Рішення № 140889722, 23.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17733/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо нерозгляду по суті в порядку встановленому Податковим кодексом України заяв ОСОБА_1 від 24.12.2025 року, від 16.01.2026 року про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн на рахунок держави;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Черкаській області «Про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань» №7448/6/23-00-24-07-07 від 07.04.2026 року про відсутність підстав про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м;

зобов`язати Головне управління ДПС в Черкаській області виготовити та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м;

зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 на підставі висновку Головного управління ДПС в Черкаській області помилково сплачені податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військовий збір у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16.10.2025 відчужила за договором купівлі-продажу квартиру, яку отримала у спадщину за заповітом після смерті матері (право власності на яку визнано рішенням суду від 09.11.2021). При оформленні угоди за вказівкою нотаріуса вона помилково сплатила ПДФО у розмірі 78 330,60 грн та військовий збір у розмірі 78 330,60 грн. Позивачка наголошує, що згідно з п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України дохід від продажу успадкованого майна звільняється від оподаткування незалежно від строку перебування майна у власності (а також додатково вказує на порушення державою принципу «належного урядування» через несвоєчасну автоматичну реєстрацію її права власності ще у грудні 2021 року). Крім того, позивачка посилається на протиправну бездіяльність ГУ ДПС в Одеській області, яке за місцем її проживання ухилилося від прийняття рішення по суті відповідно до ст. 43 ПКУ та безпідставно перенаправило заяви. У свою чергу, ГУ ДПС у Черкаській області ухвалило протиправне рішення про відмову в поверненні коштів (лист від 07.04.2026 № 7448/6/23-00-24-07-07), оскільки підійшло до розгляду документів формально і помилково послалося на ненадання правовстановлюючих документів щодо зовсім іншої адреси та площі майна, повністю знехтувавши наданими доказами спадкування спірної квартири.

Ухвалою судді від 24.06.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

10.07.2026 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що право власності позивачки на квартиру було зареєстровано лише 16.01.2023 року, а її продаж відбувся 16.10.2025 року. Оскільки майно перебувало у власності менше трьох років, ця операція не підпадала під пільговий режим п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України, відтак дохід підлягав оподаткуванню ПДФО (5%) та військовим збором (5%), а сплачені кошти не є помилково сплаченим грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 14 та 43 ПКУ. Стосовно звинувачень у бездіяльності Відповідач-1 зазначає, що в межах функціональних повноважень належно розглянув звернення позивачки від 24.12.2025 та 16.01.2026 і направив її заяву за належністю до ГУ ДПС у Черкаській області (за місцем обліку та зарахування коштів). Крім того, податковий орган наголошує, що згідно зі ст. 43, 172, 179 ПКУ та Порядком Мінфіну № 60 повернення або перерахунок сплаченого при продажу нерухомості податку здійснюється виключно за результатами подання платником річної податкової декларації про майновий стан і доходи, а отже будь-які порушення з боку ГУ ДПС в Одеській області відсутні.

14.07.2026 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно з якою податковий орган за місцем її проживання повинен був розглянути її заяви по суті в порядку Податкового кодексу України (шляхом підготовки висновку про повернення коштів або надання мотивованої відмови), а не застосовувати Закон України «Про звернення громадян» та незаконно перенаправляти заяви, що призвело до штучної тяганини та порушення її прав. Відповідач вибірково цитує п. 172.1 ст. 172 ПКУ, ігноруючи нормативний припис про те, що вимога щодо перебування майна у власності понад три роки не поширюється на майно, отримане у спадщину. Оскільки відчужена квартира є саме спадковим майном, сплачені податок та військовий збір є помилковими, а відзив відповідача не містить жодних належних обґрунтувань для відмови в задоволенні позовних вимог.

16.07.2026 до суду від ГУ ДПС в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за даними Державного реєстру речових прав підставою набуття права власності на квартиру є рішення суду від 09.11.2021 року, а не свідоцтво про право на спадщину. Податковий орган наголошує, що для звільнення від оподаткування операцій з продажу майна без дотримання трирічного строку володіння за п. 172.1 ст. 172 ПКУ зареєстрованим документом-підставою має бути саме документ про спадкування. Оскільки право власності зареєстровано 12.01.2023 року, а продаж відбувся 16.10.2025 року (менше 3 років), ПДФО та військовий збір у загальній сумі 156 661,20 грн були визначені та сплачені на законних підставах і не є помилково сплаченими коштами. Крім того, відповідач зазначає, що зазначення описки в номері будинку у листі-відповіді є виключно технічним фактором, який не порушує матеріальних прав позивачки та не створює підстав для податкової пільги. Податкова служба також відхиляє доводи про вину держави у затримці автоматичної реєстрації права власності у 2021-2023 роках, наголошуючи, що органи ДПС не є реєстраційними органами, не оцінюють причини затримок і зобов`язані керуватися виключно даними Державного реєстру речових прав станом на дату вчинення правочину.

20.07.2026 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно з якою ГУ ДПС неправильно тлумачить норму ст. 172 Податкового кодексу України. Позивачка підкреслює, що закон передбачає пільгу для будь-якого спадкового майна незалежно від способу його підтвердження (через нотаріуса чи рішення суду), а рішенням суду від 09.11.2021 року беззаперечно встановлено факт набуття нею права власності саме в порядку спадкування. Крім того, позивачка відкидає твердження про «технічну описку» в оскаржуваному листі, зазначаючи, що викривлення адреси, номера будинку та площі об`єкта свідчить про повне недослідження контролюючим органом наданих документів.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт на її ім`я на все майно, яке їй належить, зокрема, їй належало на праві власності квартира АДРЕСА_1 , пай за яку був виплачений ще у 1980 році. У зв`язку зі зміною законодавства щодо права власності, навіть при виплаченому паї, необхідно було зареєструвати квартиру в МБТІ, що не було зроблено та стало підставою для звернення ОСОБА_2 28.02.2020 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа № 711/1593/20) та вступу в справу її як правонаступника.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.11.2021 року по справі №711/1593/20, яке набрало законної сили 10.12.2021 року, визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м.

Рішенням суду від 09.11.2021 року по справі № 711/1593/20 встановлено, що ОСОБА_2 , будучи членом ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю виплатила пайовий внесок за квартиру та набула право власності на вказану квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 26.06.2020 року.

Згідно з матеріалами спадкової справи №70/2020, заведеної приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. щодо майна померлої ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, звернувшись 03.10.2020 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та є єдиною спадкоємицею.

На час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , що безспірно встановлено судом, а також приймаючи до уваги, що таке право перейшло в порядку спадкування за заповітом до ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку прийняла дану спадщину, суд дійшов висновку, що є всі підстави для визнання за останньою права власності на спірну квартиру.

Отже рішенням суду, яке в силу приписів ст.124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України, встановлено що позивачка ОСОБА_1 придбала квартиру в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Рішення суду від 09.11.2021 року по справі № 711/1593/20 набрало законної сили 10.12.2021 року.

Статтею 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлений спеціальний порядок реєстрації прав на нерухоме майно за рішенням суду. Вказаною нормою встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Позивачка дізнавшись про відсутність реєстрації її права власності на квартиру на підставі рішення суду в реєстрі нерухомого майна 17.02.2022 року направила запит у Державну судову адміністрацію України про причини нездійснення реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду по справі №711/1593/20, яке набрало законної сили 10.12.2021 року.

Відповідь отримала лише 06.06.2022 року по причині запровадження в Україні 24.02.2022 року воєнного стану у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії Росії. Позивачку повідомили, що обмін між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень не реалізований та рекомендовано самостійно звернутися до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно із заявою на проведення реєстраційних дій на підставі відповідного рішення суду.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, віддаленості розташування нерухомого майна від місця проживання, виготовлення нового технічного паспорту право власності на квартиру зареєстровано позивачкою 12.01.2023 року.

