Рішення № 140892445, 23.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8920/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, зазначено, що позивач з 02.04.2026 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 28.04.2026 позивач направив командуванню військової частини рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. До рапорту додано документи, які підтверджують наявність законних підстав для звільнення. Листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/ НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні рапорту, посилаючись на відсутність документів, які підтверджують спільне проживання позивача з дружиною та неповнолітніми дітьми, а також факт їх утримання. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки законодавство не встановлює обов`язкової умови спільного проживання військовослужбовця з дітьми для звільнення з військової служби за зазначеною підставою, а подані ним документи є достатніми для підтвердження відповідних сімейних обставин. З урахуванням зміни предмета позову просить суд визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829, а також зобов`язати відповідача прийняти рішення про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії документів щодо реєстрації, розгляду та результатів розгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.04.2026 року про звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі № 560/8920/26.

Ухвалою суду від 02.06.2026 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рапорт позивача від 28.04.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами розглянуто у встановленому законодавством порядку, за результатами чого листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829 повідомлено про відсутність підстав для його задоволення. Відповідач стверджує, що сам факт батьківства трьох неповнолітніх дітей та відсутність заборгованості зі сплати аліментів не є достатнім підтвердженням перебування дітей на утриманні військовослужбовця. Наголошує, що позивач не надав документів, які підтверджують його спільне проживання з дружиною та дітьми, а також фактичне їх утримання. Крім того, посилається на наявність судових проваджень щодо стягнення аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей та розірвання шлюбу між позивачем і його дружиною, що, на думку відповідача, ставить під сумнів факт перебування дітей на утриманні позивача. Вважає, що подані до рапорту документи не підтверджують наявності передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстав для звільнення, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2026 №98 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду гранатометника 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

28.04.2026 позивач засобами поштового зв`язку направив командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

До рапорту позивач долучив копії свідоцтв про народження трьох дітей, свідоцтва про шлюб, довідки органу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів та інформацію з Єдиного реєстру боржників.

Зі свідоцтв про народження встановлено, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області від 03.04.2026, на примусовому виконанні перебувають судові накази у справах №678/1259/23 та №678/1749/24 про стягнення з позивача аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей.

Станом на 03.04.2026 заборгованість зі сплати аліментів за відповідними виконавчими провадженнями відсутня.

Згідно з відомостями поштового відстеження, рапорт позивача від 28.04.2026 отриманий військовою частиною НОМЕР_1 04.05.2026.

За результатами розгляду рапорту військова частина НОМЕР_1 листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829 повідомила позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби. Відмову мотивовано ненаданням документів, які підтверджують факт спільного проживання позивача з дружиною та неповнолітніми дітьми, а також перебування дітей на його утриманні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Згідно з абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 14.28 Розділу ХІV Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Додатоком 19 до Інструкції № 170 передбачено, що для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовслужбовця передбачає необхідність подання:

- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;

- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;

- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.

Отже, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко та недвозначно визначений вичерпний перелік документів, які повинні бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі статтею 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Отже, обов`язок батьків щодо утримання дітей не залежить від факту їх спільного проживання та може виконуватися, зокрема, шляхом сплати аліментів.

Як встановлено судом, позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про їх народження. Крім того, на виконанні в органі державної виконавчої служби перебувають судові накази про стягнення з позивача аліментів на утримання цих дітей, заборгованість за якими станом на 03.04.2026 відсутня.

Суд звертає увагу, що підпунктом 13 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170 передбачено подання, зокрема, копій свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб з їх матір`ю та інформації з Єдиного реєстру боржників. Зазначені документи позивачем надано.

Посилання відповідача на відсутність документів про спільне проживання позивача з дітьми суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавство не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби за вказаною підставою у залежність від факту спільного проживання з дітьми.

Наявність судових проваджень щодо стягнення аліментів та розірвання шлюбу також не спростовує факту утримання позивачем дітей. Доказів припинення обов`язку позивача щодо їх утримання або наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, визначеному статтею 26 Закону №2232-XII, відповідач не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в сукупності підтверджують наявність передбаченої законом підстави для звільнення з військової служби, а тому рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено наявність передбачених законом підстав для звільнення позивача з військової служби, належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, оцінивши докази в їх сукупності та проаналізувавши положення законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

ПІдстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 12.05.2026 №2485/ВихЗВГ/4829, щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за сімейними обставинами.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )Відповідач:військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя П.І. Салюк