Ухвала суду № 140907104, 26.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/117/25

Номер провадження 1-кс/950/512/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

Слідчий суддя Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: слідчої ОСОБА_3 , розглянувши клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду з даним клопотанням, в якому просив скасувати арешт на вилучене та арештоване згідно ухвали слідчого судді Лебединського районного суду Сумській області від 22.01.2026, а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, сірого кольору, в прозорому чохлі, серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , із встановленою сім-карткою оператора Vodafone НОМЕР_4 ; ноутбук марки Acer s/n LXTZLOC0110376A7C71601, чорного кольору, разом з зарядним пристроєм, в комплектацію до якого належить коробка, що опечатана стрічкою НПУ разом із спецпакетом WAR 1617653 та зобов`язати орган досудового розслідування повернути зазначене майно йому, як власнику.

Клопотання мотивоване тим, що зазначене майно було арештоване у межах кримінального провадження № 42024202540000016 від 25.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України по факту привласнення бюджетних коштів в умовах воєнного стану посадовими особами ТОВ «Компанія з водозабезпечення «Бурвод» за попередньою змовою із посадовими особами Лебединської міської ради при будівництві глибоководної свердловини в м. Лебедин, шляхом складання і видачі завідомо неправдивих офіційних документів.

З моменту накладення арешту пройшло дев`ять місяців і досудове розслідування в даному кримінальному провадженні є завершеним.

Його було допитано в якості свідка, під час чого жодних питань щодо будь якого вмісту записів та/або документів із вилучених пристроїв не ставилось, що дає підстави стверджувати про той факт, що зазначені вилучені електронні носії не містять і не містили будь-якої доказової інформації. Крім того, ще під час огляду і вилучення ноутбуку та мобільного телефону, слідчому в добровільному порядку було надано коди доступу, що давало можливість дослідження та копіювання необхідної слідству інформації як під час обшуку, так і протягом тривалого перебування зазначених елеронних гаджетів в розпорядженні органу досудового розслідування.

Після зазначеного допиту, який мав місце ще в березні 2026 року, він не приймав участі у будь-яких інших слідчих діях у межах справи.

На переконання заявника у органу досудового розслідування було достатньо часу для дослідження вмісту мобільного телефону та ноутбуку на предмет корисної для слідства інформації, так само як і достатньо часу для проведення всіх необхідних експертиз, чим слідчий, власне, і обґрунтовував необхідність застосовування арешту до вищевказаного майна.

За цих обставин заявник вважає, що підстави для подальшого арешту відсутні. Доцільність у подальшому позбавленні власника права володіння та розпорядження майном відпала.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. В наданій заяві просив справу за даним клопотанням розглядати без його участі.

Слідча в судовому засіданні проти скасування арешту заперечила, посилаючись на те, що вміст вилучених електронних носіїв має значення для кримінального провадження. У зв`язку з цим під час судового розгляду кримінального провадження № 42024202540000016 від 25.01.2024 може постати питання про дослідження зазначених доказів, а тому подальший їх арешт є виправданим.

Заслухавши позицію слідчої, дослідивши доводи заявленого клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Судовим розглядом установлено, що слідчими ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженню № 42024202540000016 від 25.01.2024 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України щодо привласнення бюджетних коштів в умовах воєнного стану посадовими особами ТОВ «Компанія з водозабезпечення «Бурвод» за попередньою змовою із посадовими особами Лебединської міської ради при будівництві глибоководної свердловини в м. Лебедин.

На підставі ухвали слідчого судді від 16.01.2026 в межах зазначеного кримінального провадження було проведено обшук житла в період часу з 06 год. 40 хв. по 08 год 00 хв. 20.01.2026 за місцем проживання комерційного директора ТОВ «КОМПАНІЯ З ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «БУРВОД» (код ЄДРПОУ 35556983) ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: ноутбук марки Acer s/n LXTZLOC0110376A7C71601; мобільний телефон «iPhone 16 Pro» серійний номер GVJ4KX6JKN IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , на яке ухвалою слідчого судді від 22.01.2026 накладено арешт (а.с. 4-5).

09.10.2026 ОСОБА_4 , як законний володілець, звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування зазначеного арешту, оскільки вважає, що усі необхіні слідчі дії на даний час проведені. Слідство закінчено.

Однак, з такими доводами заявника слідчий суддя погодитися не може та, перевіряючи доводи клопотання, зазначає таке.

Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна подане в порядку ст. 174 КПК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).

Слідчий суддя зауважує, що інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.

Підставами для накладення арешту на майно, згідно ухвали слідчого судді від 22.01.2026, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).

При розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею було з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Як було встановлено слідчим суддею в ході розгляду клопотання про арешт майна, вилучені у ОСОБА_4 електронні пристрої, а саме ноутбук марки Acer s/n LXTZLOC0110376A7C71601 та мобільний телефон «iPhone 16 Pro» серійний номер НОМЕР_1 IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , можуть зберігати інформацію, яка може бути важливою для кримінального провадження, а тому слідчий суддя наклав на них арешт.

Слідча у судовому засіданні зазначила, що з вилученим та арештованим майном проведено необхідні слідчі дії і встановлено, що ноутбук та мобільний телефон ОСОБА_4 містять інформацію, яка має значення для кримінального провадження № 42024202540000016 від 25.01.2024. Під час судового розгляду може постати питання про дослідження зазначених доказів, а тому має діяти їх подальший арешт.

Слідчий суддя погоджується з такими доводами слідства та вважає, що подальший арешт майна є виправданим у контексті потреб судового розгляду, під час якого суд повинен безпосередньо дослідити вміст вилучених у ОСОБА_4 електронних пристроїв, як першоджерел, а саме вміст їх внутрішньої пам`яті, на предмет наявності чи відсутності інформації, що має значення для кримінального провадження № 42024202540000016 від 25.01.2024, зокрема, щодо причетності конкретної особи/осіб до вчинення кримінальних правопорушень, обставин привласнення бюджетних грошових коштів, доведення інших важливих обставин даного кримінального провадження.

Безпосередність дослідження доказів - це одна з основних засад кримінального провадження, яка закріплена КПК України (п. 6 ч. 1 ст. 7 та ст. 23 КПК України) та вимагає від суду особисто, наживо й безпосередньо сприйняти всі зібрані докази. Суд не має права ґрунтувати обвинувачення на доказах, зокрема, на відомостях, що містяться в електронних носіях чи комп`ютерних даних, якщо вони не були предметом безпосереднього дослідження в засіданні (ст. 23, ст. 358 КПК України).

Отже, у ході розгляду клопотання не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Натомість, скасування арешту, накладеного на вилучені ноутбук та мобільний телефон, може призвести до знищення, пошкодження або приховування файлів та інформації в них.

При цьому, доводи заявника стосовно тривалого часу досудового розслідування, під час якого, як вважає ОСОБА_4 , слідством мали би бути проведені усі необхідні слідчі дії з арештованим майном, слідчий суддя відхиляє, оскільки встановлено наявність інших підстав для подальшої дії арешту.

Таким чином, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування та подальшого судового розгляду виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, знищення чи відчуження.

На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження. Негативних наслідків від застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Оскільки слідчий суддя дійшов висновку про відсутність визначених ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 22.01.2026, у задоволенні клопотання ОСОБА_4 відмовляє.

Керуючись ст. ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_5