Ухвала суду № 140898499, 23.10.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2026 р. с-ще Тиврів Справа номер 145/1765/26

Провадження номер 1-кс/145/468/2026

Слідчий суддя Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

власника майна ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за матеріалами кримінального провадження № 42026020000000058, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, в якому вказує, що слідчим відділенням поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області розслідування у кримінальному провадженні № 42026020000000058, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудове розслідування здійснюється групою слідчих у тому числі слідчих СУ ГУНП у Вінницькій області.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали перевірки УКР ГУНП у Вінницькій області відповідно до яких встановлені, можливі протиправні дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 у тому числі депутатів зазначеної ради, які зловживаючи своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди організовували механізм протиправного оформлення права власності на земельні ділянки різного цільового призначення, достовірно знаючи про те, що під час дії воєнного стану в Україні відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 2145-ІХ від 24.03.2022, який набрав чинності 07.04.2022) заборонена безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, а також надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з цією метою.

Так, в порушення вимог чинного законодавства службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 2022-2026 років приймають рішення про передачу у власність фізичним особам земельних ділянок шляхом затвердження технічної документації із землеустрою та використання документів (державні акти на право приватної власності на землю, рішення сільських рад та інші) про те, що вказані земельні ділянки були надані цим громадянам протягом 1993 - 2020 років.

При цьому, службовими особами зазначеної сільської ради у тому числі депутатським корпусом свідомо не вживаються заходи щодо перевірки достовірності поданих заявниками документів, які як візуально спостерігається виготовлені на сучасних засобах друку з використанням комп`ютерної техніки, однак датовані минулими роками, що суперечить історичним та технологічним можливостям виготовлення таких документів на той час, в результаті зазначених дій це призводить до передачі у власність земельних ділянок за відсутності належних та законних на те підстав.

У ході розслідування, під час виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до документів ІНФОРМАЦІЯ_1 надано дозвіл на ознайомлення з оригіналами таких документів з можливістю вилучення їх належним чином завірених копій, однак оригінали зазначених документів пред`явлені для ознайомлення не були, а надані лише їх копії, які візуально спостерігається, що виготовлені в теперішній час сучасними засобами друку.

Відповідно до матеріалів виконаного доручення працівниками УКР ГУНП у Вінницькій області, а також проведених слідчих/процесуальних дій установлено, що фактично прийняття рішення про надання дозволів на виготовлення проектів та документацій із землеустрою щодо надання дозволів на їх розробку під час передачі у власність та оренду земельних ділянок для різного цільового призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області відбувається за попередньою згодою та інформуванням наступних осіб: голови ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , секретаря ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , діловода ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_8 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_9 , голови постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, благоустрою, житлово - комунального господарства, транспорту та комунальної власності - ОСОБА_10 , головного спеціаліста у ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_11 , головного архітектора ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_12 .

Відповідно до матеріалів виконаного доручення працівниками УКР ГУНП у Вінницькій області, а також проведених слідчих/процесуальних дій установлено, що підроблені рішення сесій сільських ради, державних актів на право власності на землю тощо, що стали підставою для виготовлення технічних документацій з подальшим їх затвердженням та прийняттям рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність, а також пристрої та прилади, які використовувались для їх виготовлення, печатки штампи сільських рад та рішення сесії ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 2022 по 2026 роки знаходяться в Голови ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером 0520680200:01:001:0860 загальною площею 0,054 га.

У ході проведення слідчих розшукових дій, спрямованих на викриття осіб, які причетні до кримінального правопорушення, 16.10.2026 на підставі ухвали слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області за №145/1765/26 провадження № 1-кс/145/433/2026 від 07.10.2026 проведено санкціонований обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 в житловому будинку з господарських будівлях та спорудах, розміщеними на земельній ділянці з кадастровим номером 0520680200:01:001:0860, за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки GoogIe Pixel 9 Рro, без сім-картки, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_4 , кошти у сумі 27 600 (двадцять сім тисяч шістсот) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США.

Вище вказане майно дає можливість встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також інші обставини, що мають значення для провадження. У зв`язку з цим слідчим у кримінальному провадженні 16.10.2026 винесено постанову про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Отже, арешт вказаного майна, необхідний для попередження зміни чи знищення його властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ним значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні.

Просить накласти арешт на майно, що вилучено 16.10.2026 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки (GoogIe Pixel 9 Рro, без сім-картки, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_4 ; кошти у сумі 27 600 (двадцять сім тисяч шістсот) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США.

В судовому засіданні прокурор Вінницької обласної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задоволити.

В судовому засіданні ОСОБА_4 (особа, в якої вилучено майно) та його представник ОСОБА_5 проти накладення арешту на мобільний телефон не заперечували, щодо накладення арешту на грошові кошти заперечили, надавши декларації про майновий стан ОСОБА_4 та його цивільної дружини, а також довідки про їх доходи, що підтверджують законність походження грошових коштів, вказавши, що їх дохід значно перевищує суму вилучених коштів.

Слідчий суддя, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує клопотання, а також матеріали кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в строки, визначені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, СВ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42026020000000058, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, майно та речі, які були вилучені 16.10.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ..

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З огляду на положення ст. 167, ч. 2 ст. 168 КПК України вказане у клопотанні майно є тимчасово вилученим майном та на нього може бути накладений арешт в порядку та на умовах, передбачених статтями 170-173 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Зазначена підстава вказана в клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором під час звернення з клопотанням не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Зокрема, слідчий суддя вважає, що вилучені під час проведення обшуку мобільний телефон відповідає вимогам статті 98 КПК України та на нього може бути накладений арешт на підставі п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України.

Водночас слідчий суддя зазначає, що клопотання не містить відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що грошові кошти, які є предметом клопотання про арешт, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.

Надані в розпорядження слідчого судді матеріали жодним чином не доводять протиправного набуття вилучених грошових коштів.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи отримані кримінально-протиправним шляхом, слідчий суддя з наданих до суду матеріалів не вбачає.

Натомість, слідчий суддя визнає слушними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 та його цивільна дужина можуть володіти такою сумою грошових коштів, що доведено ними під час розгляду клопотання шляхом надання відповідних документів про доходи.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказані грошові кошти, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім цього, слідчий суддя зазначає, що ухвала слідчого судді від 07.10.2026 (справа № 145/1765/26, провадження № 1-кс/145/433/2026), якою надано дозвіл на проведення обшуку ОСОБА_4 , не містить дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів.

Із цих підстав, доводи прокурора про те, що вилучені грошові кошти ймовірно здобуті злочинним шляхом, а тому з метою забезпечення спецконфіскації та збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні на них арешту, слідчий суддя не бере до уваги та визнає неспроможними з огляду на те, що такі ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому, слідчий суддя бере до уваги те, що ні у клопотанні, ні в судовому засіданні прокурором не вказується на те, які саме слідчі дії можуть бути проведені з указаними грошовими коштами.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом. Під час судового розгляду прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів клопотання, чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки слідчого судді. Надані в розпорядження слідчого судді матеріали жодним чином не підтверджують факт протиправного походження вилучених грошових коштів.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання та накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, за виключенням вказаного вище, оскільки воно має значення речового доказу, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є необхідним для проведення судових експертиз, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати, знищення або пошкодження майна, що може перешкоджати кримінальному провадженню, а тому є необхідність в забезпеченні схоронності даного майна, тобто наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, доведена.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за матеріалами кримінального провадження № 42026020000000058, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, задовольнити частково.

З метою забезпечення збереження речових доказів накласти арешт шляхом заборони використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій, на вилучене майно під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, розміщеними на земельній ділянці з кадастровим номером 0520680200:01:001:0860, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:

- мобільний телефон марки GoogIe Pixel 9 Рro, без сім-картки, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_4 .

В решті клопотання відмовити.

Грошові кошти у сумі 27600 (двадцять сім тисяч шістсот) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, повернути власнику ОСОБА_4 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити (направити) заінтересованим особам, роз`яснивши їм право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1