Рішення № 140890178, 22.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16549/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів з 13.12.1975 року до 01.07.1983 року в Рівненському заводі газорозрядних приладів за Списком №1; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 13.12.1975 року до 01.07.1983 року в Рівненському заводі газорозрядних приладів за Списком №1.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що у трудовій книжці містяться записи про роботу на Рівненському заводі газорозрядних приладів за період з 13.12.1975 року до 01.07.1983. На думку Позивачки, зазначена робота підлягає зарахуванню до стажу на пільгових умовах за Списком №1, а її неврахування Відповідачем порушує право на належне пенсійне забезпечення. Просить позовні вимоги задовільнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що період з 13.12.1975 до 01.07.1983 зарахований до загального страхового стажу, однак право на його зарахування за Списком №1 не підтверджено уточнюючою довідкою підприємства. На думку Відповідача, відомості трудової книжки про прийняття Позивачки учнем монтажера-вакуумника не встановлюють виконання робіт у передбачених Списком №1 умовах. Просить відмовити у позовних вимогах повністю.

Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відомостями, наявними у матеріалах справи, період роботи позивачки з 13.12.1975 до 01.07.1983 зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до загального страхового стажу.

Водночас зазначений період роботи не зарахований до пільгового стажу за Списком №1.

Не погоджуючись із не зарахуванням періоду роботи з 13.12.1975 до 01.07.1983 до пільгового стажу за Списком №1, Позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058- ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). (пункт 23 Порядку №637).

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

За положеннями пункту 4.1 цього Положення при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.2 Положення №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Основним документом, що підтверджує трудову діяльність, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 18.05.2021 у справі №229/2330/17.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 13.12.1975 працювала на Рівненському заводі газорозрядних приладів учнем монтажера-вакуумника, а з 16.04.1976 була переведена на роботу монтажером-вакуумником.

Таким чином, трудова книжка Позивачки містить відомості про період її роботи на зазначеному підприємстві, найменування професії та переведення на іншу роботу.

При цьому судом встановлено, що період роботи Позивачки з 13.12.1975 до 01.07.1983 зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до загального страхового стажу, а тому факт перебування позивачки у трудових відносинах із зазначеним підприємством протягом спірного періоду не є спірним.

Разом із тим суд зазначає, що підтвердження факту роботи особи на певному підприємстві та за певною професією не є тотожним підтвердженню спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

При визначенні права Позивачки на зарахування спірного періоду до пільгового стажу за Списком №1 підлягають застосуванню положення Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, який був чинним у період виконання позивачкою відповідної роботи.

Розділом XIII «Радіотехнічне виробництво», підрозділом 2 «Електровакуумне виробництво» зазначеного Списку №1 передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема, для монтажників, зайнятих на дільницях і роботах із застосуванням ртуті та плавикової кислоти під час виготовлення ртутних приладів.

Отже, для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу за цією позицією Списку №1 визначальне значення має не лише найменування професії працівника, а й характер фактично виконуваної роботи та її відповідність передбаченим Списком умовам.

Дослідивши записи трудової книжки Позивачки, суд зазначає, що вони підтверджують її роботу за професією монтажера-вакуумника, однак не містять відомостей про конкретну виробничу дільницю, характер виконуваних робіт, застосування ртуті та плавикової кислоти під час виготовлення ртутних приладів.

Водночас сама обставина роботи позивачки на Рівненському заводі газорозрядних приладів не є достатньою для висновку про виконання нею робіт у виробничих умовах, визначених відповідною позицією Списку №1.

Запис про прийняття позивачки учнем монтажера-вакуумника підтверджує її перебування у трудових відносинах із підприємством та проходження навчання за відповідною професією, проте сам по собі не встановлює факту виконання нею робіт у спеціальних умовах, передбачених Списком №1.

Доказів, які б підтверджували фактичний характер виконуваної позивачкою роботи під час учнівства та наявність передбачених Списком №1 умов для зарахування цього періоду до пільгового стажу, матеріали справи не містять.

Щодо періоду роботи позивачки монтажером-вакуумником після завершення учнівства суд зазначає, що відповідний запис трудової книжки підтверджує набуття нею статусу працівника за зазначеною професією, однак не підтверджує сам по собі виконання роботи в умовах, визначених відповідною позицією Списку №1.

За таких обставин відомості, що містяться у трудовій книжці, є достатніми для підтвердження періоду трудової діяльності позивачки, але не дають можливості встановити сукупність обставин, необхідних для зарахування спірного періоду до спеціального стажу.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 за відсутності у трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, спеціальний характер роботи може підтверджуватися уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Натомість уточнюючої довідки щодо періоду роботи позивачки з 13.12.1975 до 01.07.1983, яка б містила відомості про характер виконуваної роботи, відповідне виробництво та конкретну позицію Списку №1, у матеріалах справи відсутня.

Не містять матеріали справи й інших документів, на підставі яких суд міг би встановити виконання позивачкою протягом спірного періоду робіт у спеціальних умовах, передбачених Списком №1.

При цьому суд враховує, що весь спірний період роботи позивачки передував 21.08.1992, а тому відсутність результатів атестації робочого місця не може бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні такого періоду до пільгового стажу. Однак зазначена обставина не усуває необхідності документального підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи.

Суд також зазначає, що зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 наступного періоду роботи позивачки, починаючи з 01.07.1983, саме по собі не свідчить про наявність аналогічних умов праці протягом попереднього періоду.

Відомості про зарахування наступного періоду враховуються судом у сукупності з іншими матеріалами справи, однак за відсутності документів, які дозволяють встановити тотожність характеру роботи та виробничих умов у відповідні періоди, вони не є достатніми для підтвердження пільгового характеру спірного стажу.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт роботи позивачки на Рівненському заводі газорозрядних приладів у період з 13.12.1975 до 01.07.1983 підтверджений, проте документально не встановлено виконання нею протягом зазначеного періоду робіт в умовах, які відповідно до Списку №1, чинного на час виникнення спірних правовідносин, надавали право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, наявні матеріали справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених законодавством умов для зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи позивачки до пільгового стажу за Списком №1.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська