Рішення № 140907171, 26.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 333/3001/26

Провадження № 2/750/2683/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Косенка О.Д.,

секретаря судових засідань Суконнової В.М.,

за участі представника Відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2016631618_CARD від 11 жовтня 2017 року в сумі 88644 грн. 21 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 11 жовтня 2017 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2016631618_CARD, за умовами якого банк надав позичальнику кредит зі сплатою процентів за користування ним. Акціонерне товариство «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у порядку, передбаченому умовами договору. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2016631618_CARD від 11 жовтня 2017 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2026 справу направлено за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

14 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник Відповідача подав відзив на позов, у якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, з огляду на наступне.

Як зазначає представник Відповідача, до позовної заяви додана банківська виписка від 24.02.2026, якою передбачено, що ОСОБА_3 здійснювала банківські операції в період часу з 11.10.2017 по 15.03.2024 по рахунку НОМЕР_1 на суму - 52791,89 грн. Однак такий документ викликає підозри в підробці, адже станом на дату видачі такої виписки відповідачка вже була з іншим прізвищем. Також звертає увагу суду, на те, що відомості по руху коштів у виписці відображені в чітко, в той час коли реквізити з підписами підписантів є нечіткими зображеннями, начебто їх нанесли поверх такої виписки.

Крім того, зазначає, що у тексті позову позивач посилається виключно на Кредитний договір № 2016631618, копію якого додає, а тому спір виник виключно на підставі такого договору. Інших правочинів, за якими могли б існувати зобов`язання між сторонами, матеріали справи не містять. Згідно з умовами кредитного договору, Позичальник отримав в АТ «ОТП Банк» грошові кошти в якості споживчого кредиту на придбання у ТОВ «Технополіс-1» (ЄДРПОУ 35411631) товару за рахунком-фактурою №200006060302 від 11.10.2017 в сумі 13491.50 грн. Тобто тіло кредиту за Кредитним договором становить 13491.50 грн., а не 59771,47 грн., як зазначає позивач за текстом позову. У зв`язку з цим представник відповідача доходить висновку, що грошові кошти, безпосередньо до боржника не надходили, ані готівкою, ані на банківські рахунки, а тому докази у вигляді банківської виписки від 24.02.2026 та розрахунку заборгованості від 15.03.2024, який складений виключно на підставі банківської виписки, не є належними доказами заборгованості по Кредитному договору. На підтвердження цього слугує той факт, що банківська виписка розпочинається першим записом лише 28.09.2018 - майже через рік після укладання спірного Кредитного договору.

Також представник Відповідача, вважає, що до Позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором, з огляду на те, що Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання споживчого кредиту №2016631618 від 11.10.2017, витяг з Реєстру боржників по договору 2016631618_CARD від 11.10.2017. Однак, Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за договором про надання споживчого кредиту №2016631618 від 11.10.2017, адже згідно з витягу з реєстру боржників до Договору факторингу до Позивача перейшло право грошової вимоги за конкретним кредитним договором №2016631618_CARD від 11.10.2017, що має суттєву різницю в назві договору, а саме приставка _CARD.

Також сторона Відповідача не погоджується з розміром нарахованих відсотків та просила зменшити витрати на правничу допомогу з огляду на неспівмірність зі складністю справи.

03 червня 2026 року представник Позивача через підсистему «Електронний суд» подав письмові пояснення, де пояснив, що 11.10.2017 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2016631618 (2016631618_CARD), відповідно до п. 1.1 якого Банк надав клієнту кредит у розмірі 13 491 грн 50 коп для придбання товару у продавця 1 ТОВ «Технополіс-1», з яких 300 грн 00 коп. були спрямовані на оплату додаткових послуг Банку, а саме послуг за надання виписок в електронному вигляді (смс-інформування) та 863 грн 00 коп на сплат комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим фактично сума кредитних коштів, наданих на придбання товару, становила 12328 грн 50 коп.

Крім того, в пункті 2 «Видача та обслуговування кредитної картки позичальника» Кредитного договору визначено умови обслуговування кредитної лінії, де розмір Кредитного ліміту складає 3000,00 гривень.

Таким чином, за кредитним договором № 2016631618 (2016631618_CARD) від 11.10.2017 Відповідач отримала два види кредиту: кредит для придбання товару у розмірі 13491 грн 50 коп. та відновлювану кредитну лінію з установленим кредитним лімітом у розмірі 3000 грн 00 коп., що свідчить про укладення змішаного договору.

Крім того, як зазначає представник Позивача, суфікс «_CARD» у номері договору є внутрішнім технічним (бухгалтерським) ідентифікатором АТ «ОТП БАНК» (а згодом і нового кредитора) для відображення операцій за відновлюваною кредитною лінією (карткою) в межах одного й того самого кредитного продукту № 2016631618. Це підтверджується тим, що надана суду банківська виписка містить назву рахунку приватного клієнта № 2016631618_CARD і відображає як первинне використання коштів, так і подальший рух у межах кредитного ліміту.

Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту (59 771,47 грн), позивач зазначає наступне. Сума основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 59 771,47 грн складається з фактично отриманих, витрачених та не повернутих позичальником грошових коштів. Відповідно до банківської виписки з рахунка приватного клієнта № 2016631618 (2016631618_CARD), сформованої від 24.02.2026 об 00:31:06, ця сума була зафіксована через наступну бухгалтерську операцію: 04.03.2024 (тип «Collection»): 53 400,00 грн - заборгованість за використаним лімітом відновлюваної кредитної лінії; 6 371,47 грн - залишок заборгованості за цільовим кредитом на придбання товару та супутніх послуг. Відсутність у виписці одноразового нарахування суми 12 328,50 грн (початковий кредит на товар) обумовлена «змішаним» характером договору. Після здійснення першої цільової транзакції, подальший рух коштів здійснювався в межах відновлюваної кредитної лінії (п. 2 Договору).

Щодо заборгованості за відсотками у розмірі 28 872,74 грн, вказує, що зазначена сума є платою за користування кредитними коштами, нарахованою відповідно до умов кредиту за ставкою 0,01 % річних. У банківській виписці з рахунка приватного клієнта № 2016631618 (2016631618_CARD) сформованої від 24.02.2026 00:31:06 (розрахунковий період: з 11.10.2017 по 15.03.2024), ці нарахування відображені за наступними складовими: 26 716,09 грн - основний масив нарахованих відсотків за період користування; 2 040,95 грн та 115,70 грн - супутні нарахування відсотків за розрахункові періоди.

03 червня 2026 року судове засідання у справі відкладено на 31.07.2026, для ознайомлення представника відповідача з письмовими поясненнями сторони Позивача від 03.06.2026.

08 червня 2026 року представник відповідача надіслав клопотання про витребування доказів у справі.

31 липня 2026 року судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Чернігівському районі.

Ухвалою суду від 20.08.2026 витребувано у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» для огляду в судовому засіданні: оригінал кредитного договору № 2016631618 від 11.10.2017, укладеного між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_4 ; оригінал банківської виписки з рахунку приватного клієнта від 24.02.2026.

У судове засідання представник Позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову частково, з підстав, зазначених у відзиві на позов. Вказав, що стороною Відповідача визнаються позовні вимоги у розмірі 13 492,89 грн. з яких: сума кредиту 13 491,50 грн., проценти за користування кредитом 1,39 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

11 жовтня 2017 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2016631618, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 13492,89 грн. зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 6,67% річних, строком на 24 місяці (а.с. 31).

В Розділі 2 Кредитного договору визначено умови обслуговування кредитної лінії

Зокрема п.2.2 встановлено, що розмір Кредитного ліміту складає 3000,00 гривень. Строк користування Кредитною лінією становить 3 роки (три роки) з моменту підписання Банком і Позичальником цього Договору (п.2.3). З

За користування Кредитом, в тому числі Простроченим Кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 40% відсотків річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 процентів за день. За користування Кредитом, наданим Держателю протягом Розрахункового циклу, Держателю встановлюється Пільговий період користування Кредитом. Тривалість Пільгового періоду визначається Правилами, а розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 процентів річних;

Підписанням цього Договору Держатель гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями Угоди, Правил та Тарифів Банку, з якими він ознайомився сам та зобов`язується ознайомити кожну Довірену особу.

Договір підписаний Відповідачем власноручно.

Того ж дня, Відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, що містить аналогічні умови кредитування, а також орієнтовний графік споживчого кредиту (а.с.31 на звороті,32).

15 березня 2024 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 15/03/24, за яким клієнт (первісний кредитор) передав, а фактор (новий кредитор) прийняв право грошової вимоги, що належить клієнту і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості. За вказаним договором фактор одержав право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (а.с. 41-45).

Копіями платіжних інструкцій № 1 та № 2 від 15 березня 2024 року підтверджується сплата позивачем Акціонерному товариству «ОТП Банк» оплати згідно з договором факторингу № 15/03/24 від 15 березня 2024 року (а.с. 53, 53 на звороті).

З копії Витягу з додатку до договору факторингу № 15/03/24 від 15 березня 2024 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 2016631618_CARD від 11 жовтня 2017 року в сумі 88644 грн. 21 коп. (а.с. 29).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 88644 грн. 21 коп. (а.с. 54-89).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачу при пред`явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору, розмір заборгованості та обставини переходу прав вимоги до позивача як нового кредитора.

Факт виникнення кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема власноручно підписаними відповідачем договором (а.с. 31-33), додатком № 1 до договору, заявою-анкетою (а.с. 33 зворот) та іншими доказами.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12 328,5 грн підтверджується товарним чеком та видатковою накладною № 200006050302 від 11 жовтня 2017року (а.с. 36, 36 на звороті).

Також, матеріалами справи підтверджується встановлення Відповідачу на картковий рахунок кредитного ліміту у розмірі 3000,00 грн.

Позивачем також доведено факт користування Відповідачем кредитним лімітом, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.10-27).

Доказами, які підтверджують рух коштів по картковому рахунку відповідача є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В матеріалах справи наявна виписка про рух коштів по рахунку, за період з 11.10.2017 по 15.03.2024, в якому детально зазначено рух коштів на картці відповідача, використання відповідачем коштів з кредитного ліміту, нарахування відсотків та погашення наявної заборгованості (а.с. 10-27).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Відповідач користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Разом з тим, суд зазначає, що ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Частина 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в контексті спору між сторонами не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з нею нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У розділі 2 договору № 2016631618 зазначено, що за користування кредитною лінією, в тому числі простроченим кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку та на дату укладання Угоди розмір процентної ставки становить 40 % річних. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту, відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день. За користування кредитом протягом розрахункового циклу, Держателю встановлюється пільговий період користування кредитом. Тривалість пільгового періоду визначається Правилами, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних (п. 2.5).

Суд зазначає, що до матеріалів позову не надано Тарифи та Правила, на які міститься посилання у п. п. 2.4, 2.5, розділу 2 Договору. За змістом самого Договору встановити, які саме відсотки нараховуються, у які періоди часу -неможливо. Зокрема, не зрозуміло, яким чином визначається та де фіксується факт несанкціонованого овердрафту, яка тривалість та періоди розрахункового циклу та пільгового періоду, що мається на увазі «недозволені перевитрати», на які нараховані відсотки згідно з розрахунком.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №673/69/16-ц, відповідно до яких, суд не позбавлений можливості зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується із наданим позивачем розрахунком. Незгода із наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові.

Разом з тим, суд позбавлений можливості зробити власний розрахунок заборгованості у випадку, коли для такого розрахунку відсутні необхідні вихідні дані, а специфічна термінологія потребує тлумачення, яке позивачем у позові не наведене.

Тому в силу ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за недозволені перевитрати немає.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з Договору про споживчий кредит № 2016631618 (п.1.1 розділ № 1), Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, який є Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, вищезазначений кредитний договір укладено строком на 24 місяці.

Згідно з Договором (п. 2. 3 розділу 2 видача і обслуговування кредитної карти позичальника), строк користування кредитною лінією становить 3 роки з моменту підписання банком і позичальником цього договору.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Указаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Взаємні зобов`язання сторін по Договору в частині видачі кредиту на придбання побутової техніки в розмірі 13492,89 грн (розділ 1 Договору) діяли у період з 11.10.2017 по 11.10.2019, а в частині відкриття кредитної лінії відповідачу (розділ 2 Договору) діяли у період з 11.10.2017 по 11.10.2020, а після закінчення цього періоду припинилися. Натомість нарахування відсотків до договору здійснювалося і після цих дат до 04.03.2024.

Подальше, тобто поза строком кредитування, нарахування АТ «ОТП БАНК» заборгованості за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним, та таким, що суперечить умовам укладеного договору.

Суд також зазначає, що ані у розрахунку заборгованості, ані у виписці по особовому рахунку відповідача не відображено окремими рядком трансакції щодо оплати за рахунок кредитних ресурсів Банку вартості придбаних відповідачем товарів 11.10.2017, згідно з розділом 1 Договору у ТОВ «Технополіс-1», рух коштів у виписці відображено лише починаючи з 29.09.2018.

Також суд звертає увагу, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за Кредитним договором є внутрішнім документом банку, не може бути прийнятий судом на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору. Вказаний розрахунок не відображає суму наданих коштів, а також розмір процентної ставки, за якою нараховано заборгованість зі сплати процентів.

Щодо нарахованої у розрахунку заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, а також відсутні докази надання таких послуг відповідачу.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за управління кредитом заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню.

З огляду на визнання стороною відповідача позовних вимог у розмірі 13 492,89 грн, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у такому розмірі.

Отже, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка складається із різниці між фактично використаними відповідачем та повернутими на рахунок кредитними коштами (84 630,89 62 941,86) у розмірі 21 689,03, які підтверджуються випискою по рахунку Відповідача та власним розрахунком позивача, а також 13 492,89 грн в оплату придбаних у ТОВ «Техноплюс 1» товарів, що в сумі становить 35 181,92 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині необхідно відмовити, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру такої заборгованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір судового збору, сплачений позивачем при подачі позову становить 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 39,70%, тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 056,97 грн.

Позивачу правничу допомогу надавав ФОП ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 липня 2025 року та додаткової угоди до цього договору (а.с. 38-40, 50).

Згідно із копією акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 27 листопада 2025 року вартість послуг, наданих адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем позивачу, становить 7000 грн. (а.с. 8).

Пропорційно задоволеним позовним вимогам, на користь Позивача необхідно стягнути 2 779 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; ідентифікаційний код 42649746) до ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2016631618 від 11 жовтня 2017 року в сумі 35 181 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 056 (одну тисячу п`ятдесят шість) гривень 97 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2 779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду проголошено 26.10.2026.

Суддя О.Д. Косенко