Рішення № 140909297, 26.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/634/26

Провадження №2/377/563/26

26 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник Романенко М.Е., посилаючись на статті 204, 512-514, 516, 526, 625, 1048, 1082 ЦК України, статей 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», просить стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 200442710 від 26.01.2016 в розмірі 20 528,26 гривень, яка складається із: суми заборгованості 15 687,40 гривень; суми інфляційних втрат 3 430,28 гривень; суми трьох процентів річних 1 410,58 гривень, понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 26.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200442710, відповідно до умов якого, на умовах повернення, платності, строковості банк надав позичальнику у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 26.01.2016 на 6 років, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16. 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому, згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 31.05.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 15 687,40 гривень, з яких: 5 121,34 гривень заборгованість за кредитом; 10 566,06 гривень заборгованість за процентами. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС». На підставі частини другої статті 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних у розмірі 1 410,58 гривень, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 3430,28 гривень (а. с. 3-9).

Ухвалою судді від 15 червня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 серпня 2026 року (а. с. 139-140).

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 вересня 2026 року (а. с. 150-151).

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року судовий розгляд справи було відкладено на 28 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а. с. 160-161).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. В позовній заяві позивач, від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просив розглянути справу без присутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою повернуто до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_1 , якому адресовано судову повістку разом із доданими документами, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло, причини неявки суд не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 28 вересня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» із анкетою № 2317373, в якій він зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, дату народження, номер мобільного телефону, паспортні дані, адресу зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання, інформацію про місце роботи, доходи та витрати (зв. ст. а. с. 97).

26 січня 2016 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», у зв`язку із чим підписав угоду у формі заяви (оферти) № 200442710 про надання та використання платіжної картки МС World, рахунок: НОМЕР_1 , з кредитним лімітом в розмірі 1 050 гривень та з максимальним кредитним лімітом 50 000 гривень. При цьому умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням банку може бути змінений, про що клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому умовами по картках. Умови надання та обслуговування платіжних карток банку затверджені Наказом № 706/1 від 04.11.2015. На дату укладення договору доступний розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання становить 1 000 гривень. Максимальна ставка по ліміту 58,8% річних. Реальна процентна ставка по кредиту із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку, становить 93,46 %. Абсолютне подорожчання кредиту в грошовому виразі, із розрахунку, що грошові кошти будуть використовуватись в повному обсязі в межах кредитного ліміту протягом всього строку його дії 25 715,39 гривень (а. с. 97).

26 січня 2016 року відповідач ОСОБА_1 власноручним підписом підписав довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна карта МКредитка (не іменна)/Зарплатна», відповідно до умов якої: мета кредиту - на споживчі потреби; сума кредиту: до 50000 гривень; строк кредиту: 12 місяців; забезпечення кредиту: без забезпечення; оцінка майна: не здійснюється; форма кредитування: у формі відновлювальної кредитної лінії; тип процентної ставки: фіксована; дострокове повернення кредиту: дострокове повернення кредиту можливе шляхом внесення повної суми заборгованості; порядок погашення кредиту: погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок; строк: 5 років; процентна ставка за кредитом (річних): 58,8 % нараховується на залишок заборгованості по кредиту (зв. ст. а. с. 103).

26 січня 2016 року відповідач ОСОБА_1 отримав платіжну картку на підставі договору № 200442710, про що свідчить розписка про отримання платіжної картки (а. с. 100).

Виписками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 підтверджується видача та рух коштів по рахунку ОСОБА_1 у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Відповідно до вказаних виписок вбачається, що заборгованість за договором № 200442710 від 26.01.2016 становить 15 687,40 гривень, з яких: 5 121,34 гривень заборгованість за тілом кредиту; 10 566,06 гривень заборгованість за процентами (а. с. 11-96)

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

20 липня 2020 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги (а. с. 114-115).

Відповідно до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги, укладеного 20 липня 2020 року ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», витягу з договору, платіжної інструкції № 25 від 09.07.2020, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200442710 від 26.01.2016 в розмірі 15 687,40 гривень, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (а. с. 106, 114-116).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 скасовано в частині немайнових вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього (а. с. 117-132).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження № 66483131 з виконання наказу № 910/11298/16, виданого 12.07.2021 Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено (а. с. 133).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про закінчення виконавчого провадження від 17 січня 2023 року, виконавче провадження № 66491947 з виконання наказу № 910/11298/16, виданого 12.07.2021 Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отриманні ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено (а. с. 134).

Питання дійсності договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги, укладеного 20 липня 2020 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За нормою частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, відповідно до якої, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, що наведений в позовній заяві, розмір інфляційних втрат складає 3 430,28 гривень; розмір трьох процентів річних складає 1 410,58 гривень. Інфляційні втрати та три проценти річних нараховані за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року включно (а. с. 5-6).

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

В даному випадку факт порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед позивачем підтверджена матеріалами справи.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного кредитного договору № 200442710 від 26.01.2016, договору № 7-БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає правильним задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 200442710 від 26.01.2016 в розмірі 20 528,26 гривень, з яких: 5 121,34 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10 566,06 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, інфляційні втрати в розмірі 3 430,28 гривень та три проценти річних розмірі 1 410,58 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», копію Додаткової угоди від 15 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10, виданого адвокату Міньковській Анастасії Володимирівні, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення кредитної заборгованості, складеного адвокатом Міньковською Анастасією на підставі договору про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року та додаткової угоди до нього, Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), підписаний 17 квітня 2026 року між керуючим Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» Міньковською А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, Додаткових угод, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення кредитної заборгованості, згідно з яким адвокат надав, клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 7 000 гривень, зокрема: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості, загальна вартість 7 000 гривень (а. с. 104, 109-113, 135).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до договору про надання правової допомоги № 26, укладеним 15 лютого 2024 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» на надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200442710, укладеним 26.01.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 , види виконаних робіт (наданих послуг), зазначених у Акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), підписаного 17 квітня 2026 року між Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 7 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем суду не надано.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 200442710 від 26.01.2016 в розмірі 20 528,26 гривень, з яких: 5 121,34 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10 566,06 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, інфляційні втрати в розмірі 3 430,28 гривень та три проценти річних в розмірі 1 410,58 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька