Єдиний державний реєстр судових рішень Провадження № 2/582/282/26
Справа № 582/804/26
Копія
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2026 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Яковенко Н.М., за участі секретаря Каплуна Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Кукса К.О. звернулася до Недригайлівського районного суду Сумської області із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 186147 від 02.06.2025 у розмірі 16 261,79 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 02.06.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №186147 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит на загальну суму 18750,00 грн, яку зобов`язалася повернути та сплатити проценти й комісії за користування ним.
Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахував обумовлену суму кредиту відповідачу. Відповідачкою не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №186147 від 02.06.2025.
Таким чином, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідача заборгованість за яким становить 16 261,79 грн, яку просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою від 13.07.2026 у цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
19 жовтня 2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Представник позивача у судове засідання не прибув, у позовній заяві розгляд справи просив провести без його участі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, є належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила, своїм правом на подання відзиву не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від неї не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, справу розглянуто без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 02.06.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 186147 у формі електронного документа, який підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 0fd3100a.
Відповідно до умов цього договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит у сумі 18 750,00 грн, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти й комісії за користування Кредитом відповідно до умов договору та графіку платежів. Загальний строк кредитування склав 126 днів з 02.06.2025 по 06.10.2025. Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 350,00 % річних. Також договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 3 750,00 грн та комісію за управління та обслуговування кредиту. Кредит надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 15000.00 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Комісія за надання кредиту складає 3 750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, що підтверджується наданою на ухвалу суду інформацією АТ « А банк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку було емітовано картку НОМЕР_3 , номер телефону на який направлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою НОМЕР_4 був/є фінансовим. З виписки по рахунку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановлено, що 26.01.2020 на картку буз здійснений переказ 15 000 грн.(а.с.133-137).
Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, кредит у встановлений строк повністю не повернула та не сплатила нараховані платежі.
10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» відступило Фактору права вимоги до боржників, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату.
З копії витягу з Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 встановлено, що у реєстрі за №71 значаться дані боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , № кредитного договору 186147 від 02.06.2025, загальна сума відступленої грошової вимоги становить 18 261,79 грн, яка складається з: 10 950,08 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 810,71 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам; 501,00 грн - заборгованість по комісії; 2 000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.
На виконання умов Договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026, а Фактором здійснено оплату фінансування згідно платіжної інструкції № 825 від 12.01.2026 у розмірі 1 822 744,42 грн.
Позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 000,00 грн у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 16 261,79 грн.
Таким чином, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача і сума боргу, що підлягає стягненню, становить 16 261,79 грн.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору споживчого кредиту та договору факторингу, які врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію».
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики (кредиту) та договору факторингу, які врегульовані нормами ЦК України та інших нормативних документів таким чином.
Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Враховуючи положення ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Цього ж закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
В цій справі кредитний договір укладений сторонами в електронній формі шляхом ідентифікації позичальника в ІКС позивача та використання позичальником електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Без власного волевиявлення відповідача, без входу в інформаційно-комунікаційну систему, надання відповідачем необхідної інформації для укладення договору, зокрема паспортних даних, ідентифікаційного коду, даних банківської карти для зарахування коштів, електронної адреси для надсилання одноразового ідентифікатора кредитний договір не був би укладений. Отже цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України визначає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк ( ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. 1,3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Частиною 1 статті 79 ЦПК передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст.83 ЦПК України).
Відповідач відзив на позов з доказами на спростування позиції відповідача до суду не надав, тому суд, на підставі наданих позивачем доказів, вважає встановленим, що між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, свої договірні зобов`язання первісний кредитор виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, натомість відповідач належним чином зобов`язання не виконала, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погасила.
Також судом встановлено, що позивач ТОВ «ЮНІТКАПІТАЛ» набуло права вимоги до позивача на загальну суму 18 261,79 грн.
Позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 000,00 грн у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 16 261,79 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Позивачем також заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ( далі Закон) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону). Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (Постанова Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», Додаткову угоду № 25771526464 від 20.04.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 на суму 7 000,00 грн, у якому деталізовано перелік правових послуг (вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту та клопотання, складання позовної заяви) та їх вартість.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами, клопотання про їх зменшення не подано іншою стороною, тому відсутні передбачені ст. 137 ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, що становить 7000,00 грн.
Заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не подана. Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код за ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №186147 від 02.06.2025 у розмірі 16 261,79 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код за ЄДРПОУ 43541163).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко
Судове рішення № 140901484, Недригайлівський районний суд Сумської області було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 582/804/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: