Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 177/556/26
Провадження № 1-кп/177/169/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене 15.01.2026 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026046730000020 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно працевлаштованого в КНП «Глеюватський ЦПМСД» ГСР на посаді водія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
12.01.2026 близько 15:30 години ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на робочому місці на посаді водія у КНП «Глеюватський ЦПМСД» ГСР (далі - амбулаторія) по вул. Щастя, 1а, село Глеюватка, Криворізького району, Дніпропетровської області, де в нього на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт з іншим колегою потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який працює на посаді техніка з системного адміністрування.
В той день та час, а саме 12.01.2026 o 15:30 годині, ОСОБА_8 зателефонував потерпілому ОСОБА_5 та наказав підійти допомоги з перенесенням бутля з водою на що потерпілий відмовився. Після розмови по мобільному телефону у ОСОБА_8 , у зв`язку з відмовою ОСОБА_5 виконувати його вказівку, раптово виник умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Одразу після виникнення умислу на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 , який знаходився біля амбулаторії вирішив направитись до місця знаходження потерпілого ОСОБА_5 .
Після чого, 12.01.2026, приблизно о 15-30 год. ОСОБА_8 , перебуваючи біля входу до амбулаторії за адресою: с. Глеюватка, вул. Щастя 1 а, приблизно о 15:35 год, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, направлений на спричинення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, з мотивів неприязних відносин до нього, зустрів останнього та знаходячись у безпосередній близькості на відстані витягнутої руки від потерпілого, діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, наніс правою рукою стиснутою у кулак близько 9 прикладень фізичної сили в область голови, щелепи та нижньої губи. Після чого, близько 15:40 години, ОСОБА_8 , знаходячись разом з потерпілим ОСОБА_5 у передбаннику входу до амбулаторії за тією ж адресою, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, направлений на спричинення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, з мотивів неприязних відносин до нього, та знаходячись у безпосередній близькості на відстані витягнутої руки від потерпілого, діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, наніс правою рукою стиснутою у кулак 4 прикладень фізичної сили в область голови, щелепи та нижньої губи. В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_5 були спричинено тілесні ушкодження в області голови - синець обличчя, струс головного мозку, тінітус, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалість понад шести діб, але не більше як три тижні.
Дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при вказаних у обвинувальному акті обставинах не визнав та суду пояснив, що він працює на посаді водія в КНП «Глеюватський ЦПМСД» ГСР, яке розташоване по вул. Щастя, 1а, село Глеюватка, Криворізького району, Дніпропетровської області. Його робоче місце в машині. Потерпілий також працює в цій амбулаторії. 12 січня 2026 року в 08-00 год він приїхав на роботу. До 14-45 год. перебував в амбулаторії. Потім ОСОБА_9 сказав йому поїхати набрати питну воду в бутлі. Ця вода потрібна була для сільської ради. Було 3 баклажки по 20 літрів. Після того як він набрав бутлі з водою, зателефонував потерпілому щоб він допоміг їх занести в приміщення, так як хотів швидше закінчити роботу. ОСОБА_5 по телефону категорично відмовився допомагати і обізвав його нецензурною лайкою. Його це обурило і він закінчив виклик по телефону, щоб не розвивати конфлікт. Він забрав бутлі з під води, відніс їх в машину. Через 5 хвилин ОСОБА_5 приніс йому бутиль для води, при цьому виражався в його бік нецензурною лайкою. Він намагався дізнатися, що сталося, причину того, чому потерпілий його матюкає. Однак, останній продовжив його обзивати. Коли він йшов від дитячого садочку, потерпілий підійшов до нього. Це було біля амбулаторії, чуть далі від входу. На землі був лід. ОСОБА_5 схопив його за куртку. Він намагався сикнути руки потерпілого і вони разом впали. Він впав на правий бік. Вони підвелися, і ОСОБА_5 його знову схопив. Він намагався заспокоїти потерпілого словесно. ОСОБА_5 він не бив. Сам обвинувачений розбив обличчя об лід, вдарився головою. Потерпілий хапав його руками. Після конфлікту він сів в машину. Куди пішов ОСОБА_5 він не знає. Коли сидів у машині, йому зателефонували з бухгалтерії, він туди пішов щоб підписати документи. Він за цей конфлікт ОСОБА_9 і старшій медичній сестрі нічого не говорив. Крові на ньому не було, були лише подряпини. Раніше він займався єдиноборствами протягом двох років з 15 по 16 рік. Вважає, що якби він бив потерпілого по обличчю, то в останнього б залишилися синяки. Особисто в нього конфліктів з потерпілим не було. Телефон потерпілого він не забирав, сказав йому «угомонись» і пішов. Продавець в магазині йому казала, що ОСОБА_5 заходив в магазин і на ньому не було крові. У нього були подряпини на лівій руці так як він впав на лід і пошкрябався, сині кісточки через холод. Пізніше приїздила мама потерпілого та погрожувала. Просив винести виправдувальний вирок, у задоволенні цивільного позову відмовити.
Разом із тим, незважаючи на повне невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_8 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України знайшла своє підтвердження поза розумним сумнівом сукупністю таких доказів, які були досліджені безпосередньо судом під час судового розгляду цього кримінального провадження: показами допитаних під час судового розгляду потерпілого ОСОБА_5 та свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , судового експерта ОСОБА_14 .
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що він з жовтня 2025 року працював у Глеюватській сільській громаді в амбулаторії на посаді техніка з систем адміністрування. Коли він влаштувався на роботу, то обвинувачений уже там працював. Офіційно його робоче місце в амбулаторії. Окремого кабінету в нього не було, загальний кабінет. Зранку 12.01.2026 його привезли на роботу. О 09-00 год йому зателефонував директор ОСОБА_9 і направив виконувати роботу до відділу освіти. З 09-00 год. до 12-00 год він перебував у відділі освіти, виконував роботу. Потім зателефонували з ЦНАП щоб він прийшов і до них. Виконавши роботу він повернувся до офісу доповів, відзвітував керівнику. Директор ОСОБА_9 направив його після обіду до ЦНАП. З 12-00 год до 15-00 год він там працював. Близько 15-00 год йому зателефонував обвинувачений, який працює водієм в амбулаторії. ОСОБА_8 спілкувався з ним грубо, зухвало, командним тоном, наче він йому підлеглий чи кріпосний. Обвинувачений сказав йому швидко кинути свою роботу і йти носити йому воду. Він відмовив ОСОБА_8 у допомозі, повідомив, що не може кинути свою роботу. Сам директор йому такої роботи (носити воду) не доручав. Тому він вимкнув дзвінок з обвинуваченим. ОСОБА_8 продовжував психологічно тиснути на нього: набирав знову на телефон, нецензурно висловлювався в його бік та в бік його батьків. Надалі обвинувачений погрожував йому. Він був психологічно втомлений від його слів, ображений. Він вирішив закінчити роботу в ЦНАПі та піти до керівника щоб доповісти. На вулиці було вже темніше ніж вдень. Коли він вийшов з будівлі ЦНАПу то ОСОБА_8 продовжував йому телефонувати. Він не відповідав, скидав виклики. Коли він йшов до амбулаторії, то побачив як обвинувачений вийшов з іншого боку будівлі з офісу і побіг до нього. Почав на нього нецензурно кричати, вживав нецензурну лексику, почав штовхати його. Наполягав, щоб він пішов з обвинуваченим на сусідню вулицю поговорити. На що він відмовився і в цей час ОСОБА_8 неочікувано почав наносити удари, з під тишка. Йому стало зле, він прикрив обличчя руками та нагнувся, просив його не бити. Обвинувачений був у психічно нездоровому стані. Обвинувачений бив його по голові по обличчю: у щелепу, по губі, по спині. Думає, що ОСОБА_8 хотів його вбити. Після його ударів він впав та втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то був на землі, обвинувачений був поряд з ним. Він просив ОСОБА_8 про допомогу, почувався зле, був у критичному стані для свого здоров`я і життя. Він намагався набрати на телефоні батькам, у швидку, у правоохоронні органи. ОСОБА_8 все бачив і не хотів, що він комусь повідомив про цей конфлікт. Обвинувачений вихватив у нього телефон, щоб він не міг попросити про допомогу. Потім він піднявся з землі, його нудило. Він пішов у приміщення амбулаторії, був у передбаннику. ОСОБА_8 схопив його біля дверей амбулаторії. Він кричав про допомогу. В передбаннику обвинувачений наніс йому неочікуваний удар по обличчю. Після цих ударів його відкинуло назад. ОСОБА_8 почав його добивати. Він прикрив обличчя руками, обвинувачений бив його по голові, по шиї та обличчю. В цей час прибігла старше медична сестра ОСОБА_15 , вона все бачила. Він просив її зупинити обвинуваченого. Вона не зупинила і побігла від них. Коли його добив обвинувачений, він знову впав на підлогу. Після цього ОСОБА_8 втік, а він залишився в амбулаторії біля дверей. Через деякий час він піднявся, пройшов через всю амбулаторію. Він кричав, просив про допомогу. Коли дійшов до офісу він побачив біля дверей директора ОСОБА_9 , ще були стажист і біля привідкритих дверей економіст. Йому було погано, він перебував у критичному стані. Він спустився на підлогу, його переслідував обвинувачений разом зі старшою медичною сестрою ОСОБА_15 . Він себе почував не людиною. Він просив директора, статиста, старшу медичну сестру ОСОБА_15 про допомогу. Просив викликати швидку, правоохоронні органи. Він був у критичному стані, у нього були спазми. ОСОБА_8 разом з старшою медичною сестрою ОСОБА_15 підійшли до директора ОСОБА_9 і він їм сказав зайти до його кабінету. Вони стали «покривати» обвинуваченого, а йому допомогу не надали. Він просив стажиста про допомогу, на що та відповіла, що в неї маршрутка і пішла. ОСОБА_16 була на вулиці, він просив її про допомогу, але вона ігнорувала його прохання. Надалі він покинув амбулаторію, де йому не надали ніякої допомоги. Він зрозумів, що представники амбулаторії можуть бути спільниками обвинуваченого. Він боявся, що його доб`ють чи вб`ють. Він вийшов у село, зустрів бабусю, яка витерла йому обличчя снігом. Інша жінка порадила йому піти до магазину, щоб там викликали швидку і правоохоронні органи. По дорозі його нудило, паморочилася голова. Він на ліве вухо почав погано чути. Вважає, що обвинувачений хотів його вбити, бо бив по голові. Працівниця магазину відмовилася викликати швидку допомогу і працівників поліції. Він зателефонував батькам, розказав ситуацію, потім набрав 102 та швидку. Перші приїхали батьки, посадили до машини. Він чув як кричав директор на маму, батька брата. Пропонував потім пройти у кабінет і там домовитися. Після побиття він перебував у Новопільській лікарні, його обстежив дільничний лікар. На місце поліція не прибула. Дільничний грубо поводився. Він спочатку приїхав у Новопільську лікарню, потім поїхав у «тисячку». Уточнив, що спочатку конфлікт був на подвір`ї, потім другий раз у приміщені амбулаторії. Він курточку не рвав обвинуваченому і не падав разом з обвинуваченим, не чинив йому ушкоджень, не чіпав його. Відстань під час бійки на вулиці між ним та ОСОБА_8 була незначною, вони стояли впритул один до одного. Обвинувачений бив його обома руками, кулаками рук, максимально багато по життєво важливим органам. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити. Врахувати, що морально страждає і психологічно, через отримані травми та пережитий стрес погіршилось мовлення, змінився спосіб життя, важко повернутися до нормального життя.
Свідок ОСОБА_10 , суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_5 доводиться їй рідним сином. 12 січня 2026 року після 15-00 год син зателефонував, нерозбірливо говорив, що його побили. Вона, її чоловік, та старший син, приїхали в село Глеюватка до амбулаторії, де працює ОСОБА_5 .. По дорозі зустріли бабусю, яка сказала, що він пішов до магазину. Коли під`їхали до магазину, то побачила там потерпілого, у нього була розірвана губа, червоне обличчя, розірвана курточка. Вони пішли в амбулаторію. До них вийшов ОСОБА_9 і ОСОБА_17 , нічого їй не пояснили, казали що ОСОБА_8 сидить в кабінеті. Коли приїхала швидка, оглянули сина та повідомили, що ОСОБА_5 везуть у лікарню. Поклали потерпілого на лікування, у нього був струс головного мозку, його нудило, була блювота, його хитало. Через годину приїхав дільничний поліцейський. 13 січня 2026 року поїхали в амбулаторію, щоб забрати особисті речі ОСОБА_5 . ОСОБА_17 провокувала і кричала «будьте прокляті». Водій швидкої їй погрожував. Казали, що ми нічого не доведемо. Раніше до сина фізичного впливу не було. Лікувався в неврологічному відділені в сільській лікарні 11 днів. Після побиття глохне на вухо.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 суду показав, що він рідний брат потерпілого ОСОБА_5 . 12 січня ОСОБА_5 зателефонував да матері ОСОБА_10 та сказав що його побили. Звечора брат був цілим, не побитим. Він разом з матір`ю та вітчимом приїхали до амбулаторії, де працює потерпілий. ОСОБА_5 був у магазині, на обличчі була кров, розбита губа, блідий, йшов нерівно, паморочилася голова. Брат був наляканий, дуже заїкався. Потерпілого посадили в машину. ОСОБА_5 намагався пояснити, що його побили. З його слів зрозумів, що його побив ОСОБА_8 . Потім пішли в амбулаторію. З амбулаторії вийшла старша медична сестра ОСОБА_17 та директор ОСОБА_9 . Вони повідомили, що нічого не знають про ситуацію, що склалася. Кєліп ОСОБА_15 спочатку сказала, що бійки не було, потім сказала що подралися і вона їх розтягала, потім сказала, що лише держалися за барки. За ОСОБА_8 говорили, що його не має. Він особисто його не бачив. Директор пропонував зайти у кабінет. Вони поїхали за швидкою допомогою. Потерпілому ставили підозру на струс головно мозку. В лікарню приїхав поліцейський, який відбирав показання. Наступного дня поїхали в амбулаторію забрати речі потерпілого. До них підійшла ОСОБА_17 , яка вела себе неадекватно, посміхалась, знімала на телефон. Вони звернулися до прокуратури і до журналістів. Разом з журналістами приїздили до амбулаторії. Там їм погрожував водій швидкої. Директор амбулаторії погрожував, що вони заважають працювати. В подальшому приїхала поліція бо працівники амбулаторії викликали поліцію щодо поведінки нашої мами. ОСОБА_5 про конфлікти на роботі йому не повідомляв.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що в січні 2026 року їхню бригаду швидкої допомоги викликали в с. Глеюватка. Прибули на місце, добиралися довше, бо були складні погодні умови, заметіль. Там був хлопець ОСОБА_5 , у нього був тиск високий, губа розбита, нудило, блювота. Вони з потерпілим поїхали в «тисячку», потім відвезли його до центральної районної лікарні. Потерпілий тремтів. Карту виїзду складала. ОСОБА_5 говорив, що працює в с. Глеюватка в амбулаторії програмістом.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він працює старшим дільничним офіцером поліції. В січні 2026 року він перебував у наряді. Надійшов виклик: першочергове повідомлення про необхідну допомогу працівників поліції в с. Глеюватка біля магазину. Вони приїхали, там нікого не було. Про амбулаторію мови не йшло. Потім поїхали в 2-гу міську лікарню. Медики їм повідомили, що потерпілого ОСОБА_5 повезли в Криворізьку сільську лікарню. Там вони поспілкувалися з потерпілим. ОСОБА_5 повідомив, що працює в амбулаторії адміністратором. Близько 15-16 год. у нього виник конфлікт з ОСОБА_8 , який його побив. Свідок обвинуваченого особисто не знає. Потерпілий був у палаті, казав, що в нього голова болить, скаржився на запаморочення в голові, були якісь подряпини на обличчі. Відстань до с. Глеюватка велика, це інший район.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що працює директором КНП "Глеюватська ЦПМСД". Їх робоче місце в амбулаторії. Потерпілий працював у них системним адміністратором. Коли створювали центр і штатний розпис була домовленість про те, що він буде надавати допомогу всім комунальним закладам. Близько 15-15 год. прийшла секретар і повідомила, що ОСОБА_5 не має на робочому місці з 12-00 год. Він зателефонував йому, ОСОБА_5 відхилив виклик. Близько 16-00 год він написав смс про некоректну поведінку. Приблизно о 16-10 чи 16-15 год прийшла ОСОБА_17 , головна медсестра. Вони сказала, що до амбулаторії прийшла жінка ОСОБА_10 , яка шукала ОСОБА_8 . Ця жінка говорила, що вона мама ОСОБА_5 і їй потрібен ОСОБА_8 . Вони разом з ОСОБА_18 вийшли з амбулаторії до ОСОБА_10 . Разом з нею був брат ОСОБА_5 і вітчим. Він відповів ОСОБА_10 , що не бачив ОСОБА_5 , вона повідомила, що він сидить в машині. Він запропоновував взяти ОСОБА_5 і зайти в кабінет, на що мама потерпілого відмовилась. ОСОБА_10 поводила себе спокійно, вони переговорили на крильці амбулаторії. Коли приїхала швидка, то мама потерпілого з другим сином пішли до швидкої, а він з ОСОБА_18 зайшли в амбулаторію. Чи була бійка він не знає, чому і до кого приїхала швидка також не знав. ОСОБА_5 не бачив. Наказ і акт про відсутність ОСОБА_5 на робочому місце склали в цей же день 12.01.2026. Останній раз він бачив потерпілого о 12-00 год., а о 15-00 год йому повідомили про відсутність потерпілого на робочому місці. Після цього він особисто і ніхто з колективу ОСОБА_5 не бачив. На наступний день телефонували потерпілому. 12 і 13 січня ОСОБА_5 не виходів на зв`язок, лікарняного на роботу не надходило. В системі 16 січня з`явився електронний лікарняний запис від 12 січня. Акт про відсутність ОСОБА_5 на робочому місці склали складом комісії. Був наказ про створення комісії. Актом підтверджувався факт відсутності на роботі. Камери на будівлі є, але вони не працюють. Фактично розмови про бійку не було. Він не знає чи були у ОСОБА_5 тілесні ушкодження. З обвинуваченим і потерпілим у нього були робочі відносини. Конфліктів не було у колективі. Скарги від потерпілого всі структури отримали. Була створена комісія по розслідуванню нещасного випадку, справа поки не закрита.
Свідок ОСОБА_18 суду показала, що працює на посаді головної медичної сестри в амбулаторії в с. Глеюватка. ОСОБА_5 працює у них в офісі. Робочий день у нього з 08-00 год. В той день вона потерпілого не бачила. 12 січня 2026 після 16-00 год до них постукала жінка, якою виявилася мама потерпілого громадянка ОСОБА_10 . Вона шукала ОСОБА_8 . Свідок пішла до директора ОСОБА_9 і повідомила, що шукають обвинуваченого. Вони разом з директором вийшли на вулицю до ОСОБА_10 . Мама потерпілого їм повідомила, що побили її сина ОСОБА_5 про конфлікт вона дізналася від ОСОБА_10 . Мама потерплого спокійно запитала де ОСОБА_8 . Під`їхала швидка допомога, поруч стояла легкова автівка. Де в цей час перебував ОСОБА_5 вона не знає. ЇЇ кабінет знаходиться в середині амбулаторії, вона не чула криків про допомог, до неї за допомогою ніхто не звертався. Вона була в своєму робочому кабінеті. В амбулаторії надають екстрену допомогу. Вона була одна і сама знаходилась в амбулаторії. Конфліктів в колективі не було. Їй відомо, що був складений акт про відсутність ОСОБА_5 , на робочому місці. Службове розслідування проводилося.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14 підтвердив свої висновки викладені в судово-медичній експертизі № 183 від 09.02.2026 та судово-медичній експертизі № 236 від 17.02.2026 та показав, що в потерпілого ОСОБА_5 були виявлені такі тілесні ушкодження: синець обличчя, забій м`яких тканин голови, струс головного мозку, тінітус, що підтверджується даними огляду, медичних документів на його ім`я, даними рентгенологічного дослідження, які за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалість понад шести діб, але не більше як три тижні. Потерпілий отримав вказані тілесні ушкодження приблизно о 15-00 год 12.01.2026. В медичних документах вказано, що ОСОБА_5 був побитий близько 15-30 год. Визначити послідовність отриманих тілесних ушкоджень не виявилося за можливе через їх загоєння. В медичних документах не зазначена точна кількість отриманих тілесних ушкоджень. Було виявлено декілька точок прикладення сили в області голови, точну кількість не можна визначити так як в первинних в медичних документах це зазначено. Виявлені тілесні ушкодження були завдані кулаком руки, ногою чи іншими тупими твердими предметами зі схожими властивостями. Отримати такі ушкодження від падіння з висоти власного зросту та удару об площину не можливо. Виявлені у потерпілого ушкодження не носили небезпеки для життя. Для струсу головного мозку один із характерних симптомів є втрата свідомості.
Крім показів потерпілого ОСОБА_5 та свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , судового експерта ОСОБА_19 , які поза розумним сумнівом узгоджуються між собою, є належними та допустимими доказами, оскільки стосуються обставин, що підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, та досліджені безпосередньо в судовому засіданні, під час судового розгляду кримінального провадження, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні речовими доказами (письмовими документами), та висновками експертів у кримінальному провадженні.
Так, під час судового розгляду в судовому засіданні досліджені нижчезазначені письмові документи, висновки експерта, якими підтверджується винуватість ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого проступку, а саме.
Даними витягу з ЄРДР за №12026046730000020 від 15.01.2026 з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 125 КК України, згідно яких 15.01.2026 до ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що 12.01.2026 близько 15-30 год, раніше знайомий колега по роботі ОСОБА_8 поблизу амбулаторії за адресою: АДРЕСА_2 спричинив ОСОБА_5 , легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т. 2 а.с. 1).
Рапортом інспектора-чергового ВП № Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_20 від 12.01.2026 зі змісту якого слідує, що 12.01.2026 о 17-37 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 12.01.2026 о 17-36 год за адресою: АДРЕСА_2 , ШМД бригада 401 поряд амбулаторії сьогодні приблизно о 15-25 побилися колеги, ОСОБА_5 побився з ОСОБА_8 . Бив на вулиці в робочий час по голові. Діагноз: ЗЧМТ, СГМ, забійна рана нижньої губи (т. 2 а.с. 7).
Протоколом огляду місця події від 10.02.2026 з фототаблицею до нього, який приводився з відеофіксацією, відповідно до змісту якого встановлено, що 10.02.2026 в період часу з 12:00 год. по 12:35 год., дізнавачем оглянута відкрита ділянка місцевості за адресою: АДРЕСА_2 . На ділянці наявна будівля прямокутної форми сіро-білого кольору, зліва на будівлі є табличка «Доступна медицина». Під час огляду нічого не виявлено (т. 2 а.с. 11-14).
Картою виїзду (Ф-110/0) бригади ЕМД Криворізької СМЕД № 256 від 12.01.2026 якою зафіксовано виїзд до громадянина ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , магазин з приводу травми голови. Бригада прибула на місце о 16-30 год. Від отримання травми до огляду пройшло від 1 год до 3 год. Попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана губи, артеріальна гіпертензія. Зі слів потерпілого травми отримав 12.01.2026 приблизно о 15-25 год. На момент огляду: скаржиться на головокружіння, нудоту, блювоту, шум в голові, вухах. Зі слів втрачав свідомість. При травмі отримав пошкодженням м`яких тканин: в області нижньої губи внутрішньої поверхні забійна рана приблизно 1,0х0,5х1,0 см з нерівними краями. Зі слів ОСОБА_5 був побитий колегою по роботі ОСОБА_8 , який бив кулаками по голові на вулиці в робочий час. У 2-й міській лікарні на рентгенограмі черепно кісткових змін не виявлено. Госпіталізований до травматологічного відділення ЦПЛ. (т. 2 а.с .41-42, 47).
ОСОБА_5 в КМЛ №2, оглянутий черговим нейрохірургом, виконані рентгенологічні знімки черепа кістково-травматичних змін не виявлено (т. 2 а.с .103).
З 12 січня 2026 року по 21 січня 2026 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КП «Криворізька центральна районна лікарні «Новопільської сільської ради (т. 2 а.с. 48, 98-99).
Згідно запису лікаря приймального відділення, при оформленні потерпілого в КП «Криворізька центральна районна лікарня «Новопільської сільської ради 12.01.2026 о 18-45 год. виявлена на нижній губі гематома, сліди крові, набряк. Попередній діагноз струс головного мозку, забій м`яких тканин (т. 2 а.с. 104-106).
З медичної карти № 282 стаціонарного хворого, неврологічного відділення, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої КЦРЛ Новопільської СР, відомо що: «12.01.2026 року в 18.45. Поступив у відділення зі скаргами на головний біль, закладеність носа, слизисті виділення з носа. Захворів на застуду, нежить 2 дня тому. Сьогодні близько 15.00 біля амбулаторії, де працює, був побитий співробітником. По ШМД доставлений в КМЛ №2, оглянутий черговим нейрохірургом, виконані рентгенологічні знімки черепа кістково-травматичних змін не виявлено. Діагноз: ЗЧМТ . Струс головного мозку, забій м`яких тканин голови. Рекомендовано лікування у травматологічному відділенні, СКТ мозку. Доставлений ШМД в КЦРЛ, оглянутий черговим хірургом, рекомендовано лікування в неврологічному відділенні. Загальний стан хворого середньої тяжкості. Положення активне. Свідомість ясна. Поведінка адекватна. Неврологічно-менінгеальних знаків не виявлено. 21.01.2026 року скарги на головний біль, нудоту вранці, загальну слабкість. Виписаний. Дані рекомендації. Діагноз заключний: Струс головного мозку (12.01.26) Забій м`яких тканин голови. Вертеброгенна та після травматична цервікалгія, люмбалгія (т. 2 а.с. 98-101, 110-111).
29.01.2026 потерпілий ОСОБА_5 був оглянутий лікарем психіатром зі скаргами на заїкання, яке виникло після переляку у віці 10-років, яке посилюється під час тривожності, сон порушений, довготривале засинання, нічні прокидання, головний біль, нудота, головокружіння. Під час огляду лікар встановив діагноз: генералізований тривожний розлад, когнітивні порушення органічного генезу. (т. 2 а.с. 119).
При огляді лікарем сурдологом від 12.02.2026 року Діагноз: Аудіограма фізіологічна норма. Посттравматичний тінітус. .. .ВЛЧС. Дані рекомендації (т. 2 а.с. 120).
05.02.2026 року та 12.02.2026 ОСОБА_5 , 2001 року народження, оглянутий лікарем-неврологом: скарги на головний біль переважно ліворуч, шум, почуття дискомфорту у лівому вусі, ватність у руках та ногах при переміні положення тіла, головокружіння, понижений артеріальний тиск. В анамнезі: проходив курс лікування в неврологічному відділенні з 12.01.26 року по 21.02.2026 року. Діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку (12.01.2026) - зі слів та виписного епікрізу травма домашня біля амбулаторії, де працював. Оглянутий нейрохірургом. Рекомендовано СКТ головного мозку (т. 2 а.с. 123-124, 125-126).
Відповідно до розшифровки дослідження МЗКТ головного мозку від 07.02.2026 у ОСОБА_5 КТ ознак об`ємної та вогнищевої патології головного мозку не виявлено (т. 2 а.с. 127) .
Висновком експерта № 183 від 09.02.2026 з якого слідує, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені синець обличчя, забій м`яких тканин голови, струс головного мозку, тінітус, що підтверджується даними огляду, медичних документів на його ім`я, даними рентгенологічного дослідження. За своїм характером виявлені ушкодження в області голови - синець обличчя, струс головного мозку, тінітус відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести діб, але не більше як три тижні (21 день). Характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про їх утворення синця від дії тупого твердого предмета предметів за механізмом удар (удар -стиснення).
Ступінь загоєння виявлених ушкоджень (дані мед.документів), свідчить, що термін їх виникнення може відповідати 12.01.2026 року. За рахунок загоєння зовнішніх ушкоджень та поверхневого опису ушкоджень в медичних документах визначити точну кількість прикладень травмуючої сили не виявляється можливим, можливо визначити не одноразові прикладення предметів травми в області голови. Локалізація та характер виявлених ушкоджень не характерні для виникнення внаслідок падіння на площину (т. 2 а.с. 147-149).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 17.02.2026 з фототаблицею до нього за участі потерпілого ОСОБА_5 , з повною відеофіксацією, в ході якого, потерпілий відтворив обставини, що відбувались 12.01.2026 приблизно о 15-45 год. за адресою: с. Глеюватка, вул. Щастя, буд. 1а, на вході в амбулаторію та в передбаннику амбулаторії. Так, потерпілий розповів, що 12.01.2026 приблизно о 15-45 год. та о 15-50 год. на вході в амбулаторію та в передбаннику амбулаторії його знайомий колега по роботі ОСОБА_8 наніс йому тілесні ушкодження. Потерпілий на статисті ОСОБА_21 показав механізм нанесення йому ударів. Так, ОСОБА_5 розташував статиста лицем до себе стоячи, та показав як саме його знайомий колега по роботі ОСОБА_8 , перебуваючи у входу до амбулаторії за адресою: с. Глеюватка, вул.. Щастя 1 а, приблизно о 15:45, стоячи навпроти на відстані витягнутої руки наніс потерпілому 1 удар кулаком правої руки в область щелепи прямо, далі 2 удари правою рукою в область щелепи з лівого боку. Далі 2 удари кулаком правої руки в область голови з лівого боку, 2 удари якою саме рукою не відомо в область нижньої губи, два удари знизу правою рукою в область голови. Далі близько 15:50 годині знаходячись у передбаннику входу до амбулаторії за адресою: с. Глеюватка, вул.. Щастя 1 а, знайомий ОСОБА_8 наніс не менше 2 ударів кулаком правої руки в область голови з лівого боку, після чого 2 удари правою рукою в область щелепи з лівого боку (т. 2 а.с. 151-157).
Оглянутим в судовому засіданні за участі учасників процесу диску формату DVD-R з відеозаписом протоколу слідчого експерименту від 17.02.2026, який повністю відповідає проколу слідчого експерименту, та підтверджує його правильну фіксацію (т. 2 а.с. 150 диск формату DVD-R).
Висновком експерта № 236 від 17.02.202,6 з якого слідує, що виявлені у потеплілого ушкодження могли бути утворитися при механізмі на який він сам вказує, про що свідчить локалізація та характер виявлених у нього ушкоджень (т. 2 а.с. 160-161.)
Зазначені письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, за встановлених судом обставин в межах висунутого обвинувачення, відповідають показанням потерпілого ОСОБА_5 та свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , судового експерта ОСОБА_14 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_5 та свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , судового експерта ОСОБА_14 , дані наведених процесуальних письмових доказів, висновків експертів, та на підставі сукупності доказів встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.
Щодо показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_22 , керівника амбулаторії та старшої медичної сестри, суд вважає, що такі їх пояснення були неповними, з метою захисту колеги, та відноситься до них критично.
Потерпілим ОСОБА_5 в ході судового розгляду надавалися суду відеоматеріали, що містять інформацію щодо обставин подій, (відеозапис репортажу журналістів «СВОЇ», які висвітлювали події, що відбулися 12.01.2026, брали інтерв`ю в учасників дотичних до цієї ситуації), які були досліджені у судовому засіданні. Разом із тим, вказані матеріали не містять даних, за яких можливо було б встановити іншу версію подій, аніж та, яка об`єктивно зафіксована доказами зібраними під час досудового розслідування.
Доводи потерпілого, які засновані на його власному тлумаченні дій обвинуваченого (що останній намагався його вбити), є лише суб`єктивним сприйняттям ситуації, яка відбулася, і не спростовують фактичних обставин, які викладені стороною обвинувачення в обвинувальному акті.
Суд, керуючись ст.ст. 86, 94, 95 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв`язку, з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого діяння, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими, такими, що зібрані у відповідності до положень КПК України.
Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 .
Версію обвинуваченого ОСОБА_8 , що він не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , що саме потерпілий схопив його за куртку і він намагався відкинути його руки і вони разом впали на землю, від чого ОСОБА_5 і отримав тілесні ушкодження, суд вважає неспроможною, оскільки вона суперечить вищезазначеним доказам, та така позиція спростовується дослідженими судом доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 12.01.2026 приблизно після 15- 30 год. ОСОБА_8 перебуваючи поблизу входу в амбулаторію почав на нього нецензурно кричати, вживав нецензурну лексику, почав штовхати його. Наполягав, щоб він пішов з обвинуваченим на сусідню вулицю поговорити. На що він відмовився і в цей час ОСОБА_8 неочікувано почав наносити удари, з під тишка. Йому стало зле, він прикрив обличчя руками та нагнувся, просив його не бити. Обвинувачений бив його по голові по обличчю: у щелепу, по губі, по спині. Після його ударів він впав та втратив свідомість. Потім він піднявся з землі, його нудило. Він пішов у приміщення амбулаторії, був у передбаннику. ОСОБА_8 схопив його біля дверей амбулаторії. Він кричав про допомогу. В передбаннику обвинувачений наніс йому неочікуваний удар по обличчю. Після цих ударів його відкинуло назад. ОСОБА_8 почав його добивати. Він прикрив обличчя руками, обвинувачений бив його по голові, по шиї та обличчю.
Покази потерпілого ОСОБА_5 повністю відповідають обставинам, які він відтворив під час проведення слідчого експерименту від 17.02.2026, під час якого потерпілий ОСОБА_5 чітко та послідовно відтворив події, які відбувалися 12.01.2026, що вказує на неможливість їх штучного формування, та пояснив, що ОСОБА_8 перебуваючи біля входу до амбулаторії за адресою: с. Глеюватка, вул. Щастя 1 а, приблизно о 15:45 стоячи навпроти на відстані витягнутої руки наніс потерпілому 1 удар кулаком правої руки в область щелепи прямо, далі 2 удари правою рукою в область щелепи з лівого боку. Далі 2 удари кулаком правої руки в область голови з лівого боку, 2 удари якою саме рукою не відомо в область нижньої губи, два удари знизу правою рукою в область голови. Далі близько 15:50 годині знаходячись у передбаннику входу до амбулаторії за адресою: с. Глеюватка, вул.. Щастя 1 а, знайомий ОСОБА_8 наніс не менше 2 ударів кулаком правої руки в область голови з лівого боку, після чого 2 удари правою рукою в область щелепи з лівого боку.
Заявлений потерпілим ОСОБА_5 механізм отримання тілесних ушкоджень був предметом дослідження судово-медичного експерта (висновок № 236 від 17.02.2026), який після дослідження наданої слідчим завіреної належним чином копії протоколу слідчого експерименту від 17.02.2026 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , дійшов висновку, що виявлені у потеплілого ушкодження могли утворитися при механізмі на який він сам вказує, про що свідчить локалізація та характер виявлених у нього ушкоджень.
При цьому твердження обвинуваченого ОСОБА_8 , що виявлені у потерпілого ОСОБА_5 тілесні ушкодження отримані останнім від падіння з висоти власного зросту, також спростовуються висновком експерта № 183 від 09.02.2026, який у відповіді на питання № 5 вказав, що локалізація та характер виявлених у ОСОБА_5 ушкоджень не характерні для виникнення внаслідок падіння на площину. Та первинною медичною документацією (карта виїзду швидкої допомоги, записом лікаря приймального відділення, при оформленні потерпілого в КП «Криворізька центральна районна лікарня «Новопільської сільської ради), яка підтверджує завдання ударів саме в область голови, щелепи та нижньої губи.
Надані в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_8 про його невинуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку суд розцінює як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне.
У зв`язку з цим суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
При цьому, суд враховує, практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вказав, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
Висуваючи ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, стороною обвинувачення в обвинувальному акті вказано, що останній, знаходячись у передбаннику входу до амбулаторії, наніс потерпілому правою рукою стиснутою у кулак не менше 10 прикладень фізичної сили в область голови, щелепи та нижньої губи.
Під час судового розгляду, судом було встановлено, що перебуваючи біля входу в амбулаторію обвинувачений наніс потерпілому приблизно 9 ударів рукою стиснутою у кулак в область голови, щелепи та нижньої губи. Потім перемістившись до передбанника амбулаторії наніс не менше 2 ударів кулаком правої руки в область голови з лівого боку, після чого 2 удари правою рукою в область щелепи з лівого боку, що в сукупності відповідає кількості ударів інкримінованій в обвинувальному акті та не впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, не визнав, відношення останнього до скоєного як в момент вчинення кримінального правопорушення, так і під час судового розгляду, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, за місцем мешкання характеризується позитивно, за місцем навчання характеризується позитивно, хворіє на розсіяний скероз, рецидивуючо-ремітуючий перебіг, вестибуло-атаксичний, вестибуло-мозочковий с-м, рухові порушення, двобічна пірамідна недостатність, тривожний синдром; не одружений, працює на посаді водія в КНП «Глеюватський ЦПМСД « ГСР, раніше не судимий.
Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк, в межах санкції статті обвинувачення та покладанням обов`язків, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України.
Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні потерпілий та його представник заявлений цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним проступком, підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити цивільний позов.
Цивільний відповідач (обвинувачений) заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного.
Суд, заслухавши доводи сторін, надавши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, доходить наступних висновків.
Так, за змістом положень ч. 2 ст. 127, ч. 1, 5 та 7 ст. 128 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім цього, згідно із вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що на підтвердження своїх вимог потерпілим ОСОБА_5 надано фіскальні чеки у загальному розмірі на суму 4 475,51 гривень. Як слідує зі змісту чеків, останнім були придбані медичні препарати, які йому призначалися лікарем КП «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради та вказані у виписці №282 (т.1 а.с.21-32).
Отже, потерпілим доведено належними доказами понесення ним вищезазначених витрат, які пов`язані з вчиненням кримінального проступку обвинуваченим, а тому дані витрати за відповідними фіскальними чеками підлягають відшкодуванню потерпілому обвинуваченим у розмірі 4 475,51 гривень.
Положеннями ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод цивільні позивачі мають право на справедливу сатисфакцію.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Знайкін проти України» зазначено: суд немає сумнівів щодо того, що заявник зазнав тривоги та страждань внаслідок порушення його прав, гарантованих Конвенцією, які не можуть бути адекватно відшкодовані визнанням Судом наявності порушень.
У рішенні «Кучерук проти України» (2007) Європейський суд з прав людини наголошує на ймовірнісному вимірі моральної шкоди, що, врешті-решт, як зазначається у юридичній доктрині, має спонукати вітчизняні суди замислитись над обґрунтованістю жорстких вимог, які зазвичай висуваються ними до організації доказової діяльності сторін щодо підтвердження факту завдання моральної шкоди та розміру належної компенсації.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 р. зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до висновку Європейського суду від 28.05.1985 (справа Abdulaziz, Cabalesand Balkandali v. UnitedKingdom,) де зазначено, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.
Згідно роз`яснень, які викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15 грудня 2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_5 , ступеня вини обвинуваченого та причини конфлікту, а також зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 15 000,00 гривень, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні не обирався.
Судові витрати на залучення експерта по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. ст. 369, 371-374 КПК України суд
ухвалив:
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.
На підставі ч.ч. 2-3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля в частині обмеження спілкування із потерпілим, перебування поруч з ним на відстані ближче ніж 100 метрів;
5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».
Початок строку покарання у вигляді пробаційного нагляду ОСОБА_8 рахувати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним проступком у розмірі 4 475,51 (чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять грн п`ятдесят одна коп.) гривень та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
У задоволенні решті позовних вимог відмовити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді, особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 140896180, Криворізький районний суд Дніпропетровської області було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 177/556/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: