Ухвала суду № 140897244, 22.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/25334/26

Провадження № 2-з/638/157/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Шевченківського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення майна з опису та припинення арешту,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить: визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на частину квартири АДРЕСА_2 ; виключити квартиру АДРЕСА_2 з опису та зняти (припинити) арешт, що здійсненні (накладені) у межах виконавчого провадження №79459221..

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить заборонити здійснення у межах виконавчого провадження №79459221 виконавчі дії, які направлення на реалізацію нерухомого майна до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили; заборонити відчуження або вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на заміну власника чи дій щодо обтяження квартири АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.09.2001 року набула у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_2 . З дати набуття прав на вказану вище квартиру, позивач нікому не відчувала своїх прав на неї. Однак, 11.08.2026 року Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №79459221 було проведено опис та арешт квартири АДРЕСА_2 , права на яку, як вказано вище, належать позивачці. Позивач зазначає, що наступним кроком відповідача щодо описаного та арештованого майна є його примусова реалізація на електронному аукціоні. Таким чином, на думку позивача в цьому спорі слід вжити заходів направлених на недопущення відчуження нерухомого майна.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Також, суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 13 січня 2020 року по справі №922/2163/17, який є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

ОСОБА_1 зазначає, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2001 року набула у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_2 . 11.08.2026 року Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №79459221 було проведено опис та арешт квартири (з передачею на відповідальне зберігання іншій особі) АДРЕСА_2 .

Підставою для відкриття вказаного виконавчого провадження та вчинення вказаних дій виконавцем було ухвалення вироку Вищого антикорупційного суду по справі № 991/3227/24, яким серед іншого ухвалено конфіскувати майно квартиру АДРЕСА_3 , майнові права на яке належить ОСОБА_2 .

Враховуючи можливість подальшого відчуження вказаної квартири ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову щодо вказаного нерухомого майна.

Згідно із статтею 81 ЦПК, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши докази якими ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність забезпечення доказів, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ОСОБА_1 не надано допустимих доказів належності їй квартири АДРЕСА_3 .

Надана ОСОБА_1 копія договору купівлі продажу від 08 вересня 2001 року відповідно до якого вона разом з ОСОБА_3 набула право власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_3 не може бути належним доказом права власності, оскільки цей документ було видано 25 років тому, актуальної інформації, що на час звернення ОСОБА_1 володіє часткою цієї квартири, останньою не надано.

Крім того, судом було зроблено запит до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належності частки квартири АДРЕСА_2 позивачу.

Згідно відповіді № 3491473 від 22 жовтня 2026 року з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку квартири АДРЕСА_2 не вбачається.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не доведено, що їй належить нерухоме майно, відносно якого вона просить вжити заходи забезпечення позову, з метою недопущення порушення прав третіх осіб, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.149-154 ЦПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення майна з опису та припинення арешту відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Рибальченко