Рішення № 140904290, 23.10.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2065/21

Провадження № 2/488/75/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Лінник Я.І, Гейко І.О.,

за участю представника позивача - прокурора Ярош Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, який діє в інтересах держави, до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Крерівник Окружної прокуратури міста Миколаєва, який діє в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, витребування земельної ділянки та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням Миколаївської міської ради від 17.07.2018 №40/124 затверджено проєкт землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 700 кв.м з кадастровим номером 4810136600:06:082:0016 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2020 вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_2 .

Прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", ст. 48 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 25, 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки згідно з Генеральним планом міста Миколаєва, Правилами використання та забудови території міста Миколаєва та Планом зонування міста Миколаєва спірна земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови (Ж-3), де будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків не передбачено та не допускається.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування прийняте з порушенням закону, воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

У зв`язку з незаконністю первинного надання землі, державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 та подальший договір відчуження на користь ОСОБА_2 є підставою для витребування майна у добросовісного набувача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади поза її волею.

З огляду на викладене, прокурор просив суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 17.07.2018 №40/124, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 700 кв.м з кадастровим номером 4810136600:06:082:0016 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

-витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 700 кв.м з кадастровим номером 4810136600:06:082:0016 по АДРЕСА_1 у придатному для використанні стані;

-стягнути з відповідачів судові витрати.

Крім цього, під час судового розгляду справи прокурором були подані додаткові пояснення, в яких він зазначив про наявність законодавчих змін, а також наголосив, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недобросовісними набувачами спірної земельної ділянки, оскільки з огляду на відкриту містобудівну документацію та фактичний стан місцевості вони могли і повинні були знати про неможливість використання цієї ділянки для індивідуального житлового будівництва.

А відтак, прокурор просив суд визнати набувачів спірного майна недобросовісними та задовольнити позов про витребування земельної ділянки на користь територіальної громади відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повому обсязі. Крім того, прокурором подано відповідь на відзив.

Представник відповідача Миколаївська міська рада в судове засідання не зявився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позову, а судові засідання проводити за його відсутність.

В обґрунтування заперечень зазначив, що міська рада діяла у межах повноважень, визначених статтею 12 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки був розроблений та узгоджений у порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України, зокрема отримав позитивні висновки управління містобудування та архітектури виконкому міської ради та органів Держгеокадастру. За доводами міської ради, після проходження обов`язкових погоджень у органу місцевого самоврядування був єдиний правомірний варіант поведінки затвердити такий проєкт землеустрою.

Крім того, представник посилався на порушення принципу "належного урядування" та правової визначеності у розумінні практики Європейського суду з прав людини, оскільки держава в особі уповноважених органів погоджувала відведення земельної ділянки, а оскаржуване рішення як акт індивідуальної дії вичерпало свою дію фактом його виконання.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Станом на день розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Причини неявки відповідача суду невідомі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Ганга Д.Г. також в судове засідання не зявилися. Відповідачкою було подано відзив на позовну заяу, заперечення та додаткові пояснення по справі.

В обґрунтування заперечень відповідачка зазначила, що володіє та користується спірною земельною ділянкою на законних підставах як добросовісний набувач за оплатним договором купівлі-продажу від 28.02.2020р. Земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, а чинне земельне законодавство чітко розрізняє поняття категорії земельної ділянки за цільовим призначенням та виду її використання в межах цієї категорії. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною її цільового призначення і не потребує проходження відповідних процедур.

Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що на спірній ділянці будь-які будівельні роботи не ведуться, будівельний паспорт чи містобудівні умови та обмеження не видавалися, а тому прокурором не доведено порушення прав та інтересів територіальної громади. Позбавлення її права власності у цьому випадку становитиме непропорційне втручання держави у право мирно володіти майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В додаткових поясненнях представник відповідачки ОСОБА_2 зазначив, що спірна земельна ділянка фактично розташована в масиві індивідуальної житлової забудови, межує з індивідуальними житловими будинками (зокрема по АДРЕСА_1 ), а навпроти розташовані інші садибні будинки, що підтверджується матеріалами справи та фототаблицями. Первинний власник спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 є учасником бойових дій та реалізував своє законне право на безоплатну приватизацію землі відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Будучи добросовісним набувачем за оплатним правочином, ОСОБА_2 не повинна нести негативні наслідки помилок державних органів та органів місцевого самоврядування. Витребування земельної ділянки у такому випадку порушить справедливий баланс інтересів, суперечитиме принципу належного урядування і становитиме непропорційне втручання у право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Миколаївської міської ради від 17.07.2018 №40/124 затверджено проєкт землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 700 кв.м з кадастровим номером 4810136600:06:082:0016 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2020 вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_2 , за якою право власності належним чином зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що оскаржуване рішення міської ради прийняте з порушенням вимог містобудівного законодавства, оскільки згідно з Генеральним планом міста Миколаєва та Планом зонування міста Миколаєва спірна земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови (Ж-3), де будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків не передбачено.

Відповідно до статей 19, 38, 39 Земельного кодексу України (далі: ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі житлової та громадської забудови.

Використання таких земель здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації з дотриманням будівельних норм і державних стандартів.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, оцінюючи вимогу прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд бере до уваги усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо неефективності такого способу захисту прав, якщо відповідне рішення виконано на час звернення з позовом до суду та вичерпало свою дію виконанням (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Водночас під час розгляду віндикаційного позову суд самостійно дає правову оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень у мотивувальній частині судового рішення без необхідності його окремого скасування. Застосування конкретного способу захисту залежить від змісту порушеного права та його здатності реально поновити права особи, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Оскільки оскаржуване рішення Миколаївської міської ради від 17.07.2018 №40/124 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою вчиненням фактом його виконання (реєстрацією права власності за первинним набувачем), вимога про його скасування є неефективним способом захисту, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки суд зазначає таке.

Надаючи дозвіл на розроблення проєкту землеустрою та затверджуючи його, а також передаючи земельну ділянку у власність, Миколаївська міська рада діяла в межах повноважень, визначених статтею 12 ЗК України та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Перед прийняттям оскаржуваного рішення проєкт землеустрою пройшов обов`язкові погодження у порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України, зокрема отримав позитивний висновок управління містобудування та архітектури виконкому міської ради та висновок органу Держгеокадастру, що підтверджено матеріалами справи.

Перевірка проєктів землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі їх погодження уповноваженими органами. За відсутності заперечень профільних органів під час погодження документації землекористувач, який правомірно розраховував на законність дій органів місцевого самоврядування, не може нести негативні наслідки можливих недоліків чи помилок у їхній діяльності.

Судом також встановлено, що первинний власник спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 набув земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації як учасник бойових дій, реалізувавши своє законне право. У подальшому майно було придбане ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 28.02.2020р. Будь-які будівельні роботи на спірній ділянці не ведуться, а належні і допустимі докази реального порушення прав територіальної громади внаслідок володіння ділянкою добросовісним набувачем прокурором не надано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України", ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність дій державних органів.

Витребування майна у добросовісного набувача внаслідок можливих прорахунків суб`єктів владних повноважень створить для ОСОБА_2 надмірний індивідуальний тягар, що прямо суперечить гарантіям статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також засадам правової визначеності та належного урядування.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, обраний спосіб захисту шляхом скасування виконаного акта індивідуальної дії є неефективним, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, який діє в інтересах держави, до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Окружна прокуратура міста Миколаєва, код ЄДРПОУ 02910048, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, 73.

Відповідач: Миколаївська міська рада, код ЄДРЮОФОП 26565573, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст виготовлено 23.10.2026 року.

СУДДЯ Л.І. СЕЛІЩЕВА