Постанова № 140901729, 22.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Тищука В.В.

захисника Мишака Д.Е.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525402 від 27.11.2025,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

27.11.2025 року о 17:24 год. за адресою: м.Одеса вул.Велика Арнаутська, 76, керував автомобілем «Nissan Leaf» н/з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 27.11.2025 року керував автомобілем «Nissan Leaf» у м. Одесі. Під час руху на вул. Велика Арнаутська був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що на нього надійшла скарга щодо прослуховування російської музики. Працівники поліції перевірили його документи, оглянули автомобіль та склали постанову за порушення правил користування ременем безпеки. Після цього запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Зазначив, що спочатку погоджувався пройти відповідний огляд разом із працівниками поліції, однак йому повідомили, що він може пройти огляд самостійно. Від проходження медичного огляду він не відмовлявся. Також ОСОБА_1 пояснив, що працівники поліції висловлювали припущення про вживання ним наркотичних засобів, зокрема метадону, та здійснювали перевірку автомобіля на предмет наявності наркотичних засобів. Вказав, що під час спілкування працівники поліції періодично вмикали та вимикали нагрудну відеокамеру. На відеозаписі видно, як працівник поліції залишає нагрудну відеокамеру в автомобілі та відходить від нього. Просив врахувати наявну у нього довідку про те, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Захисник Мишак Д.Е. у судовому засіданні заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначив, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся, а тому обставини, викладені в протоколі, не узгоджуються з твердженням про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Звернув увагу суду на відеозапис, долучений до матеріалів справи, з якого, вбачається, що працівник поліції залишає нагрудну відеокамеру в автомобілі та відходить від нього, у зв`язку з чим відеофіксація обставин події здійснювалася не безперервно.

Крім того, захисник послався на наявність довідки, яка, на його думку, підтверджує відсутність у ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння.

Суд, заслухавши притягуваного та захисника, дослідивши долучені до справи докази, надавши оцінку в їх сукупності, приходить до висновку про таке.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно із п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що на початковому етапі спілкування із ОСОБА_1 працівники поліції не висловлювали припущень щодо перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння. Такі припущення були висловлені після встановлення особи водія та перевірки його даних, під час якої працівникам поліції стало відомо про попереднє притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання заборонених речовин.

Суд, дослідивши відеозапис у повному обсязі, також звертає увагу на характер та перебіг спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 . Після встановлення його особи в діях та висловлюваннях працівників поліції простежується підвищена увага саме до можливого вживання ним наркотичних засобів, при цьому відповідні припущення пов`язуються, зокрема, з відомостями про його минуле, а не з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння. При цьому, з відеозапису вбачається, що працівники поліції не здійснили жодних дій задля встановлення ознак наркотичного сп`яніння, зокрема не перевірили реакцію зіниць очей, в той час як у протоколі, як ознаку наркотичного сп`яніння зазначили, що зіниці очей не реагують на світло.

З дослідженого відеозапису також вбачається, що під час подальшого спілкування ОСОБА_1 на вимоги працівників поліції реагував належним чином, послідовно відповідав на поставлені запитання, адекватно сприймав звернення до нього, надав працівникам поліції можливість оглянути транспортний засіб та його особисті речі, на їх вимогу продемонстрував вміст кишень. Будь-яких очевидних проявів дезорієнтації, порушення координації рухів, незв`язності мовлення, сповільненості або, навпаки, надмірної жвавості поведінки чи інших явних проявів, які б у сукупності свідчили про перебування водія у стані наркотичного сп`яніння, під час перегляду відеозапису судом не встановлено.

Окрім цього, суд враховує вимоги пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, відповідно до якого включення портативного відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання поліцейським службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Під час досліджено відеозапису судом встановлено, що зазначених вимог щодо безперервності відеофіксації поліцейськими дотримано не було.

Зокрема, на 47 хвилині 32 секунді відеозапису працівник поліції, запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, залишає нагрудну камеру у салоні автомобіля та разом з іншим працівником поліції продовжує спілкування із ОСОБА_1 поза межами автомобіля. Таким чином, саме в цей проміжок часу, коли, як убачається з подальшого перебігу подій, відбувалося обговорення питання щодо проходження ОСОБА_1 огляду, відеофіксація спілкування не здійснювалася.

При цьому наявний у матеріалах справи відеозапис не містить моменту, на якому було б зафіксовано безпосереднє роз`яснення ОСОБА_1 порядку проходження такого огляду, місця його проведення, а також правових наслідків відмови від його проходження.

Після того, як працівник поліції знову одягнув нагурдну камеру, він запитав ОСОБА_1 щодо проходження огляду. У відповідь ОСОБА_1 пояснив, що працівники поліції запропонували йому вибір та повідомили, що він може самостійно пройти огляд. Зокрема, на запитання працівника поліції про те, чи поїде він разом із ними, ОСОБА_1 відповів, що йому було повідомлено про можливість самостійно поїхати та пройти огляд.

Таким чином, із зафіксованої на відеозаписі розмови вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв про небажання проходити огляд як такий, а наполягав на тому, що готовий пройти його самостійно. При цьому на запитання працівника поліції щодо того, чи відмовляється він від проходження огляду, ОСОБА_1 фактично заперечував таку відмову та уточнював, куди саме він може звернутися для проходження огляду. У відповідь працівник поліції повідомив ОСОБА_1 адресу: вул. Воробйова, 9, зазначивши при цьому, що він може поїхати туди або пройти огляд в іншому місці. Після цього працівник поліції повідомив про складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду.

Під час ознайомлення з протоколом ОСОБА_1 безпосередньо зазначив, що від проходження огляду не відмовляється. Натомість, всупереч положенням Інструкції працівники поліції не доставили притягуваного до відповідного медичного закладу для проходження ним медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

За таких обставин суд вважає, що зміст відеозапису не підтверджує беззаперечно факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку. Навпаки, з відеозапису вбачається, що останній висловлював готовність пройти відповідний огляд.

Більше того, поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, представленому суду, свідчить про те, що після повідомлення про складання протоколу притягуваний прямо зазначив, що від проходження огляду не відмовляється, та запитував працівника поліції, куди саме він може прибути для його проходження, оскільки така можливість була роз`яснена йому поліцейськими. Наведене узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 у судовому засіданні та суперечить однозначному висновку про його свідому та категоричну відмову від проходження огляду.

Отже, за встановлених судом обставин фактично мала місце ситуація, коли після неповної та нефіксованої відеозаписом розмови, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати разом із працівниками поліції для проходження огляду, тоді як останній, виходячи зі змісту попередньої розмови, вважав, що йому дозволено поліцейськими пройти огляд самостійно. У подальшому таку поведінку працівник поліції зафіксував як відмову від огляду.

Суд вважає, що за таких обставин поведінка ОСОБА_1 не може бути кваліфікована як однозначна, добровільна та усвідомлена відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Наявність істотної прогалини у відеофіксації саме в момент, коли обговорювалися умови та порядок проходження огляду, у сукупності з подальшими поясненнями ОСОБА_1 та його прямим запереченням факту відмови від огляду, породжує обґрунтований сумнів щодо фактичних обставин події.

При цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи, які не можуть бути усунуті у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд констатує, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі у лікаря нарколога.

Стороною захисту було надано результати лабораторних досліджень ОСОБА_1 від 29.11.2025р. (багатопрофільний тест для визначення 10 наркотиків в сечі, який був негативним за всіма показниками), однак суд вважає що вказані результати не впливають на ступінь доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, адже останньому ставиться у вину саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а не керування транспортним засобом в стані того, чи іншого сп`яніння.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.

Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати та збирати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

У справі відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої складений адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Водночас, суд вважає неприпустимими зазначені у постанові непрофесійні дії працівників поліції, що фактично призвели до незаконного складення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають фактичним обставинам зафіксованим на нагрудному відеореєстраторі працівника поліції, що є підставою для повідомлення начальника Управління патрульної поліції в Одеській області для вжиття відповідних заходів реагування.

Керуючись ст.ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Копію постанови направити начальнику Управління патрульної поліції в Одеській області для відома та вжиття заходів реагування щодо працівників поліції в Одеській області, які 27.11.2025 року складали протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525402, відносно ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: №522/26805/25

Номер провадження №3/522/252/26

Головуючий суддя Русєва А.С.