Рішення № 140897250, 23.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14710/26

Провадження № 2/638/9572/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Житлокомсервіс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

У жовтні 2026 року Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» звернулося до суду з цим позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 березня 2017 року до 31 травня 2026 року у розмірі 42363,93 грн, з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 16997,26 грн та 3% річних у сумі 5330,96 грн, пені у розмірі 1244,51 грн, а всього заборгованість у розмірі 65936,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 128,2 кв.м., № II, Ш X, V, VII, XV-:-XIX в літ Б-3 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 10899 від 30.11.2006, посвідчений нотаріусом ХМНО Руденко О.Є. та витягу з Державного реєстру правочинів № 3268242 від 06.12.2006.

Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства «Житлокомсервіс».

02 червня 2008 року між Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» (зараз КП «Житлокомсервіс»), як виконавцем з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку, який знаходиться у комунальної власності територіальної громади м. Харкова, і відповідачем був укладений Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1/1014/08, згідно з яким відповідач зобов`язаний своєчасно оплачувати вказані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором. Відповідач письмових повідомлень про розірвання не надавав, договір № 1/1014/08 від 02.06.2008 є чинним.

Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова». Щодо якості наданих послуг з утримання будників і споруд та прибудинкових територій скарг від відповідачів на адресу позивача не надходило.

Відповідач не виконує свої обов`язки відповідно до умов Договору № 1/1014/08 від 02.06.2008, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за період з 01.02.2022 по 30.04.2026 перед КП «Житлокомсервіс» за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у відповідача: за період з 01.03.2017 по 31.05.2026 борг складає у сумі 42363 грн. 93 коп. З метою досудового регулювання спору відповідачу були направлені претензії: 1. № 13398/2/07-05 від 24.06.2021; 2. № 1907/2/07-05 від 31.01.2018; 3. № 4845/2/07-05 від 17.04.2025.

Крім того за періоди з 01.03.2017 по 21.02.2022 та з 01.01.2024 по 31.05.2026 на суму боргу нараховано інфляційні втрати у розмірі 16997,26 грн., 3% річних у розмірі 5330,96 грн. та пеню згідно з Договором № 1/1014/08 від 02.06.2008 у розмірі 1244,51 грн. Загальна сума нарахувань за порушення грошового зобов`язання становить 23572 гривень 73 коп.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за спожиті житлові послуги є порушенням права позивача на належну оплату наданих послуг, що й послугувало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просила суд застосувати наслідки пропуску позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період до 30 квітня 2017 року у розмірі 11974,68 грн. Нарахування згідно ст. 625 ЦК України суперечать вимогам законодавства з огляду на введений воєнний стан та перебування м. Харкова на території активних та можливих бойових дій. Відповідач позовні вимоги визнала частково, а саме у розмірі 30389,25 грн.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2006 року, посвідченого Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є. за реєстровим № 10899, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 128,2 кв.м., № II, Ш X, V, VII, XV-:-XIX в літ Б-3 за адресою: АДРЕСА_1 .

02 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала з КП «Жилкомсервіс» Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1/1014/08, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова (перелік послуг, відображених у додатку № 1 додається), а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору невідкладною частиною даного договору є додаток № 1 до договору розробленого на підставі рішення Харківської міської ради від 06.10.2006 р. № 139/06 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирну плату) для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова».

Згідно з п. 1.3. Договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору становить для кожного Споживача, окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного тех нічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території, на підставі додатку № 4 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 р. № 806 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирну плату) для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова» (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору розрахунковим періодом в календарний місяць. Оплата послуг здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (підп. 1 п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 2.6 Договору за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з 01 квітня 2007 р., строком на три роки, та діє до 31 березня 2010 р., якщо про інше не було заявлено Споживачем в письмові формі.

Згідно з п. 7.2 Договору договір вважається продовженим на той же самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.

Відповідно до п. 7.3 Договору договір може бути розірваний достроково у разі: переходу права власності (користування) на нежитлові приміщення до іншої особи.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 283 від 10.05.2017 р. скориговано тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова. Рішення набирало чинності з 01.06.2017 р.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 318 від 11.05.2018 р. скориговано тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова. Рішення набирало чинності з 01.06.2018 р.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс». Відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою від 15.04.2024.

Згідно з довідкою про нарахування та сплати послуг за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1/1014/08 від 02.06.2008, укладеного між КП «Житлокомсервіс» та ОСОБА_1 , станом на 31.05.2026 заборгованість останньої за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2017 до 16.06.2026 складає 42363,93 грн.

Крім того за період з березня 2017 року до лютого 2022 року, а також із січня 2024 року до травня 2026 року Комунальним підприємством «Житлокомсервіс» ОСОБА_1 нараховано інфляційні втрати у розмірі 16997,26 грн, 3% річних у розмірі 5330,96 грн. та у розмірі 1244,51 грн, що відображено у розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором № 1/1014/08 від 02.06.2008 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, правовідносини, що існували між сторонами до 01.05.2019 були врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву відповідає обов`язок управителя забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами (п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 1875-IV).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

01.09.2019 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивач належними та допустими доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме щодо визначення позивача виконавцем послуг з управління будинком і споруд та прибудинкових територій у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова; укладенням між сторонами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 1/1014/08, який є чинним, оскільки у встановленому законом порядку не розірваний та не визнаний судом недійсним, відтак підлягає виконанню сторонами; неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з оплати вказаних послуг.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 зверталася до позивача зі скаргами, актами-претензіями щодо неналежного надання послуг чи з письмовою відмовою від послуг підприємства тощо, що свідчить про прийняття та споживання відповідачем наданих їй послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідач не спростувала розрахунок заборгованості, складений позивачем, не навела обґрунтованих аргументів невідповідності розрахунків позивача фактичним обставинам та дійсним тарифам на той чи інший період. Доказів неправильності або неточності розрахунків, сформованих працівниками позивача, до суду надано не було.

Таким чином, відповідач не спростувала заборгованість перед позивачем за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2017 до 16.06.2026 у розмірі 42363,93 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви відповідача про застосування позовної давності до частини позовних вимог з огляду на таке.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі постанова № 211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року (далі Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року (далі Закон № 2120-ІХ), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року (далі Закон № 3450-ІХ), пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений у новій редакції.

Згідно з цими змінами у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року до 03 вересня 2025 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.

Враховуючи дату подання цього позову, а саме 23 червня 2026 року (день реєстрації позову в Електронному суді), трирічний строк позовної давності слід обраховувати шляхом додавання до 9 місяців 19 днів (тобто періоду, що минув після відновлення позовної давності: з 04.09.2025 до 24.06.2026) до періоду, що минув до зупинення позовної давності (02.04.2020), а саме 2 роки 2 місяці 11 днів, в результаті чого отримано дату початку строку позовної давності щодо вимог - 23 листопада 2017 року.

Дослідженням розрахунку заборгованості, складеного позивачем та не спростованого відповідачем, встановлено, що заборгованість відповідача за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виникла за період з 01.03.2017 до 16.06.2026. Тобто, щодо частини позовних, а саме з 01.03.2017 до 22.11.2017 на суму заборгованості 13820,46 грн, позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв`язку з пропуском позовної давності, на підставі заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє КП «Житлокомсервіс» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2017 до 22.11.2017 у розмірі 13820,46 грн у зв`язку з пропуском позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 23.11.2017 до 16.06.2026 у розмірі 28543,47 грн, щодо яких строк позовної давності не пропущено, то вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи правомірність нарахування заборгованості за цей період у вказаному розмірі, а також з огляду на відсутність доказів добровільної сплати відповідачем заборгованості у вказаному розмірі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та нарахувань згідно зі ст. 625 ЦК України.

Як встановлено судом, пунктом п. 2.6 Договору сторони передбачили стягнення пені за несвоєчасне внесення плати споживачем у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987), місто Харків з 24 лютого 2022 року і до 15 вересня 2022 року перебувало в зоні активних бойових дій, а з 16 вересня 2022 року і дотепер належить до територій можливих бойових дій.

Таким чином, нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 24 лютого 2022 року і до травня 2026 року суперечить чинному законодавству, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

На підставі наданого позивачем розрахунку встановлено, що за період з 24.02.2022-травень 2026 року пеня складає 1244,51 грн, інфляційні втрати - 8180,26 грн, 3% річних - 2347,33 грн, у стягненні яких суд відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо решти позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних, то позивачем частково здійснено нарахування поза межами встановленого законом трирічного строку (до 23.11.2017) на суму 1276,61 грн (інфляційні втрати) та 292,76 грн (3 % річних), у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

Решта позовних вимог, а саме про стягнення інфляційних втрат за період з грудня 2017 року до лютого 2022 року у розмірі 7540,39 грн та 3% річних 2690,87 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим стягує з ОСОБА_1 на користь КП «Житлокомсервіс» заборгованість у загальному розмірі 38774,73 грн, з яких: заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 23.11.2017 до 16.06.2026 у розмірі 28543,47 грн; інфляційні втрати за період з грудня 2017 року до лютого 2022 року у розмірі 7540,39 грн та 3% річних за період з 23.11.2017 до 23.02.2022 у розмірі 2690,87 грн, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (58,806026874%), тобто у розмірі 1565,65 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс», код ЄДРПОУ 34467793, адреса: м. Харків, вул. Конторська, 35, заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 23.11.2017 до 16.06.2026 у розмірі 28543,47 грн, з урахуванням інфляційних втрат за період з грудня 2017 року до лютого 2022 року у розмірі 7540,39 грн та 3% річних за період з 23.11.2017 до 23.02.2022 у розмірі 2690,87 грн, а всього заборгованість у розмірі 38774,73 грн (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 73 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс», код ЄДРПОУ 34467793, адреса: м. Харків, вул. Конторська, 35, судовий збір у розмірі 1565,65 грн (одна тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 65 копійки).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Латка