Рішення № 140896648, 22.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4430/26

Провадження № 2/345/3045/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

22.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Юрчака Л.Б.

секретаря Пилипів Н.П.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Бойком Романом Богдановичем, до Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Бойко Роман Богданович, звернулася до суду з позовом до Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в цілому на індивідуальний (садибний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також право на завершення приватизації земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_3 рішенням Підмихайлівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області від 25 грудня 1993 року «Про передачу земель у приватну власність» (№ п/п 146 Додатку № 1), і на здійснення державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за позивачкою.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Відповідно до заповіту, посвідченого 01 березня 2005 року секретарем Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за № 50, усе своє майно та майнові права він заповів ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 . Відповідно до заповіту, посвідченого 20 листопада 2017 року секретарем Добровлянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за № 14, усе своє майно та майнові права вона заповіла ОСОБА_2 . ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті своїх батьків постійно проживав разом із ними, а тому, на думку позивачки, відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України вважається таким, що прийняв спадщину. Зазначена обставина підтверджується довідкою від 25 серпня 2025 року № 83, виданою Добровлянським старостинським округом № 1 Калуського району Івано-Франківської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли майнові права, набуті ним у порядку спадкування після смерті батьків, у тому числі права щодо житлового будинку та земельних ділянок. Позивачка є дочкою ОСОБА_2 та прийняла спадщину після його смерті за законом. Дружина спадкодавця ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини, подавши нотаріусу відповідну заяву. Листом від 18 березня 2026 року № 167/02-14 нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки останній прийняв спадщину після смерті своїх батьків, однак за життя не оформив спадкових прав у встановленому законом порядку. Згідно з випискою від 02 лютого 2026 року № 7 з погосподарської книги житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , збудований до 1991 року. Довідкою від 05 серпня 2025 року № 84, виданою Добровлянським старостинським округом № 1, підтверджується, що до 09 червня 2016 року житловий будинок значився за ОСОБА_3 . Довідкою від 23 липня 2026 року № 58 цього ж старостинського округу підтверджується, що до 15 травня 2025 року житловий будинок значився за ОСОБА_4 . З технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна вбачається, що будинок збудований до 1991 року та не є самочинним будівництвом. Крім того, рішенням Підмихайлівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області від 25 грудня 1993 року «Про передачу земель у приватну власність» ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,36 га, у тому числі 0,05 га присадибної земельної ділянки. Однак оформлення та державна реєстрація права власності на земельні ділянки в установленому законом порядку завершені не були. Позивачка вважає, що внаслідок прийняття спадщини після смерті батька до неї перейшли відповідні спадкові майнові права, зокрема право на оформлення спадкових прав щодо житлового будинку та право на завершення процедури оформлення земельних ділянок. У зв`язку з неможливістю оформити спадкові права в нотаріальному порядку позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Представник позивачки адвокат Бойко Роман Богданович подав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, у якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився. Відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання містяться в матеріалах справи. Причини неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За наявності передбачених статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України умов суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши доводи позовної заяви та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 7680 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 викладено правовий висновок, за яким позов про визнання права власності може бути пред`явлено, зокрема, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, або якщо вона втратила документ, який засвідчує її право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу.

За положеннями статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу її відкриття.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заповітом від 01 березня 2005 року, зареєстрованим у реєстрі за № 50, ОСОБА_3 заповів усе своє майно та майнові права ОСОБА_2 .

Заповітом від 20 листопада 2017 року, зареєстрованим у реєстрі за № 14, ОСОБА_4 заповіла все своє майно та майнові права ОСОБА_2 .

Довідкою від 25 серпня 2025 року № 83, виданою Добровлянським старостинським округом № 1 Калуського району Івано-Франківської області, підтверджується постійне проживання ОСОБА_2 разом із батьками на час відкриття спадщини після їхньої смерті.

Доказів відмови ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті батьків матеріали справи не містять.

Отже, на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відсутність свідоцтв про право на спадщину не свідчить про неприйняття спадщини та не припиняє прав, набутих унаслідок її прийняття.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, наявним у матеріалах справи.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Матеріали спадкової справи та подані нотаріусу документи підтверджують прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька.

Дружина спадкодавця ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини, про що подала нотаріусу відповідну заяву.

Листом нотаріуса від 18 березня 2026 року № 167/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що останній прийняв спадщину після смерті батьків, але не оформив своїх спадкових прав за життя.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, суд установив, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батьків, але за життя не оформив спадкових прав. Майнові права, які належали йому на момент відкриття спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та не припинилися внаслідок смерті, увійшли до складу цієї спадщини.

Оскільки ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та прийняла спадщину після його смерті, вона має право на спадкування майнових прав, що належали спадкодавцеві, у тому числі прав, набутих ним у порядку спадкування після смерті батьків.

Вирішуючи вимогу про визнання права власності на житловий будинок, суд виходить із такого.

Випискою від 02 лютого 2026 року № 7 з погосподарської книги підтверджується, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , збудований до 1991 року.

Довідкою від 05 серпня 2025 року № 84, виданою Добровлянським старостинським округом № 1, підтверджується, що до дня смерті ОСОБА_3 зазначений житловий будинок значився за ним.

Довідкою від 23 липня 2026 року № 58 підтверджується, що до 15 травня 2025 року житловий будинок значився за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна будинок збудований до 1991 року та не є самочинним будівництвом.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено особливості державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими здійснювався погосподарський облік.

Для державної реєстрації права власності на такі об`єкти за встановлених законом умов подаються, зокрема, виписка з погосподарської книги та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під відповідним об`єктом, крім передбачених законом винятків. Проведення технічної інвентаризації таких об`єктів у визначених законом випадках є необов`язковим.

Зазначене правове регулювання враховує особливості оформлення прав на нерухоме майно, збудоване до 05 серпня 1992 року.

Відомості погосподарського обліку, технічна документація на житловий будинок, заповіти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також докази прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті батьків суд оцінює в їх сукупності.

Зазначені документи підтверджують час спорудження будинку, його облік за ОСОБА_3 , а надалі за ОСОБА_4 , та прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті обох спадкодавців.

З огляду на встановлені обставини та зміст досліджених доказів суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок, суд зазначає таке.

Архівним витягом від 04 травня 2026 року № 04-01/372 та архівною копією рішення Підмихайлівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області від 25 грудня 1993 року «Про передачу земель у приватну власність» підтверджується, що пунктом 146 додатка № 1 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,36 га, у тому числі присадибну земельну ділянку площею 0,05 га.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації відповідного права, крім випадків, установлених законом.

Абзацом другим пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на такі земельні ділянки за відповідними громадянами або їхніми спадкоємцями згідно із законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження № 14-652цс18, викладено правовий висновок щодо можливості спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець розпочав процедуру її приватизації, але не набув права власності на неї в установленому законом порядку.

Аналогічний правовий підхід відображений у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 та від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17.

Судом установлено, що рішенням Підмихайлівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області від 25 грудня 1993 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,36 га, у тому числі присадибну земельну ділянку площею 0,05 га. Зазначене рішення підтверджується архівним витягом та архівною копією рішення, наявними в матеріалах справи.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв ОСОБА_2 , якому спадкодавець заповів усе своє майно та майнові права. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять майнові права, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька, відповідні спадкові майнові права увійшли до складу його майна. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дочка ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що право на завершення оформлення земельних ділянок, переданих ОСОБА_3 рішенням органу місцевого самоврядування від 25 грудня 1993 року, належить до майнових прав, які можуть переходити до спадкоємців у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у приватну власність, прийняте відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для державної реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки за спадкоємцями в установленому законом порядку.

З урахуванням змісту зазначеного рішення, документів архівної установи та встановленого факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті батька, а також прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо визнання за позивачкою права на завершення приватизації земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не звільняє позивачку від обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Водночас суд вирішує спір на підставі досліджених доказів, які підтверджують обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд установив факт смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , наявність заповітів на користь ОСОБА_2 , прийняття ним спадщини після смерті батьків, прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька, облік спірного житлового будинку за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також наявність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_3 .

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами і визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування за законом.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 258265, 280282 ЦПК України, статтями 16, 328, 392, 12161218, 1220, 1223, 1225, 1258, 1261, 12681270, 1296 ЦК України, статтями 81, 125, 152, пунктом 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бойко Роман Богданович, до Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення оформлення та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, передані у приватну власність ОСОБА_3 рішенням Підмихайлівської сільської Ради народних депутатів Калуського району Івано-Франківської області від 25 грудня 1993 року «Про передачу земель у приватну власність» (пункт 146 Додатку № 1), загальною площею 0,36 га, у тому числі присадибну земельну ділянку площею 0,05 га.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: