Ухвала суду № 140901018, 15.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________

УХВАЛА

"15" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1966/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55-А), в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Естет" (61082, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 218, кв. 22, ідент. код 40826118)

про витребування земельних ділянок

за участю представників:

прокурора - Кляйн Л.В.

позивача не з`явився

відповідача Мица Ю.В

ВСТАНОВИВ:

Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова (надалі - Прокурор) подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Естет" з вимогами про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок Естет" (код ЄДРПОУ 40826118):

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0052, площею 2.6225 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0053, площею 2.2028 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0054, площею 1.8334 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0055, площею 2.319 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0056, площею 2.0569 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 позовну заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1966/26, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання у справі призначено на 02.07.2026 року об 11:00.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 23 липня 2026 року о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 23.07.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 06.09.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 13 серпня 2026 року об 11:30 год.

У підготовчому засіданні 13.08.2026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 27 серпня 2026 року о 10:00 год.

Водночас, 06.08.2026 підготовче засідання у справі № 922/1966/26 не було проведено у зв`язку з находженням судді Шатернікова М.І. у відрядженні та відпустці по 30.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2026, після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення підготовчого засідання, проведення підготовчого засідання у справі № 922/1966/26 було призначено на 15 жовтня 2026 року о 15:30

13.10.2026 представником відповідача в системі "Електронний суд" сформовано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. 25301), в якому заявник просить :

- зупинити провадження у справі №922/1966/26 на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 №4292-IX та набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у вказаній справі, ухваленого за результатами такого розгляду;

- зупинити провадження у справі №922/1966/26 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Прокурор у судовому засіданні 15.10.2026 заперечував у повному обсязі проти зупинення провадження у справі.

Представник відповідачів у судовому засіданні підтримав своє клопотання, просив зупинити провадження у справі.

Розглянувши клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у справі, суд доходить висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 922/1966/26 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, з огляду на таке.

За приписами пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, зміст статті 228 ГПК України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №915/547/17.

Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносини необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Суд установив, що згідно з ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 передано справу № 922/1414/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 3, 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 справі №912/2385/18, від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, шляхом їх уточнення, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему комплексного застосування положень статей 53 та 226 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення статусу прокурора як самостійного позивача у випадках, коли уповноважений орган є відповідачем у справі, та уніфікації процесуальних наслідків відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Колегія суддів судової палати щодо земельних відносин Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі хоч прокурор і стверджує, що звертається з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів територіальної громади, про інтерес держави, який би виходив за межі інтересів територіальної громади у позові не йдеться. Отже, з урахуванням висновків постанови від 04.03.2026 у справі №922/5241/21, прокурор мав визначити раду позивачем (особою, в інтересах якої подається позов), а не відповідачем, що свідчить про вірогідність того, що підстави для самостійного звернення прокурора з цим позовом відсутні.

До того ж у разі встановлення касаційним судом відсутності у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді постає питання щодо правових наслідків звернення прокурора з таким позовом.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2026 справу №922/1414/20 повернуто колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 14.07.2026 призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Суд зазначає, що підстави та вимоги даного позову у справі 922/1966/26 є подібними до справи № 922/1414/20 за складом учасників (прокурор та орган місцевого самоврядування) та в частині необхідності встановлення судом наявності/відсутності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (на що зокрема посилається представник відповідачів в своєму відзиві).

Отже, рішення Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності у справі № 922/1414/20 може безпосередньо вплинути на подальший розгляд даної справи № 922/1966/26, у разі визнання доводів касаційних скарг відповідачів обґрунтованими.

Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

За статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 названого Закону).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) у пункті 1 висновку №20 (2017) від 10.11.2017 "Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону" (далі - Висновок) вказала, що однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.

Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

КРЄС також зазначила, що суперечливі рішення національних судів, особливо судів найвищих інстанцій, можуть призвести до порушення права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 9 Висновку).

Судді країн континентального права керуються судовою практикою, особливо вищих судів, до чиїх повноваження відноситься забезпечення єдності судової практики. У країнах континентального права рішення суду, особливо Верховного, мають ширше значення, ніж для тієї окремої справи, стосовно якої ухвалене рішення (пункти 12, 13 Висновку).

Наявність інструментів щодо забезпечення єдності практики в одному суді особливо актуальне для Верховних Судів. Це питання набуває надзвичайної важливості у випадках, якщо сам Верховний Суд є джерелом невизначеності та суперечливості судової практики замість того, щоб забезпечувати її єдність (пункт 24 Висновку).

Висновок КРЄС ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема, на рішеннях від 01.12.2009 у справі "Vucinic and others v. Serbia" (заява №44698/06), від 17.03.2012 у справі "Tomic and others v. Montenegro" (заява №18650/09), від 20.10.2011 у справі "Sahin and Shahin v. Turkey" (заява №13279/05), від 12.05.2012 у справі "Albu and others v. Romania" (заява №34796/09).

ЄСПЛ у рішенні від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom, заява №27238/95, пункт 70) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

З огляду на викладене вище, суд вбачає за необхідне частково задовольнити клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у справі, а саме в частині зупинення провадження у справі №922/1966/26 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Щодо заявлених вимог про зупинення провадження у справі у на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 №4292-IX, то суд не знаходить правових підстав для визнання правовідносин пов`язаними, оскільки у справі що розглядається вимоги прокурора ґрунтуються на твердженні, що відповідач є недобросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, а відтак клопотання у цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задовольнити частково.

2. Зупинити провадження у справі № 922/1966/26 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1414/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку приписів ч. 1 ст. 235 ГПК України з моменту її прийняття, тобто 15.10.2026, та може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст. ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.10.2026 року.

СуддяМ.І. Шатерніков