Рішення № 140901016, 12.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 918/263/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича

до ОСОБА_1

про стягнення коштів у сумі 1 585 108 грн 19 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Мельник Р.Л., ордер серія ВС № 1491800 від 25.08.2026 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Бевз Т.С., ордер серія ВК № 1194603 від 30.03.2026 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 12 жовтня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2026 року фізична особа-підприємець Пругло Дмитро Валерійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Желізняка Андрія Михайловича про стягнення коштів у сумі 1 585 108 грн 19 коп., з яких: 600 000 грн 00 коп. - попередня оплата, 300 000 грн 00 коп. - штраф, 163 857 грн 53 коп. - пеня та 521 250 грн 66 коп. - інфляційні втрати.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 776 грн 63 коп. та витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема в позовній заяві зазначено, що за подання даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 23 776,63 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн. Таким чином, орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи в суді становить 43 776,63 грн.

До позовної заяви позивачем долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 4 березня 2026 року № Н397477 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 23 776 грн 63 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Пруглом Дмитром Валерійовичем та Желізняком Андрієм Михайловичем укладено договір купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, предметом якого є зобов`язання відповідача передати товар у власність позивачеві, а зобов`язання позивача - прийняти такий товар та оплатити за нього грошову суму визначену договором. Згідно п. п. 1.1., 1.2. вказаного договору, сторони досягли домовленості щодо купівлі-продажу товару - пшениці. Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем в строк не пізніше як за 10 днів з моменту підписання сторонами цього договору. Відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, позивач здійснив 100% передоплати за товар у сумі 600 000,00 грн. у готівковій формі, що підтверджується розпискою відповідача від 17.10.2028 року про отримання таких коштів. Відповідно до п. 3.4. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, про факт передачі грошових коштів, передбачених п. 3.1 цього договору, складається розписка, що є належним підтвердженням передачі вказаної грошової суми покупцем продавцю. Розписка складається продавцем в письмовій формі рукописного формату відповідно до зразку наведеного в додатку 1 до договору. На виконання наведеного вище пункту договору продавець написав розписку рукописного формату від 17.10.20218 р. Відповідно до п. 4.8. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, відповідач взяв на себе зобов`язання передати товар заявнику у строк не пізніше 01.05.2019 року. Проте, відповідач не виконав вищенаведеного зобов`язання незважаючи на отримання коштів в рахунок оплати за товар. Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно цього договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі, передбаченому цим договором, а також відшкодовує другій стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки відповідно до чинного в Україні законодавства. Позивач виконав взяте на себе зобов`язання у повному обсязі та оплатив вартість товару ще у жовтні 2018 року, тоді як відповідач вже практично 7 років не вчиняє жодних дій для виконання свого зобов`язання. Станом на день подання позовних вимог - потреба позивача у товарі відпала.

Ухвалою суду від 9 березня 2026 року позовну заяву Пругла Дмитра Валерійовича залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- інформації, передбаченої пунктом 2 частини 3 статті 162 ГПК України, із врахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі, щодо зазначення вказівки на статус фізичної особи - підприємця щодо позивача у даній справі.

11 березня 2026 року від представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича на виконання вимог ухвали суду від 09.03.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 20 квітня 2026 року на 09:30 год.

17 березня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 17.03.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 20.04.2026 року о 09:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року заяву представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича від 17.03.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/263/26 задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/263/26, призначене на "20" квітня 2026 року на 09:30 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича.

26 березня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 26.03.2026 року про забезпечення позову, в якій посилаючись на ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та/або майно Желізняка Андрія Михайловича у розмірі 1 585 108, 19 грн., що знаходяться у його власності та знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року заяву від 26.03.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/263/26 повернуто фізичній особі-підприємцю Пруглу Дмитру Валерійовичу.

31 березня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить: проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та судові витрати покласти на позивача. Відповідач категорично заперечує проти факту підписання Желізняком Андрієм Михайловичем договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року та рукописної розписки від 17 жовтня 2018 року про одержання грошових коштів. На виконання приписів пункту 8 частини 3 статті 165 ГПК України відповідач повідомляє, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп., а також витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи. Докази понесення відповідних судових витрат відповідно до статей 24, 126, 129, 221 ГПК відповідач зазначає, що будуть надані суду до моменту виходу суду до нарадчої кімнати.

6 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

Також 6 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 03.04.2026 року про забезпечення позову, в якій посилаючись на ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та/або майно Желізняка Андрія Михайловича у розмірі 1 585 108, 19 грн., що знаходяться у його власності та знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

8 квітня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 8 квітня 2026 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича від 03.04.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/263/26 відмовлено.

10 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява.

17 квітня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, яка міститься у відзиві на позовну заяву, задоволено та постановлено справу № 918/263/26 розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи, яке призначене на 20 квітня 2026 року, підготовчим засіданням та відкладено підготовче засідання на 4 травня 2026 року на 12:00 год.

21 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 21.04.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 04.05.2026 року о 12:00 год., а також у всіх інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року заяву представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича від 21.04.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/263/26 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/263/26, призначене на "04" травня 2026 року на 12:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича. Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/263/26 провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича.

1 травня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 4 травня 2026 року підготовче засідання відкладено на 18 травня 2026 року на 13:00 год.

18 травня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року підготовче засідання відкладено на 25 травня 2026 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 від 17.05.2026 року про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено та призначено у справі № 918/263/26 судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової експертизи доручено Рівненському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Василя Червонія, 39). Поставлено перед судовим експертом наступні питання: І. Чи виконаний підпис на тексті договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою? ІІ. Чи виконаний підпис на рукописній розписці від 17 жовтня 2018 року про одержання грошових коштів від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою? Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за достовірність експертизи, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України. Попередню оплату вартості судової експертизи в повному обсязі покладено на ОСОБА_1 з наступним віднесенням цих витрат на винну сторону. Зобов`язано ОСОБА_1 провести своєчасну та повну оплату експертизи. Зобов`язано відповідача - ОСОБА_1 надати суду до 1 червня 2026 року оригінали вільних зразків підписів (тобто достовірні, виконані в офіційних документах, які не мають відношення до даної справи. Це можуть бути підписи в різного роду заявах, договорах, дорученнях, паспорті, заяві про отримання паспорта тощо, максимально наближені до часу виконання досліджуваних документів, тобто за 2018 рік). Зобов`язано позивача - фізичну особу-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича надати суду до 1 червня 2026 року оригінали договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1 та розписки від 17.10.2018 року. Зобов`язано сторін надати експерту Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Василя Червонія, 39) за його клопотанням визначені ним документи, необхідні для проведення призначеної судової експертизи. Провадження у справі № 918/263/26 зупинено на час проведення експертизи.

Матеріали даної справи супровідним листом від 9 червня 2026 року № 918/263/26/713/26 були направлені до Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

16 липня 2026 року на адресу Господарського суду Рівненської області від Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України супровідним листом від 09.07.2026 року № 19/118/7/5-12079-2026 надійшли матеріали справи № 918/263/26 разом з висновком судового експерта від 9 липня 2026 року № СЕ-19/118-26/8408-ПЧ. У висновку зазначено, що встановити чи не виконані підписи, розміщені в графах: "ПРОДАВЕЦЬ", в Договорі купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17.10.2018 року, ОСОБА_1 , чи іншою особою не виявляється можливим по причині вказаній в пункті 1 дослідницької частини висновку експерта. Крім того зазначено, що встановити чи не виконаний підпис: розміщений в умовно лівій нижній частині, навпроти рукописних записів "Желізняк А.М."; розміщений в умовно верхній лівій частині, навпроти рукописних записів "17.10.2018 р." в Розписці від 17.10.2018 року про одержання грошових коштів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , чи іншою особою не виявляється можливим по причині вказаній в пунктах 2 і 3 дослідницької частини висновку експерта.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року провадження у справі № 918/263/26 поновлено та призначено підготовче засідання на 7 вересня 2026 року на 11:00 год. Крім того вказаною ухвалою постановлено учасникам справи подати суду до 3 вересня 2026 року письмові пояснення з врахуванням висновку судового експерта від 9 липня 2026 року № СЕ-19/118-26/8408-ПЧ.

28 серпня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 28.08.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 07.09.2026 року об 11:00 год., а також у всіх інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року заяву представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича від 28.08.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/263/26 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/263/26, призначене на "07" вересня 2026 року на 11:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича. Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/263/26 провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Пругла Дмитра Валерійовича.

1 вересня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

3 вересня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 7 вересня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 вересня 2026 року на 11:10 год.

18 вересня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2026 року на 12:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 12 жовтня 2026 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 жовтня 2026 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що між ОСОБА_1 (далі - Продавець) та ОСОБА_2 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, предметом якого є зобов`язання відповідача передати товар у власність позивачеві, а зобов`язання позивача - прийняти такий товар та оплатити за нього грошову суму визначену договором.

Згідно п. п. 1.1., 1.2. вказаного договору, сторони досягли домовленості щодо купівлі-продажу товару - пшениці.

Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено, що оплата товару за цим договором здійснюється Покупцем в строк не пізніше як за 10 днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, позивач здійснив 100% передоплати за товар у сумі 600 000,00 грн. у готівковій формі, що підтверджується розпискою відповідача від 17.10.2028 року про отримання таких коштів.

Відповідно до п. 3.4. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, про факт передачі грошових коштів, передбачених п. 3.1 цього договору, складається розписка, що є належним підтвердженням передачі вказаної грошової суми Покупцем продавцю. Розписка складається Продавцем в письмовій формі рукописного формату відповідно до зразку наведеного в додатку 1 до договору.

Також позивач зазначає, що на виконання пункту 3.1. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, Продавець написав розписку рукописного формату від 17.10.20218 р.

Відповідно до п. 4.8. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, відповідач взяв на себе зобов`язання передати товар заявнику у строк не пізніше 01.05.2019 року.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не виконав вищенаведеного зобов`язання незважаючи на отримання коштів в рахунок оплати за товар.

Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року № 17/10/18-1, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно цього договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі, передбаченому цим договором, а також відшкодовує другій стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки відповідно до чинного в Україні законодавства.

Позивач зазначає, що виконав взяте на себе зобов`язання у повному обсязі та оплатив вартість товару ще у жовтні 2018 року, тоді як відповідач вже практично 7 років не вчиняє жодних дій для виконання свого зобов`язання.

Станом на день подання позовних вимог - потреба позивача у товарі відпала, у зв`язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 1 585 108 грн 19 коп., з яких: 600 000 грн 00 коп. - попередня оплата, 300 000 грн 00 коп. - штраф, 163 857 грн 53 коп. - пеня та 521 250 грн 66 коп. - інфляційні втрати.

В той час відповідач категорично заперечує проти факту підписання ним договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року та рукописної розписки від 17 жовтня 2018 року про одержання грошових коштів.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 є власником, а також уповноваженою особою на вчинення будь-яких дій щодо питань юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" (код ЄДРПОУ 41684989).

У свою чергу позивач - ОСОБА_2 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 38767420).

Отже, позивач - ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_1 є афілійованими особами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" відповідно.

Надалі, 21 березня 2018 року між вказаними вище господарськими товариствами виникли договірні правовідносини за Договором купівлі-продажу за № 21/03/18/1. Предметом такого договору визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти товар: пшеницю, жито, кукурудзу та усі зернові культури (пункт 1.1. розділу 1 Договору купівлі-продажу № 21/03/18/1 від 21 березня 2018 року).

Тобто, починаючи з 21 березня 2018 року, між юридичними особами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС", до яких позивач - ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_1 є афілійованими особами, існували договірні правовідносини за договором купівлі-продажу за № 21/03/18/1 від 21 березня 2018 року з поставки товару, зокрема пшениці.

Як зазначає відповідач, позивач - ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_1 , як афілійовані особи до вказаних господарських товариств, періодично контактували між собою з метою узгодження майбутніх поставок за вказаним господарським договором, проводили ділові переговори, узгоджували розмір та обсяг поставок товару.

Разом із цим, на початку жовтня 2018 року від позивача - ОСОБА_2 надійшла усна оферта на адресу відповідача - ОСОБА_1 з метою укладення між ними, як фізичними особами, договору купівлі-продажу зернових культур, зокрема пшениці.

Між сторонами розпочалися переговори щодо узгодження усіх істотних умов майбутнього договору, зокрема ціни, якості та кількості товару, порядку передачі товару тощо.

При цьому, під час ведення переговорів між сторонами, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розробили проєкт договору купівлі-продажу та проєкт рукописної розписки як додатку за № 1 до такого договору.

Водночас, проєкт вказаної рукописної розписки писався власноруч відповідачем - ОСОБА_1 на виконання прохання позивача - ОСОБА_2 виключно як майбутній можливий додаток до договору.

В той час, як зазначає відповідач, ні, сам проєкт договору купівлі-продажу, ні проєкт рукописної розписки як додатку за № 1 до такого договору не містили підпису відповідача - ОСОБА_1 . Оскільки на момент розроблення проєктів вказаних документів сторони остаточно не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема щодо ціни та обсягів поставки товару - пшениця, а також умов щодо порядку і способу поставки товару до покупця.

Надалі, як зазначає відповідач, ОСОБА_1 , зваживши усі ризики, відхилив оферту позивача - ОСОБА_2 відносно укладення між ними, як фізичними особами, договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1, проєкт якого попередньо був розроблений сторонами. Причиною відхилення такої оферти позивача слугувало недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору-купівлі продажу. При цьому, згадані шаблони договору купівлі-продажу, а також рукописної розписки, як додатку за № 1 до такого Договору, - залишилися непідписаними сторонами.

У свою чергу, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 та позивач - ОСОБА_2 прийняли рішення про те, що купівлю-продаж товару - пшениця, сторони здійснять у межах наявних договірних правовідносин між юридичними особами (Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД"), які виникли 21 березня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу за № 21/03/18/1 від 21 березня 2018 року.

Відтак, між указаними господарськими товариствами, а саме: покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД" та постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" відбулася поставка пшениці у період з 24 жовтня 2018 року по 18 лютого 2019 року у загальній кількості 163,81 тонни. Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 202 від 24 жовтня 2018 року, товарно-транспортною накладною за № 24/10/2018/1 від 24 жовтня 2018 року, товарно-транспортною накладною за № 24/10/2018/2 від 24 жовтня 2018 року, товарно-транспортною накладною за № 24/10/2018/3 від 24 жовтня 2018 року, товарно-транспортною накладною за № 24/10/2018/4 від 24 жовтня 2018 року, видатковою накладною за № 58 від 14 лютого 2019 року, товарно-транспортною накладною за № 14/02/2019/3 від 14 лютого 2019 року, товарно-транспортною накладною за № 14/02/2019/4 від 14 лютого 2019 року, видатковою накладною за № 63 від 18 лютого 2019 року, товарно-транспортною накладною за № 18/02/2019/1 від 18 лютого 2019 року, товарно-транспортною накладною № 18/02/2019/2 від 18 лютого 2019 року, видатковою накладною № 64 від 18 лютого 2019 року, товарно-транспортною накладною № 18/02/2019/3 від 18 лютого 2019 року, а також товарно-транспортною накладною за № 18/02/2019/4 від 18 лютого 2019 року.

Наведене зобов`язання між сторонами належним чином виконане, що стверджується платіжною інструкцією № 2980 від 31 жовтня 2018 року, платіжною інструкцією за № 2997 від 6 листопада 2018 року та платіжною інструкцією за № 1803200 від 22 жовтня 2019 року.

Водночас, тотожний предмет поставки (пшениця) сторони зазначали у проєкті договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1. У проєкті вказаного договору зазначалося, що поставка товару має здійснюватися у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року. Обсяг поставленого товару становить 150 тонн, що є аналогічним до погодженого між юридичними особами: Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС", до яких позивач та відповідач є афілійованими особами, обсягу, розміру та порядку поставки товару за господарським договором за № 21/03/18/1 від 21 березня 2018 року.

Вказане підтверджує обставину того, що відповідач - ОСОБА_1 та позивач - ОСОБА_2 у жовтні 2018 року вели переговори щодо постачання пшениці. Однак, сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору поставки, які були закріплені у проєкті договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1.

Жодні зобов`язання за вказаним проєктом договору, ні відповідач, ні позивач не приймали на себе. Проте зважаючи на подальше ведення переговорів щодо можливості поставки товару - пшениці, сторони, будучи афілійованими особами до зазначених вище господарських товариств, дійшовши згоди щодо усіх істотних умов, здійснили поставку товару саме у межах договору купівлі-продажу за № 21/03/18/1 від 21 березня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС".

Відповідач наголошує, що позивач - ОСОБА_2 не надав суду доказів існування договірних правовідносин між сторонами, як фізичними особами, за договором купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року. Стороною позивача також не надано суду доказів про те, що будь-яка сторона вчиняла конклюдентні дії, які можуть свідчити про визнання стороною свого зобов`язання за відповідними договірними правовідносинами.

Також відповідач зазначає, що він не укладав з позивачем - ОСОБА_2 договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року, не ставив власного підпису на тексті вказаного договору, не приймав від позивача - ОСОБА_2 600 000 гривень 00 копійок попередньої оплати за товар у межах договору, не підписував розписки про прийняття від позивача - ОСОБА_2 грошових коштів. Підписи ОСОБА_1 , які містяться на відповідних документах, не виконувалися ОСОБА_1 , йому не належать та виконані іншою особою, яка є невідомою відповідачу.

З метою правильного, об`єктивного розгляду справи, судом було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

І. Чи виконаний підпис на тексті договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою?

ІІ. Чи виконаний підпис на рукописній розписці від 17 жовтня 2018 року про одержання грошових коштів від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою?

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи судовим експертом Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надано суду висновок від 9 липня 2026 року № СЕ-19/118-26/8408-ПЧ. У висновку зазначено, що встановити чи не виконані підписи, розміщені в графах: "ПРОДАВЕЦЬ", в Договорі купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17.10.2018 року, ОСОБА_1 , чи іншою особою не виявляється можливим по причині вказаній в пункті 1 дослідницької частини висновку експерта. Крім того зазначено, що встановити чи не виконаний підпис: розміщений в умовно лівій нижній частині, навпроти рукописних записів " ОСОБА_1 "; розміщений в умовно верхній лівій частині, навпроти рукописних записів "17.10.2018 р." в Розписці від 17.10.2018 року про одержання грошових коштів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , чи іншою особою не виявляється можливим по причині вказаній в пунктах 2 і 3 дослідницької частини висновку експерта. Зокрема експертом зазначено, що при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки не можуть служити основою для позитивного чи негативного висновків про наявність чи відсутність тотожності виконавця. Пояснюється це тим, що збіжні ознаки не утворюють індивідуальної чи наближеної до неї сукупності, оскільки частина з них відносяться до ознак, які можуть часто зустрічатися в підписах різних осіб. Що ж до розбіжностей, то встановити чи являються вони варіантами ознак підпису ОСОБА_1 , які не проявились в представлених зразках чи вони обумовлені дією на процес виконання "збиваючих" факторів (наприклад, навмисної зміни свого підпису), або ці ознаки являються ознаками підпису другої особи. Відсутність однозначності в оцінці розбіжностей не дозволяє вирішити питання про виконавця ні в категоричній ні у вірогідній формах.

При ухваленні рішення судом враховано наступне.

За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України).

Правилами абзацу 1 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абзацу 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тлумачення норм Цивільного кодексу України свідчать про те, що обов`язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку купівлі-продажу) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об`єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.

Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об`єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб`єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

На відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.

Конструкція частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України прямо визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов`язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому, таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.

Водночас, коли сторона не виявляла у будь-який спосіб свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац 1 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому, підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

З огляду на зміст частини 4 статті 203, частини 1 статті 215, частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, закон не пов`язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов`язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.

Водночас, укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (дивитися частину 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є зокрема їх підписи.

Абзац другий частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто Цивільний кодексу України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору.

Розглядаючи подібні спори, суди повинні з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним. Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року (єдиний унікальний номер справи: 338/180/17) про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість не спростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу 1 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи викладене, відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

З огляду на наведене, письмовий правочин купівлі-продажу товару, який від імені продавця підписаний сторонньою особою, за умови не встановлення факту зловживання з боку продавця своїми правами, потрібно кваліфікувати як неукладений. До аналогічної правової позиції прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

Згідно з ч. 3 ст. 98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 98 ГПК України:

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Проаналізувавши висновок експерта від 9 липня 2026 року № СЕ-19/118-26/8408-ПЧ, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та узгодженість з іншими матеріалами справи та чинним законодавством України.

Отже, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи висновок експерта від 9 липня 2026 року № СЕ-19/118-26/8408-ПЧ є належним і допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду в якості важливого доказу по справі в сукупності із іншими зібраними у справі доказами.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Відповідно до висновку експерта Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надано суду висновок від 9 липня 2026 року № СЕ-19/118-26/8408-ПЧ вирішити питання про те, чи виконані підписи в графах "Продавець" на договорі купівлі-продажу № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року та на рукописній розписці про одержання грошових коштів самим Желізняком Андрієм Михайловичем чи іншою особою, не виявляється можливим. Експерт встановив наявність сукупності розбіжних ознак, які унеможливлюють однозначну ідентифікацію виконавця та не дозволяють дійти категоричного чи вірогідного висновку через неможливість чітко встановити, чи є вони варіантами почерку відповідача, наслідком впливу збиваючих факторів, чи ознаками виконання підписів сторонньою особою.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували обставину наявності волевиявлення відповідача - ОСОБА_1 на укладення відповідного договору купівлі-продажу за № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року, а також доказів, які б свідчили про передання позивачем ОСОБА_2 на користь відповідача - ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 600 000 гривень 00 копійок, як попередньої оплати за товар у межах вказаного договору.

З урахуванням вищезазначеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за договором купівлі-продажу № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року є необґрунтованими.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 року у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 року Верховного Суду у справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом не встановлено підстав для задоволення позову, а тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору, а відтак судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.