Ухвала суду № 140889506, 21.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/457/26

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 року

м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши клопотання відповідача у справі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивачка просить суд:

1.Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації роботи за 47 вихідних днів у грошовій формі та відмову у вчиненні таких дій, що викладена у листі ГУ ПФУ в Одеській області на заяву Позивача за вих. № 35854-34032/Б-05/8-1500/25 від 18.11.2025 р.

2.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заробітну плату у вигляді компенсації за роботу у вихідні дні у сумі 176901,42 грн. (сто сімдесят шість тисяч дев`ятсот одна гривня сосок дві копійки),

3.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 248414,76 грн. (двісті сорок вісім тисяч чотириста чотирнадцять гривень сімдесят шість копійок) в якості суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців,

4.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі,

5.Дану справу розглянути на підставі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні),

6.Допустити негайне виконання рішення суду в про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами та у змішаній формі.

08.07.2026 представником відповідача подано до суду заяву про залишення без розгляду позову заяви ОСОБА_1 на підставі п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.

В обґрунтування заяви вказує, що позивачка пропустила встановлений законом строк для звернення до суду із даним позовом, оскільки в межах даних спірних правовідносин законодавцем встановлено спеціальний строк звернення до суду - три місяці з дня ознайомлення працівником про виплату сум, нарахованих та виплачених йому при звільненні згідно ч.2 ст.233 КЗпП України.

Відповідач звертає увагу, що позивачку було звільнено 07.02.2024 Наказом №111-О від 07.02.2024, про що вона була ознайомлена 13.02.2024. Пункт 2 Наказу №111-О від 07.02.2024 містить інформацію про категорії сум заробітної плати, які підлягають виплаті позивачці при звільненні. Така категорія як грошова компенсація за роботу у святкові та вихідні дні у п. 2 Наказу №111-О від 07.02.2024 відсутня.

Відтак, на думку відповідача, на момент свого ознайомлення з наказом про звільнення (13.02.2024) Позивач розуміла, що їй не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за роботу у святкові та вихідні дні, однак протягом майже 2 років Позивач не вчиняла жодних дій для отримання інформації про причину невиплати таких коштів, не зверталася до Головного управління за роз`ясненнями та не вчиняли жодний дій для досудового врегулювання спору. Також, Позивач не зверталася з відповідним позовом до суду.

Зауважує, що згідно листа Головного управління № 35854-34032/6-05/8-1500/25 від 18.11.2025 при звільненні Позивача їй було виплачено 27221,67 грн, в той час як Позивачем заявлена вимога про виплату грошової компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 176901,42 грн. Не помітити що при звільненні не було нараховано суму, яка майже у 6,5 разів перевищує суму, що була фактично виплачена, вочевидь неможливо. Окрім того, виплату заробітної плати при звільненні було здійснено Позивачу 09.02.2024, в той час як звільнена Позивач була 07.02.2024. Отже за період з дати виплати по дату звільнення Позивач мала доступ до свого особистого кабінету працівника та мала можливість ознайомитися з повним розрахунком виплачених сум заробітної плати, в тому числі з поділенням на категорії виплат, інформацією про період виплати, утримані податки та збори, тощо. Наведені вище обставини та докази свідчать про те, що станом на момент звільнення Позивача між нею та Головним управлінням фактично був відсутній спір щодо виплати належних сум заробітної плати при звільненні. Враховуючи те, що законодавством встановлений тримісячний строк звернення до суду у спорах щодо виплати заробітної плати при звільненні, а також враховуючи те, що про про наявність спору (а саме - про відсутність у Головного управління наміру виплачувати Позивачу грошову компенсацію за роботу у вихідні дні) Позивачу стало відомо 13.02.2024 (день ознайомлення з наказом про звільнення, п. 2 якого передбачає усі види виплат при звільненні) та в момент остаточного розрахунку при звільненні (09.02.2024), відповідч вважає, що Позивачем було порушено строк звернення до адміністративного суду. У позовній заяві Позивач жодним чином не пояснила триваючу пасивну поведінку протягом майже 2 років (період з 13.02.2024 (дата ознайомлення з наказом про звільнення) по 21.10.2025 (заява до Головного управління щодо нарахованих та виплачених сум при звільненні), не навела поважних причин, які б перешкоджали їй вирішити спір у встановлений законодавством тримісячний строк, а отже наразі відсутні підстави для поновлення пропущеного Позивачем строку звернення до суду.

Позивач заперечує проти заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, у якій вказує, що ані в даному клопотання, а ні у відзиві на позовну заяву Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що в день звільнення, чи в будь-який інший день до 24.11.2025 року, Відповідач видав ОСОБА_1 письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні. Наказ про звільнення не являється письмовим повідомленням про нараховані та виплачені працівнику суми при звільненні. Матеріалами справи підтверджено, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні роботодавець надав тільки листом за вих. № 35854-34032/Б-05/8-1500/25 від 18.11.2025, який знову ж був виданий тільки на письмове звернення Позивача. Відповідачем не було надано і будь-яких доказів того, що таке письмове повідомлення було направлено раніше від 18.11.2025 р.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його необґрунтованим, у зв`язку із чим вбачає підстави для відмови у його задоволенні виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Водночас, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.

До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Проте, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 233 КЗпП України, яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зазнала значних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на предмет даного спору, до спірних правовідносин слід застосовувати ч.2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній після 19.07.2022, якою встановлено тримісячний строк для звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, роботодавець має обов`язок письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені при його звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.

Порядок повідомлення працівника про розміри оплати праці, передбачено статтею 110 КЗпП України, за змістом якої при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

На думку відповідача, позивачка була обізнана про те, що їй не здійснено спірні виплати за роботу у вихідні дні ще при звільненні з роботи, а саме з наказу № 111-О від 07.02.2024 р.

Однак, такі твердження суд оцінює критично, оскільки указаний наказ не містить жодної інформації щодо таких сум.

Як доцільно зауважує позивачка у запереченнях проти клопотання відповідача, із п. 2 тексту наказу Відповідача № 111-О від 07.02.2024 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » слідує: « 2. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за: невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 6 календарних днів за період роботи з 23 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року, невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 4 календарні дні за період роботи з 01 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року: додаткову оплачувану відпустку з урахуванням стажу державної служби тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 07 вересня 2023 року по 06 вересня 2024 року». Більше ніяких виплат в цьому наказі не зазначено.

При цьому, в даному наказі не вказано, що такі виплати були проведені в день звільнення і не вказані суми, що підлягають їй виплаті, а отже даний наказ не є письмовим повідомленням про нараховані та виплачені працівнику суми при звільненні.

Відповідачем не надано до суду належним чином засвідчені докази письмового повідомлення ОСОБА_1 про суми, нараховані їй при звільненні, розрахункового листка із інформацією про отримання такого позивачкою, або її ознайомлення зі змістом такого документу, інших доказів, з яких можливо встановити дату отримання позивачкою інформації про розмір та складові нарахованих їх при звільненні у лютому 2024 року сум, які були витребувані судом у Головного управління ПФУ в Одеській області ухвалою суду від 02.10.2026.

З наведеного можна зробити висновок що про суми нараховані та виплачені позивачці при звільненні остання дізналась саме з отримання листа ГУ ПФУ в Одеській області вих. № 35854-34032/Б-05/8-1500/25 від 18.11.2025 р., який Позивач отримала 24.11.2025 р., та з якого безпосередньо дізналась, що при звільненні їй були нараховані та виплачені: - основна заробітна плата - 5842,71 грн., - додаткова заробітна плата 2972,09 грн., - компенсація за невикористану відпустку 25426,30 грн., а всього 34241,10 грн.

Як визначено п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-4 ст.233 КЗпП України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже залишення позову можливе у разі, якщо суд дійде висновку про те, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду із позовом та не довів підстав для його поновлення.

Втім, у спірному випадку, суд вважає, що з огляду на викладене вище, позивачкою строк звернення до суду із цим позовом не пропуущено.

Враховуючи зазначене, в сукупності, на думку суду, наведені відповідачем обґрунтування є помилковими, відтак, зважаючи на недоведеність відповідача пропуску строку звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.123, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА