Рішення № 140904224, 23.10.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 473/2588/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Кащака А.Я.,

з участю секретаря судового засідання - Куш О.П.,

прокурора Льовіна К.В.,

представник позивача - ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Доманівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району, Одеської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опікунства,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району, Одеської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опікунства, у якому, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити їх опікуном - ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народила двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , померла. На даний момент ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом зі своїм братом, ОСОБА_2 , який фактично взяв на себе відповідальність за їхнє виховання та утримання. Діти на даний час знаходяться на повному утриманні позивача. Для всебічного розвитку, виховання, оздоровлення дітей позивач прикладає зусилля та можливості для забезпечення дівчаток повноцінним розвитком, а відповідач про це навіть не замислюється, не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами і інтересами доньок, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток доньок як складову виховання, не спілкується з дітьми, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, що шкодить інтересам дітей.

Відповідач покинув доньок, участі у вихованні, догляді та їх утриманні не приймає, жодної матеріальної допомоги не надає, з дітьми зовсім не спілкується та навіть не виявляє бажання налагодити зв`язок з ними. ОСОБА_3 самоусунувся від виховання своїх дітей, уникає контактів із доньками, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей.

Відповідач не бере жодної участі житті дітей, зокрема, не цікавиться їхнім психологічним станом, не підтримує морально та емоційно. Крім того, він не надає жодної матеріальної допомоги, не забезпечує необхідних умов для їхнього нормального розвитку.

Враховуючи все вищевказане та з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення опікунства над дітьми.

Ухвалою судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі.

25 березня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку із залученням до участі у справі прокурора Доманівського відділу Вознесенської окружної прокуратури.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, через систему електронний суд надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з проходженням військової служби в лавах ЗСУ, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Відносно заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`являвся, і не повідомляв суд про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду у встановленому порядку передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Представником третьої особи - Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області надіслано суду Висновок виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , щодо неповнолітніх ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 , а також просила розглядати справу без присутності в судових засіданнях представника органу опіки та піклування і прийняти рішення в найкращих інтересах дітей.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення позову, оскільки в ході розгляду органами опіки питання про позбавлення батьківських прав не було достеменно встановлено місце знаходження відповідача ОСОБА_3 та не з`ясовано його думку Зазначає, що хоча і вихованням дітей в даний час займається їх брат, проте позивачем не доведено вагомих обставин які б були підставою для розірвання зв`язків дітей з батьком. За наведених обставин, враховуючи, що позови про позбавлення батьківських прав раніше не подавалися, вважає справедливим обмежитися покладенням на батька ОСОБА_3 обов`язків щодо зміни поведінки відносно своїх дочок, тому застосування крайнього заходу у виді позбавлення його батьківських прав є передчасним.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 актовий запис № 10 від 01.12.2010 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 актовий запис № 83 від 11.09.2014 року народження.

Батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 актовий запис № 952 від 07.09.2024 року.

Згідно Наказу №49 Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 20.09.2024 року «Про передачу малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виховання та утримання ОСОБА_2 (тимчасово)», встановлено, що діти передані на виховання та утримання тимчасово до вирішення питання про їх подальше влаштування рідному братові ОСОБА_2 .

На даний момент ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом зі своїм братом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 взяв виховання та утримання дітей на себе, що підтверджується Наказом №49 Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про передачу малолітніх дітей на виховання та утримання від 20.09.2024 року.

Відповідно до Характеристики з Чорноморського ліцею № 6 Чорноморської міської ради щодо ОСОБА_5 в якій зазначається, що батько ОСОБА_3 , з сім`єю не проживає. Доньку на заняття не супроводжує і після уроків не збирає. Не цікавиться шкільними досягненнями ОСОБА_5 . Дитина скромна, весела товариська, дисциплінована, самостійна, має друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, має здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу, до виконання громадських доручень ставиться сумлінно. ОСОБА_8 проживає з братом, ОСОБА_2 , який приділяє належну увагу навчанню та вихованню дівчинки. Бере активну участь в особистому житті ОСОБА_8 , спілкується з класним керівником. Стосунки в родині доброзичливі.

Відповідно до Характеристики з Чорноморського ліцею № 6 Чорноморської міської ради ОСОБА_4 , в якій зазначається дитина, зазначено, що дівчинка проживає з братом. Брат приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини. Бере активну участь в особистому житті ОСОБА_9 , спілкується з класним керівником. Батько, ОСОБА_3 , не цікавиться шкільними досягненнями доньки ОСОБА_4 , не відвідує батьківські збори, з учителями не спілкується. Разом з дитиною не проживає. Дитина скромна, весела товариська, дисциплінована, самостійна, має друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, має здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу, до виконання громадських доручень ставиться сумлінно, дотримується режиму дня, сумлінно ставиться до доручень вчителів та учнів.

Судом з`ясовано, що позивач ОСОБА_2 та його сестри ОСОБА_10 та ОСОБА_8 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.09.2024р. встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає разом із дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 , на момент обстеження було виявлено, що ОСОБА_2 проживає у орендованій квартирі, умови проживання задовільні, житло розміщене на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, складається із двох кімнат, має усі зручності, газове, електро-, водо- та тепло постачання. Квартира обладнана необхідними меблями, сучасною побутовою технікою. Дівчата проживають в окремій кімнаті, мають місце для занять, шафу для речей. Стосунки в родині теплі. В результаті бесіди встановлено, що діти надали згоду на проживання з рідним братом ОСОБА_2 .

Згідно листа №01/15-302 від 25.02.2025 р. Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, встановлено, що під час стаціонарного лікування в дитячому відділенні вказаної лікарні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі слів персоналу дитячого відділення, біологічний батько дітей не супроводжував, а здійснював їх супровід рідний брат ОСОБА_2 та рідна сестра ОСОБА_13 .

За інформацією комунальної установи «Центр соціальних служб» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області сім`я ОСОБА_2 на обліку в центрі не перебувала, послуги не отримувала, будь-які повідомлення стосовно цієї родини до центру не надходили.

Згідно інформаційної довідки Відділу поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області від 23.09.2025р., за базою даних ІПНП ОСОБА_3 Чорноморським постановами відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 20.10.2020р. та 04.03.2021р. встановлено тимчасові обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Згідно Висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування по справі № 473/2588/25 про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріалами служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області слідує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 04 лютого 2003 року по 12 січня 2012 року, від якого мають трьох дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_10 мати ОСОБА_6 померла. ОСОБА_2 є рідним братом неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наказу начальника служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 20.09.2024 № 49 дітей було передано на виховання та утримання ОСОБА_2 (тимчасово), де вони проживають по даний час. Дівчата проживають з братом ОСОБА_2 , який приділяє належну увагу навчанню та вихованню сестер, бере активну участь в їх особистому житті, спілкується з класними керівниками, відвідує батьківські збори. Враховуючи рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 24 грудня 2025 року, виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що є двоюрідною сестрою позивача по материнській лінії. ОСОБА_2 на даний час перебуває на службі у лавах ЗСУ. ОСОБА_16 після смерті матері займається вихованням своїх сестер, завжди допомагає сім`ї. Позивач проживає із цивільною дружиною ОСОБА_17 в м.Чорноморську Одеського району Одеської області, та винаймають трикімнатну квартиру, яка забезпечена усім необхідним. Відповідача ОСОБА_3 вона бачила дуже давно, після розлучення з ОСОБА_6 вони не бачились.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що є рідною тіткою ОСОБА_2 по матері. Свідок з дітьми спілкується по телефону. Відколи її рідна сестра ОСОБА_18 розлучилася з ОСОБА_3 , останній не спілкується з дітьми. Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_19 проживають з ОСОБА_2 в м. Чорноморськ Одеської області, він займається їх вихованням та утримання. ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу у лавах ЗСУ, дівчата ОСОБА_8 та ОСОБА_19 в цей час проживають із його цивільною дружиною.

В режимі ВКЗ з приміщення Чорноморського міського суду Одеської області була допитана свідок ОСОБА_17 , якій було судом роз`яснено її права та обов`язки і приведено до присяги. Проте станом на дату ухвалення рішення до суду не надійшли текст присяги та розписки про кримінальну відповідальність свідка ОСОБА_17 з її підписами, у зв`язку із чим суд не вправі брати до уваги надані пояснення свідка.

За відсутності клопотань сторін судового розгляду, неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом не опитувалися та пояснення суду не надавалися.

В матеріалах справи наявні письмові заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, згідно яких їх вихованням займалася мати, а після її смерті вихованням та утриманням займається брат ОСОБА_16 , власного батька ОСОБА_3 вони практично не пам`ятають.

Дані правовідносини регулюються наступним нормами права.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 157 Сімейного кодексу України (далі СК України), питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 61-36905св18.

А також, згідно правової позиції Верховного суду, під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайній спосіб впливу та захисту прав дитини.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17 (провадження N 61-2175св20).

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своїх дітей в матеріалах справи також відсутні.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також, що створило загрозу життю дитини.

Відповідно до вимог частин 4 і 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Орган опіки і піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, їхнього ставлення до дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи та мають істотне значення.

Також судом встановлено, що виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органом опіки та піклування надано висновок по справі № 473/2588/25 про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно даного висновку, на засіданні Комісії ОСОБА_3 не був присутній та відомостей щодо з`ясування думки батька щодо позбавлення його батьківських прав суду не надано.

Водночас, зазначення у висновку про спілкування головного спеціаліста служби у справах дітей засобом телефонного зв`язку, із ОСОБА_3 та висловлення ним згоди на позбавлення його батьківських прав відносно його доньок, не підтверджується належними та допустимими доказами. Також, органом опіки та піклування не додано письмового підтвердження та пояснень ОСОБА_3 , що ставить під сумнів сам факт контактування служби у справах дітей з батьком дітей.

Суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, не погоджується із ним, зокрема з тим, що висновок є недостатньо ґрунтовним. Як вбачається з висновку, він складений без належного з`ясування позиції батька.

Висновок органу опіки та піклування жодним чином не мотивований, його зміст про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, суд вважає поверхневим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такого крайнього заходу, не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не з`ясовані та не встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та можливі причини такого ухилення.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №724/743/15-ц сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Суд не бере до уваги висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його дітей, оскільки вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч. 5 ст. 19 СК України) та вважає, що обставини, на яких ґрунтується висновок виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як органом опіки та піклування, є недостатньо обґрунтованим та наданий тільки на доказах сторони позивача. При цьому, в ході розгляду жодних пояснень відповідачем не було надано, а факт спілкування із ОСОБА_3 в телефонному режимі не доведено належними доказами. Також, орган опіки та піклування не досліджував характеристику відповідача, його можливість займатися вихованням дітей, його стан здоров`я чи будь які інші обставини щодо можливості брати участь у вихованні та утриманні його неповнолітніх дітей.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17 (провадження N 61-2175св20), згідно якої: суд правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим і має рекомендаційний характер.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батька.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батька до дитини.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21).

Враховуючи викладене, суд, на підставі оцінених доказів, приходить до переконання про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Матеріали справи також не містять відомостей про застосування до ОСОБА_3 заходів попередження та впливу про необхідність змінити ставлення до дітей.

Позивачем в ході розгляду справи не доведено, що поведінка відповідача відносно своїх дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом саме позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своїх дітей і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем відомості, які позитивно характеризують самого позивача, з яким наразі проживають діти, не стосується предмету доказування у вказаній справі, до якого повинні відноситися відомості, які б доводили факт свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків щодо дітей.

Водночас, судом дано оцінку показам свідків, які є родичами позивача, та враховано факт належного забезпечення умов проживання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їх братом, а також їх виховання його цивільною дружиною ОСОБА_17 . Проте, суд враховує також те, що свідки є близькими родичами позивача, тому поведінку відповідача оцінюють суб`єктивно та не можуть оцінити його ставлення та обставини, які впливають на таку поведінку зі сторони відповідача оскільки тривалий час з ним не контактували.

Суд зауважує, що розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Щодо тягаря доказування, суд звертає увагу на позицію, висловлену в постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, вона полягає в тому, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Судом не встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх дітей.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.

Обставини ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність інформації щодо місця знаходження дитини.

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дітей їх коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дітьми, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від від 26 січня 2022 року у справі N 203/3505/19 (провадження N 61-14351св21, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Також, суд звертає увагу на постанову КЦС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22, у ній зроблено висновок, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків свідомо, а в даному випадку винна поведінка відповідача не встановлена, крім того це остаточно розірве зв`язок дітей з батьком, а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в його діях , а тому суд вважає що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисного ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно його дітей, а позбавлення батьківських прав не забезпечуватиме інтересів самих дітей.

Щодо вимоги позивача про призначення його опікуном неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то вони заявлені як похідні від вимоги про позбавлення батьківських прав, в задоволені якої судом відмовлено, а тому і дані вимоги про стягнення встановлення опікунства також у виниклих правовідносинах задоволенню не підлягають.

Інші доводи учасників справи, та наявні письмові матеріали не спростовують висновків суду.

Однак, суд вважає за необхідне наголосити відповідачу, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а тому відповідачу необхідно у повному обсязі виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки у випадку ухилення ним від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей в майбутньому він все ще може бути позбавлений батьківських прав.

Орган опіки та піклування має і надалі здійснювати контроль за виконання відповідачем батьківських обов`язків, а також рекомендацій суду.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачем в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що сплачені ним при зверненні до суду судові витрати у виді суми судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 164 - 166, 180 Сімейного кодексу України, Постановою № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 4, 18, 19, 48, 76-81, 95, 211, 223, 247, 258-259, 263, 265, 280-282, 354 ЦПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району, Одеської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опікунства - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 покласти на Службу у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданого 27.05.2024, орган, що видав 5120;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України: № НОМЕР_7 , орган що видав: 4824, дата видачі 16.08.2019р.;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Код ЄДРПОУ 45011824, місце знаходження: пр.Миру, 33, м.Чорноморськ, Одеського району, Одеської області, поштовий індекс 68005.

Повне рішення суду складено 23.10.2026 року.

Головуючий суддя А.Я. КАЩАК