Рішення № 140900042, 23.10.2026, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/300/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Лісняк В.В.,

за участі секретаря: Коваль Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Криничанської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 звернулась до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Криничанської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини. Просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні з його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , шляхом встановлення побачень з сином: перші три місяці з дня набрання чинності даним судовим рішенням законної сили необмеженого спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином. Після спливу трьох місяців з дня набрання даним судовим рішенням законної сили: зустрічі за попередньою домовленістю з матір`ю та у її присутності на час відпустки ОСОБА_1 два рази на місяць не більше двох годин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представниця позивача зазначила, що 28 листопада 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини та чоловіка: ОСОБА_6 . В шлюбі народилась дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту народження проживає разом з матір`ю.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області № 178/1835/20 від 27.09.2021 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25.09.2020 року у справі № 178/256/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд вирішив стягувати щомісячно з відповідача аліменти на утримання дитини на користь позивача у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень до його повноліття, починаючи стягнення з 03 березня 2020 року.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29.10.2021 року у справі № 178/170/21 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд вирішив стягувати щомісячно з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 3000 грн. до настання п`ятирічного віку дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі № 932/2703/23 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації в рахунок виплати вартості частки в об`єкті спільної сумісної власності подружжя, задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у праві спільної сумісної власності на майно транспортний засіб марки «МАЗ 437041-222» 2008 року випуску в розмірі частини від середньої ринкової вартості даного транспортного засобу, що складає 116105 грн.

Незважаючи на сплату аліментів, ОСОБА_2 не дає ОСОБА_1 бачитися та спілкуватися з його сином. З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, з урахуванням наявності перешкод з боку ОСОБА_2 у спілкуванні батька і дитини, вік дитини, стан її здоров`я та тривалу вимушену відсутність спілкування сина з батьком, вважають за необхідне просити суд визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , шляхом встановлення побачень. Вважають, що при встановленні такого способу спілкування буде дотримано розумного балансу на участь батька у вихованні дитини, що є запорукою реалізації повною мірою своїх сімейних прав, та підпорядкування інтересам гармонійного розвитку та виховання дитини в атмосфері турботи, та існуючих традицій у вихованні дітей.

Рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради № 314 від 12.11.2025 р. «Про затвердження висновку щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином» затверджено висновок щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, комісія з питань захисту прав дитини вважала недоцільним встановлення побачень між батьком і дитиною на даному етапі та вирішила відмовити у задоволенні заяви про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 . Позивач категорично не погодився з таким висновком, скористався правом на оскарження в адміністративному порядку рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради № 314 від 12.11.2025 р. Листом Криничанської селищної ради № 03/12-2593/0/-25 від 15.12.2025 р. повідомлено, що у Криничанської селищної ради відсутні правові підстави для розгляду скарги на рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради №314 від 12.11.2025 «Про затвердження висновку щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином», в порядку та на підставі Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року № 2073-ІХ та повідомив про право в даному випадку звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, що й зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що має сина ОСОБА_9 , 2019 року народження, позивач по справі після народження дитини з інвалідністю подав до суду позов про виключення відомостей про його батьківство, після отримання результатів експертизи, залишив позов без розгляду. Як тільки дитині з інвалідністю виповнився один рік, він з вернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу, є відповідне рішення суду. Позивач не виконував обов`язку щодо утримання дитини, тому вона зверталася до суду з позовами про стягнення аліментів, про зміну способу стягнення аліментів, у зв`язку з його відмовою у добровільному порядку сплачувати додаткові витати на лікування дитини, зверталася про додаткове стягнення на лікування дитини, позивач з народження дитини постійно ухиляється від утримання дитини та належної сплати аліментів. Відповідачка заявляє, що батько дитини жодного разу з народження дитини її не бачив, не намагався навіть спілкуватися з нею, посилання позивача на створення перешкод у спілкуванні з сином не підтверджується належними та допустимими доказами, тому вона вважає, що вимога позивача не обґрунтована та відсутній спір з цього приводу. Відповідачка заявляє про те, що позивач намагається надати своїм діям видимість юридичної правильності, однак намагається використати наявність інвалідності у дитини в корисних цілях, пов`язаних із службою в ЗСУ в безпечних районах, як батько дитини з інвалідністю. Нею до Шевченківського районного суду м.Дніпра поданий позов до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав, 04.09.2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява до неї від ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, 01.12.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла заява представника ОСОБА_1 про відкликання зустрічного позову і в той же час представником відповідача була подання заява про зупинення розгляду справи в зв`язку з його службою в ЗСУ, розгляд справи про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав зупинено провадженням. Після цього представник ОСОБА_1 подав той самий позов, але уже до Криничанського районного суду, однак, коли вона подала заяву про зупинення провадження в зв`язку з його службою в ЗСУ, його представник заперечував, що, на її думку є зловживанням правом. Враховуючи всі обставини, висновок органу опіки і піклування щодо недоцільності встановлення побачень між батьком і дитиною, висновок психолога ОСОБА_10 щодо уникнення травматизації дитини з інвалідністю, не бажання ОСОБА_1 опікуватися дитиною з інвалідністю із самого народження, навіть неявка його до суду, не участь в судових засіданнях в той час, коли він перебуває в с.Кринички, свідчить про безпідставність позову, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представниця третьої особи, Служби у справах дітей Криничанської селищної ради, ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердила висновок щодо недоцільності встановлення побачень батька з дитиною.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною першою ст.18 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За приписами ст.15 Закону України "Про охорону дитинства", дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч.ч.1,2 ст.159 СК України).

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства). Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанову від 19.01.2022 у справі №189/68/20.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 грудня 2019 року виконавчим комітетом Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, актовий запис №19, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.11.2015 року, який рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 року був розірваний.

Відповідно до довідки Криничанської селищної ради № 393 від 19.12.2024 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку осіб, малолітній ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Комунального підприємства «КНП «Центральна лікарня» Криничанської селищної ради» від 18.12.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю та перебуває на Д-обліку у лікаря-педіатра з народження. При зверненні за медичною допомогою з моменту народження звертається виключно у супроводі матері.

Відповідно до історії розвитку дитини, виписок з історії амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідок, ОСОБА_4 з народження має тяжкі хвороби та в нього встановлені наступні діагнози: G80/02 Спастична геміплегія. Дитячий церебральний параліч, лівобічний геміпарез зі стійкими руховими порушеннями (GFMCS- IV-V) G 93.8 Інші уточнені ураження головного мозку H50.0 Збіжна співдружна косоокість H55 Ністагм та інші мимовільні рухи очей H47.2 Атрофія зорового нерва M25.65 Тугорухливість суглоба, не класифікована в інших рубриках, ділянка таза та стегно, М41.44 Нервовом`язовий сколіоз, грудний відділ, М24.50 Контрактура суглоба, множинні локалізації М21.17 вальгусна деформація, не класифікована в інших рубриках, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи та інші тяжкі захворювання.

На виконанні у Верхньодніпровському відділі ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №67765229 з примусового виконання виконавчого документа №178/171/21 від 29.10.2021 року, виданого Криничанським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частини доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття.

До справи долучено рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради № 314 від 12 листопада 2025 року «Про затвердження висновку щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином». Відповідно до вказаного висновку, комісія з питань захисту прав дитини вважає недоцільним встановлення побачень між батьком і дитиною на даному етапі та вирішила відмовити у задоволенні заяви про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаний висновок підтверджений представником у судовому засіданні.

Відповідно до висновку Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області № ІРЦ-85096/2025/579017 від 21 січня 2025 року про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , дитини з інвалідністю, має фізичні труднощі помірного ступеня прояву, навчальні труднощі помірного ступеня прояву, функціональні труднощі помірного ступеня прояву (зорова функція), функціональні труднощі легкого ступеня прояву (мовленнєва функція).

Відповідно до висновку Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області № ІРЦ-85096/2025/579017 від 21 січня 2025 року, проведеної повторної оцінки 19 листопада, про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , дитини з інвалідністю, має інтелектуальні труднощі ІV ступеня прояву (тяжкого ступеня прояву), фізичні труднощі ІІІ ступеня прояву (помірного ступеня прояву), функціональні труднощі - зорова функція - ІІІ ступеня прояву (помірного ступеня прояву), функціональні труднощі - мовленнєва функція - ІІ ступеня прояву (легкого ступеня прояву).

Судом також встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа виконавчий комітет селищної ради про позбавлення батьківських прав, яка на даний час зупинена провадженням за клопотанням представника ОСОБА_1 в зв`язку з його проходженням служби в ЗСУ, по якій відповідачем подавався зустрічний позов до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Криничанської селищної ради про усунення перешкод у спілкування з дитиною, її вихованні визначення участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні, який був відкликаний представником ОСОБА_1 . Позов представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба дітей Криничанської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні,та визначенні способу участі у вихованні дитини надійшов до Криничанського районного суду 09.02.2026 року.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.4 ст.5 ст.19 СК при розгляді судом справи даної категорії обов`язковою є участь органу опіки і піклування, який в судовому засіданні підтримав свій висновок про недоцільність встановлення побачень між батьком та сином на даному етапі. Разом з тим, Психологічний центр SОМА надає висновок про готовність позивача до виконання батьківських функцій, не виявило у нього ознак психічних розладів, особливостей, які можуть розглядатися як протипоказання для встановлення контакту між батьком і дитиною, аналіз психологічного висновку щодо дитини не містить даних про психологічну не можливість чи небезпечність у спілкуванні дитини з біологічним батьком, при цьому жодного належного та обґрунтованого пояснення, з яких саме причин психолог дійшов саме такого висновку не наведено, вказаний висновок проводився за відсутності дитини, її матері. Згідно службової характеристики на офіцера відділення документального забезпечення штабу військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , виданої командиром військової частини за своїми професійними, діловими і моральними якостями ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Крім того, вивчені медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квитанції та чеки, які підтверджують сплату відповідачкою ОСОБА_2 медичних послуг для лікування сина, довідка КЗ Криничанський ЗДО №2 «Вишенька» Криничанської селищної ради про опіку матері ОСОБА_7 дитиною ОСОБА_4 , що зарахований до інклюзивної групи з 03.02.2025 року, психологічний висновок спеціаліста психолога ОСОБА_12 від 15.10.2025 року, згідно якого ОСОБА_13 має чітко сформоване емоційне коло прихильності, яке цілком обмежується його актуальною родиною мамою, вітчимом, батьками матері, біологічний батько дитини, чиє ім`я ОСОБА_14 , не є емоційно значущою фігурою і не включений у картину світу хлопчика, спроба інтеграції фігури біологічного батька, якого дитина не знає, несе ризик важкої травматизації та дестабілізації його емоційного стану.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом у ході розгляду справи встановлено, що між сторонами у справі існують складні відносини, позивач від самого народження не спілкується з дитиною, звертався до суду з позовом про виключення відомостей про нього, як батька дитини з актового запису про народження сина, сплата аліментів на дитину та додаткових витрат проводиться у примусовому порядку на підставі рішень судів.

Відповідно до ст.7 СК України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Об`єктом захисту є порушене, не визнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити своє право повністю або частково. Згідно з ч.2, 8, 9 ст.7 8 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю їх учасників, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Приватно-правовими нормами визначене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача; зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання не належного способу захисту порушеного права (постанова ВС від 8.11.2023 року у справі № 761/42030/21, постанова ВС від 11.12.2023 року у справі 607/20787/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду судом.

За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характер правопорушення, право чи інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, не визнання або оспорювання, постанова ВП ВС від 5 червня 2018 у справі 338/180/17, від 11 вересня 2018 у справі № 905/1926/16, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращих інтересів дитини. Згідно з ч.1 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право з вернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з цих батьків у вихованні дитини, місця та часу їх спілкування.

У постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі № 607/1377/22 зазначено, що при вирішенні спору необхідно враховувати, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, можливо лише у разі наявності перешкод позивачу з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судом, відсутні підстави вважати, що відповідачка чинить позивачеві будь-які перешкоди у його спілкуванні з сином, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною, яка має інвалідність, натомість з матеріалів справи встановлено, що позивач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків від народження дитини.

Разом з тим, доказів, що відповідачка ОСОБА_2 вчиняла дії чи будь-які перешкоди у спілкуванні батька з дитиною суду не надано, акцентування заяв представника позивача на тому, що відповідачка в майбутньому могла б чинити перешкоди у спілкуванні батька з дитиною є маніпулятивними.

Виходячи з інтересів дитини, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши характер спірних правовідносин, вік дитини, стан її здоров`я, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 81, 89, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Криничанської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини відмовити.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення на рішення суду всіма учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. В. Лісняк