Рішення № 140889733, 23.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту» з «Ні, порушує» на - "Так, не порушує"; зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його єдиним завершеним рівнем освіти є повна загальна середня освіта, здобута у 2012 році. Попередні спроби навчання у закладах вищої освіти за освітнім рівнем «Бакалавр» у 2012-2015 роках завершувалися відрахуванням без проходження атестації та без отримання диплома, що згідно з законом означає втрату статусу здобувача та незавершення бакалаврського рівня. Відтак, теперішній вступ до закладу вищої освіти для здобуття ступеня бакалавра є послідовним здобуттям вищого рівня освіти відносно вже здобутого у розумінні ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» та п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач наголошує, що для критерію послідовності освіти має враховуватися виключно факт офіційно здобутого рівня (підтвердженого документом про освіту), а не незавершені періоди навчання. Проте через некоректний алгоритм ЄДЕБО система формує довідку з відміткою про порушення послідовності, що перешкоджає реалізації права на відстрочку від мобілізації. Оскільки Міністерство освіти і науки України є розпорядником ЄДЕБО і відповідає за її функціонування та програмне забезпечення, а на заяву про виправлення даних відповіло відмовою, позивач вважає таку бездіяльність і позицію відповідача протиправними.

Ухвалою судді від 18.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Пояснення від третьої особи ДП «Інфоресурс» щодо адміністративного позову та відзиву до суду не надійшли.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 червня 2010 року ОСОБА_1 здобув базову загальну середню освіту у Васильківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Болградського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .

12 травня 2012 року позивач здобув повну загальну середню освіту у Васильківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Болградського району Одеської області, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 (з додатком № 403), який є єдиним документом, що засвідчує його останній офіційно здобутий освітній рівень.

01 вересня 2012 року ОСОБА_1 був зарахований на перший курс денної форми навчання до Одеського національного політехнічного університету в структурний підрозділ «Інститут інформаційної безпеки, радіоелектроніки та телекомунікації» за освітнім рівнем «Бакалавр» (спеціальність 6.050101 «Комп`ютерні науки»), проте 25 червня 2013 року був відрахований за академічну неуспішність, втративши статус здобувача вищої освіти без виконання освітньої програми та без отримання диплома.

01 вересня 2013 року позивач був зарахований на перший курс денної форми навчання до Одеського національного технологічного університету в структурний підрозділ «Факультет автоматизації та робототехніки» за освітнім рівнем «Бакалавр» (спеціальність 6.050202 «Автоматизація та комп`ютерно-інтегровані технології»), однак 01 липня 2014 року був відрахований за невиконання вимог навчального плану, також не здобувши відповідного освітнього рівня.

01 вересня 2014 року позивач вступив на перший курс денної форми навчання до Одеського державного аграрного університету в структурний підрозділ «Механізація» за освітнім рівнем «Бакалавр» (спеціальність 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»), але 26 червня 2015 року був знову відрахований із закладу вищої освіти за академічну неуспішність.

Не здобувши під час попередніх спроб навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, 13 серпня 2026 року (згідно з наказом ЗВО № 274-заг.) ОСОБА_1 був повторно зарахований на денну форму навчання до Одеського державного аграрного університету на факультет геодезії, землеустрою та агроінженерії за спеціальністю Н7 «Агроінженерія» для фактичного здобуття освітнього ступеня бакалавра.

З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся до Одеського державного аграрного університету для видачі довідки за формою 9 (додаток до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 560), однак сформована закладом освіти в ЄДЕБО довідка № 875163 від 21 серпня 2026 року містила позначку про те, що позивач порушує послідовність рівнів здобуття освіти за ст. 10 Закону України «Про освіту» (запис «Ні, порушує»).

25 серпня 2026 року представник позивача адвокат Рудько Д.А. подала заяву до Міністерства освіти і науки України з вимогою внести зміни до ЄДЕБО щодо відсутності порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, змінивши відповідний запис на «Так, не порушує».

02 вересня 2026 року Міністерство освіти і науки України у листі-відповіді № 3/6765-26 відмовило у внесенні змін, зазначивши, що повторне зарахування на один і той самий освітній рівень означає повторне формування знань, умінь та навичок, що, на думку відповідача, свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.

25 серпня 2026 року адвокат Рудько Д.А. також направила заяву аналогічного змісту до Державного підприємства «Інфоресурс», яке виконує функції технічного адміністратора системи.

27 серпня 2026 року ДП «Інфоресурс» у листі № 01-13/2501 повідомило, що корегування відомостей про послідовність освіти не належить до його компетенції, формування довідки відбувається за автоматичним алгоритмом, а внесення первинних даних здійснюється безпосередньо суб`єктами освітньої діяльності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти та не мав змоги вступити до ЗВО для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти, а тому відсутнє порушення (дотримання послідовності здобуття рівнів освіти) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", позивач звернувся до суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту», кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Частиною 2 ст. 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачем вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частини друга, четверта статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).

За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24 зазначив, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

Порядком № 560 передбачено саме попереднє здобуття освіти, а не процес навчання без закінчення повного освітнього курсу. Аналогічний припис містить п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII. Належним свідченням про здобутий рівень вищої освіти є диплом.

Установлені судовим розглядом цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти позивача порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, єдиним документом про освіту державного зразка, виданим ОСОБА_1 , є атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 від 12 травня 2012 року. Жодного диплома про здобуття першого (бакалаврського) або іншого рівня вищої освіти позивач не отримував.

Отже, оскільки позивач раніше не здобував вищої освіти ступеня «Бакалавр», його повторне зарахування у 2026 році до Одеського державного аграрного університету для навчання за освітнім рівнем «Бакалавр» є здобуттям рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень (повна загальна середня освіта), що повністю відповідає послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Суд вважає безпідставними та неспроможними доводи відповідача, викладені у листі від 02.09.2026 року № 3/6765-26, про те, що повторне зарахування на той самий освітній рівень свідчить про здобуття освіти у непослідовному порядку через повторне формування компетентностей.

Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту» не містять норм, які б прирівнювали факт попереднього вступу (навчання), що закінчився відрахуванням, до здобутого рівня освіти або встановлювали б заборону на повторне здобуття того ж освітнього рівня у разі, якщо його не було завершено у минулому. Тлумачення відповідача звужує зміст конституційного права громадянина на здобуття вищої освіти та створює додаткові обмеження, не передбачені законами України.

Формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання стосовно себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що Міністерство освіти і науки України не порушувало і не могло порушити права позивача, оскільки не видавало позивачу довідку, щодо відомостей у якій виник спір у справі, що розглядається, і така довідка була видана закладом освіти, в якому він у той час навчався.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584.

Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.

В абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).

Згідно приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ вищезазначеного Положення ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти.

Відповідно до пп.пп. 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV вказаного вище Положення розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на вищевказані норми Положення Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 по справі № 200/5372/24 дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Таким чином, заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень.

Зазначення у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти стосовно позивача, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII, є протиправним.

Надаючи оцінку порушеному праву позивача, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у невірному відображенні в довідці інформації, що містяться в ЄДЕБО, про порушення послідовності здобуття освіти позивачем.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Міністерство освіти і науки України як суб`єкта владних повноважень внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо непорушення поточним здобуттям освіти позивачем послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказати: «Так, не порушує».

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135, Україна; ЄДРПОУ 38621185), третя особа - Державне підприємство «Інфоресурс» (вул. Олександра Довженка, 3, м. Київ, 03057; РНОКПП 37533381), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту» з «Ні, порушує» на - "Так, не порушує".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства освіти та науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк