Рішення № 140906097, 21.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4695/26

Провадження № 2/345/3200/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

21.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

17.08.2026 ТзОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі - Товариство) звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.03.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов договору та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано кредитний договір із Товариством та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 4 800,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Грошові кошти за кредитним договором №54775145 від 22.03.2024 надано строком на 180 днів. Кінцева дата повернення кредиту з нарахованими процентами 18.09.2024. Відповідачем не виконані кредитні зобов`язання перед Товариством, що є порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 25 968,00 грн, яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити. Не заперечує щодо можливості ухвалення судом заочного рішення за відсутності представника Товариства.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, участі повноважних представників не забезпечили.

Відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується надісланою та врученою судовою повісткою за вказаною у позовній заяві електронною адресою, вказаною позичальником ОСОБА_1 під час укладення вищенаведеного кредитного договору. Тому, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем укладено електронний кредитний договір № 54775145 від 22.03.2024 із Товариством шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора. Грошові кошти в сумі 4 800,00 грн. перераховані на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується підписаним позичальником кредитним договором, довідкою кредитодавця про ідентифікацію позичальника № 23557865/І від 17.07.2026 та наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів за клопотанням Товариства письмовою інформацією АТ «КБ «Приватбанк» від 25.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260924/149885-БТ.

Кредитний договір з паспортом споживчого кредиту підписані позичальником за допомогою отриманого через SMS-повідомлення одноразового ідентифікатора (електронного підпису) ttdbw28h. Останній день повернення кредитних коштів 18/09/2024 (п1.4.). Графік платежів (Додаток № 3 до Правил надання Товариством грошових коштів в позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту в редакції від 06.12.2021 як невід`ємна частина кредитного договору) передбачає здійснення позичальником 8-ти чергових платежів кожних 23-ох календарних днів, останній з яких вимагає одночасного та повернення основної суми кредиту розміром 4 800,00 грн. Процентні ставки за умовами договору є фіксованими: пільгова - в розмірі 2 % за один день користування кредитними коштами в межах перших 23-ох днів строку кредитування (з 22.03.2024 до 14.04.2023); стандартна (базова) 2,5% за один день користування коштами від залишку неповернутої суми в межах інших періодів строку кредитування (з 15.04.2024 до 18.09.2024). Відповідно до п. 4.6. договору за порушення строку повернення кредиту позичальник на 15-ть календарних днів і більше позичальник має сплатити штраф 50 відсотків від суми отриманого кредиту.

Згідно з розрахунком Товариства ОСОБА_1 як позичальник будь-яких платежів у рахунок виконання взятих на себе грошових зобов`язань не здійснював, допустивши виникнення заборгованості в загальній сім 25 968,00 грн, з яких 4 800,00 грн борг за основною сумою (тілом) кредиту, 21 168,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, які нараховані до 17.09.2024 включно.

При ухваленні цього рішення суд виходив із таких мотивів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь в договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч.3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

В разі сумніву необхідно застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Згідно з вимогами ч.2,3 ст. 215 ЦК України недійсним є оспорюваний та нікчемний правочин. При цьому нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

За нормами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (абз.2 ч.5 ст.216 цього Кодексу).

Відповідно до приписів ч.4 та 5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року (далі Закон № 1734) денна процентна ставка за договором про споживчий кредит розраховується за чітко визначеною формулою (яка наводиться); максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону. Відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону № 1734, доповненого Законом № 3498 протягом перших 120 днів після набрання чинності цим законом (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Однак згідно з п. 2 Розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 3498 можливість встановлення упродовж перехідного періоду тривалістю 240 календарних днів денних процентних ставок за кредитними договорами у вищому, ніж граничному розмірі, поширюється лише на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після 24.12.2023.

Більше того, запроваджена Законом № 3498 денна процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту в жодному разі не може імперативно перевищувати 1%.

Суд окремо наголошує, що до набуття чинності положеннями Закону № 3498 у нормах Закону № 1734 не передбачалися ані поняття «денної процентної ставки», ані не вказувалася як обов`язкова формула розрахунку цієї ставки у відносинах споживчого кредитування. Натомість, відповідна ставка із формульним розрахунком безпосередньо передбачена чинною з 24.12.2023 редакцією ч.4,5 ст.8 Закону № 1734.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до п.8,9 ч.1 ст. 12 закону № 1734 у договорі про споживчий кредит повинен містити серед істотних умов, зокрема: процентну ставку за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денну процентну ставку, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої ст. 12 Закону № 1734, є нікчемним (абз.2 ч.5 відповідної статті цього Закону).

Отже, відсутність однієї або декількох умов в договорі про споживчий кредит, які визнаються істотними згідно з вимогами закону, є підставою для недійсності всього договору як нікчемного.

Всупереч імперативним приписам п.9 ч. 1 ст. 12 Закону № 1734 підписаний між Товариством і ОСОБА_1 кредитний договір № 54775145 від 22.03.2024 не містить жодних відомостей про розмір денної процентної ставки та її розрахунок у взаємовідносинах сторін цього договору, що є безумовною підставою для його нікчемності в силу закону.

До того ж суд, позбавлений можливості перевірити додержання Товариством положень ч.5 ст.8 Закону № 1734 у чинній з 24.12.2023 редакції цього Закону за відсутності в тексті підписаного між сторонами кредитного договору розміру денної процентної ставки та її чіткого розрахунку.

Отже, нарахування відповідачу ОСОБА_1 процентів за нікчемним договором про надання споживчого кредиту є неможливим та неправомірним.

Застосовуючи з власної ініціативи наслідки нікчемності кредитного договору (недійсного згідно з прямою вказівкою закону), з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства необхідно стягнути отримані 4 800,00 грн, фактичне перерахування яких підтверджується документально.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь Товариства підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 906,70 грн або 37,43% від ціни позову.

Частиною 2 вказаної ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Товариством надано суду договір про надання правової допомоги з додатками, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг. При цьому, за результатами розгляду справи Товариство не може претендувати на компенсацію за рахунок відповідача більше 1 478,40 грн витрат на правничу допомогу, що становить 18,48% від розміру задоволених позовних вимог.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат Товариством на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн., оскільки такий розмір витрат відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням конкретних обставин цієї справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

У свою чергу з ОСОБА_1 на користь Товариства необхідно також стягнути 492,01 грн понесених витрат на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) грошові кошти, сплачені на виконання недійсного правочину, у розмірі 4 800,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судовий збір в розмірі 492,01 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено та підписано 26.10.2026.

Суддя