Рішення № 140903606, 20.10.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/6119/26

Провадження номер 2-а/317/34/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Ботушанській Є.В.,

за участю:

представника відповідача Малія О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Морозов Вадим Юрійович до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року до Запорізького районного суду Запорізької області за підсудність надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Морозов Вадим Юрійович до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 16 лютого 2026 року інспектором патрульної поліції Гайнатулліним Д.А., винесено постанову серії ЕНА № 6673572 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.

З вказаною постановою ОСОБА_1 не згодний, вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки працівниками поліції порушений порядок винесення оскаржуваної постанови, в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 126 КУпАП, відсутні доказ того, що він перебував за кермом транспортного засобу, постанову винесено без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення; фактично відбулося оголошення йому складеної постанови без проведення розгляду справи.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6673572 від 16.02.2026 законною та обґрунтованою. На підтвердження вчинення позивачкою адміністративного правопорушення наданий відеозапис. Поліцейським було розглянуто справу про вказане адміністративне правопорушення, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

У своєму відзиві зазначає, що на відеозаписі з відео-реєстратора, що встановлений в службовому транспортному засобі, який долучений до матеріалів справи, встановлено, що після зупинки транспортного засобу, транспортний засіб зупинився на значній відстані від поліцейських та з водійського сидіння вийшов водій (Нагорний С.) обійшовши транспортний засіб спереду очікував поліцейських зі сторони пасажирських дверей , у той час як інша особа (пасажир) зайняла місце водія (позначка часу 00:36:17 00:36:36).

Надалі, як стверджує представник відповідача, в ході розгляду справи, поліцейським було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Позивачем будь-яких клопотань не заявлялось, що підтверджується відеозаписом, який долучається до відзиву на позовну заяву. (часовий відрізок приблизно 01:06:20 01:07:00 з відеозапису з портативного відео-реєстратора інспектора, який долучається до відзиву на позовну заяву)

Після повідомлення поліцейського про те, що Позивач може скористатися послугами захисника, якого залучить для захисту, останній не скористався своїм правом мати захисника, що підтверджується відеозаписом.

При цьому, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, не був позбавлений права запросити адвоката на місце розгляду справи, не звертався до працівників поліції з клопотанням про забезпечення його права на захист шляхом запрошення адвоката. Доказів протилежного позивач не надав.

Також, представник відповідача заперечує проти вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат у вигляді правової допомоги у розмірі 10 000 грн.

У своїй відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву не спростовує жодного з ключових доводів позову, а саме: грубого порушення процедури розгляду справи та права позивача на захист; невручення копії оскаржуваної постанови; відсутності обов`язкового протоколу про адміністративне правопорушення; преюдиційного значення судових рішень від 22 травня 2026 року, якими встановлено недоведеність факту керування позивачем транспортним засобом; а також недоведеності вини позивача належними та допустимими доказами.

Позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явились.

Представник відповідача у судовому засіданні позов просив задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що відносно нього інспектором патрульної поліції Гайнатулліним Д.А., винесено постанову серії ЕНА № 6673572 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 16.02.2026 о 00 год. 37 хв. у м. Запоріжжі, по вул. Карпенко-Карого, буд. 47, керував ТЗ, будучи позбавленим права керування таким ТЗ, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

Факт керування транспортним засобом підтверджено також і відеозаписом правопорушення , долученим до відзиву.

Судом встановлено, що вказане порушення було зафіксовано не в автоматичному режимі портативними відео-реєстраторами та відео-реєстратором, який встановлений у

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд зазначає наступне.

Санкція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

П. 2.1.а. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві та вимог, не надано суду будь-яких належних доказів того, що постановою від 16 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративний штраф.

При цьому, оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою.

Інформацією про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є диск долучений до матеріалів справи, на якому міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), встановлені види превентивних поліцейських заходів, до яких належить застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 частини першої).

Як встановлено судом, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення знаходить своє підтвердження у матеріалах справи та підтверджується наявними доказами.

При цьому позивач заперечує факт керування транспортним засобом. Однак наведені ним твердження не знайшли підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених доказів. Саме по собі заперечення позивачем обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови, не є достатньою підставою для висновку про їх недоведеність, якщо відповідні обставини підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Отже, наведені позивачем обставини не спростовують доказів, якими підтверджено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та самі по собі не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відтак, факт вчинення правопорушення підтверджено належними доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 73 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 22, 72-79, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Морозов Вадим Юрійович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 14-а, оф. 104) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя І.Б. Громова