Рішення № 140906744, 06.10.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3320/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Бельзецької О.В.,

за заявою ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Шептицької державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання,

в с т а н о в и в:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт спільного проживання з бабусею ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 станом на день смерті ОСОБА_2 .

Заяву мотивувала тим, що попри своє зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , приблизно з 2004 року проживала за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 своєю бабусею, яка враховуючи вік потребувала догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , склала заповіт на заявника, а згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті заявник продовжила проживати за даною адресою, сплачувати комунальні послуги, на себе переоформила договори на комунальні послуги, у 2009 році оформила технічні умови на облік води. У 2013-2014 роках ОСОБА_1 , проводила технічну інвентаризацію будинку. 16.02.2021 року заявниця уклала договір на вивезення побутових відходів за вказаною адресою.

Після звернення до нотаріуса зі заявою щодо оформлення своїх спадкових прав, нотаріусом було відмовлено у зв`язку із пропущеним строком на прийняття спадщини.

Проте, ОСОБА_1 , протягом багатьох років і станом на день смерті спадкодавця проживала з ОСОБА_2 , крім того є єдиним її спадкоємцем, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що заявниця позбавлена можливості у здійсненні права на спадкування в інший шлях,а тому просить встановити у судовому порядку факт постійного проживання зі спадкодавцем.

Ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області від 04.09.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник заявника адвокат Семенюк Р.А., заяву підтримав, просив задовольнити.

Заінтересована особа до суду не прибула, хоча належними чином повідомлена про розгляд справи. Клопотань до суду не подавала. .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було продано одну другу частину жилого будинку, номер АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 заповіла вказане житло своїй онуці, ОСОБА_1 , 1980 року народження, що підтверджується копією заповіту від 19.06.2007 року, зареєстрований в реєстрі №3279 та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №10094178 від 19.06.2007 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був сусідом оскільки до початку повномасштабної війни він проживав в АДРЕСА_3 , йому достовірно відомо, що ОСОБА_1 приблизно з 2006 року до дня смерті бабусі і пізніше фактично проживала АДРЕСА_1 . Також він підтверджує, що ОСОБА_1 вела спільне господарство з бабусею та здійснювала за нею постійний догляд.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія заяви від 01.07.2026 р., в якій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 підтвердила, що «…вона раніше проживала за адресою: АДРЕСА_4 . У зв`язку із повномасштабною війною в Україні вона була вимушена виїхати з м. Мирноград та тепер вона проживає в с. Кибинці, Полтавської області.

Їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 з приблизно 2006року і до дня смерті бабусі, а також після її смерті, фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Також нею підтверджено, що ОСОБА_1 вела спільне господарство з бабусею та здійснювала за нею постійний догляд.».

Крім того, з копії заяви від 14.06.2026р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 підтвердила, що «…вона раніше проживала за адресою: АДРЕСА_5 . У зв`язку із повномасштабною війною в Україні вона була вимушена виїхати з м. Мирноград та тепер вона проживає в м. Одеса.

Їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 з приблизно 2006року і до дня смерті бабусі, а також після її смерті, фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Також нею підтверджено, що ОСОБА_1 вела спільне господарство з бабусею та здійснювала за нею постійний догляд.».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла матір заявниці, ОСОБА_6 , а свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 підтверджується,що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інших можливих спадкоємців не встановлено.

Також, в матеріалах справи наявні копії актів інвентаризації будинку за вказаною вище адресою від 23.05.2013р. та від 2014р., які виготовлялись за зверненням ОСОБА_8 , крім того 16.02.2021р. ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг із вивезення побутових відходів за даною адресою, що свідчить про те, що саме заявник займалась даним будинком після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

Як встановлення з матеріалів позовної заяви з додатками, заявник протягом багатьох років сплачувала комунальні послуги, займалась переоформленням на себе договорів, однак зазначені документи в неї не збереглись, оскільки є внутрішньо переміщеною особою від 03.10.2022 року, проживає в селі Комарів, Шептицького району, Львівської області (санаторій Ровесник).

Більше того, в порядку досудового врегулювання спору заявниця намагалась отримати довідки /акти про фактичне проживання її разом із спадкодавцем для подання їх нотаріусу.

Листом Мирноградської міської військової адміністрації від 18.05.2026р. повідомлено, що у зв`язку із евакуацією жителів міста Мирноград, та перенесення адміністративної будівлі міської ради таких документів на даний час надати не має можливості. Однак ними повідомлено, що ОСОБА_1 було надано письмові пояснення від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , котра зареєстрована по АДРЕСА_3 , де вказано, що ОСОБА_1 дійсно з 2006р. по дату смерті ОСОБА_2 проживала фактично за адресою АДРЕСА_1 .

Заявник не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті бабусі протягом всього проживання в будинку, проте бажаючи оформити право спадщину після смерті бабусі, ОСОБА_1 як єдиним спадкоємцем за заповітом було подано заяву до Шептицької ДНК.

Після звернення заявником до нотаріуса їй було відмовлено відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 02.12.2025 року, у зв`язку із тим, що заявником пропущено строк для подання заяви на прийняття спадщини.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини на вказане майно, у ОСОБА_1 не має іншого виходу як подати заяву до суду з метою захисту своїх прав.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

За змістом ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 ст.294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема, за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04.2018 по цивільній справі № 404/2163/16-ц.

Відтак, враховуючи факт спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті, заявник вважається такою, що автоматично прийняла спадщину. Однак, за відсутності зареєстрованого місця її проживання за вказаною адресою на момент смерті спадкодавця, встановлення факту проживання можливе лише в судовому порядку.

Суд встановив, що встановлення юридичного факту, а саме проживання заявника з бабусею на момент її смерті необхідне для реалізації заявником свого права на спадщину, як спадкоємця за законом, а отже встановлення такого породжує відповідні юридичні наслідки; спір про право відсутній.

Відтак, дослідивши докази подані суду, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 , з її бабусею ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, а саме на момент смерті останньої знайшов своє підтвердження в матеріалах справи. При цьому суд встановив відсутність спору щодо спадкового майна.

Оскільки, заявник позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, від встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залежить виникнення та реалізація заявником своїх спадкових прав, такий факт доведено в суді, тому заява ОСОБА_1 , підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 258-259, 264-265, 268, 293, 294, 315 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересованої особи - Шептицької державної нотаріальної контори, про встановлення факту спільного проживання із спадкоємцем - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 станом на день смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована проживання за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: с. Комарів, Шептицький район, Львівської області.

Заінтересована особа: Шептицька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02899571, місце знаходження за адресою: вул. Шептицького, 12, м. Шептицький, Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина