Рішення № 140903347, 22.10.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2046/26

провадження № 2/136/1008/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенко Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), через свого представника адвоката Щавінського К.С., звернувся до суду із вищевказаним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі відповідач), обґрунтовуючи підставність позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . До складу спадщини увійшли в тому числі і земельні ділянки площею 0.08 га кадастровий номер 0522210100:01:004:1502 та площею 0.1 га кадастровий номер 0522210100:01:004:1503. Спадщину після його смерті прийняв син ОСОБА_1 (позивач), оскільки подав відповідну заяву до нотаріуса у строк визначений законом. Відповідно до ст. 1216 ЦК України: «Спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)». Відповідно до ст. 1217 ЦК України: «До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті». Прийнявши спадщину, позивач не може оформити право на земельну ділянку, оскільки нотаріус відмовляє у видачі свідоцтв, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Відзиву на позов відповідач у визначений судом строк не подав, однак за підписом міського голови Липовецької міської ради Бичков В. надійшла заява відповідно до якої останній визнав позов, а розгляд справи просив проводити за відсутності представника органу місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами загального позовного провадження та витребувано належним чином завірену копію спадкової справи №149/2013.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, у позовній заяві просили про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився.

З огляду на визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження в даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі зібраних у справі доказів, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . (а.с.24). За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, те що на день смерті буде йому належати, і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 . (а.с.27)

Із матеріалів спадкової справи №149/2013 слідує, що своїм правом на спадкування скористався позивач ОСОБА_1 , подавши 17.10.2013 заяву відповідного змісту нотаріусу за місцем відкриття спадщини, в межах шестимісячного строку. (а.с.22)

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви донька ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с.23)

Як вбачається з матеріалів спадкової справи спадкоємиця за законом, яка має право на обов?язкову частку: дочка ОСОБА_2 (сестра позивача) - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в селі Івоньки Тиврівського району Вінницької області не прийняла спадщину у встановлений законодавством термін. (а.с.36)

Отож позивач є спадкоємцем, який спадщину прийняв за заповітом.

Судом встановлено, що згідно Витягу з державного реєстру речових прав, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 85544093 від 26.06.2026, кадастровий номер 0522210100:01:004:1502, для ведення особистого селянського господарства, площею 0.0800 га. (а.с.7, 9-10)

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав, підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 85544156 від 26.06.2026, кадастровий номер 0522210100:01:004:1503, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.1000 га. (а.с.8, 11-12)

Прийнявши спадщину, позивач не може оформити право на земельну ділянку, оскільки нотаріус відмовляє у видачі свідоцтв, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 зазначено, що у разі неможливості оформлення спадкових прав у нотаріуса особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини перша, третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 роз`яснено, що спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), зроблено висновок, що: «визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку».

З огляду на викладене вище, судом було встановлено в ході розгляду даної цивільної справи, що спадкодавець за життя набув у законний спосіб право власності на земельну ділянку, яка є предметом цього спору, позивач будучи єдиним спадкоємцем за заповітом спадщину прийняв, відтак вона йому належить, однак існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що обставини, які викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, отож порушені права позивача підлягають захисту судом.

Крім цього, відповідач надав суду заяву про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності:

- на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 0522210100:01:004:1502, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 0522210100:01:004:1503, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Учасники цивільного процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області, ЄДРПОУ - 04325957).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО