Рішення № 140903125, 14.10.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/369/26

Провадження № 2/700/421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді: Пічкура С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що 23.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 23.04.2023- 100000178 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 4500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.04.2023 року на строк, вказаний в заявці.

Позивач вказував, що відповідно до договору від 23.04.2026 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 4500,00 грн., ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на час звернення позивача з позовом утворилась заборгованість у розмірі 9540 грн., що складається: тіла кредиту - 4500 грн, процентів - 5040 грн..

Тому, просять стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.04.2023- 100000178 від 23.04.2023 року у розмірі 9540,00 грн та понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 21.04.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

До суду 11.05.2026 року надійшов відзив на позовну заяву де відповідач позов не визнає. Зокрема, в долученій копії квитанції від 23.04.2023 року зазначено, що 23.04.203 року кошти в сумі 4500,00 грн. нібито було переказано на картковий рахунок НОМЕР_1 . Разом з тим, зазначений номер картки не містить повного набору реквізитів, а наведений у маскованому вигляді «414939*18», тобто 8 цифр у діапазоні від 0 до 9 приховані символом зірочкою, що фактично позбавляє можливості ототожнити вказаний номер картки із зазначеним у договорі та усіх інших документах, зокрема квитанції, адже 8 цифр у такому діапазоні можуть утворювати один мільйон комбінацій, що фактично унеможливлює ідентифікацію картки як такої, що належить відповідачу. Водночас, відповідач отримав інформаційну довідку №8GFN7BB2PJTJMFHV, видану 26.03.2026 року АТ КБ "ПриватБанк», щодо карткового рахунку з реквізитами « НОМЕР_1 » йому не належав і не належить та у період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року жодних надходжень у сумі 4500 грн від ТОВ «Споживчий центр» , чи інших пов`язаних осіб не зафіксовано. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду 19.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив де просять позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без їх участі. Проти внесення заочного рішення не заперечують.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у позові повністю, оскільки він коштів не отримував, картка за таким номером йому не видавалася.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Позивач обгрунтовує свої вимоги фактом укладання електронного договору та отриманням відповідачем коштів вказуючи, що 23.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 23.04.2023- 100000178 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 4500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.04.2023 року на строк, вказаний в заявці.

Позивач вказував, що відповідно до договору від 23.04.2026 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 4500,00 грн., ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на час звернення позивача з позовом утворилась заборгованість у розмірі 9540 грн., що складається: тіла кредиту - 4500 грн, процентів - 5040 грн.

З такими доводами позивача суд не може погодитись, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідачем надано виписку з банку про ненадходження йому кошітв згідно кредитного договору, не доведено факту умисного чи з вини відповідача передачі третім особам своїх персональних даних та фінансового телефону, що могли бути використані для укладання кредитного договору.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зіст. 625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 639 ЦК України,договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно дост. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Так, ухвалою суду від 22.09.2026 року судом за клопотанням відповідача було витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Райффайзен банк» інформацію про фінансовий номер ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та кому належать фінансові номери телефонів: НОМЕР_3 .

Листом від 28.09.026 року №81-15-9/16929-БТ АТ «Райффайзен банк» надав відповідь, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номера телефонів: НОМЕР_4 , +3066-270-54-16 не ідентифіковані і не належать. За вказаними номерами клієнта не знайдено.

Ухвалою суду від 05.10.2026 року судом за клопотанням відповідача було витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Райффайзен банк» інформацію про фінансовий номер ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та кому належать фінансові номери телефонів: НОМЕР_3 .

Листом від 05.10.2026 року №20.1.0.0.0/7 -260924/117624-БТ АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фінансовий номера телефону станом на 05.10.2026 року є /був НОМЕР_5 . За номером телефону НОМЕР_4 , +3066-270-54-16 клієнта не знайдено.

Листом від 07.10.026 року №81-15-9/18347 АТ «Райффайзен банк» надав відповідь, що за номерами телефонів: +3805-074-07-61, +3066-270-54-16 клієнтів не знайдено.

Разом з тим, згідно виписки АТ "Приват банк" за період з 01 січня по 31 травня 2023 року ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4 500 грн. від позивача не отримував. В додатку до анкети заяви вказані треті особи, яких не можливо ідентифікувати, у ТОВ "Висотбуд" відповідач теж ніколи не працював, звернувся до поліції з приводу шахрайських дій відносно нього.

З огляду на це суд вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві.

Отже, позивач не довів вказані обставини та як наслідок позивач не довів обгрунтованість позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263,265, 273, ЦПК України, суд ,

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено протягом п`яти робочих днів.

Суддя С. Д. Пічкур