16.10.2025 року укладений нотаріально засвідчений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між позивачкою ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець).

Відповідно до внесених у 2024 році змін в п.172.4 ст.172 ПКУ нотаріуси є податковими агентами при здійсненні операцій щодо нотаріального посвідчення продажу (обміну) об`єктів нерухомості. Державний нотаріус (державна нотаріальна контора) щомісяця, а приватний нотаріус щокварталу в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подають до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію за формою такого податкового розрахунку, в якій зазначають відповідно відомості про посвідчені державними нотаріусами протягом звітного місяця, а приватними нотаріусами протягом звітного кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, передбачену податковим розрахунком, подання якого передбачено пп. «б» п. 176.2 ст. 176 цього Кодексу, у тому числі ціну (вартість) договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору.

При оформленні договору купівлі-продажу за вимогою нотаріуса - податкового агента позивачкою сплачений податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60 грн та військовий збір у розмірі 78330,60 грн, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями та така сплата не заперечується відповідачами.

Позивачка вважаючи, що вказані податок та військовий збір сплачені помилково, оскільки нею відчужено спадкове майно, 24.12.2025 року звернулась з відповідною заявою до ГУ ДПС в Одеській області за своєю податковою адресою для вирішення питання по суті у відповідності до вимог ст. ст. 43,172 ПКУ, надавши копії всіх необхідних документів: паспорту та РНОКПП; свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть, заповіту; витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; рішення суду від 09.11.2021 року по справі №711/1593/20; запиту та відповіді ДСА України; витягу з Державного реєстру прав нерухомого майна; договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2025 року; квитанцій про сплату податку та військового збору (копія заяви з додатками додається до позову).

15.01.2026 року позивачка отримала лист ГУ ДПС в Одеської області з порадою щодо розгляду заяви від 24.12.2025 року звернутися до ГУ ДПС в Черкаській області та роз`ясненням - у разі незгоди з наданою відповіддю можливість оскаржити її в порядку визначеному ст.16 Закону України «Про звернення громадян».

16.01.2026 року позивачка вдруге звернулась до ГУ ДПС в Одеській області, зазначивши, що вона не зверталась із заявою від 24.12.2025 року у порядку Закону України «Про звернення громадян», якій не регламентує питання порушені нею перед ГУ ДПС в Одеській області. Питання регламентоване ПКУ та контролюючий орган повинен прийняти рішення по суті: виготовити та направити в ГУ ДКСУ висновку про повернення помилково сплаченого податку або мотивовану відмову у його виготовленні.

ГУ ДПС в Одеській області керуючись Закону України «Про звернення громадян» направив повторну заяву позивачці для розгляду до ГУ ДПС в Черкаській області.

Від ГУ ДПС в Черкаській області позивачка отримала лист від 25.02.2026 року за №4041/6/23-00-24-07-07, в якому контролюючий орган виклавши обставини про купівлю-продажу позивачкою квартири, зазначив про необхідність подати декларацію до 01 травня та сплатити податки.

25.03.2026 року позивачка повторно направила заяву до ГУ ДПС в Черкаській області, що вона не повинна подавати декларацію, так як податковим агентом був нотаріус та нею сплачені податок та військовий збір, але помилково, та просила розглянути заяву у порядку ПКУ та прийняти відповідне рішення: виготовити та направити в ГУ ДКСУ висновок про повернення їй помилково сплаченого податку або надати мотивовану відмову у його виготовленні. Тобто дискреція відповідача обмежена двома рішеннями.

