Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду
23 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/760/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 постановлено:
"Позовні вимоги задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, починаючи з 24.12.2024. В задоволені решти позовних вимог відмовити."
Позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, в порядку статті 383 КАС України, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо невиплати в повному обсязі заборгованості з пенсії на виконання рішення у справі №460/760/25.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України, суд зазначає таке.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У рішеннях Конституційного Суду України зроблено висновок про те, що забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов`язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність; посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, рішенням суду у справі №460/760/25 постановлено зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, починаючи з 24.12.2024.
За правилами частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням у справі №460/760/25 встановлено:
«Як встановлено судом, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 25.03.2021 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та особою з інвалідністю 2 групи (безстроково), що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, позивач має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII»;
«Враховуючи, що інвалідність 2 групи, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлена позивачу з 16.09.2013 довічно, а пенсію за віком йому призначено у 2022 році, то переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по інвалідності має здійснюватися відповідно до положень п. 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 - за документами, що є в пенсійній справі. Крім того, надання документів, на відсутність яких покликається відповідач (що підтверджують періоди постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення), для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII не передбачено ні Законом №796-XII, ні Порядком №22-1. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що покликання відповідача про відсутність підстав для переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII з огляду на недолучення до заяви документів, що підтверджують періоди постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення, є необґрунтованим та безпідставним. Що ж до недоцільності переведення на інший вид пенсії з підстав зменшення розміру пенсії позивача суд зазначає таке. Статтею 54 Закону №796-XII (у редакції Закону №230/96-ВР, яка діяла до 01.01.2015) було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 сформувала висновок про те, що оскільки внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Як встановлено судом із рішень про перерахунок пенсії за 2022 2025 роки, наданих відповідачем до відзиву, основний розмір пенсії позивача у 2024 - 2025 роках становить 13205,42 грн. Таким чином, при переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII (у редакції Закону №230/96-ВР) розмір його основної пенсії буде більшим, а тому покликання відповідача недоцільність такого переведення з підстав зменшення розміру пенсії не відповідає дійсності. Крім того, суд зауважує, що у постанові від 20.12.2024 у справі №460/7549/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що при зверненні до органу Пенсійного фонду «…в заяві від 30.05.2024, яка отримана відповідачем 07.06.2024, ОСОБА_1 не висловлював прохання щодо переведення його на інший вид пенсії, а лише просив провести перерахунок основної пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII та виплачувати пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Колегія суддів погоджується із твердженнями апелянта, що оскільки, ОСОБА_1 не виявив своє волевиявлення та не звернувся із заявою про перехід на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак відсутні підстави вважати протиправними дії пенсійного органу. Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивач може реалізувати своє право на пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР після звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»». У справі, що розглядається, судом встановлено, що 24.12.2024 з метою реалізувати своє право на пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Проте, всупереч вимогам Закону №796-XII, Закону №1058-IV та Порядку №22-1, органом Пенсійного фонду не було здійснено переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону №796-XII, що свідчить про протиправну поведінку органу Пенсійного фонду, яка порушує права та законні інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення».
Тобто, судовим рішенням у справі №460/760/25 вирішувалося питання наявності права у Позивача на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII.
Саме тому, рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», починаючи з 24.12.2024.
Судом установлено, що в межах справи №460/760/25 Позивач також просив суд:
«визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР та ухвалення Конституційним Судом України Рішення від20.03.2024 №2-p/11/2024 змінився порядок виплати пенсій, призначених відповідно до Закону №796-X11, а саме з 20.03.2024 виплата таких пенсій здійснюється без обмеження максимальним розміром і позивачу проводити пенсію без обмежень максимальним розміром;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 01.08.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком з необмеженим терміном з урахуванням раніше виплачених сум, та з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.03.2024 №2-p/11/2024 змінився порядок виплати пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XІІ, а саме: з 20.03.2024 виплата таких пенсій здійснюється без обмеження максимальним розміром і позивачу проводити пенсії без обмежень максимальним розміром з 01.08.2024».
У задоволенні таких позовних вимог відмовлено.
Тобто, судовим рішенням у справі №460/760/25 не визначався ані розмір пенсії ані порядок його виплати.
В листі від 08.07.2026 пенсійний орган зазначив, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється в межах бюджетних призначень територіальними органами Пенсійного фонду України. Частину доплати було виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі Постанова №821) затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок №821).
За приписами пункту 2 Постанови №821, установити, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Дата набрання чинності Порядком №821 17.07.2025.
Порядком №821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Дія цього Порядку не поширюється на забезпечення виконання грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 70, ст. 4433), судових рішень, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць, виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком, а також виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 89, ст. 5757).
Відповідно до пункту 2 Порядку №821, терміни вживаються у такому значенні:
судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);
перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України Про виконавче провадження, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.
Пунктом 3 Порядку №821 визначено, що судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).
Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).
Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №821, видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
За приписами пунктів 5 8 Порядку №821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 постановлено:
«Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Зобов`язати Кабінет Міністрів України після набрання рішенням законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25 вирішено:
«Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною та нечинною постанови залишити без змін».
Тобто, Постанова №821 є нечинною з 08.06.2026.
Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 157 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій».
Пунктом 2 Постанови №1046 установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
За приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (пп.3); забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, своєчасне внесення відомостей до них, їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації (пп. 4); забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду (пп. 5); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (пп. 8).
Тобто, соціальні виплати здійснюються виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління немає.
Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм у спірних правовідносинах, передбачені статтею 23 Бюджетного кодексу України, в частині першій якої зазначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Крім того, приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється управлінням Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду з Державного бюджету України.
Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Інших фінансових можливостей крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Фактичне невиконання рішення зумовлено тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості їх прийняття.
Суд повторно зазначає, що рішенням суду у справі №460/760/25 лише зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, починаючи з 24.12.2024.
В свою чергу, Позивач, звертаючись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, не надав суду доказів того, що на виконання судового рішення у справі №460/760/25 пенсійний орган не перевів Позивача з пенсії по віку відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Установлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 23 жовтня 2026 року.
Суддя К.М. Недашківська
Судове рішення № 140890272, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 460/760/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: