Рішення № 140891431, 23.10.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 635/5109/25

Провадження № 2/645/3423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Феленко Ю.В.,

за участю секретаря судових засідань - Каратаєвої Я.В.,

представника відповідача - адвоката Яреська Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в особі представника, адвоката Ушакевич М.П., звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 129260,81 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.07.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00504.005438759, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит в розмірі 59195,00 грн., а відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами, включаючи страховий платіж (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в строки визначені умовами договору, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

19.12.2023 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було укладено договір факторингу, за яким, як стверджує Позивач, право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ОПТІМА ФАКТОРИНГ». Надалі, 22.12.2023 між ТОВ «ФК «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу, відповідно до якого Позивач посилається на набуття права вимоги до Відповідача.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором кредиту, заборгованість відповідача становить 129260,81 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 47937,46 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 34693,28 грн.; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 46630,07 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

15.07.2026 від представника відповідача, адвоката Яреська Т.В. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування позиції відповідача, зазначено, що відповідач не заперечує факт укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів. Однак сторона відповідача не погоджується з розміром заборгованості, оскільки він не відповідає умовам Кредитного договору та погодженому сторонами Графіку платежів. Наданий позивачем розрахунок не містить повного обґрунтування формування кожної складової боргу, а суми процентів та плати за обслуговування істотно перевищують відповідні показники, погоджені сторонами на момент укладення Кредитного договору. Також відповідач заперечує проти стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки Кредитний договір не визначає конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату, а позивач не надав доказів фактичного надання відповідних послуг.

При цьому сторона відповідача надала власний контррозрахунок заборгованості, згідно якого, відповідач визнає суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 43554,59 грн, з яких: 38836,18 грн за тілом кредиту та 4718,41 грн за процентами. Проти стягнення решти заявленої позивачем суми заперечує, оскільки не відповідає умовам Кредитного договору, Графіку платежів і фактичному розміру виконаного зобов`язання.

Також сторона відповідача просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з витратами на професійну правничу допомогу, виходячи з розміру фактично понесених відповідачем витрат 10000,00 грн, що з урахуванням пропорційного розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову складає 6630,00 грн.

Із заявленою вимогою про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. відповідач не погоджується, та враховуючи масовий і шаблонний характер підготовки позовних заяв, відсутність конкретизації вартості кожної послуги, відсутність складного індивідуального аналізу та завищення заявленої винагороди, відповідач заявляє клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн до 1000,00 грн., що з урахуванням пропорційного розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову складає 6630,00 грн.

Правом на надання відповіді на відзив, позивач не скористався.

У судове засідання представник позивача не прибув, матеріали справи містять заяву представника позивача, в якій просив провести розгляд справи без участі сторони позивача.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, обґрунтовуючи свою позицію з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зазначених вище.

За наслідком судового засідання 20.10.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час його проголошення 23.10.2026 о 12:00 год.

Відповідно до ч.1ст.244ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, дата ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.07.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z06.00504.005438759./а.с. 5/

Відповідно до умов договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 59195,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п.п 1.8 договору кредиту, змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 12,49%.

Також, відповідно до п.п.1.5 позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Договір кредиту та страхування № Z06.00504.005438759 від 04.07.2019 був підписаний ОСОБА_1 особистим підписом, даний факт свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх.

Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 59195,00 грн., що підтверджується ордером-розпорядження №1 про видачу кредиту./а.с. 7/

Як вбачається з виписки по рахунку за період з 04.07.2019 по 19.12.2023 відповідач вносив внески на погашення кредитної заборгованості./а.с.8-10/

Згідно довідки розрахунку ПАТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованість відповідача за кредитним договором № Z06.00504.005438759 від 04.07.2019 станом на 19.12.2023 становить 129260,81 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 47937,46 грн; заборгованість за відсотками 34693,28 грн.; заборгованість за комісією 46630,07 грн./а.с. 11/

19.12.2023 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» було укладено договір факторингу, за яким право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

22.12.2023 між ТОВ «ФК «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2023, відповідно до якого позивач посилається на набуття права вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2023, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00504.005438759 у сумі 129260,81 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 47937,46 грн; заборгованість за відсотками - 34693,28 грн.; заборгованість за комісією - 46630,07 грн./а.с. 29-31/

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відступленням права вимоги є договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, відомості, що вказаний правочин оскаржувався в судовому порядку відсутні, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

Відповідачем перехід права вимоги до позивача не оспорювалась.

При цьому суд зауважує, що довідка-розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором №Z06.00504.005438759 станом на 19.12.2023 не містить детальної інформації щодо періоду та нарахованих відсотків, у зв`язку з чим неможливо перевірити вірність наданого розрахунку заборгованості.

Відтак, суд погоджується з наданим стороною відповідача контррозрахунком заборгованості, який включає всі істотні умови кредитного договору №Z06.00504.005438759 від 04.07.2019.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору: «Сума кредиту, грн. - 59195,00». Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору: «Процентна ставка та тип, % річних - 21,99 - змінювана». Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору: «Строк кредиту, місяців - 24». Пунктом 1.6 Кредитного договору передбачено: «Дата повернення Кредиту - 04.07.2021 року. Повернення заборгованості за Договором здійснюється відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до цього Договору». Крім того, пунктом 4 Кредитного договору визначено, що у Додатку №1 зазначаються детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, реальна річна процентна ставка, графік платежів, комісії та інші платежі за додаткові й супутні послуги. Отже, саме Кредитний договір у сукупності з Додатком №1 - Графіком платежів визначає погоджений сторонами зміст та розмір грошового зобов`язання Відповідача.

Відповідно до Графіку платежів протягом строку кредитування Відповідач мав сплатити:

- 59195,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту;

- 15771,35 грн процентів за користування кредитом;

- 29540,16 грн платежів, зазначених як «Інші послуги Банку».

Таким чином, загальна сума платежів, визначена підписаним сторонами Графіком платежів за весь строк кредитування, становить 104506,51 грн.

При цьому, заявлений розмір заборгованості перевищує всю погоджену сторонами загальну вартість кредиту на 24754,30 грн.

Заявлена Позивачем заборгованість за процентами становить 34693,28 грн, тоді як Графіком платежів за весь строк кредитування передбачено сплату процентів у загальному розмірі 15771,35 грн.

Отже, заявлена сума процентів перевищує погоджений сторонами розмір на 18921,93 грн.

Заборгованість за платою за обслуговування заявлена у розмірі 46630,07 грн, тоді як у Графіку платежів загальний розмір «Інших послуг Банку» становить 29540,16 грн. Різниця складає 17089,91 грн.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації кредитного договору, нового графіка платежів або іншого двостороннього документа, яким було б змінено загальну вартість кредиту чи збільшено відповідні складові зобов`язання.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 46630,07 грн., суд зазначає наступне.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено: « У кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Також матеріали справи не містять доказів, що споживач користувався такими послугами. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Крім того слід зазначити, що позивач не надав доказів щодо понесених витрат на обслуговування кредиту.

Також в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд вважає, що пункт 1.4 кредитного договору № Z02.191.73709 від 22.11.2017, яким передбачено сплату відповідача за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми комісії в 46630,07 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № Z06.00504.005438759 від 04.07.2019 у загальному розмірі 43554,59 грн, з яких: 38836,18 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4718,41 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду долучено копію Договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладеного позивачем із адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», копію Додаткової угоди №1/1 від 01.07.2024 до Договору про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024, копію акту №1 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024, копію акту №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 14.05.2025, та копію платіжної інструкції в національній валюті № 1395 від 05.06.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 від 23.05.2019. Отже, розмір витрат на правничу допомогу позивача в сумі 7000,00 грн є підтвердженим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Адвокатом складено один процесуальний документ позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.

Суд враховує наявність клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, категорія даної справи є типовою, а також надані адвокатом послуги та приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним, а тому суд вважає доцільним зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 4000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Враховуючи, що суд частково задовольнив позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 2358,65 грн.

Також, стороною відповідача заявлені понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження таких витрат відповідачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.07.2026 №26155 з Додатком №1.

Відповідно до п. 1 Додатку №1 правнича допомога надається щодо супроводження судової справи №635/5109/25 у суді першої інстанції. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції відповідно до підсудності справи.

Відповідно до п. 2 Додатку №1: «Вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксований Гонорар у сумі 10000,00 грн». Пунктом 2.1 Додатку №1 передбачено, що до зазначеної суми фіксованого гонорару не входить вартість участі Адвоката у судових засіданнях, яка становить 1000,00 грн за кожне судове засідання та сплачується окремо.

Відповідно до п. 3.1 Додатку №1 оплата послуг здійснюється шляхом 100% авансування та повинна бути сплачена до подання підготовлених процесуальних документів до суду.

Факт оплати правової допомоги в розмірі 10000,00 грн. підтверджується розрахунковою квитанцією про отримання гонорару №07/07/26 від 07.07.2026.

13.07.2026 відповідачем та адвокатом підписао Детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого адвокатом надано: аналіз справи та дослідження практики Верховного Суду щодо аналогічних спорів вартістю 2000,00 грн; консультацію Клієнта щодо стратегії захисту, узгодження правової позиції та подальших дій вартістю 1000,00 грн; підготовку відзиву на позовну заяву вартістю 7000,00 грн.

Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 10000,00 грн.

13.07.2026 сторонами також підписано Акт приймання-передачі послуг №1, відповідно до якого адвокатом надано правничу допомогу щодо супроводження судової справи №635/5109/25 у суді першої інстанції загальною вартістю 10000,00 грн.

Таким чином, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу є фіксованим, фактично сплаченим та підтверджується Договором, Додатком №1, розрахунковою квитанцією, Детальним описом робіт і Актом приймання-передачі послуг.

Також встановлено, що вказані витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, є реальними та дійсними.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Представником позивача клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не заявлялось.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в розмірі 3369,51 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 1020,29 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № Z06.00504.005438759 від 04.07.2019 у розмірі 43554,59 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1020,29 грн. та витрати на надання правничої допомоги в розмірі 2358,65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3369,51 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування сторін:

Позивач - ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, б. 8, адреса листування: 02094 м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, б. 23, а/с 57;

Представник позивача - адвокат Ушакевич Марина Петрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №6416, № 30 від 23.05.2019, діє на підставі довіреності, адреса для листування: 02094 м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, б. 23, а/с 57;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача - адвокат Яресько Тарас Віталійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса 04071, м. Київ, а/с 2, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ю.В. Феленко