власником або уповноваженим органом. Судове рішення у цій справі не може створювати право власності, оскільки позивачка не отримала відмови органу приватизації, яку суд визнав незаконною. Отже, АТ «Черкаський шовковий комбінат» не має повноважень розпоряджатись гуртожитком, що не увійшов до статутного капіталу АТ «Черкаський шовковий комбінат» в процесі приватизації об`єктів права державно власності, та передавати такий гуртожиток до комунальної чи до приватної власності. Позивачка має право вимагати від уповноважених органів державної влади ініціювання передачі спірного гуртожитку в комунальну власність. У разі відмови або бездіяльності уповноваженого органу держави позивачка має право на оскарження таких дій (бездіяльності) до суду. Позов не містить даних про такі дії позивачки, а тому передчасним є твердження позивачки про неможливість приватизувати квартиру.

09.03.2026 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла відповідь на відзив Худик Г.О., в якому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 з підстав, вказаних в позовній заяві.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.05.2026р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» про визнання права власності залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Черкаську міську раду.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом адвоката Кучер Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа: Черкаська міська рада, про визнання права власності.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кучер Ю.В. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю.

Представник ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Черкаської міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій справу просив розглянути у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 13 вересня 1995 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.

Згідно трудової книжки від 01.10.1973р., позивач з 24.04.1978 року по 27.08.2003 року працювала на ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат».

Згідно відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» №13714/19931-01-10 від 07.07.2025р., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: позивач з 13.09.1955 року та дотепер, а також її онука ОСОБА_3 .

Згідно відповіді КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради від 27.08.2025р. №3899/26, за квартирою АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 , який оформлено на позивачку з 2007 року.

Рішенням Черкаського міськвиконкому №4 від 10.01.1973 року виділено земельну ділянку Черкаському шовковому комбінату під будівництво 2-х 120-ти квартирних житлових будинків для малосімейних по АДРЕСА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Придніпровської районної ради депутатів трудящих №524/2 від 31.12.1976р., затверджено акт державної комісії на прийняття в експлуатацію житлового будинку на 120 квартир по АДРЕСА_5 , що має корисну площу 3754 м2, житлову площу 2644,4 м2 та загальний будівельний обсяг 11120,8 м3 збудованого в АДРЕСА_5 . Вказаний будинок передано на баланс комбінату шовкових тканин та дозволено ввести житловий будинок в експлуатацію. Зобов`язано Черкаський шовковий комбінат провести заселення квартир.

Згідно повідомлення Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 09.02.2011 №71 вбачається, що по АДРЕСА_6 (стара адреса відповідно АДРЕСА_7 і 15) у 1976-1977 рр. проведена інвентаризація житлових будинків, а також реєстрація за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення Черкаського міськвиконкому №4 від 10.01.1973.

Згідно повідомлення Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 04.12.2002р. №1361 вбачається, що по матеріалам інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_9 , згідно рішення Придніпровської райради №524/2 від 13.12.76 вищезгаданий будинок переданий на баланс комбінату шовкових тканин.

03 січня 2025 року з метою приватизації квартири АДРЕСА_3 , позивачка звернулася до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Згідно відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 21.08.2025р. №79 вбачається, що станом на 21.07.2025р. будинок АДРЕСА_8 не перебуває у комунальній власності м. Черкаси, у зв`язку з чим, здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_3 органом приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав.

Згідно відповіді Фонду державного майна України від 23.12.2025 року вбачається, що приватизація державного майна орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат» була здійснена шляхом його викупу організацією орендарів відповідно до договору купівлі-продажу від 29.11.1993 №КП-226, укладеного між Фондом та організацією орендарів орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат». Наявні матеріали справи з приватизації державного майна орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат», які зберігаються в архіві Фонду, не містять інформації щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_9 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.1999 року у справі №2-768/99 визнано недійсним Договір купівлі-продажу, укладений між організацією орендарів орендної фірми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Фондом державного майна, посвідчений нотаріусом Першої Черкаської державної міської нотаріальної контори 29.11.1993 року в частині продажу та покупки житлового будинку АДРЕСА_9

Ухвалою Черкаського обласного суду від 14.04.1999 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.1999 року залишене без змін. Разом з тим, дане рішення доповнено реченням, яким зобов`язано ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» передати будинок АДРЕСА_9 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Вжиття сторонами Конвенції заходів спрямованих на реалізацію та дотримання прав є позитивними зобов`язаннями держави-учасниці.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(пункт 1 статті 32 Конвенції), у рішенні від 18.06.2002 року у справі «Онер`їлдіз проти Туреччини», наголошував, що справжнє, ефективне здійснення права, що охороняється цією нормою, не залежить від одного обов`язку держави не втручатися і може вимагати забезпечення позитивних заходів щодо захисту, особливо, якщо існує позитивний зв`язок між заходами, здійснення яких заявник вправі очікувати від державних органів, і ефективним користуванням його майном.

Вирішуючи питання про визнання права власності, суд виходить з наступного.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Як вбачається зі ст. 2 цього закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку (гуртожитку). Наймачі, які проживали у квартирах (будинках), житлових приміщеннях у гуртожитках до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Виходячи з положень ст.4 Житлового кодексу Української PCP, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем- житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності- відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (ст.64 ЖК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань (ст.9 ЖК України).

Положеннями статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи із системного аналізу цивільного законодавства України, а також беручи до уваги, що у ОСОБА_2 виникло право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до закону, на підставі наданого їй ордеру на заселення, що позивач на законній підставі мешкає та зареєстрована у вказаній вище квартирі, іншого житла не має, сплачує комунальні послуги, здійснює утримання житла, та не може скористатися правом приватизації жилого приміщення, оскільки квартира не передана до комунальної власності територіальної громади, а тому позивач позбавлена можливості в іншому порядку набути у власність нерухоме майно, яким вона фактично володіє тривалий час (з 1995 року), добросовісно, відкрито та безперервно як своїм власним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 29.01.2026 року клопотання позивача про зменшення судового збору до 2489.89 грн. задоволено.

09.02.2026 року позивачем сплачено з подання позовної заяви до суду судовий збір в сумі 2489,89 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1.523297687.1, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2489,89 грн.

На підставі наведеного, ст. 16, 321, 392 ЦК України, ст. ст. 9, 61 Житлового кодексу України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

увалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.08.2026р.

Головуючий: Р. В. Демчик