Постанова № 140896560, 23.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1992/26

Провадження №3/338/530/26

23 жовтня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Решетов В. В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, має малолітнього сина,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 13 жовтня 2026 року близько 20 год 00 хв за місцем проживання в АДРЕСА_1 , умисно вчинив щодо своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, мотивувавши свою позицію примиренням з дружиною. Пояснив, що 13 жовтня 2026 року дійсно сварились з дружиною, однак дружину не бив, був знервований. В ході сварок дружина щоразу тікає з дітьми. Відповідно до ст. 63 Конституції України від подальших пояснень відмовився.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 13.10.2026 близько 20-00 години у їх будинку відключили світло, подзвонила сусідка з якою потерпіла говорила по телефону і її чоловік ОСОБА_1 почав кричати нецензурною лайкою та ображав потерпілу за те що вона говорить з сусідкою по телефону. Потім подзвонила сусідка ОСОБА_3 від якої потерпіла вже не відповідала на її дзвінки. ОСОБА_1 вийшов з себе, ображав та виражався на адресу потерпілої нецензурною лайкою, вдарив її по плечу, замахнувся вдруге та ОСОБА_2 ухилилась від удару, схопила двох малолітніх дітей і вибігла на вулицю. Назустріч йшла сусідка ОСОБА_3 , до якої втікла потерпіла з дітьми, оскільки ОСОБА_1 виганяв її з будинку. ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ, має контузії та коли вживає алкоголь, вчиняє сварки та психологічне і фізичне насилля до потерпілої. В той день, 13.10.2026 ОСОБА_1 випив протягом дня пляшку горілки.

Захисник-адвокат Попович М.М. просив, у випадку визнання винуватим ОСОБА_1 , врахувати наслідки війни, стан здоров`я ОСОБА_1 , отримані ним контузії та з урахуванням пройденого лікування, призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання у виді штрафу.

Висновок про доведеність наведених обставин ґрунтується на поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , самого ОСОБА_1 , наданих безпосередньо в судовому засіданні, та письмових матеріалах справи, які досліджені й оцінені судом у сукупності, зокрема:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738541 від 21 жовтня 2026 року, складеному щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі зазначено час, місце події, особу потерпілої та описано прояви домашнього насильства психологічного характеру. Протокол визначає межі адміністративного обвинувачення;

- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (та іншу подію) від 13 жовтня 2026 року, складеному слідчою відділення поліції № 2 майором поліції Кащук І. Б., яка прийняв заяву ОСОБА_2 близько 20 год 45 хв. У заяві потерпіла повідомила про конфлікт із чоловіком, образливу поведінку останнього та інші обставини події. Документ підтверджує звернення потерпілої до правоохоронного органу безпосередньо в день події та послідовність повідомлення про неї;

- письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 13 жовтня 2026 року, отриманих слідчим відділення поліції № 2. У них викладено її сприйняття конфлікту з чоловіком за місцем проживання, зокрема образливої й агресивної поведінки стосовно неї. Ці відомості стосуються безпосередньо інкримінованої події та узгоджуються з визнаною у суді частиною дій ОСОБА_1 . Пояснення потерпілої послідовні та узгоджуються з її поясненнями даними в судовому засіданні;

- рапорті від 13 жовтня 2026 року про реєстрацію повідомлення за ЄО № 7249, з якого вбачається, що о 20 год 19 хв до поліції надійшло повідомлення про домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_1 , а заявником зазначено ОСОБА_2 . Цей рапорт підтверджує час надходження звернення, його зміст і реагування поліції, але не є самостійним очевидним спостереженням поліцейським усієї події;

- письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 від 20 жовтня 2026 року, отриманих працівником поліції. Пояснення містять відомості про сімейні обставини та поведінку ОСОБА_1 у зв`язку з конфліктною ситуацією. Суд оцінює їх як додаткове джерело відомостей, відокремлюючи безпосереднє сприйняття особою подій від повідомленого їй іншими особами;

- виписці № 8102/26 від 16 жовтня 2026 року з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради». У ній зазначено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 13 до 16 жовтня 2026 року, встановлено діагноз за кодом F15.19 та наведено результати психіатричного огляду, перебіг лікування і рекомендації щодо спостереження у лікаря-психіатра;

- відомостях ідентифікаційних документів та інформаційних обліків, наявних у справі, якими підтверджуються анкетні дані ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 245, 251, 252 і 280 КУпАП при вирішенні справи суд всебічно, повно та об`єктивно з`ясовує обставини події, перевіряє наявність складу правопорушення та винуватість особи, оцінюючи докази у їх сукупності. Жодний доказ, у тому числі протокол або визнання вини, не має наперед встановленої сили.

Дослідивши наведені матеріали, суд встановив, що повідомлення потерпілої про образливу поведінку чоловіка було зроблено в день події, підтверджується реєстрацією звернення до поліції та знаходить підтвердження в показаннях потерпілої наданих в судовому засіданні, яка чітко вказала на факт нанесення удару в плече та на висловлювання грубою нецензурною лайкою, на завдання цим психічної шкоди, а також не суперечить показанням самого ОСОБА_1 , який хоча і не визнав свою вину у вчиненні домашнього насильства, однак не заперечував факту сварки та конфлікту, згодом відмовившись від дачі пояснень.

Сукупність цих даних дає підстави визнати доведеними конкретні дії психологічного характеру та їх шкідливий наслідок.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство є формою домашнього насильства та охоплює, зокрема, словесні образи й інші діяння, які впливають на психічне здоров`я потерпілої особи.

Частина перша статті 173-2 КУпАП у редакції, чинній на час події, передбачає адміністративну відповідальність за умисне вчинення діянь психологічного характеру, зокрема образ, унаслідок яких була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої особи. Таким чином, установлені дії ОСОБА_1 становлять об`єктивну сторону цього адміністративного правопорушення, а саме умисний характер образ підтверджується самим характером висловлювань та його поясненнями та поясненнями потерпілої.

Окремо суд оцінює медичну виписку щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , яка описує медичний стан, лікування й результати клінічного спостереження. Виписка не містить висновку про те, що саме 13 жовтня 2026 року під час зазначеної події ОСОБА_1 перебував у стані неосудності в розумінні статті 20 КУпАП. Наявність психічного розладу, пов`язаного з уживанням стимуляторів, та факт лікування самі собою не дозволяють ототожнювати хворобливий стан з юридичною неосудністю.

Отже, оцінені в сукупності докази переконливо підтверджують винуватість ОСОБА_1 в умисному вчиненні щодо дружини домашнього насильства психологічного характеру у формі грубих нецензурних образ, що завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Дії особи правильно кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Даних про наявність підстав для закриття провадження за статтею 247 КУпАП щодо доведеного діяння судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 38 КУпАП стягнення за правопорушення, передбачене статтею 173-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців із дня його вчинення. На час розгляду цієї справи зазначений строк не сплив.

За статтею 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до статті 33 КУпАП при виборі стягнення враховуються характер діяння, особа порушника, ступінь вини, майновий стан і встановлені обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд бере до уваги характер установленого насильства, спрямованого проти дружини, фактичне не визнання ОСОБА_1 протиправної поведінки та її наслідку, а також відомості про його стан здоров`я, які мають значення для індивідуалізації стягнення.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, застосовується частина перша статті 15 КУпАП, а саме: за вчинення домашнього насильства військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, однак до них не може бути застосовано громадські роботи чи адміністративний арешт.

Тому з альтернативних стягнень, передбачених санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, можливим є штраф.

Обставин, які належить визнавати такими, що обтяжують відповідальність згідно зі статтею 35 КУпАП, не встановлено.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним, необхідним і достатнім заходом реагування є штраф у мінімальному розмірі - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.

За пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» його ставка становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665 гривням 60 копійкам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 20, 23, 33, 38, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 294, 307, 308 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Штраф підлягає сплаті в дохід держави за такими реквізитами: р/р UA938999980313050106000009556, отримувач - ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Ст.Богор./21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37951998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету- "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Реквізити для його сплати: отримувач - (отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня вручення постанови, а у разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

У порядку примусового виконання підлягає стягненню подвійний розмір штрафу - 680 (шістсот вісімдесят) гривень, а також витрати на облік адміністративних правопорушень у випадках, визначених законом.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя В. В. Решетов