Ухвала суду № 140906036, 23.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/23458/26

Провадження №2/523/11293/26

У Х В А Л А

"23" жовтня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м.Одеси Малиновський О.М., розглянувши заяву законного представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 - адвоката Ярмолович О.Є. про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса, Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ

Законний представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 - адвокат Ярмолович О.Є. звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3-828, номер у Спадковому реєстрі: 70941572, видане 14.07.2023 державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ігнатенко Мариною Миколаївною, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі: 70223821, на ім`я ОСОБА_3 на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ігнатенко Марини Миколаївни, індексний номер:68462333 від 14.07.2023, номер відомостей про речове право: 51006043, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1586476951000, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 3-828, виданого 14.07.2023 державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ігнатенко Мариною Миколаївною.

Одночасно з позовною заявою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою в якій просить вжити заходів забезпечення позовної заяви, шляхом накладання арешту на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване на ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1586476951000, номер відомостей про речове право: 51006043, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 68462333 від 14.07.2023, підстава: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 3-828, видане 14.07.2023 державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ігнатенко Мариною Миколаївною).

Заяву мотивує тим, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши клопотання, матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (п.п.1,2 ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (п.п.3,4 ч.ч.1,5 ст. 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до роз`яснень Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Зокрема, це стосується і питання порушеного права позивача. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Таке правозастосування узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, які враховуються судом до спірних правовідносин, згідно ч.4ст. 263 ЦПК України.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

З урахуванням викладених позивачем обставин та доказів, які надані на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом розгляду справи.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч. 7ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, враховує наслідки вказаного заходу забезпечення позову, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому приходить до переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення в силу ст.154 ЦПК України, суд не вбачає.

Відповідно до ч.1ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст.149-153,260,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Заяву представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване на ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1586476951000, номер відомостей про речове право: 51006043, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 68462333 від 14.07.2023, підстава: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 3-828, видане 14.07.2023 державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ігнатенко Мариною Миколаївною).

Ухвала суду набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повної ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повну ухвалу складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя