Рішення № 140904220, 26.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4820/26

РІШЕННЯ

іменем України

"26" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ракуленко Є.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12770,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою був укладений кредитний договір №18.11.2025-100002042. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 1000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 217 днів з дня надання, а відповідачка зобов`язався вчасно повернути кредит до 22 червня 2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,0 % за кожен день користування коштами протягом перших 3 чергових періодів, у розмірі 0,5 % за кожен день користування коштами протягом наступних періодів, комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 90,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов`язання остання зобов`язалася сплатити на користь позивача проценти відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

20 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачкою додаткову угоду до договору №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці додатковий кредит у розмірі 1000,00 грн зі строком користування коштами протягом 215 днів з моменту його надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит в цілому не пізніше 22 червня 2026 року, сплатити комісію за надання додаткового кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 180,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В іншій частині умови основного договору сторони залишили без змін.

01 грудня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачкою додаткову угоду до договору №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці додатковий кредит у розмірі 1000,00 грн зі строком користування коштами протягом 204 днів з моменту його надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит в цілому не пізніше 22 червня 2026 року, сплатити комісію за надання додаткового кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В іншій частині умови основного договору сторони залишили без змін.

19 грудня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачкою додаткову угоду до договору №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці додатковий кредит у розмірі 1000,00 грн зі строком користування коштами протягом 186 днів з моменту його надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит в цілому не пізніше 22 червня 2026 року, сплатити комісію за надання додаткового кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 360,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В іншій частині умови основного договору сторони залишили без змін.

Позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 12770,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 3960,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 90,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720,00 грн, проценти відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 4000,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

14 вересня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом, обґрунтованої заборгованості за процентами, однак заперечувала проти стягнення заборгованості за комісіями, оскільки кредитор фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальницею. Також зазначала, що вимога позивача про стягнення нарахованих процентів за ч.2 ст. 625 ЦК є безпідставною, з огляду на положення ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», введення в Україні воєнного стану.

16 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі, при цьому вказував що заборгованість за кредитним договором (у тому числі в частині процентів, комісії за надання кредиту, обслуговування кредитної заборгованості) нарахована у повній відповідності з умовами кредитного договору та підтверджена відповідним розрахунком.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив просив про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов просила розглянути справу без її участі, з урахуванням поданого нею відзиву.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 18 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою був укладений кредитний договір №18.11.2025-100002042. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 1000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 217 днів з дня надання, а відповідачка зобов`язався вчасно повернути кредит до 22 червня 2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,0 % за кожен день користування коштами протягом перших 3 чергових періодів, у розмірі 0,5 % за кожен день користування коштами протягом наступних періодів, комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 90,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов`язання остання зобов`язалася сплатити на користь позивача проценти відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

20 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачкою додаткову угоду до договору №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці додатковий кредит у розмірі 1000,00 грн зі строком користування коштами протягом 215 днів з моменту його надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит в цілому не пізніше 22 червня 2026 року, сплатити комісію за надання додаткового кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 180,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В іншій частині умови основного договору сторони залишили без змін.

01 грудня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачкою додаткову угоду до договору №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці додатковий кредит у розмірі 1000,00 грн зі строком користування коштами протягом 204 днів з моменту його надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит в цілому не пізніше 22 червня 2026 року, сплатити комісію за надання додаткового кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В іншій частині умови основного договору сторони залишили без змін.

19 грудня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачкою додаткову угоду до договору №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці додатковий кредит у розмірі 1000,00 грн зі строком користування коштами протягом 186 днів з моменту його надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит в цілому не пізніше 22 червня 2026 року, сплатити комісію за надання додаткового кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 360,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В іншій частині умови основного договору сторони залишили без змін.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідачки становить 12770,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 3960,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 90,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720,00 грн, проценти відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 4000,00 грн.

Проте суд не повністю погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як плати за обслуговування кредитної заборгованості. Тобто кредитор фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальницею. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальниці, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальниці.

Водночас, будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, проценти за ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню.

В зв`язку з чим, заборгованість за кредитним договором становить 8020,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 3960,00 грн (проценти нараховані в межах строку кредитування, за узгодженими сторонами процентними ставками, з урахуванням сплачених відповідачкою процентів у розмірі 1750,00 грн), заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 60,00 грн (18 грудня 2025 року відповідачкою сплачено 1050,00 грн, з яких 750,00 грн були спрямовані на погашення процентів, 270,00 грн на погашення комісії за надання кредиту, решта 30,00 грн підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за комісією за надання кредиту).

Вказаний розрахунок відповідачкою не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Водночас, згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги доводи відзиву про необхідність застосування до вказаних відносин ч.3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Тобто, положення закону щодо обмеження нарахувань за кредитним договором стосуються саме відповідальності позичальника за невиконання (неналежне виконання) споживчого кредитного договору (зокрема нарахування пені, штрафу, відповідальності згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, інших платежів за порушення зобов`язань) та не стосуються узгоджених сторонами кредитного договору договірних процентів (плати за користування кредитом), оскільки вони мають різну правову природу та цільове призначення.

Як раніше встановлено судом, сторони самостійно узгодили в кредитному договорі розмір плати за користування кредитом (проценти), яка не порушує встановлених Законом України «Про споживче кредитування» обмежень.

Тому узгоджені сторонами умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом відповідають вимогам закону та підлягають виконанню позичальницею.

З огляду на викладене, встановлена судом заборгованість, яка не оспорена у встановленому законом порядку, на підставі ст.ст.526,530 ЦК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог - 63%) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1677,00 грн судового збору, 92,00 грн поштових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код 37356833, заборгованість за кредитним договором №18.11.2025-100002042 від 18 листопада 2025 року в розмірі 8020,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 3960,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 60,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код 37356833, судові витрати в розмірі 1769,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан