Рішення № 140909191, 23.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1970/26

Провадження 2-1808/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

23 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-КРЕДО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представником позивача ТОВ «ФК «Інвест - Кредо» через систему «Електронний суд» до Обухівського районного суду Київської області подано позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2007 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 778/ФКВ-07, на умовах якого надано кредит в розмірі 50000,00 доларів США строком до 13.06.2013. 20.07.2020 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» (та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2291/К.

Рішенням Обухівського районного суду Київської від 08.07.2014 у справі № 372/2449/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором № 778/ФКВ-07 від 15.06.2007 року в сумі 679706,74 грн, та сплачені позивачем судові витрати в розмірі 3654 грн. 00 коп.

В подальшому, ухвалою суду замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» у цивільній справі № 372/2449/14-ц. Станом на сьогодні щодо Відповідача відкрито виконавче провадження № 68351414 від 24.01.2022 року стягнення з Відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 778/ФКВ-07 від 15.06.2007 року в сумі 679706,74 грн. Станом на момент подання цієї позовної заяви заборгованість Відповідача не погашена, триває виконавче провадження № 68351414. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звертається з даною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка складається з 3% річних та інфляційного збільшення у порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою від 03.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмові матеріали справи містять клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.

Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, 15.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 778/ФКВ-07.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, Долар США (USD), в сумі 50 000,00 дол США.

Позичальник відповідно до п. 4.2.1. зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі за цим Договором у передбачені ним строки.

Відповідно до 1.3. надання кредиту здійснюється у строк до 13 червня 2013 року.

15.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 778/ФКВ-07, відповідно до якого, предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею - 218,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею - 0,1350 га, кадастровий номер: 3223188000:02:011:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було передано банку в забезпечення вимог за Кредитним договором.

20.07.2020 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2291/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим № 851, відповідно до якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступає, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» набуває право вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, сплати грошових коштів, процентів у розмірах вказаних у Додатку № 2 до цього Договору, в тому числі, право вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника, по поверненню заборгованості за Кредитним договором № 778/ФКВ-07 від 15.06.2007 року, Іпотечним договором № 778/2фквш-07 від 15.06.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 2843.

Дані обставини встановлені заочним рішенням Обухіського районного суду Київської від 08.07.2014 у справі №372/2449/14-ц.

08 липня 2014 року Обухівським районним судом Київської області ухвалено рішення по справі № 372/2449/14-ц за позовною заявою ПАТ «Дельта-Банк» до ОСОБА_1 , яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_1 заборгованість за кредитним договором № 778/ФКВ-07 від 15.06.2007 року в сумі 679706,74 (шістсот сімдесят дев"ять тисяч сімсот шість) грн. 74 коп., та сплачені позивачем судові витрати в розмірі 3654 грн. 00 коп.

Для примусового виконання видано виконавчий лист № 372/2449/14-ц від 07.10.2014.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2020 року по справі № 372/2449/14-ц замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» у цивільній справі № 372/2449/14-ц

Щодо Відповідача відкрито виконавче провадження № 68351414 від 24.01.2022 року стягнення з Відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 778/ФКВ-07 від 15.06.2007 року в сумі 679706,74 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот шість) грн. 74 коп., та сплачені позивачем судові витрати в розмірі 3654 грн. 00 коп.

Вищевказане рішення суду відповідачем не виконане.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» має право на нарахування та стягнення з відповідача заборгованості у порядку ст. 625 ЦК України за період з 02.10.2017 по 23.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що вищевказане рішення суду відповідач не виконав, заборгованість не виплатив, протилежного останнім жодними доказами спростовано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Позивач зазначає, що розраховані за період невиконання боржником грошового зобов`язання з 02.10.2017 по 23.02.2022 включно, враховуючи продовження строку позовної давності на час дії воєнного стану та карантину (з 02.04.2020), а також мораторію на ст. 625 ЦК України (з 24.02.2022), виходячи з розміру кредитної заборгованості, підтвердженої та стягнутої рішенням суду у справі 372/2449/14-ц.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Позивач зазначає, що у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з відповідача на його користь підлягає сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в межах періоду з 02.10.2017 по 23.02.2022.

Грошове зобов`язання відповідача є невиконаним, ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» вважає, що з метою захисту його прав та інтересів Кредитора підлягають стягненню з відповідача сума інфляційного збільшення та 3% річних від простроченої суми у межах строку позовної давності, виходячи з розміру заборгованості по тілу кредиту та процентам, встановленої рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.07.2014 у справі № 372/2449/14-ц, а саме: 3% річних з 02.10.2017 по 23.02.2022 89665,42 грн.; інфляційне збільшення з 02.10.2017 по 23.02.2022 272207,82 грн., що разом становить 361873,24 грн.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, наведеного позивачем, суд погоджується з розрахунком, який відповідає вимогам закону, а тому вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат та 3% річних у сумі 361873,24 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору 4342,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-КРЕДО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест- Кредо» заборгованість у розмірі 361873,24 грн., яка складається з 3% річних - 89 665,42 грн. та інфляційного збільшення - 272 207,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо» судовий збір у розмірі 4 342,50 грн

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Висоцька Г.В.