Рішення № 140906899, 23.10.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/413/26

Провадження №2/603/314/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Андрусенко І.Я. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВО № 1140792 від 28.05.2026, звернулась до суду з позовом до Монастириської міської ради Тернопільської області в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 1,59 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с.с. «Горожанка», згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379, який зареєстрований 18.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 379.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив про те, що після смерті матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилось спадкове майно, до якого входить право на земельну частку (пай) площею 1,59 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с.с. «Горожанка», згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379, який зареєстрований 18.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 379, яке позивач прийняла, оскільки вступила у фактичне управління спадковим майном після смерті матері. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час смерті ОСОБА_2 був з нею зареєстрований і є її однофамільцем, з яким матір позивача 24.11.1946 прийняли таїнство вінчання, однак у зареєстрованому в органах РАЦС шлюбі вони ніколи не перебували, відтак ОСОБА_3 не мав права на спадкування, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 . Вступ позивача у фактичне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2 можуть підтвердити свідки, що свідчить про необхідність встановлення юридичного факту. На підставі наведеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити й визнати за нею право на спадкове майно.

13 липня 2026 року ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Також зазначеною ухвалою витребувані інформація та документи.

17 липня 2026 року до матеріалів справи долучена відповідь, яка надійшла з Монастириської державної нотаріальної у відповідності до якої спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилась.

04 серпня 2026 року до матеріалів справи долучена відповідь, яка надійшла з Бучацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у відповідності до якої актовий запис про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у ДРАЦС не виявлений.

11 серпня 2026 року за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучена копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане 10 червня 2011 року на ім`я ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились. Її представник - адвокат Андрусенко І.Я. до початку розгляду справи по суті подав заяву у якій просив позовну заяву задовольнити з підстав наведені у ній. Також розгляд справи просив проводити без його з позивачем участі. .

Монастириська міська рада не забезпечила явку представника в судове засідання у поданому відзиві представник зазначив про те, що відповідач з обставинами справи погоджується, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо їх задоволення не заперечує, просить розгляд справи проводити без їхнього участі.

Ознайомившись з матеріалами справи, приходжу до такого висновку.

Суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_5 , батьками якої зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що складений відповідний актовий запис за № 18, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 серпня 1969 року.

18 листопада 1973 року ОСОБА_5 після укладення шлюбу з ОСОБА_6 присвоєне прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане 18.11.1973 Горожанською сільською радою Монастириського району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 про що складений відповідний актовий запис за № 18, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28 січня 1998 року, яке 28 січня 2025 року повторно видане Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай) площею 1,59 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с.с. «Горожанка», згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379, який зареєстрований 18.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 379.

Зазначене узгоджується з наданою відповіддю Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області № 29-19-0.2131-4203/2-26 від 08.09.2026, з якої видно те, що за даними Книги реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай), що видаються Монастириською районною державною адміністрацією Тернопільської області, 18.12.1996 ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379 на підставі розпорядження Монастириської районної державної адміністрації від 12.12.1996 № 333, про що зроблений запис за № 379.

У відповідності до довідки № 227, яка видана 15 червня 2026 року виконавчим комітетом Монастириської міської ради Тернопільської області в житловому будинку, в якому проживала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: с. Горожанка Монастириського району (на теперішній час Чортківського району) Тернопільської області був зареєстрований чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва, яке видане 28 лютого 2025 року настоятелем громадської організації «Парафія Успення Пресвятої Богородиці», ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняли таїнство подружжя.

Водночас у зареєстрованому в органах РАЦС шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебували, що підтверджується інформаційною довідкою № 296/04-15 від 04 червня 2026 року, яка видана Держаним архівом Тернопільської області, у документах архівного фонду відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в метричній книзі про шлюб за 1885-1944 роки сіл Горжанка, Підлісне Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області відомості про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в 1940-1944 роках не виявлені. Також такі відомості відсутні у книгах державної реєстрації актів про шлюб населених пунктів Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області за 1944-1948 роки.

Окрім того, на виконання ухвали Монастириського району Тернопільської області Бучацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив про те, що за результатами проведеної перевірки по архіву Бучацького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України актовий запис про шлюб відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не виявлений.

Відсутність інших спадкоємців також підтверджується інформацією, яка надана Монастириською державною нотаріальною конторою № 231/01-16 від 17.07.2026 у відповідності до якої, згідно з даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилась. Також, у відповідності до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка видана 10.06.2011, видно те, що ОСОБА_3 1919 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як зазначила позивач у позовній заяві майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 вона успадкувала, оскільки як вона стверджує вступила у фактичне його управління, однак зазначений факт потребує встановлення.

Згідно з висновком, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

На підтвердження факту вступу у фактичне управління спадковим майном після смерті матері позивач клопотала про виклик свідків, які зазначений факт підтвердили.

Зокрема, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає по АДРЕСА_1 підтвердила обставини вступу позивача у фактичне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2 . Додатково зазначила про те, що позивач допомагала матері по господарству, а після її смерті доглядала будинок, а також здала в оренду земельну ділянку, яка належала останній.

Також, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка проживає по АДРЕСА_1 підтвердила обставини вступу позивача у фактичне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , зокрема зазначила про те, що позивач доглядала за житловим будинком, а також здала в оренду земельну ділянку, яка належала померлій після її смерті.

Отже, суд встановив те, що ОСОБА_1 вступила у фактичне управління спадковим майном, яке залишилось після смерті її матері ОСОБА_2 . Наведене підтверджується показами свідків й не заперечується відповідачем.

03 липня 2026 року державний нотаріус Монастириської державної нотаріальної контори Войташек В.І. виніс постанову № 221/02-31, якою відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) площею 1,59 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с.с. «Горожанка», згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379, який зареєстрований 18.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 379, яка залишились після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове майно, внаслідок їх втрати.

Згідно копії сторінки № 5 газети «Свобода» №27 (597) від 08 липня 2026 року в рубриці «вважати недійсними» є оголошення такого змісту: «загублений сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ТР № 0126379, виданий на підставі розпорядження голови Монастириської районної державної адміністрації від 12.12.1996 № 333 на ім`я ОСОБА_2 , вважати недійним».

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР ).

У відповідності до статті 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п.а ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив те, що на ім`я ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379, право на яку після її смерті успадкувала ОСОБА_1 оскільки вступила у фактичне його управління. Відомості про інших спадкоємців, які б мали право на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні. Однак позивач не може оформити спадкові права на майно через втрату правовстановлюючих документів, що унеможливлює повноцінно володіти користуватись та розпоряджатись своїм майном, а тому позивач змушена визнати право на спрадкове майно в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, приходжу висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1258, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 81, 125, 185 ЗК України суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 1,59 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності с.с. «Горожанка», згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0126379, який зареєстрований 18.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 379.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Монастириська міська рада Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Головуючий суддя А.З. Пасічник