Позивачка отримала лист ГУ ДПС в Черкаській області від 07.04.2026 року «Про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань», в якому їй знов рекомендовано подати декларацію, а також вказано, що нею не подано документів про отримання майна за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 34,1 кв.м. у спадщину, тому сплачені мною кошти у сумі 78330,60 грн та військового збору у розмірі 78330,60 грн (податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, які не підлягають обов`язковому декларуванню код класифікації 11010501) та військовий збір (код класифікації 11010501) у сумі 78330,60 грн не є помилково або надміру сплаченими коштами та не підлягають поверненню з бюджету.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У позивачці як платника податків виникли спірні правовідносини з відповідачами ГУ ДПС в Одеській та в Черкаській області та відповідно підпадають під сферу дії Податкого кодексу України, якій відповідно до ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п.41.1ст.41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.3.3 ст.3 ПКУ порядок адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначається виключно податковим законодавством, законодавством про збір та ведення обліку єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 ст.5 ПКУ поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст.1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

За приписами п.7.3 ст.7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Контролюючими органами в розумінні ПКУ є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (пп.4.1.1 п.4.1 ст.41 ПКУ).

Відповідно до п.41.5 ст.41 ПКУ Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (ст.21 ПКУ).

Платники податків мають право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб) (пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПКУ).

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені ст.43 ПКУ.

Відповідно до пунктів 43.1,43.3 ст.43 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст.301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Згідно з п.43.4 ст.43 ПКУ платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Пунктами 43.5, 43.6 ст.43 ПКУ контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Податковий кодекс України, у тому числі ст. 43 ПКУ, не встановлює для платника податків територіального органу, до якого він повинен звернутися із заявою про повернення помилково сплачених коштів, що давало право позивачці звернутися до контролюючого органу за місцем свого проживання як платника податків.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивачці щодо протиправної бездіяльності ГУ ДПС в Одеській області, яка не розглянула її заяви від 24.12.2025 року, від 16.01.2026 року про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки за приписами ст.43 ПКУ в силу дискреційних повноважень контролюючий орган повинен був за вказаною заявою виготовити та направити в ГУ ДКСУ висновок про повернення помилково сплаченого податку або надати мотивовану відмову у його виготовленні.

Застосування ГУ ДПС в Одеській області у даному випадку положень Закону України «Про звернення громадян» є неправомірним, оскільки позивачка не направляла відповідачу звернення у порядку вказаного Закону.

Згідно з оскаржуваним рішенням Головного управління ДПС в Черкаській області «Про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань» №7448/6/23-00-24-07-07 від 07.04.2026 року про відсутність підстав про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60 грн та військового збору у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м, підставами такої відмови вказано не надання позивачкою документів про отримання майна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,1 кв.м. у спадщину.

Також в оскаржуваному рішенні вказано про необхідність подати позивачці річну декларацію про доходи та сплачені податки.

Позивачка обґрунтовано посилається на те, що річна декларація про доходи у разі відчуження нерухомого майна за нотаріально посвідченими договорами подавалася платниками податку до внесення змін в ПКУ у 2024 році, відповідно до яких саме нотаріуси за такими договорами виступають податковими агентами та надають відповідні звіти до контролюючого органу. Поняття податкового агенту наведено у пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ. Отже така умова щодо повернення позивачці помилково сплаченого податку для неї не існує.

Згідно з пп. 164.2.4 п.164.2 ст.164 ПКУ базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу.

Пунктом 172.1 ст.172 ПКУ встановлено, що не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну), зокрема житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об`єкт незавершеного будівництва таких об`єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці).

Частиною 2 вказаного пункту визначено, що умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.

Судом встановлено, що за позивачкою ОСОБА_1 12.01.2023 року зареєстровано право власності на квартиру за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.11.2021 року по справі №711/1593/20, яке набрало законної сили 10.12.2021 року.

Вказана квартира відчужена позивачкою за нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року, тобто на вказану дату пройшло менш трьох років з моменту реєстрації права власності на квартиру.

Між тим, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.11.2021 року по справі №711/1593/20, яке набрало законної сили 10.12.2021 року, встановлені обставини придбання вказаної квартири позивачкою та зазначено, що на час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , що безспірно встановлено судом, а також приймаючи до уваги, що таке право перейшло в порядку спадкування за заповітом до ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку прийняла дану спадщину, суд дійшов висновку, що є всі підстави для визнання за останньою права власності на спірну квартиру.

Таким чином, рішенням суду встановлено, що відбувся перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування.

В силу приписів ст.124 Конституції України рішення є обов`язковими до виконання на всій території України та ним встановлено, що позивачка придбала квартиру в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

За змістом п.172.1 ст.172 ПКУ на майно, отримане платником податку у спадщину не поширюється умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років для мети не оподатковання доходу від продажу такого майна.

Між тим, судом встановлено що позивачкою за вимогою податкового агенту нотаріуса при відчуженні квартири, яка є спадковим майном, був сплачений податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн.

Підпунктом 14.1.182, п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Оскільки судом встановлено, що позивачка не є платником податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60 грн від продажу спадкового майна нею помилково сплачений вказаний податок.

Відповідно до пп.1.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом ІV цього Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених упп.165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13-1 статті 170 цього Кодексу та п.13 підрозділу 1 цього розділу.

Позивачка надала до контролюючого органу всі документи, які підтверджують відчуження саме спадкового майна, проте ГУ ДПС в Черкаській області протиправно відмовило у виготовленні висновку щодо повернення надмірного сплачених податку та військового збору, а отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Питання повернення надмірно сплачених податку на доходи фізичних осіб та військового збору є дискреційним повноваженням та компетенцією контролюючого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених законом.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень, але рішень в межах встановлених законом.

Оскільки дискреційні повноваження ГУ ДПС в Черкаській області полягали у виборі двох рішень: підготувати висновок щодо повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб та військового збору або прийняти мотивовану відмову у виготовленні такого висновку, та встановлення судом протиправності рішення щодо відмови у виготовленні висновку про повернення позивачці помилково сплачених податку та військового збору, а також те, що подані до контролюючого органу документи свідчать про відчуження спадкового майна, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання ГУ ДПС в Черкаській області виготовити та направити до ГУ ДКСУ у Черкаській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60 грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи.

Верховний суд у постанові від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 визначив вимоги щодо ефективного способу захисту прав та інтересів особи.

Верховним Судом у вказаній постанові вказано, що згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначила, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Таким чином, у рішеннях Конституційного Суду України сформульовано правовий висновок, відповідно до якого гарантування ефективного поновлення в правах забезпечується, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, яке за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та здійснюється на основі принципу верховенства права; держава має запровадити таку процедуру перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки (пункти 65, 66, 69,70,72 постанови Верховного Суду).

Враховуючи викладені висновки Верховного Суду з метою ефективного захисту порушених прав позивачці її позовні вимоги щодо способу захисту порушених прав підлягають задоволенню.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п29).

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

При цьому вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

При поданні позову з двома вимогами немайнового характеру позивачем було помилково перераховано судовий збір у розмірі 3194,88 грн замість належних 2129,92 грн, оскільки відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка за таку вимогу для фізичних осіб у 2026 році становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (0,4 х 3328 грн (х 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»)), у зв`язку з чим надмірно сплачено сума судового збору в розмірі 1064,96 грн підлягає поверненню позивачці з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) , Головного управління ДПС в Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ ВП 44131663) , Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області бульвар Шевченка, 185,м. Черкаси, 65023, код ЄДРПОУ 37930566 про визнання протиправною бездіяльності, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо нерозгляду по суті в порядку встановленому Податковим кодексом України заяв ОСОБА_1 від 24.12.2025 року, від 16.01.2026 року про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн на рахунок держави.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Черкаській області «Про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань» №7448/6/23-00-24-07-07 від 07.04.2026 року про відсутність підстав про повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Черкаській області виготовити та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військового збору у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 на підставі висновку Головного управління ДПС в Черкаській області помилково сплачені податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78330,60грн та військовий збір у розмірі 78330,60грн при відчуженні за договором купівлі-продажу від 16.10.2025 року отриманою у спадщину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).

Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк