Рішення № 140902933, 22.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22479/25

Провадження № 2/369/7810/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2024 р. між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему «Credit7» було укладено Договір №4499956 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору позичальнику було надано кредит у розмірі 2500,00 грн. строком на 360 днів, до 20.03.2025 р.. Сторонами було погоджено пільгову відсоткову ставку 0,01% в день на перші 30 днів, а через невиконання позичальником умов пільгового періоду до неї було застосовано повну стандартну ставку у розмірі 2,5% в день. Надалі, 25.11.2024 р., між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором перейшло до позивача. На момент відступлення права вимоги заборгованість за розрахунком первісного кредитора складала 17 232,38 грн., з яких 2 497,50 грн. - тіло кредиту, 13 484,88 грн. - відсотки та 1 250,00 грн. - штрафи. Після набуття права вимоги позивач додатково нарахував відсотки за 114 календарних днів прострочення у сумі 7 117,875 грн.. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості в розмірі 23 100,26 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а також зазначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту повного виконання рішення в порядку ст. 265 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 12.12.2025 р., за клопотанням представника позивача, витребувано докази.

20.03.2026 р. від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані докази, а саме виписка за картковим рахунком ОСОБА_1 ..

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.03.2024 р. між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4499956 та паспорт споживчого кредиту, які підписані останнім в електронній формі шляхом використання електронного підпису 83226 та 51743.

Згідно п. 1.2, 1.3 Договору, сума кредиту складає 2500,00 грн., строк кредитування 360 днів з періодичністю платежів 30 днів.

Згідно п. 1.4 Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо клієнт до 23.04.2024 р (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є невід`ємним додатком до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4499956 від 25.03.2024 р., загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 23 132,50 грн., з яких: 2 500,00 грн. тіло кредиту, 20 632,50 грн. проценти.

Згідно розрахунку директора ТОВ «Лінеура» Пшеничного А.І., заборгованість ОСОБА_1 за Договором №4499956 від 25.03.2024 р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.11.2024 р. складає 17 242,38 грн., з яких: 2 497,50 грн. тіло кредиту, 13 484,88 грн. проценти та 1250,00 грн. штрафні санкції.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача НОМЕР_1 в сумі 2500,00 грн. відбулося 25.03.2024 р. через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, що також підтверджується випискою по рахунку.

25.11.2024 р. між ТОВ «Лінеура» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги до останнього, в тому числі й до ОСОБА_1 згідно Договором №4499956 від 25.03.2024 р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту, про що зазначено в реєстру боржників, які були передані згідно Акту.

Оплата за Договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією №512 від 06.12.2024 р..

Так, згідно Реєстру боржників від 25.11.2024 р. ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Договором №4499956 від 25.03.2024 р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.03.2024 р. в розмірі 17 232,38 грн., з яких: з яких: 2 497,50 грн. тіло кредиту, 13 484,88 грн. проценти та 1250,00 грн. штрафні санкції.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції», заборгованість ОСОБА_1 згідно кредитного договору №4499956 від 25.03.2024 р. за 114 календарних днів, а саме з 26.11.2024 р. по 19.03.2025 р. складає 7 118,16 грн..

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, за змістом статті 1054 ЦК України кредитний договір є оплатним. Відповідно до частини 1 статті 1048, частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Умовами укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ель дієвоюієвою В.М. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4499956 від 25.03.2024 р. було передбачено надання кредиту в сумі 2 500,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 2,50 % на день.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка у розмірі 2,50 % на день застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору.

Таким чином, при укладенні кредитного договору сторони погодили не лише розмір кредиту та строк його повернення, а й порядок та розмір сплати процентів за користування кредитними коштами протягом усього строку кредитування.

Відповідно до пунктів договору відповідач підтвердив прийняття усіх його умов шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач оспорював умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки або порядку нарахування процентів, звертався з вимогами про визнання відповідних положень договору недійсними чи несправедливими або заявляв інші заперечення щодо їх застосування.

Отже, погоджені сторонами умови кредитного договору є обов`язковими для виконання та підлягають врахуванню під час вирішення спору.

Як вбачається з умов договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 р., укладеного між ТОВ «Лінеура» та ТОВ «Українські фінансові операції», клієнт відступив фактору право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому.

Таким чином, умовами договору факторингу прямо передбачено перехід до фактора не лише наявних, а й майбутніх грошових вимог за кредитними договорами.

Враховуючи зазначене, до позивача перейшли усі права первісного кредитора за кредитним договором №4499956 від 25.03.2024 р., у тому числі право на отримання процентів, передбачених умовами цього договору.

При цьому нарахування процентів здійснювалося не на підставі договору факторингу, а на підставі кредитного договору, умови якого були погоджені сторонами під час його укладення.

Суд також враховує, що проценти, заявлені до стягнення, нараховані в межах строку кредитування, який відповідно до умов договору становив 360 днів.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву та не надала жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували долучений до матеріалів справи розрахунок, як і доказів належного та своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором, суд доходить висновку, що порушення зобов`язання сталося з вини відповідача.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 500,00 грн. та процентів в загальному розмірі розмірі 20 603,04 (13 484,88 грн. сума процентів за користування кредитом до відступлення права вимоги та 7 118,16 грн. - сума процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги), підлягають задоволенюю.

Щодо позовної вимоги про нарахування в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягувати отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача, слід відзначити наступне.

Відповідно до п.18Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн. позивач надав Договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 р., який підписаний між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунок на оплату послуг адвоката із зазначенням виду наданих послуг, детальний опис робіт та Акт прийому-передачі виконаних робіт згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 р..

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціну позову та виконаної адвокатом роботи та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн..

Керуючись ст.ст. 11, 207, 280, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 626, 638, 1046, 1047, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4499956 від 25.03.2024 року в розмірі 23 100,26 грн., з яких: 2 497,50 грн. тіло кредиту, 13 484,88 грн. проценти, нараховані первісним кредитором та 7 118,16 грн. - проценти, нараховані позивачем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 2, прим. 2..

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ..

Рішення складено 22.10.2026 року.

Суддя Наталя Хацько