Ухвала суду № 140889175, 23.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25792/26 2-аз/760/26/22-аз/760/26/26У Х В А Л А

23 жовтня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Фіцай О.Л. розглянула заяву Позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7528228 від 11 липня 2026 року.

встановила:

15 липня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7528228 від 11 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

10 вересня 2026 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Фіцай О.Л.

14 вересня 2026 року матеріали справи були фактично передані судді.

Одночасно з позовною заявою представником позивача - адвокатом Полинько Вікторією Валеріївною подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить зупинити дію постанови серії ЕНА №7528228 від 11 липня 2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, посилаючись при цьому на п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України (зупинення стягнення на підставі виконавчого документа).

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що оскаржуваною постановою на нього накладено штраф у розмірі 510,00 грн, а відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів постанова може бути направлена для примусового виконання до органів державної виконавчої служби зі стягненням з правопорушника подвійного розміру штрафу - 1020,00 грн. Позивач вважає, що у разі можливого відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, зокрема винесення постанов про розшук майна, арешт коштів та майна боржника, його права можуть бути обмежені, а ефективний захист та поновлення порушених прав у разі задоволення позову - ускладнено. На думку позивача, вказане свідчить про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА №7528228 від 11 липня 2026 року, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково або відмовити у забезпеченні позову.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість заяви, підтверджена доказами наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування відповідного заходу. Обов`язок доведення таких обставин покладається на заявника.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що підстави забезпечення позову, визначені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд у кожному випадку має встановити наявність хоча б однієї з них, виходячи з конкретних доказів, а не з припущень заявника (постанова від 19 лютого 2026 року у справі № 280/6964/25). Сам лише факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, яке потенційно може вплинути на права позивача, не є достатньою підставою для забезпечення позову; реальна загроза порушення прав та ризики для виконання майбутнього судового рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами (постанова від 05 лютого 2026 року у справі № 320/59059/24).

При цьому у постанові від 07 серпня 2025 року у справі № 160/23979/24 Верховний Суд, розглядаючи питання забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у справі про оскарження постанови про накладення штрафу, вказав, що ключовим є не вибір виду заходу, навіть найменш обтяжливого, а доведеність того, що його невжиття істотно ускладнить чи унеможливить захист прав позивача. Суд має оцінювати обставини в сукупності, зокрема враховувати розмір штрафу, майновий стан позивача, а також те, чи пред`являлася постанова до виконання та чи відкрито виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів заяви, позивачем не надано жодних доказів того, що постанова серії ЕНА №7528228 від 11 липня 2026 року пред`являлася до примусового виконання, що на її підставі відкрито виконавче провадження або вчиняються будь-які виконавчі дії, зокрема накладено арешт на кошти чи майно позивача. Доводи заявника про можливе відкриття виконавчого провадження, розшук та арешт майна чи коштів, а також блокування його діяльності сформульовані в умовному способі та ґрунтуються виключно на припущеннях щодо ймовірного розвитку подій у майбутньому, що не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Згідно зі ст. 308 КУпАП примусовому виконанню підлягає постанова про накладення штрафу лише у разі його несплати у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП. Оскільки позивач оскаржив постанову до суду, а спір по суті не вирішено, заявником не доведено існування реальної загрози примусового стягнення штрафу на час розгляду справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви слід відмовити. Разом з тим, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову у разі виникнення обставин, що підтверджують реальну загрозу порушення його прав.

Керуючись ст.ст. 150-151, 154 КАС України, суддя,

ухвалила:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

3.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції в місті Києві, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.

Суддя: О.Л.Фіцай