Рішення № 140903342, 19.10.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/891/26

провадження № 2/136/445/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі позивач, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позов тим, що 22.04.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 10502702 (надалі по тексту Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: Сума кредиту 4000.00 грн.; Строк користування кредитними коштами 365 днів, з 22.04.2025 та закінчується 21.04.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 1.00 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок Позичальника.

06.04.2026 було укладено договір № 06-04/26 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10502702 укладеним із ОСОБА_1 ..

Ураховуючи те, що зобов`язання відповідач належним чином не виконувала, станом на 01.06.2026 допустила заборгованість за договором № 10502702 від 22.04.2025 в розмірі 16 940.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12660.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 280.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; Інфляційні збитки - 0.00 грн.; Нараховані 3% річних -0.00 грн., які у добровільному порядку не погашає, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 15.12.2025 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У межах визначеного судом строк відповідач направила письмове клопотання, відповідно до якого просила позов задовольнити частково, мотивуючи тим, що не заперечує факт укладення кредитного договору 22.04.2025, отримання кредиту та часткове виконання своїх договірних зобов`язань, утім заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам, аргументуючи тим, що вона, ОСОБА_1 , являється дружиною військовослужбовця - ОСОБА_2 , який з 25 січня 2024 року і по даний час проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, тому вважає, що на неї розповсюджуються положення п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої не нараховуються проценти за користування кредитом та інші платежі окрім тіла кредиту, додавши перелік документів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні, які просила долучити до справи, у тому числі внесені нею грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Суд вважає, що по своїй суті зазначене клопотання є відзивом, оскільки містить заперечення проти позову, подані в межах строку визначеного судом.

15.06.2026 ухвалою суду відзив прийнято до розгляду та було зобов`язано ОСОБА_1 виконати вимоги ст. 178 ЦПК України, - направити відзив на адресу позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

22.06.2026 відповідач надала суду докази направлення документів та відзиву позивачеві.

03.07.2026 через систему Електронний суд представник позивача направив заяву про зменшення позовних вимог виклавши їх у наступній редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №10502702 від 22.04.2025 у розмірі 2660.00 грн., а також просили вирішити питання судових витрат в частині стягнення судового збору у розмірі 2662.40 грн. та понесених витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн.

22.07.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника ТОВ «Факториг Партнерс» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.07.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 06.07.2026 у цивільній справі розгляд справи вирішено проводити в подальшому з урахуванням зменшених позовних вимог в редакції заяви від 06.07.2026 та оголошено перерву з метою забезпечення реалізації прав відповідачем визначених ст.43, 178 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги в редакції заяви від 03.07.2026 просила суд позов задовольнити, вирішити питання про судові витрати, а в частині витрат на правову допомогу поклалась на розсуд суду, з урахуванням обставин саме даної справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою в судове засідання не з`явилась, просила про розгляд справи за її відсутності.

Ураховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилась, скористались своїм правом на розгляд справи за її відсутності, правових підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.223 ЦПК України, судом не встановлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26.02.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір №10502702, в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства, відповідно до якого товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит, а Позичальник отримати та повернути Кредит, сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Сторони у п.2 Договору узгодили суму кредиту 4000,00 грн., строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 22.04.2025 та закінчується 21.04.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 365 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 18600 грн.

Сторонами узгоджено можливість пролонгації договору шляхом укладення Сторонами відповідного Додаткового договору, визначено відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору.

Договір містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача: НОМЕР_1 , а також електронну адресу позичальника, персональні дані позичальника та підписаний ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором А4798.

На підтвердження обставин зазначених у позові позивачем надано Правила надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «ЕКО ФІН», Паспорт споживчого кредиту, у якому наведена інформація, що надавалась споживачеві до укладення договору.

07.05.2025 ОСОБА_1 звернулась із заявою про пролонгацію(продовження) договору (а.с.29)

07.05.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір про пролонгацію (про продовження або про поновлення дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами), відповідно до якого сторони дійшли погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 21.05.2025. У зв`язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в пункти 2.4., 2.5. та 2.8. Договору.

Вказана додаткова угода підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MzIxYzI4.

Факт перерахування суми кредиту на виконання умов договору підтверджується Квитанцією № 44533-37530- 48584 від 2025-04-22 (а.с.70).

06.04.2026 було укладено договір № 06-04/26 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 10502702, в підтвердження чому надано платіжні документи на проведення оплати за Договором відступлення, Акт приймання-передачі, Реєстр боржників, відповідно до якого за №160 значиться ОСОБА_1 , договір за договором № 10502702.

Згідно з розрахунком наданого позивачем станом на 24.04.2026 ОСОБА_3 допустила заборгованість за договором № 10502702 від 22.04.2025 в розмірі 16 940.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12660.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 280.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; Інфляційні збитки - 0.00 грн.; Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Частиною першою та третьою статті 512 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 у справі № 5026/886/2012).

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору відступлення права вимоги від 06.04.2026 ТОВ «ЕКО ФІН» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором № 10502702.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що відповідач підписала договір та додаткову угоду до нього електронним підписом з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпція правомірності договору, отож права набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.

Відповідач визнала факт укладення договору, зазначивши про це у заяві по суті.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Судом встановлено і з розрахунків заборгованості, наявних в матеріалах справи, відповідачем здійснювались часткові оплати за кредитним договором на загальну суму 1 340,00 грн., що визнавалось позивачем.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що наявні у справі докази підтверджують укладення кредитного договору, надання грошових коштів (кредиту) відповідачеві в обумовленому цим договором розмірі, доведеною є вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язання зібраними та дослідженими безпосередньо судом належними та допустимими доказами, що додані до матеріалів справи, що визнавалось відповідачем.

Відповідно до частини 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі N 813/402/17 (провадження N 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Статтею 3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

У ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідачем подано документи, а саме:

- довідка форми 5 від 14.05.2026 року за вих. №563/1616, видана тимчасово виконуючим обов`язки начальника секції персоналу заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_4 , відповідно до якої старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 09.05.2026 року по теперішній час;

- військовий квиток серії НОМЕР_3 від 12.09.2014 року, виданий ОСОБА_2 , відповідно до записів у якому останній прийняв присягу 25.02.2024 року;

- довідка від 30.04.2025 року за вих. №1605/3969, видана командиром військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_5 , відповідно до якої солдат ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 16.06.2024 по 16.06.2024;

- довідку від 06.12.2025 року за вих. №1837/60/41/370, видана тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_5 підполковником ОСОБА_6 , відповідно до якої старший солдат ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у періоди з 22.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 03.08.2025;

- свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_6 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 18.05.2012 року, відповідно до якого 18.05.2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Отож зібрані у справі докази підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 .

Кредитний договір за №10502702 укладено між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 26.02.2025, тоді як ОСОБА_2 вже був військовослужбовцем, який безпосередньо приймав участь у бойових діях під час особливого періоду, починаючи з 16.06.2024, а тому за час проходження військової служби на членів його сім`ї поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", - він брав безпосередню участь у захисті країни. Це право активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позов в межах заяви про зменшення розміру позовних вимог є доведений у повному обсязі та підлягає до задоволення, а з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за Договором №10502702 від 22.04.2025 у розмірі 2660.00 грн.

Питання судових витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.141 ч. 1 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662, 60 грн., оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн., на підтвердження таких витрат позивачем долучено: Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Ліга Ассістанс»; Прайс лист про вартість послуг; Заявка про надання юридичної допомоги №1631 від 02.03.2026, відповідно до якої вартість робіт визначена у 9000,00 грн. та складається із усної консультації та складання позовної заяви подачі її до суду; Витяг з Акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 на підтвердження надання послуг щодо усної консультації та складання позовної заяви подачі її до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Відповідач подала заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для кредитора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, вони на даний час є усталеними, приймаючи до уваги суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, обставини даної справи, статус відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру до 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №10502702 від 22.04.2025 у розмірі 2 660.00 (дві тисячі шістсот шістдесят ) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662.40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 ).

Суддя С.В. Шпортун