Рішення № 140898551, 23.10.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1622/26

Провадження2/153/814/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №243439 від 02.10.2023 в розмірі 10950 грн. та судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 02.10.2023 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №243439. Згідно вказаного договору відповідачу перераховані кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн. Кредит надано строком на 14 днів, тобто до 15.10.2023. 23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024/1 згідно умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступлено право вимоги за кредитним договором №243439 від 02.10.2023 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором складає 10950 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7950 грн. - заборгованість за відсотками. Позичальник не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 26.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на адресу реєстрації відповідача. На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстрованими у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з огляду на положення пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №243439, який відповідач підписав електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.8-13).

Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу кредит в розмірі 3000 грн., строком на 14 днів, тобто до 15.10.2023. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами (п.1.1., п.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1825 % річних від суми кредиту в розрахунку 5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Згідно п.1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Відповідно до п.4.3.3. договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, у повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Згідно з п.4.3.7. договору клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом. Продовження (пролонгація) строку погашення заборгованості за договором (строку виконання грошового зобов`язання), строку кредитування, строку дії договору здійснюється без змін умов попередньо укладеного договору.

Відповідно до п.п. 8.1. 8.3. договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору.

Згідно з Графіком розрахунків та орієнтовною загальною вартістю кредиту, який є додатком №1 до договору №243439 від 02.10.2023, строк користування кредитом становить 14 днів, дата платежу - 15.10.2023, сума кредиту - 3000 грн., проценти за користування кредитом - 2100 грн, загальна вартість кредиту - 5100 грн.

Із підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів встановлено, що 02.10.2023 о 09:30 на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі - 39622-82118-40303, здійснено переказ коштів у сумі 3000,00 грн. (а.с.15).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк», вих.№20.1.0.0.0/7-260907/46283-БТ від 10.09.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 . Відповідно до виписки за договором 02.10.2023 відбулося зарахування коштів на суму 3000,00 грн. (а.с.64, 65).

Згідно із довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026, виданої ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» встановлено, що ОСОБА_1 02.10.2023 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» для укладення договору №243439. Унікальний ідентифікатор KL8975, номер картки НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_4 , дата відправки ідентифікатора - 02.10.2023 (а.с.14).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором№243439 від 02.10.2023, заборгованість ОСОБА_1 становить 10950,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7950,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.16-19).

23.12.2024 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (клієнт), укладено договір факторингу №23122024/1 (із додатками), за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли в тому числі з кредитного договору №243439 від 02.10.2023 (а.с. 20-25).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024, на підставі договору відступлення прав вимоги №23122024/1 від 23.12.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №243439 від 02.10.2023, сума заборгованості - 10950 грн., сума заборгованості за тілом - 3000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 7950 грн. (а.с. 26).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною сьомою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №243439 від 02.10.2023, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на таких умовах.

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» виконало взяті на себе зобов`язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 3000 грн. відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, у встановлений договором строк кредитні кошти та проценти за користування ними не повернув.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується перехід до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №243439 від 02.10.2023.

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості в частині визначення розміру процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 1.2 кредитного договору №243439 від 02.10.2023 кредит у розмірі 3000 грн. надано відповідачу строком на 14 днів, тобто до 15.10.2023. Пунктом 1.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 5 % на добу.

Згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору, строк користування кредитом становить 14 днів, сума процентів за користування кредитом за цей період - 2100 грн., а загальна вартість кредиту - 5100 грн.

При цьому, умовами договору передбачено окремий порядок продовження строку кредитування. Так, відповідно до пункту 4.3.3 договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного у графіку розрахунків, у повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Згідно з пунктом 4.3.7 договору клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів, для чого зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом.

Доказів продовження (пролонгації) відповідачем строку кредитування матеріали справи не містять.

Разом із тим, пунктом 3.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно, а у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Вирішуючи питання щодо правової природи та періоду нарахування передбачених договором процентів, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду уточнила правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, зазначивши, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

При цьому, для вирішення питання про правову природу процентів, передбачених договором після закінчення строку кредитування, необхідним є тлумачення умов договору з метою з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення у структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem), тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Оцінюючи умови укладеного сторонами договору в їх сукупності, суд враховує, що пунктом 1.2 договору чітко визначено строк кредитування - 14 днів, до 15.10.2023; графіком розрахунків визначено розмір процентів за користування кредитом протягом цього строку - 2100 грн.; пунктами 4.3.3 та 4.3.7 договору встановлено окремий порядок продовження (пролонгації) строку кредитування.

Водночас пунктом 3.3 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом до дня повного погашення заборгованості, у тому числі за період прострочення.

При цьому пункт 3.3 договору не визначає проценти, які нараховуються після спливу погодженого сторонами строку кредитування, як проценти річні, встановлені договором відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, та не визначає їх як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Навпаки, як до, так і після спливу строку кредитування договір визначає їх саме як «проценти за користування кредитом».

Крім того, відповідальність за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання окремо врегульована розділом 5 договору, яким передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Отже, системне тлумачення зазначених умов договору не дає підстав для висновку, що передбачені пунктом 3.3 договору проценти у розмірі 5 % на добу після закінчення встановленого договором строку кредитування сторони погодили саме як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, наявна неузгодженість між умовами договору щодо чітко визначеного строку кредитування та спеціального порядку його продовження, з одного боку, і положенням пункту 3.3 щодо нарахування процентів за користування кредитом після спливу такого строку - з іншого, не може тлумачитися на користь кредитодавця як така, що встановлює право на нарахування після закінчення строку кредитування процентів у розмірі 5 % на добу як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Доказів того, що відповідач скористався передбаченим договором правом на продовження (пролонгацію) строку кредитування, позивачем не надано. Отже, строк кредитування за договором №243439 від 02.10.2023 закінчився 15.10.2023.

За таких обставин проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України підлягають стягненню в межах погодженого сторонами строку кредитування - 14 днів, а їх розмір становить 2100 грн. (3000 грн. ? 5 % ? 14 днів), що також відповідає сумі процентів, визначеній сторонами у графіку розрахунків.

Тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 7950 грн. підлягає частковому задоволенню - у розмірі 2100 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №243439 від 02.10.2023 у загальному розмірі 5100 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2100 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти процентів у розмірі 5850 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково - на 46,58 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 239,98 грн. судового збору, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Судом встановлено, що 01.06.2026 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №42649746/02 (а.с.42-44).

21.07.2026 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №243439 до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 (а.с.45).

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень позивачем надано акт надання послуг від 21.07.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого вартість послуг, які надавались, складається з наступного: усна консультація клієнта щодо обставин справи - 0,5 год., вартістю 500 грн., загальна вартість - 250 грн.; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 1 год., вартістю 750 грн., загальна вартість - 750 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - 1 год., вартістю 1500 грн.; загальна вартість - 1500 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 2 год., вартістю 1500 грн., загальна вартість - 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 год., вартістю 1000 грн., загальна вартість - 500 грн. Разом - 6000 грн. (а.с.46).

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 звернула увагу на те, що зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, зокрема з погляду їх необхідності.

Крім того, у постанові від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними ч.3 ст.141 ЦПК України, за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила їх розподілу та не покладати витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому суд повинен конкретно визначити, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, навести відповідне обґрунтування та правові підстави для ухвалення такого рішення, враховуючи, що розмір відшкодування не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною, не потребувала дослідження значного обсягу доказів та вирішення складних правових питань. При цьому зазначені в детальному описі робіт послуги з усного та письмового консультування, правового аналізу обставин справи та надання правових рекомендацій за своїм змістом частково охоплюються підготовкою позовної заяви, а формування додатків до неї не потребувало значних витрат часу. За таких обставин суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним до складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову.

З урахуванням категорії справи, її складності, обсягу наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, а також принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв їх реальності та необхідності, суд доходить висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу є 4 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 5100 грн із заявлених 10 950 грн, що становить 46,58 %, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 863,01 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором №243439 від 02.10.2023 у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень - заборгованість за тілом кредиту та 2100 (дві тисячі сто) гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, судовий збір у розмірі 1239 (одна тисяча двісті тридцять дев`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривні 01 (одна) копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська область, місто Бровари вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1), код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець