Рішення № 140889524, 22.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29862/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Положай Віктора Євгеновича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Положай Віктора Євгеновича, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову від 19.08.2026 №81748185 про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктора Євгеновича.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 19.08.2026 року Відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №81748185 на підставі пункту 9 у зв`язку з повним фактичним виконанням частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке. Відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не було враховано, що вимоги виконавчого документа фактично не виконані.

Зокрема, рішенням суду зобов`язано Боржника розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про прийняття розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у разі його об`єднання, поділу або виділення частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, позначеної у технічному паспорті літерою «А», які складаються в цілому: 3-1 коридор пл. 2.7 кв. м.; 3-2 кухня пл. 8.7 кв. м.; 3-3 житлова пл. 11.5 кв. м.; 3-4 житлова пл. 8.4 кв. м.; загальною площею 31.9 кв. м.; житловою площею 19.9 кв. м.; шахти III; сарай «Ж»; навіс «К»; вбиральня «Е»; душ «Д»; частини мостіння та огорожі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Однак, Боржник не виконав його повністю не прийняв відповідного розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна. Лист-рішення Боржника не є його офіційним актом згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також цим листом-рішенням фактично відмовлено громадянці України ОСОБА_1 у зміні адреси об`єкту нерухомого майна, власником якого вона являється, тобто відмовлено у виконанні рішення суду з цього питання.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 07.10.2026 року відкрито провадження по справі з урахуванням особливостей, визначених приписами ст. 287 КАС України для вказаної категорії справ. Судове засідання призначено на 21.10.2026.

Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 24.09.26 у справі №420/29862/26 надіслано одержувачу ОСОБА_2 в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 24.09.26 18:24

Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 24.09.26 18:49

Документ в електронному вигляді «Ухвала відкриття (особливе провадження)» від 07.10.26 у справі №420/29862/26 надіслано одержувачу ОСОБА_2 в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 07.10.26 19:54

Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 07.10.26 20:24

Таким чином, відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 07.10.26 строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк, а також станом на час розгляду справи до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву. Інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на момент розгляду справи по суті до суду не надходили.

12.10.2026 за вхід.№ЕС/117106/26 надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили 09.06.2026, Київська районна адміністрація Одеської міської ради повторно розглянула по суті заяву ОСОБА_1 про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна від 14.05.2025 року №В-1004 та за результатами розгляду винесла лист-рішення від 08.06.2026 №В-1004(25р), (тобто до набрання рішенням суду законної сили) про відмову гр. ОСОБА_1 у зміні адреси, про що письмово проінформувала ОСОБА_1 , спрямувавши зазначений лист-рішення засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену ОСОБА_1 в заяві, що переглянута.

Твердження позивача про те, що судове рішення не виконане, оскільки їй було відмовлено у присвоєнні адреси, є протиправним нігілізмом та свідчить про хибне тлумачення норм права. Суд зобов`язав Київську районну адміністрацію Одеської міської ради «повторно розглянути по суті заяву з урахуванням висновків суду», а не прийняти конкретне позитивне рішення на користь Позивача. Зобов`язання розглянути заяву передбачає право органу прийняти будь-яке законне рішення за результатами такого розгляду (як про задоволення, так і про відмову), що і було зроблено. Незгода позивача із результатом розгляду її заяви (відмовою) не означає невиконання судового рішення.

Додатково зазначаємо, що 05.08.2026 року №В-842-/26 ОСОБА_1 звернулась повторно до Райадміністрації з заявою про присвоєння адреси, в якій декілька разів самостійно посилається на лист-рішення від 08.06.2026 №В-1004(25р), що свідчить про його отримання.

15.10.2026 за вхід.№ЕС/118892/26 надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник відповідача та третьої особи повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідками електронного суду щодо отримання повісток про виклик до суду.

21.10.2026 розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №420/17788/25 зобов`язано Київську районну адміністрацію Одеської міської ради розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про прийняття розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у разі його об`єднання, поділу або виділення - частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, позначеної у технічному паспорті літерою «А», які складаються в цілому: 3-1 коридор пл. 2,7 кв.м; 3-2 кухня пл. 8,7 кв.м; 3-3 житлова пл. 11,5 кв.м; 3-4 житлова пл. 8,4 кв.м; загальною площею 31,9 кв.м; житловою площею 19,9 кв.м; шахти ІІІ; сарай «Ж»; навіс «К»; вбиральня «Е»; душ «Д»; частина мостіння та огорожі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішення набрало законної сили 09.06.2026.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради листом-рішенням від 08.06.2026 №В-1004(25р) повідомила ОСОБА_1 надання нею неповного пакету документів, що і стало підставою для відмови у зміні адреси нерухомого майна.

14.08.2026 року Позивач (Стягувач) звернулася до Відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №420/17788/25, виданого 18.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/17788/25 за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання присвоїти нову поштову адресу.

14.08.2026 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81748185.

19.08.2026 року Відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №81748185 на підставі пункту 9 у зв`язку з повним фактичним виконанням частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові зазначено: «… На адресу відділу надійшло повідомлення Київської районної адміністрації Одеської міської ради за вх. №20905 від 18.08.2026, в якому зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/17788/25 від 08.05.2026 було виконано листом-рішенням від 08.06.2026 №B-1004(25р).

Вищезазначене свідчить, що боржником вимоги виконавчого документу виконані у повному обсязі, у самостійному порядку, до відкриття виконавчого провадження, що свідчить про повне фактичне виконання рішення…».

Норми права, які застосував суд

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон№1404-VІІІ) статті 1, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, в силу частини другої цієї ж статті виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оцінка суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У цій справі суд вважає за необхідне послідовно встановити, які саме дії мав вчинити державний виконавець для вирішення питання про закінчення виконавчого провадження, які дії ним фактично вчинені та які обставини залишилися ним невстановленими.

Щодо обсягу обов`язків державного виконавця відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень.

За змістом частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій державного виконавця та оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, суд вважає за необхідне детально оцінити, які саме дії повинен був вчинити державний виконавець у межах виконавчого провадження №81748185, які дії ним фактично вчинені, а також чи свідчить невчинення ним інших дій про протиправність оскаржуваної постанови.

Водночас відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії, виконавець перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, з огляду на зміст виконавчого документа у виконавчому провадженні №81748185 державний виконавець мав встановити: чи вчинено боржником дію, визначену судовим рішенням, а саме чи розглянула Київська районна адміністрація Одеської міської ради по суті заяву ОСОБА_1 про прийняття розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у разі його об`єднання, поділу або виділення - частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, позначеної у технічному паспорті літерою «А», які складаються в цілому: 3-1 коридор пл. 2,7 кв.м; 3-2 кухня пл. 8,7 кв.м; 3-3 житлова пл. 11,5 кв.м; 3-4 житлова пл. 8,4 кв.м; загальною площею 31,9 кв.м; житловою площею 19,9 кв.м; шахти ІІІ; сарай «Ж»; навіс «К»; вбиральня «Е»; душ «Д»; частина мостіння та огорожі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ; чи існують обставини, які свідчать про невиконання боржником саме того обов`язку, який визначений виконавчим документом.

При цьому державний виконавець не був наділений повноваженнями змінювати зміст судового рішення або визначати інший спосіб його виконання, ніж той, що встановлений виконавчим документом.

Як встановлено судом, предметом виконання у виконавчому провадженні №81748185 було судове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №420/17788/25, яким боржника зобов`язано розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про прийняття розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у встановленому судом порядку.

Отже, виходячи зі змісту виконавчого документа, на державного виконавця покладався обов`язок забезпечити примусове виконання саме визначеного судом способу виконання рішення, тобто перевірити, чи здійснив боржник передбачений судовим рішенням розгляд заяви, а у разі його невиконання вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Таким чином, у спірних правовідносинах державний виконавець мав, насамперед, перевірити, чи виконано боржником обов`язок, визначений виконавчим документом, а саме чи розглянуто заяву позивача відповідно до судового рішення.

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець таку перевірку здійснив.

Зокрема, у межах виконавчого провадження №81748185 державним виконавцем отримано від Київської районної адміністрації Одеської міської ради листа за вх. №20905 від 18.08.2026, в якому зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/17788/25 від 08.05.2026 було виконано листом-рішенням від 08.06.2026 №B-1004(25р).

Зі змісту листа від 08.06.2026 №B-1004(25р) вбачається, що боржником у виконавчому провадженні розглянута заява ОСОБА_1 , за результатом розгляду якої їй відмовлено у присвоєнні адреси об`єкту нерухомого майна через подання неповного пакету документів.

Отже, державний виконавець отримав не лише повідомлення боржника про виконання судового рішення, а й документ, який підтверджує вчинення боржником дій, безпосередньо передбачених резолютивною частиною судового рішення, лист-рішення від 08.06.2026.

За таких обставин суд вважає, що державний виконавець виконав покладений на нього обов`язок щодо перевірки фактичного виконання боржником рішення саме в частині, яка є предметом виконання за виконавчим документом.

Разом із тим, державний виконавець не мав правових підстав у межах саме цього виконавчого провадження самостійно змінювати зміст та спосіб виконання судового рішення і фактично перетворювати виконавче провадження щодо виконання обов`язку розглянути заяву на виконавче провадження про прийняття розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Суд також зазначає, що державний виконавець не зобов`язаний встановлювати та забезпечувати виконання обов`язків, які не визначені виконавчим документом. Обсяг його повноважень визначається змістом виконавчого документа.

За таких обставин державний виконавець мав підстави дійти висновку, що боржником виконано обов`язок, визначений виконавчим документом, та застосувати положення пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд звертає увагу, що державний виконавець не вчинив і не повинен був вчиняти дії, спрямовані на самостійне визначення іншого способу виконання судового рішення.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України державний виконавець зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Тому вимога позивача фактично зводиться до необхідності визнати протиправною постанову державного виконавця з огляду на те, що ним не забезпечено прийняття Київською районною адміністрацією ОМР розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Проте така вимога не відповідає змісту виконавчого документа та межам повноважень державного виконавця у цьому виконавчому провадженні.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що державний виконавець не здійснював перевірку виконання судового рішення, проігнорував надані боржником документи, не встановив факт розгляду заяви або безпідставно визнав виконаним обов`язок, який фактично не був виконаний.

Таким чином, за результатами перевірки державний виконавець встановив виконання боржником саме того обов`язку, який був визначений виконавчим документом.

Отже, суд уважає, що державний виконавець мав законні підстави для закінчення виконавчого провадження №81748185 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки встановив фактичне виконання боржником рішення суду в обсязі та спосіб, визначених виконавчим документом.

За встановлених обставин суд дійшов висновку ро відмову у задоволенні позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Положай Віктора Євгеновича про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 65091, Одеська область, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, ЄДРПОУ 45862901)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

.