Рішення № 140900898, 23.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4281/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, м. Дніпро

відповідача-2: Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 50022,46 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Попович Юлія Євгеніївна через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України грошові кошти в сумі 50022,46 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить стягнути з Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в межах виконавчого провадження № 76913284 державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) списано з рахунків ФОП Попович Ю.Є. грошові кошти в загальному розмірі 76792,49 грн на підставі постанови Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 у розмірі 128000,00 грн.

Зазначає позивач також про те, що вказана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визнана протиправною та скасована постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 160/6105/25 щодо порушень ФОП Попович Юлією Євгеніївною законодавства про працю та накладення штрафу у розмірі 104000,00 грн, у зв`язку з чим надмірно стягнена з боржника сума коштів у розмірі 50022,46 грн підлягає поверненню ФОП Попович Ю.Є.

Правовими підставами позову позивач зазначає, серед іншого, статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачам для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.

04.08.2026 представник відповідача-1 Котлярова Т.С. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає про те, що належним відповідачем у справі є Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) як відповідальний орган, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету та наділений обов`язком щодо формування подання про повернення коштів й подання його до відповідного Головного управління Державної казначейської служби України за місцем зарахування платежу.

Відповідач-2 своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.

Ухвала суду від 20.07.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача-2 в ЄСІКС 20.07.2026 о 19:44 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, сформованою системою діловодства "ДСС", та свідчить про обізнаність відповідача-2 щодо судового провадження у справі (а.с. 52).

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 накладено на Фізичну особу-підприємця Попович Юлію Євгеніївну штраф у розмірі 128000,00 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а.с. 22 - 25).

Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Оголюк Ю.В. від 22.01.2025 відкрито виконавче провадження № 76913284 з виконання постанови Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни до Державного бюджету штрафу в сумі 128000,00 грн (а.с. 10).

Також 22.01.2025 державним виконавцем Оголюк Ю.В. у межах виконавчого провадження № 76913284 винесено: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 370,00 грн, постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 12800,00 грн, постанову про арешт коштів боржника (а.с. 11 - 13).

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем примусово списано з рахунків Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни грошові кошти в загальній сумі 76 792,46 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні інструкції від 28.01.2025 на суму 498,66 грн, від 25.02.2025 на суму 1 544,00 грн, від 18.03.2025 на суму 8 350,98 грн та від 18.03.2025 на суму 66 398,82 грн (а.с. 17-18).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 160/6105/25 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС, винесену 03.10.2024 заступником начальника Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо порушень суб`єктом господарювання Фізичною особою-підприємцем Попович Юлією Євгеніївною законодавства про працю та накладення штрафу у розмірі 128000,00 грн; стягнуто з Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни судові витрати з оплати судового збору в сумі 3028,00 грн (а.с. 64 - 71).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №160/6105/25, яка набрала законної сили 09.10.2025, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС, винесену 03.10.2024 заступником начальника Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо порушень ФОП Попович Юлією Євгеніївною законодавства про працю та накладення штрафу у розмірі 104000 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ФОП Попович Юлії Євгеніївни судові витрати з оплати судового збору в сумі 2423 грн (а.с. 31 - 36).

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Фізична особа-підприємець Попович Юлія Євгеніївна звернулася до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою від 14.11.2025 про формування і подання повідомлення про повернення (перерахування) коштів з бюджету, а саме стягнутого штрафу в межах виконавчого провадження № 76913284 з виконання постанови №ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 про накладення штрафу (а.с. 20).

У відповідь на заяву позивача відповідач-1 листом № ПС/3.1/23895-25 від 19.12.2025 повідомив про те, що з метою повернення надміру зарахованих до бюджету коштів необхідно звернутися до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 37).

Позивач звернувся до відповідача-2 із заявою від 10.02.2026 про повернення безпідставно стягнених у межах виконавчого провадження № 76913284 грошових коштів (а.с. 19).

У відповідь на вказану заяву Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області листом від 26.02.2026 № 3817 запропоновано позивачу звернутися із заявою до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці для повернення грошових коштів (а.с. 38).

Відмова відповідачів у поверненні грошових коштів, стягнених на виконання скасованої в судовому порядку частини постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024, стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для стягнення з Державного бюджету України заявлених позивачем грошових коштів у сумі 50022,46 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 зазначено, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 2 Порядку останній визначає процедури:

- повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі);

- перерахування платежів, помилково або надміру зарахованих до відповідних бюджетів (крім коштів, зарахованих через єдиний рахунок), у рахунок сплати інших платежів незалежно від виду бюджету на відповідні бюджетні рахунки для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями);

- перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок.

Водночас на момент стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 та правомірно відкрито виконавче провадження № 76913284. Тобто у розумінні Порядку № 787 грошові кошти позивачем не є такими, що сплачені помилково чи у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові.

Тому господарський суд доходить висновку, що положення Порядку № 787 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.

Водночас з огляду те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 160/6105/25, яка набрала законної сили 09.10.2025, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 визнана протиправною та скасована, зокрема в частині накладення на позивача штрафу в сумі 104000,00 грн, відповідна юридична підстава відпала.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 вказала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу, платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частинами першою - другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За змістом частини сьомої статті 27 зазначеного Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/12267/23 зазначено, що скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, оскільки правова підстава для їх стягнення є фактично такою, що відпала.

Як убачається з матеріалів справи, у межах виконавчого провадження № 76913284 з виконання постанови Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни на користь Державного бюджету штрафу в сумі 128000,00 грн державним виконавцем було примусово списано з рахунків позивача грошові кошти в загальній сумі 76792,46 грн.

Зважаючи на те, що постанова Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення на Фізичну особу-підприємця Попович Юлію Євгеніївну штрафу в сумі 128000,00 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/27559/0026/НП/СП-ФС від 03.10.2024 визнана протиправною та скасована в частині накладення на позивача штрафу в сумі 104000,00 грн, надмірно стягнута з позивача сума грошових коштів становить 50022,46 грн (76792,46 - 24000,00 грн - 370,00 грн - 2400,00 грн = 50022,46 грн, де: 76792,46 грн - сума фактично стягнутих коштів у межах виконавчого провадження; 24000,00 грн - сума штрафу, що підлягає стягненню (128000,00 - 104000,00 = 24000,00); 370,00 грн - витрати виконавчого провадження; 2400,00 грн - виконавчий збір у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню - 24000,00 грн).

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Суд зауважує, що спірна сума грошових коштів підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з будь-кого з визначених позивачем відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, згідно з яким ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати); такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.

Відтак вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України безпідставно утриманих коштів у сумі 50022,46 грн є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору судом враховується сплата позивачем судового збору в сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 217 від 11.07.2026 (а.с. 7).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Подана позовна заява містить майнову вимогу про стягнення 50022,46 грн. Отже, за подання позовної заяви у цій справі через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС позивач мав сплатити судовий збір у сумі 2662,40 грн (3328,00 х 0,8 = 2662,40).

Відтак надмірно сплаченим є судовий збір у сумі 665,60 грн (3328,00 - 2662,40 = 665,60).

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, має наслідком повернення платнику за його клопотанням з державного бюджету судового збору в сумі 665,60 грн.

На час ухвалення цього рішення клопотання про повернення судового збору від його платника не надходило.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, господарський суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення 50022,46 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) безпідставно утримані кошти в сумі 50022,46 грн.

Стягнути з Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (ідентифікаційний код 44729283; місцезнаходження: 49087, м. Дніпро, пров. Універсальний, будинок 12) на користь Фізичної особи-підприємця Попович Юлії Євгеніївни (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2622,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.10.2026.

Суддя І.І. Колісник