Рішення № 140903266, 12.10.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1552/26

Провадження № 2/626/1124/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.,

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 33176-02/2024 від 20.02.2024 року, яка становить 20000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2622, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.02.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33176-02/2024, за умовами якого ТОВ "Аванс Кредит" надав відповідачу кредиту сумі 5000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

14.08.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено Договір факторингу №14082024, згідно якого ТОВ "Аванс Кредит" передав ТОВ "Діджи Фінанс" за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 33176-02/2024 від 20.02.2024 року у розмірі 20000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, не здійснивши погашення заборгованості. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 33176-02/2024 від 20.02.2024 року у розмірі 20000,00 грн., а також понесені судові витрати в сумі 2622,40 грн. на сплату судового збору та в сумі 6000,00 грн. за професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути в його відсутність та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно через поштове повідомлення, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 20.02.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 33176-02/2024, відповідно до якого відповідачу були переховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. строком на 120 днів до 18.06.2024, процентами за користування кредитом в розмірі 2,50% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором.

До анкети-заяви долучено Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в розмірі 5000 грн., зі строком кредитування 120 днів.

14.08.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено Договір факторингу №14082024, згідно якого ТОВ "Аванс Кредит" передав ТОВ "Діджи Фінанс" за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 33176-02/2024 від 20.02.2024 року у розмірі 20000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

На виконання ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 03.06.2026 року, до суду надійшов лист АТ "АкцентБанк" від 02.07.2026 року №44585/47-260624/716-БТ, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком була емітована платіжна карта № НОМЕР_2 . Крім того, до вказаного листа долучено рух коштів за картковим рахунком платіжної карти № НОМЕР_2 , згідно якої на рахунок ОСОБА_1 20.02.2024 р. було зарахування на суму 5000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 33176-02/2024 від 20.02.2024 про надання кредиту станом на 14 серпня 2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 20000,00 грн, що складається з:5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Устатті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.ст. 1048-1052,1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, як видно із змісту позову, відповідач не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов не надано.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого має заборгованість. Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором на підставі договору факторингу.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, користувався ними, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому і підлягає стягненню з нього на користь кредитора в заявленому розмірі.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Керуючись вимогами Закону України "Про споживче кредитування", суд, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 , відмічає наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 20.02.2024 року. При цьому суд виходить із розміру неповернутого тіла кредиту в сумі 5000,00 грн за період користування кредитними коштами, згідно наданого позивачем розрахунку.

Отже, згідно вимог ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" денна ставка відсотків має бути не більше 2,5 %, відтак, за період з 20.02.2024 року по 22.04.2024 року розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 7875,00 грн (5000,00 грн х 2,5% х 63 дні за період з 20.02.2024 по 22.04.2024 року).

В свою чергу, починаючи з 23.04.2024 року - денна ставка має становити не більше 1,5%. Отже, за період з 23.04.2024 року по 18.06.2024 року розмір процентів становить 4275,00 грн (5000,00 грн. х 1,5% х57 днів за період з 23.04.2024 року по 18.06.2024 року).

Отже, загальний розмір заборгованості по відсоткам становить 12150,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ "Діджи Фінанс" здійснював адвокат Білецький Д.М. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію Договору про надання правничої допомоги №42649746/01 від 02.01.2026 року, додаткову угоду №33176-02/202 до Договору 42649746/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 10.04.2026, детальний опис робіт. Суд враховує складність даної справи, а також надані адвокатом послуги та приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним, а тому задоволенню підлягають понесені позивачем витрати на правову допомогу частково, а саме в сумі 2000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2283,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 251, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 33176-02/2024 від 20.04.2024 року у розмірі 17150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі ), а всього 21433 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять три) гривні 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Суддя