Ухвала суду № 140909440, 26.10.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1067/26

Провадження № 2-п/526/15/2026

У Х В А Л А

іменем України

26 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши заяву адвоката Киричук Галини Миколаївни поданої до суду в інтересах відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.06.2026 у справі № 526/1067/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.06.2026 позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором від 17.0.72023 №23160-07/2023 у загальному розмірі 57 148 (п`ятдесят сім тисяч сто сорок вісім) грн., яка складається наступного тіло кредиту 7 000 (сім тисяч) грн., відсотки у розмірі 50 148 (п`ятдесят тисяч сто сорок вісім) грн.

14 жовтня 2026 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, адвоката Киричук Г.М. поданої до суду в інтересах відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.06.2026 у справі № 526/1067/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява мотивована тим, що відповідачка не була повідомлена про розгляд справи належним чином. Вказане позбавило її скористатись своїми законними правами на подання відзиву та обґрунтування своєї позиції. Про наявність заочного рішення дізналася випадково із за стосунку Дія, тому просить поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідачка заперечує проти позову, оскільки позивачем не надано до суду первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт перерахування відповідачу коштів за спірним договором. Вважає, що розмір нарахованих процентів є таким, що значно перевищує суму тіла кредиту. Таким чином, відповідач не погоджується з рішенням суду тому, що при винесенні рішення судом не були з`ясовані всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, відтак просить скасувати заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 червня 2026 року.

Ухвалою судді від 15.10.2026 року подана заява була залишена без руху. У вказаній ухвалі заявнику надано строк для усунення зазначених недоліків сім днів з дня отримання копії ухвали.

Так, в ухвалі суду від 15.10.2026 року, якою заява ОСОБА_3 була залишена без руху, суд зазначав наступне, що заявником не вказано обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причини неподання відзиву, і доказів про це; заява не містить обґрунтованих та мотивованих причин пропуску процесуального строку.

Отже, заявнику необхідно було усунути вказані недоліки та привести заяву про перегляд заочного рішення у відповідність за формою і змістом до вимог ст. 285 ЦПК України.

22 жовтня 2026 року представником заявника подано до суду заяву про усунення недоліків, у якій навела додаткові пояснення своїх заперечень проти позовних вимог, зокрема щодо обставин, які позбавили її можливості своєчасно скористатися правами та надати заперечення та докази.

Водночас із наданих пояснень заявниці вбачається, що про ухвалення заочного рішення суду вона дізналася через застосунку «Дія», а згодом із повідомлення банку про можливе блокування її рахунків, що не узгоджується з наданими нею на підтвердження цих обставин доказами.

Так, надана заявницею роздруківка (скриншот) містить відомості про відкриті приватними виконавцями Кармазіною Н.Є., Лукмасло М.М. виконавчі провадження № 80838056 та № 81621458.

Водночас зазначений доказ сам по собі не підтверджує ані дати, коли заявниця фактично дізналася про ухвалення заочного рішення суду, ані джерела отримання нею відповідної інформації, ані того, що саме повідомлення в застосунку «Дія» або повідомлення банку стало для неї першоджерелом відомостей про існування такого рішення.

Крім того, наведені заявницею пояснення потребують оцінки в сукупності з наданими доказами, зокрема з огляду на те, що скриншот містить відомості про виконавчі провадження, однак не дає змоги встановити чи стосується воно конкретного заочного рішення суду.

Отже, надана роздруківка не є достатнім доказом на підтвердження зазначених заявницею обставин щодо моменту, способу та джерела отримання нею інформації про ухвалення заочного рішення суду.

Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21 виснувала наступне.

Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.

Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає нормам статті 28 ЦПК України.

З урахуванням викладеного Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Так, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 представник позивача зазначив її адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 1).

Судом, 23.04.2026 було отримано відповідь виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради від 22.04.2026 № 01.1-37/525, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 74).

За цією адресою судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, але конверт було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 78).

Також, після ухвалення заочного рішення на вказану зареєстровану адресу відповідача направлялись копії такого рішення суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями за № 067189498176 від 04.06.2026 та №067198792214 від 15.06.2026, але зазначені конверти повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 87-88).

Разом з тим, відповідачка в заяві про перегляд заочного рішення вказала адресу свого проживання: АДРЕСА_1 , проте поштову кореспонденцію за цією адресою не отримує. Суд тричі направляв процесуальні документи, проте відповідачка не вжила заходів щодо їх отримання.,

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.

За змістом статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, серед іншого, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Отже, з урахуванням викладеного, судом направлялися листи на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_1 які, від незалежних причин від суду, поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», вона вважається належним чином повідомленою.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Також, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших».

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

З урахуванням викладеного оскільки заявником не доведено, що нею було пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 06.06.2026 з поважних причин, у зв`язку з чим заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 126, 260, 284-286 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Заяву адвоката Киричук Галини Миколаївни поданої до суду в інтересах відповідачки ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.06.2026 у справі № 526/1067/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду безпосередньо.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 26.10.2026.

Головуючий: В. Г. Черков