Рішення № 140908822, 23.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13268/26

Провадження № 2-о/357/305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 17.12.1999 р. МВ №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області договору дарування від 13.05.1981 р. посвідченого державним нотаріусом Богдашевським П.Г. де у Реєстраційному записі зареєстрованому у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації і записаному в реєстраційну книгу №88, реєстр №10284 від 15.05.1981 р. замість правильного « ОСОБА_2 » вказано « ОСОБА_3 ».

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 (Заявник) є власником будинку АДРЕСА_1 та звернулася до відділу державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Однак здійснити реєстрацію не уявляється можливим, оскільки в написанні прізвища у договорі дарування нерухомого майна допущено помилку. Відповідно до договору дарування від 30.05.1981 р., посвідченого державним нотаріусом Богдашевським П.Г. та зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації (записано в реєстраційну книгу № 88, реєстр № 10284 від 15.05.1981 р.), замість правильного « ОСОБА_2 » вказано « ОСОБА_3 ». У зв`язку із зазначеними розбіжностями в написанні прізвища у заявника виникли складнощі при оформленні документів. Під час укладення договору дарування заявник не звернула уваги на правильність написання прізвища. Лише після звернення до відділу державної реєстрації державний реєстратор виявила помилку в документах, яка перешкоджає проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно. З огляду на вищевикладене, заявник змушена звернутися до суду для встановлення факту належності правовстановлюючого документа, оскільки іншим разом не може реалізувати своє право власності в повній мірі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, головуючим суддею визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 07 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлені.

Судом 23.10.2026 р. за вх. №70519 отримано заяву, в якій заявник просила розгляд справи проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорта, виданого КП КОР «Київське обласне БТІ» від 14.03.2024, ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу від 15.07.1978 № 24, ОСОБА_4 уклала шлюб, а в графі «прізвище після реєстрації шлюбу» дружині зазначено « ОСОБА_2 ».

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та картки платника податків, виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище заявника значиться як « ОСОБА_2 ».

Згідно з будинковою книгою для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , прізвище заявника українською мовою зазначено як « ОСОБА_2 », а російською мовою як « ОСОБА_3 ».

Відповідно до висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України № 056/836-а від 28 травня 2026 р., прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_2 » є ідентичними та в цьому випадку стосуються однієї й тієї самої особи.

Заявник зазначає, що у зв`язку з допущеною помилкою в договорі дарування від 13.05.1981 р., а саме написанням прізвища « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_2 », вона позбавлена можливості розпорядитися нерухомим майном на власний розсуд, зокрема здійснити реєстрацію зазначеної квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,ім`я,по батькові, місце і час народженняякої, що зазначенів документі, не збігаютьсяз ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженняцієї особи,зазначеним усвідоцтв іпро народження або паспорті.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня 2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25), у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене: помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку; отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Аналогічних висновків дійшов ВС в Постанові від 14.01.2026 року у справі № 462/5233/24.

Суд, аналізуючи надані заявником письмові докази, встановлені обставини справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування своїх вимог, були підтверджені сукупністю наданих доказів.

Встановлення даного факту не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки вказані нею обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 293, 315, 258-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17 грудня 1999 року МВ № 1 Білоцерківського МУ ГУМВС України в Київській області, правовстановлюючого документа договору дарування від 13 травня 1981 року, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації та записаного в реєстраційну книгу № 88, реєстр № 10284 від 15.05.1981 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради (адреса: б-р Олександрійський, буд. 94, м. Біла Церква, Київська обл., 09119); ЄДРПОУ: 26376300.

СуддяБ. І. Кошель