Ухвала суду № 140898849, 23.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

23 жовтня 2026 р. Справа № 120/14406/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Ляшко Н.С до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Ляшко Н.С до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

За змістом позовних вимог позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024 в частині відмови у призначенні ОГД у розмірі 15 000 000 грн;

- зобов`язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, з урахуванням правових висновків суду та прийняти рішення про виплату ОГД у розмірі 15 000 000 грн (із зарахуванням раніше виплачених сум).

Ухвалою від 23.09.2026 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду:

- документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору або доказів сплати судового збору;

- заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску такого строку;

- письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

13.10.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору. Також повідомлено, що позивачами не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, у цій частині недоліки позовної заяви усунуто.

Одночасно у тексті заяви позивачем викладено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачі вказують, що після отримання у вересні 2024 року оскаржуваної відмови, посадовими особами ТЦК та СП їм було рекомендовано змінити правову підставу та звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги в розмірі 2 000 000 грн відповідно до Постанови КМУ № 975. Позивачі зазначають, що перебували у стані очікування остаточного результату за цією процедурою, оскільки вказані виплати є взаємопов`язаними, а сума раніше виплачених коштів підлягає зарахуванню, що унеможливило об`єктивний розрахунок суми позовних вимог та своєчасне звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 15.10.2026 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними та продовжено позивачам процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви (клопотання) із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та належних письмових доказів на їх підтвердження, які перешкодили вчасно звернутися із цим позовом до суду.

22.10.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачі просять визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 посилається на погіршення стану здоров`я, перенесене нею оперативне втручання (тотальне безцементне ендопротезування лівого кульшового суглоба) та тривалий процес медичної реабілітації. На підтвердження вказаних обставин до заяви додано копії виписок із медичних карт та довідки МСЕК про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності безтерміново.

Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, касаційне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Предметом оскарження у цій справі є рішення комісії Міністерства оборони України № 26/д від 20.09.2024 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав спірним рішенням комісії Міністерства оборони України № 26/д від 20.09.2024 позивачі дізналися у вересні 2024 року. Втім, із цим позовом до суду вони звернулися лише у вересні 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом строку майже на два роки.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку ОСОБА_1 посилається на важкий стан здоров`я, перенесену операцію тотального ендопротезування лівого кульшового суглоба, тривалу реабілітацію та подальше встановлення ІІІ групи інвалідності.

Проте, надані позивачами медичні документи, а саме: виписка ТОВ "Клініка сучасної хірургії та ортопедії" (SPINEX) від 26.02.2024, виписка КНП "Вінницький обласний клінічний медичний реабілітаційний центр ветеранів війни та радіаційного захисту населення" від 17.05.2024, довідка МСЕК серії 12 ААГ № 807413 від 18.06.2024 та висновок МСЕК № 1113/459 від 18.06.2024, підтверджують обставини, які мали місце виключно у період з лютого по червень 2024 року.

Таким чином, усі описані медичні процедури та етапи лікування завершилися до винесення оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024, а отже, об`єктивно не могли перешкоджати вчасному зверненню до суду.

Окрім того, оформлення позивачкою ІІІ групи інвалідності (пенсійне посвідчення від 30.10.2024) також відбулося у межах шестимісячного строку звернення до суду та не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного пред`явлення позову. При цьому, наявність ІІІ групи інвалідності не позбавляє особу процесуальної дієздатності.

Отже, у заяві про поновлення строку звернення до суду, не наведено аргументованих доводів про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, підтверджених належними і достатніми доказами, тобто про наявність таких об`єктивних, непереборних та істотних перешкод незалежних від волі позивача обставин у період з вересня 2024 року по вересень 2026 року (майже два роки з дня винесення оскаржуваного рішення), які унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення до суду в межах шестимісячного строку.

Суд також зазначає, що доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суду не надано.

За таких обставин, наведені причини пропуску строку звернення до суду визнаються судом неповажними.

Відтак, слід дійти висновку, що позивачами пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, адже про порушення своїх прав спірним рішенням комісії Міністерства оборони України № 26/д від 20.09.2024 дізналися у вересні 2024 року, натомість до суду з даним позовом звернулися лише 15.09.2026, тобто з пропуском встановлено законом строку звернення.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Із урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним.

У рішеннях від 20.05.2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

В силу приписів пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Як унормовано частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).

Оскільки наведені підстави для поновлення процесуального строку визнані судом неповажними, а виявлені недоліки залишилися неусунутими, позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.

2. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

3. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Ляшко Н.С до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

4 Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна