Рішення № 140903705, 19.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.10.2026

Справа № 334/5877/26

Провадження № 2/334/4183/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 року до суду звернувся Директор Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради Швець Ю. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

В позові посилалися на те, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради знаходиться особова справа ОСОБА_1 , отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. 03.08.2023 року ОСОБА_1 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (Портал Дія) самостійно облікував себе та отримав електронну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Місцем проживання при оформленні довідки ВПО було зазначено: АДРЕСА_1 . Відповідачем було оформлено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам також через Портал Дія у розмірі 2000 грн. щомісячно.

На підставі електронної заяви відповідача від 03.08.2023 року йому було призначено державну допомогу з 01.08.2023 року у розмірі 3000 грн. щомісяця і надалі виплата продовжувалася автоматично відповідно до Порядку №332.

У грудні 2023 року Департаментом отримано дані верифікації щодо одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно яких відповідач перебував за межами території України більш як 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Виплата допомоги відповідачу була призупинена для з`ясування обставин.

Згідно інформацією Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан») Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхав з території України 19.08.2022 року через прикордонний пункт пропуску Шегині і станом на 01.11.2023 року не повертався.

Відповідно п.8 Порядку №332 допомога внутрішньо переміщеній особі не призначається, якщо така особа на дату звернення по допомогу перебувала за межами території України більш як 30 календарних днів підряд.

Відповідач на дату звернення по допомогу перебував за межами території України більш як 30 календарних днів підряд. При цьому, перебуваючи за кордоном, як на момент подачі заяви через Портал Дія, так і на час отримання допомоги, відповідач у якості місця перебування вказав адресу у м. Запоріжжі, завдяки чому неправомірно оформив виплату.

Було прийнято рішення припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 з 01.08.2022 року за таких підстав: нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняються починаючи з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання або виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, у якому строк перебування за кордоном перевищив 30 календарних днів підряд або більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Таким чином, виникла переплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка підлягає поверненню відповідачем, за період з 01.08.2023 року по 30.11.2023 року у сумі 12000 грн. (4 міс. * 3000 грн.).

Департаментом на адресу місця проживання відповідача та засобами електронного зв`язку на телефонний номер відповідача направлялися листи з пропозицією повернути переплачену суму державної соціальної допомоги добровільно. Департамент намагався вирішити цей спір з відповідачем в досудовому порядку, однак повідомлення повернення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги залишились без реагування, в добровільному порядку надмірно нараховані кошти відповідачем не повернуто.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради надміру виплачену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.08.2023 року по 30.11.2023 року у розмірі 12000 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради суму судового збору в розмірі 3328 грн.

22.06.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.

15.09.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 19.10.2026 року.

19.10.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, подали заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримали.

19.10.2026 року відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Тому суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №2896979 від 17.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, фактично мешкає як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2905949 від 19.06.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 року №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району.

03.08.2023 року ОСОБА_1 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (Портал Дія) самостійно облікував себе та отримав електронну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 03.08.2023 року №2303-7501686162 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Також, відповідачем було оформлено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (Портал Дія), що підтверджується копією заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 03.08.2023 року.

04.08.2023 року рішенням УСЗН ЗМР по Дніпровському району м. Запоріжжя №52303-45600419-2023-1 ОСОБА_1 було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2023 року у розмірі 3000 грн. щомісяця.

В подальшому виплата продовжувалася автоматично відповідно до Порядку №332.

У грудні 2023 року Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради отримано дані верифікації щодо одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно яких відповідач перебував за межами території України більш як 30 календарних днів підряд.

Згідно інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан») Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхав з території України 19.08.2022 року через прикордонний пункт пропуску Шегині і станом на 01.11.2023 року не повертався.

20.08.2024 року рішенням Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради було припинено соціальну допомогу ОСОБА_1 з 01.08.2023 року відповідно п.8 Порядку №332 від 20.03.2022 року, а саме: нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняються починаючи з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання або виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, у якому строк перебування за кордоном перевищив 30 календарних днів підряд або більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Відповідно розрахунку від 20.08.2024 року сума допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 року по 30.11.2023 року становить в сумі 12000 грн. (4 міс. * 3000 грн.).

Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради на адресу місця проживання відповідача та засобами електронного зв`язку на телефонний номер відповідача направлялися листи з пропозицією повернути переплачену суму державної соціальної допомоги добровільно, однак відповідачем в добровільному порядку надмірно нараховані кошти не повернуто.

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 року №332.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно п.8 Порядку №332 (в редакції на час виникнення правовідносин) допомога внутрішньо переміщеній особі не призначається, якщо така особа на дату звернення по допомогу перебувала за межами території України більш як 30 календарних днів підряд. До періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування або реабілітації, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як хвороба уповноваженої особи/отримувача, смерть членів їх сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров`я, судових та правоохоронних органах, що підтверджується документально. Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняються починаючи з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання або виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, у якому строк перебування за кордоном перевищив 30 календарних днів підряд або більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Відповідно п.29 Порядку №332 (в редакції на час виникнення правовідносин) у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як орган соціального захисту населення, з позовом до відповідача, як отримувача державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з вимогою про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.08.2023 року по 30.11.2023 року в розмірі 12000 грн., у зв`язку з тим, що відповідач на дату звернення по допомогу перебував за межами території України більш як 30 календарних днів підряд, оскільки виїхав з території України 19.08.2022 року через прикордонний пункт пропуску Шегині і станом на 01.11.2023 року не повертався, при цьому добровільно не повернув надмірно виплачену суму допомоги.

Суд дійшов висновку, що відповідач без достатньої правової підстави набув право власності на грошові кошти у вигляді державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.08.2023 року по 30.11.2023 року в розмірі 12000 грн., які відповідно ст.1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Тому суд вважає, що за наявними матеріалами справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у справі за подання позовної заяви сплачено судовий збір відповідно платіжної інструкції №2533 від 05.06.2026 року в сумі 3328 грн., тому, у зв`язку з задоволенням позову, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573438) надміру виплачену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.08.2023 року по 30.11.2023 року у розмірі 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573438) витрати на сплату судового збору в сумі 3328 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз