Рішення № 140888916, 07.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/9921/26

провадження № 2/753/11003/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Парубець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

24.04.2026 року позивач ОСОБА_2 сформував в системі „Електронний суд" позовну заяву від свого імені до відповідача Дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди, яка була зареєстрована у канцелярії суду 27.04.2026 року (а.с.1).

Зміст позовної заяви був обгрунтований тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після майже чотирьохрічного перебування у черзі Управлінням праці і соціального захисту населення Дарницького району м. Києва в квітні 2025 року було надано путівки як інвалідам ІІ групи до ДП „Санаторій „Сонячне Закарпаття". Прибувши до санаторію, позивачі дізналися, що бювет мінеральних вод зачинений, харчування складно назвати дієтичним, здебільшого пропонуються страви з використанням консервованих продуктів, салати з сирих овочів, вершкове масло нагадувало низькосортний маргарин, вживати яке було неможливо. Проте, це «вершкове масло» щоденно додавалось, наприклад, у пюре, каші, на ньому готувалися інші страви. Меню страв не містило жодної інформації про вихід готової продукції. Скільки, наприклад, мала важити котлета чи тефтелі, невідомо. Спершу позивачі звернулись до дієтсестри, на що отримали відповідь: «не подобається - можете не їсти». Потім звернулись до головної медсестри санаторію, також нічого не змінилось. Через два дні позивач пішов до кабінету в.о директора санаторію ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера та економіста повідомив про грубі порушення у організації харчування. При цьому надавши, як приклад, копію меню санаторію „Шаян", що входить до того ж ПрАТ „Укрпрофоздоровниця". Відповідачем було обіцяно вжити заходів та повідомити про результати. Проте відповідь так і не була надана, якість харчування лишалась незмінною. Вага страв у меню так і залишалась невідомою. Позивач вимушений був звернутися до відповідача письмово, подавши заяву секретарю, на копії якої, вона поставила підпис. Замість повноцінного лікування та відпочинку позивачі отримали душевні страждання. До кінця перебування у санаторії ніякої відповіді на звернення отримати від відповідача не вдалося. Письмову заяву також проігноровано. Зваживши бездіяльність працівників санаторію, позивач 06.08.25 року звернувся з заявою до Держпродспоживслужби. Після проведеної перевірки наведені факти порушеннь підтвердились. Перевірене лабораторією Держспоживслужби вершкове масло заборонене до використання. Додатково для отримання інформації про усунення встановлених фактів порушень у санаторії „Сонячне Закарпаття" та отримання хоча б елементарних вибачень позивач звернувся до ПрАТ „Укрпрофоздоровниця", однак відповіді по суті не отримав навіть через 6 місяців. Це свідчить про системне ігнорування прав споживачів. Після повернення із санаторію стан здоров`я позивачки різко погіршився, що змусило її пройти додаткові обстеження (КТ, МРТ), весь час переживаючи, що вживання страв, що готувалися на вершковому маслі невідомого походження могли загострити онкологічні хвороби, на які вона страждає. А дізнавшись згодом, що воно заборонено до вживання, її страхи і переживання ще більше посилились. Зазначені обставини, викликали значні переживання, страх за життя та здоров`я, посилили моральні страждання, спричинені неналежними умовами перебування та харчування у санаторії, а також загальним ігноруванням звернень позивачів. Моральна шкода полягає в тому, що 18 днів неякісного харчування, зірване лікування, онкологічне захворювання позивачки, інвалідність, тривале ігнорування неодноразових звернень, несправедливість, відчуття образи та приниження спричинили значні страждання. За таких обставин просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та стягнути з відповідача на користь позивача 70 000 грн. завданої моральної шкоди (а.с.1-2).

За змістом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року того ж дня 30.04.2026 року о 14:32:39 годин вказані матеріали позовної заяви ОСОБА_2 були розподіленні судді Колеснику О.М. (а.с.25-26).

Відповідно до відповіді №2689940 від 4.05.2026 року, 15:22:26 годин з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 з 8.11.2007 року і по теперішній час (а.с.27).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 15.05.2026 року було залишено позов ОСОБА_2 без руху і надання останньому 5-тиденного терміну на усунення недоліків його позовної заяви (а.с.34-35).

24.05.2026 року позивач ОСОБА_2 сформував в системі „Електронний суд" нову редакцію позовної заяви в межах виконання ухвали про усунення недоліків, яка була зареєстрована у канцелярії суду 25.05.2026 року (а.с.37). В даній редакції позову ОСОБА_2 повідомив, що позивачу після майже чотирьохрічного перебування у черзі Управлінням праці і соціального захисту населення Дарницького району м. Києва в квітні 2025 року разом з дружиною було надано путівки як інвалідам ІІ групи для лікування органів кишково-шлункового тракту до ДП „Санаторій „Сонячне Закарпаття". Факт перебування підтверджений відповіддю Управління праці і соціального захисту населення Дарницького району м. Києва. Перебуваючи в санаторії з 21.04.25 року по 08.05.25 року, позивач дізнався, що бювет мінеральних вод зачинений, харчування складно назвати дієтичним, здебільшого пропонуються страви з використанням консервованих продуктів, салати з сирих овочів, вершкове масло нагадувало низькосортний маргарин, вживати яке було неможливо. Проте це «вершкове масло» щоденно додавалось, наприклад, у пюре, каші, на ньому готувалися інші страви. Меню страв не містило жодної інформації про вихід готової продукції. Скільки, наприклад, мала важити котлета чи тефтелі, невідомо. Спершу позивач звернувся до дієтсестри, на що отримали відповідь: «не подобається - можете не їсти». Головна медсестра санаторію не змогла надати жодної відповіді. Через два дні позивач пішов до кабінету в.о. директора санаторію ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера та економіста повідомив про грубі порушення у організації харчування. Позивач наголошував, що такі салати як «Щітка» з сирих овочів, солоні огірки, консервовані помідори, салат «Мімоза» з використанням рибних консервів, салат з торішньої сирої капусти з консервованим ананасом, плов з свининою, тощо, заборонені до вживання при захворюваннях КШТ. Меню з виходом готової продукції взагалі відсутнє, що таке вихід готової продукції, присутні, начебто, не розуміли. Позивач при цьому надав, як приклад, копію меню санаторію «Шаян». Адміністрацією було обіцяно вжити заходів та повідомити про результати. Проте, відповідь так і не була надана, якість харчування лишалась незмінною. Вага страв у меню так і залишалась невідомою. Через повну бездіяльність адміністрації та посадових осіб санаторію позивач вимушений був звернутися до адміністрації санаторію письмово, подавши заяву секретарю, на копії якої вона поставила підпис про отримання. У письмовій заяві позивач просив надати інформацію про те, яким Збірником технологічних карт послуговується санаторій у приготуванні страв, хто їх затвердив? Позивач також звертав увагу, що складання меню та списання закладених продуктів здійснюється виключно згідно затверджених Технологічних карт, порушення чого може призводити до нецільового використання бюджетних коштів, за які були придбані путівки Департаментом соцзахисту для інвалідів, та НСЗУ, для осіб, що проходять реабілітацію. Проте, жодної відповіді на зауваження та поставлені запитання позивач не отримав. Перевірка за зверненням не проводилась, а викладені обставини залишились без реагування. Бездіяльність санаторію, постійні ігнорування чисельних звернень до посадових осіб, керівника санаторію, викликало у позивача відчуття образи, приниження, зневаги до себе, навіть насмішки над собою. Зваживши на бездіяльність працівників санаторію, та не отримавши відповіді і на письмове звернення протягом двох місяців, позивач 06.08.25 звернувся з заявою до Держпродспоживслужби. Після проведеної перевірки наведені факти порушень підтвердились. На санаторій накладено штраф. Перевірене лабораторією Держспоживслужби вершкове масло заборонене до використання. Додатково для отримання інформації про усунення встановлених фактів порушень у санаторії Сонячне Закарпаття, та отримання хоча б елементарних вибачень, позивач звернувся до ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», однак відповіді по суті не отримав навіть через 6 місяців. Відомості щодо звернення до ПрАТ «Укпрофоздорониця» наведені як підтвердження тривалого ігнорування звернень позивача, однак позовні вимоги заявлені виключно до ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття». Це свідчить про системне ігнорування прав позивача. Що стосується моральної шкоди, то лікування у санаторії проходила разом з ним дружина позивача, яка окрім захворювання органів КШТ, перенесла дві онкологічні операції. Позивач сподівався, що прийом мінеральної води та дієтичне харчування позитивно вплине на стан її здоров`я. Однак, після повернення із санаторію, стан здоров`я дружини різко погіршився, що змусило її пройти додаткові обстеження (КТ, МРТ), весь цей час позивач переживав, що вживання страв, що готувалися на вершковому маслі невідомого походження могли загострити онкологічні хвороби, на які вона страждає. А дізнавшись згодом, що воно заборонено до вживання, її страхи і переживання ще більше посилились. Зазначені обставини викликали значні переживання, страх за життя та здоров`я, посилили моральні страждання, спричинені неналежними умовами перебування та харчування у санаторії, а також загальним ігноруванням звернень позивача. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у: - повному ігноруванні на неодноразові звернення позивача щодо порушень умов харчування; - невжитті заходів щодо усунення виявлених порушень; - ненаданні відповіді на неодноразові звернення, в тому числі письмово, а також просить стягнути моральну шкоду з ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», яка полягала у: - неякісному харчуванні протягом 18 днів, зірваному лікуванню; - онкологічному захворюванню дружини, переживанні за її стан, відчутті провини перед нею, додатковим психологічним тягарем, через неналежні умови перебування та лікування; - хвилюванні через можливе вживання продуктів неналежної якості чи невідомого походження, що зумовило необхідність проведення додаткових обстежень; - інвалідністі позивача та його дружини; - тривалому ігноруванні неодноразових звернень, несправедливісті, відчутті образи та приниження, що спричинили значні страждання, - на користь позивача у сумі 70 000 гривень (а.с.38-41).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 26.05.2026 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін і призначено її розгляд в судовому засіданні на 16.07.2026 року на 15-15 годин (а.с.47-48).

15.06.2026 року представник відповідача Дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" Сидорчук О.Є. сформувала в системі „Електронний суд" відзив на позовну заяву, який того ж дня був зареєстрований у канцелярії суду (а.с.57). зміст відзиву був обґрунтований тим, що Дочірнє підприємство „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" не визнає позовні вимоги ОСОБА_2 та вважає їх необґрунтованими. Позивачем належним чином не доведено у діях/бездіяльності ДП „Санаторій „Сонячне Закарпаття" протиправності, причинного зв`язку та вини, а описаний позивачем його та його дружини стан здоров`я після відпочинку в ДП „Санаторій „Сонячне Закарпаття" є його суб`єктивним судженням та жодним чином не підтверджено належними доказами. З позовної заяви ОСОБА_2 відомо, що він зі своєю дружиною впродовж періоду часу з 21.04.2025 по 08.05.2025 перебував на лікування у ДП „Санаторій „Сонячне Закарпаття" за путівкою наданою їм в межах міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2025-2027 роки, затвердженою рішенням Київської міської ради від 04.07.2024 № 1651/9617. У своїй позовній заяві ОСОБА_2 скаржиться на неякісне меню в якому пропонуються страви з використанням консервованих продуктів, салати з сирих овочів, вершкове масло, що нагадує низькосортний маргарин і що таке «вершкове масло» щоденно додавалось у страви, а також те, що меню страв не містило жодної інформації про вихід готової продукції. Додатково позивач вказує, що після прийому описаного ним харчування у нього та у його дружини різко погіршився стан здоров`я. Позивачем з метою підтвердження викладених обставин надано лише фотокопію меню-замовлень Санаторію «Сонячне Закарпаття» з переліком Дієт № 5,9,15 та фотокопію меню-замовлень Санаторію «Шаян» з переліком Дієт № 1;5; 5п; 2; 15. Але позивачем не надано жодного доказу який би підтвердив: 1. Факт призначення йому дієт № 5,9,15 з меню-замовлень Санаторію «Сонячне Закарпаття»; 2. Факт вживання ним страв, а саме з консервованих продуктів, салатів з сирих овочів, вершкове масло, що нагадує низькосортний маргарин, салату «Щітка», солені огірки, консервовані помідори, салат «Мімоза» та інших. Також слід зазначити, що надана позивачем фотокопія меню-замовлень Санаторію «Сонячне Закарпаття» з переліком Дієт № 5,9,15 не містить страв, які описує позивач, а тому у відповідача виникає сумнів щодо дійсності таких обставин, які описані в позовній заяві. Більш того, позивач аргументує свої доводи щодо неякісного харчування тим, що воно не відповідає затвердженим Збірникам технологічних карт, якими керується санаторій у приготуванні страв, однак не надає жодного посилання на пункт та розділ такого збірника. Просимо суд не брати до уваги доводи позивача щодо переліку страв та опису їх якості, які нібито вживав ОСОБА_2 , оскільки, керуючись ст.76-80 ЦПК України є всі підстави вважати такі обставини вигаданими. Не надання позивачем доказів, які б підтверджували певні факти є ігноруванням положень ст.81 ЦПК України, де визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому позивач у своїй заяві не скаржиться щодо порцій та якості страв, які зазначені в меню-замовлень Санаторію «Сонячне Закарпаття» з переліком Дієт № 5,9,15. Звертаємо увагу суду, що такі документи позивача як: Висновок лікаря-рентгенолога від 26.05.2025, пацієнт ОСОБА_3 ; Висновок лікаря-рентгенолога від 04.11.2025, пацієнт ОСОБА_3 ; Висновок лікаря-рентгенолога від 16.06.2025, пацієнт ОСОБА_3 ; Консультативний висновок лікаря онколога від 09.04.2026. Перелічені документи позивача повинні бути залишені поза увагою суду, оскільки їх зміст не стосуються ОСОБА_2 . Просимо суд не брати до уваги твердження позивача про погіршення його стану здоров`я, оскільки це жодним чином не підтверджено. Крім того, як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2 ним, нібито 25.04.2025, було оформлене письмове звернення до адміністрації санаторію. Зі слів позивача дане звернення він надав секретарю, на якому останній поставив свій підпис. Аналізуючи додатки до позовної заяви, серед них наявна заява ОСОБА_2 від 25.04.2025 до в.о. директора ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» з переліком певних питань. Позивач акцентує увагу, що дана заява прийнята та підписана секретарем однак, ці твердження документально нічим не підтвердженні. Дійсно, під текстом заяви біля підпису ОСОБА_2 міститься напис: «25.04.25 отримана» та підпис. Сукупність цих написів жодним чином не підтверджує надання цієї заяви адміністрації санаторію, а тим більше не підтверджує факту її отримання останніми. Відповідно до п.2 Розділу 2 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом № 1000/5 від 18.06.2015 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано в службі діловодства (експедиції). Відповідно до п.5 Розділу 2 Правил організації діловодства, факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду. Пунктами 1,3 та п.5, Розділу 3 Правил організації діловодства передбачено, що реєстрація документів здійснюється централізовано службою діловодства з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням та оперативного використання інформації, що в них міститься. З моменту реєстрації службовий документ, отриманий або створений установою, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до її документаційного фонду. Під час реєстрації документу присвоюється реєстраційний індекс - умовне цифрове або літерно-цифрове позначення, що формується з порядкового номера документа та інших індексів, які застосовуються в установі (за номенклатурою справ, структурними підрозділами, кореспондентами, виконавцями, напрямами діяльності тощо). Окремій реєстрації підлягають звернення громадян та запити на інформацію. Відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян» Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Враховуючи вище викладені положення нормативно-правових актів, необхідно констатувати, що позивачем належним чином не підтверджено його факту звернення до адміністрації санаторію, про що свідчить відсутність належним чином зареєстрованого письмового звернення, та факту отримання такого звернення адміністрацією санаторія. Тому просимо суд не брати до уваги викладені ОСОБА_2 обставини у цій часті позовної заяви. Варто зазначити, що позивач самостійно спростовує свої ж твердження щодо бездіяльністі адміністрації санаторію. Відповідачем в листі від 27.10.2025 № 06-12/692 проінформовано позивача щодо опрацювання фактів порушення порядку харчування під час позапланової перевірки ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття. Даний лист підтверджує факт звернення позивача з листом від 09.10.2025 до відповідача та підтвердує факт відповіді зі сторони адміністрації санаторію і тим самим спростовуються твердження позивача про ігнорування його зі сторони відповідача. ОСОБА_2 у позовній заяві також зазначає, що враховуючи бездіяльність санаторію, та не отримавши відповіді і на письмове звернення протягом двох місяців, позивач 06.08.25 звернувся з заявою до Держпродспоживслужби. Після проведеної перевірки, наведені факти порушеннь підтвердились. На санаторій накладено штраф. При ознайомлені з доказами, які були надані ОСОБА_2 до позовної заяви, встановлено лист Головного управління держпродспоживслужби в Закарпатській області від 01.09.2025 Вих. № - 15/3090-25 щодо розгляду звернення ОСОБА_2 за вхідним № Г-230 від 06 серпня 2025 року відносно «Порушень в їдальні ДП «Санаторію "Сонячне Закарпаття", а саме: відсутності графи виходу готової страви в меню та щодо використання вершкового масла самої низької проби». Головним управління держпродспоживслужби в Закарпатській області було розглянуто звернення та проведено дослідження двох зразків харчових продуктів, а саме: масла солодковершкового селянського 73% жиру та четвертин курячих. За результатами лабораторних досліджень було встановлено, що: за результатами досліджень (експертними висновками №001336 д.к./25 від 26.08.2025 та №001337 д.к./25 від 26.08.2025) відібрані взірці відповідають вимогам за мікробіологічними показниками (лістерія, МФАМ, сальмонела, антибіотики тетрациклінової групи), однак зразок масла солодковершкового селянського 73% жиру не відповідає за показниками чистоти молочного жиру методом газохроматологічного аналізу тригліцеридів ДСТУ EN ISO 17678:2022 (EN ISO 17678:2019, IDT; ISO17678:2019, IDT). Адміністрацію закладу попереджено про заборону використання даного продукту під час приготування страв (лист №Вих-15/3061-25 від 28.08.2025). Додатково проведено позапланове інспектування постачальника масла солодковершкового селянського 73% жиру та надіслано інформаційні повідомлення в територіальні органи Держпродспоживслужби по місцю розташування виробника даного харчового продукту та його постачальника для з`ясування всіх обставин справи. Отже, обставини, викладені у листі Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області від 01.09.2025, стосуються перевірки та лабораторних досліджень, проведених у серпні 2025 року, тобто через декілька місяців після періоду перебування позивача у санаторії з 21.04.2025 по 08.05.2025. Тому зазначений лист сам по собі не підтверджує якість або склад харчових продуктів, які фактично могли надаватися позивачу саме у період його перебування, а також не доводить причинного зв`язку між харчуванням у санаторії та будь-яким погіршенням стану здоров`я позивача чи його дружини. Головне управління держпродспоживслужби в Закарпатській області в своєму листі від 01.09.2025 Вих. № - 15/3090-25 роз`яснює позивачу про те, що листом №Вих-15/3061-25 від 28.08.2025 попереджено Адміністрацію санаторію про заборону використання даного продукту під час приготування страв і додатково проінформовано позивача щодо проведення позапланового інспектування постачальника масла солодковершкового селянського 73% жиру. Листом Головного управління держпродспоживслужби в Закарпатській області від 24.04.2026 № Г-111 повідомленно ОСОБА_2 про винесену ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПРАТ "Укрпрофоздоровниця" постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а також вказані результати інспектування їдальні відповідача. За результатами даного інспектування виявлено, що відповідач усунув порушення зазначені в приписі Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області №1 від 20.08.2025. Також листи Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області не встановлюють факту негативного впливу харчування на здоров`я позивача та його дружини. Крім того, відповідно до загальних засад деліктної відповідальності (зокрема, статті 1166, 1167 ЦК України), для покладення обов`язку відшкодування шкоди необхідно довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача, причинний зв`язок та вину особи, яка її завдала. Сам по собі факт погіршення здоров`я позивача та його дружини не є прямим доказом завдання шкоди. Відповідач не може нести відповідальності погіршення стану здоров`я позивача в наслідок обставин, в яких не доведено безпосередньої вини відповідача. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (у редакції зі змінами), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: у чому полягає така шкода; якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно; з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди; та якими доказами це підтверджується. Отже, заявлена моральна шкода передбачає не лише формальне зазначення суми, а її конкретизацію та доказування: характер немайнових втрат (моральні/ фізичні страждання, інші втрати немайнового характеру), їх інтенсивність і тривалість, а також причинний зв`язок із відповідною подією та поведінкою відповідача. За відсутності такого обґрунтування та належних доказів вимога підлягає відхиленню або істотному зменшенню. Згідно з пунктом 5 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ № 4, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням; вина. Суд, зокрема, має встановити, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій сумі позивач оцінює шкоду та з чого він при цьому виходить. У цій справі позивач не надав жодних належних доказів, які б підтверджували факт і обсяг моральної шкоди, причинний зв`язок між заявленими переживаннями та, нібито, діями/бездіяльністю відповідача, а також обґрунтованість визначеної суми. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди з урахуванням наданих заперечень відповідача. Наведені у позові твердження про моральні переживання належними та допустимими доказами, не підкріплені (медичними висновками, довідками та заключеннями) які встановлюють причинний зв`язком із обставинами викладеними позивачем та наданими ним доказами. Більш того позивачем не наданого жодного медичного заключення чи висновку, який стосується саме позивача та підтверджує факт погіршення стану здоров`я внаслідок неякісного харчування. Наміри позивача стягнути моральну шкоду є надуманими й безпідставними. Розмір моральної шкоди в сумі 70 000 грн є довільним та не обґрунтований жодною методикою чи доказами, у зв`язку з чим вимога про моральну шкоду підлягає відхиленню. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.57-65).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту позову.

Представник відповідача Дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" Журкевич М.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вимоги позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ст.5 Закону України „Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Як регламентовано ч.1 та ч.3, ст.6 Закону України „Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 2 групи загального захворювання довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.17; 46). За відомостями пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також є інвалідом 2 групи загального захворювання довічно (а.с.17). Зі слів позивача ОСОБА_3 є його дружиною.

Як вбачається з листа Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації №101/38-2364 від 13.05.2026 року, адресованого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , в 2025 році вони в порядку черговості були забезпечені путівками до дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" в період з 21.04.2025 року по 8.05.2025 року терміном 18 календарних днів за рахунок коштів, передбачених міською цільовою програмою „Турбота. Назустріч киянам" на 2025-2027 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 4.07.2024 року №1651/9617 (а.с.45).

Відповідно до положень ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як регламентовано ч.1, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.1, ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачає ч.1, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч.1-2, ст.16 ЦК Українни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

24.04.2026 року позивач ОСОБА_2 сформував в системі „Електронний суд" позовну заяву від свого імені до відповідача Дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди, яка була зареєстрована у канцелярії суду 27.04.2026 року (а.с.1). Позовна заява обґрунтована тим, що перебуваючи в санаторію „Сонячне Закарпаття" з 21.04.2025 року по 08.05.2025 року, позивач дізнався, що бювет мінеральних вод зачинений, харчування складно назвати дієтичним, здебільшого пропонуються страви з використанням консервованих продуктів, салати з сирих овочів, вершкове масло нагадувало низькосортний маргарин, вживати яке було неможливо, проте це «вершкове масло» щоденно додавалось, наприклад, у пюре, каші, на ньому готувалися інші страви, меню страв не містило жодної інформації про вихід готової продукції, скільки, наприклад, мала важити котлета чи тефтелі, невідомо. Тому у зв`язку з неналежним і неякісним харчування, а також організацією роботи харчування просить визнати дій відповідача протиправними.

За змістом ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров`я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції;

3) виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

4) виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар;

12) істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

13) належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем;

15) недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);

17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб ;

19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

27) фальсифікована продукція - продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.

Терміни „харчовий продукт", „непридатний харчовий продукт" вживаються у значенні, наведеному в Законі України „Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

За визначенням у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону (1023-12) споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно ст.1 Закону України „Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

7) безпечний харчовий продукт - харчовий продукт, який не справляє шкідливого впливу на здоров`я людини та є придатним для споживання;

44) небезпечний харчовий продукт - харчовий продукт, що є шкідливим для здоров`я та/або непридатним для споживання.

Під час встановлення небезпечності харчового продукту враховуються:

- звичайні умови використання харчового продукту споживачем, кожна стадія його виробництва, переробки та обігу;

- інформація про харчовий продукт, надана споживачеві, зокрема шляхом зазначення у маркуванні, та інша загальнодоступна споживачеві інформація про уникнення негативних для здоров`я наслідків, пов`язаних з харчовим продуктом чи категорією харчових продуктів.

Під час встановлення шкідливості харчового продукту для здоров`я враховуються:

- можливий короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров`я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління;

- можливий накопичувальний ефект токсичності;

- особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів.

48) непридатний харчовий продукт - харчовий продукт, який містить сторонні речовини та/або предмети, пошкоджений в інший спосіб та/або зіпсований у результаті механічних, та/або хімічних, та/або біологічних факторів.

Непридатний продукт, у разі споживання за призначенням за звичайних умов такого споживання, не має шкідливого впливу на здоров`я людини.

За змістом ч.1, ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1-2, ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ч.1-2, ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як передбачено ч.1, ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1-2, ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як регламентовано ч.1-3, ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як наголошує ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

За змістом п.80-81Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13 суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України у вказаній редакції). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплювала стаття 61 ЦПК України у тій же редакції (близькі за змістом приписи визначені у частині третій статті 12, частині першій статті 13, частина перша статті 81, статті 82 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Як доказ неналежного і неякісного харчування позивач ОСОБА_2 надає меню-замовлень дієта 5, 9, 15 (а.с.7).

Аналізуючи докази, надані учасниками справи, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України про призначення йому дієт 5, 9, 15 або інших дієт спеціалізованим лікарем чи спеціалізованою медичною установою, про надання йому в період перебування в санаторію „Сонячне Закарпаття" з 21.04.2025 року по 08.05.2025 року страв з непридатних, небезпечних чи шкідливих харчових продуктів, що саме він в цей період отримував для харчування страви з використанням консервованих продуктів, салати з сирих овочів, вершкове масло, схоже на низькосортний маргарин, тощо, так як надане меню-замовлення не містить таких страв, а також, що саме таке вживання неякісних продуктів в цей період негативно сплинуло на стан його здоров`я в подальшому. Приєднанні до матеріалів позовної заяви медичні документи на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_3 (а.с.13-16) не можуть бути доказами стану здоров`я позивача ОСОБА_2 після відвідування ним санаторію „ Сонячне Закарпаття ", оскільки стосуються стану здоров`я і медичних досліджень та діагнозу іншої особи, яка не є позивачем по даній цивільній справі і не уповноважувала представляти її інтереси чи бути її законним представником ОСОБА_2 в судовій справі.

Ствердження позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що його неодноразові звернення до посадових осіб та керівника відповідача про незадовільне харчування в санаторію залишились поза увагою, суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони спростовуються його ж доказом, наданим разом з позовною позовою, листом відповідача від 27.10.2025 року №06-12/692 на його ім`я, де зазначено, що порушення порядку організації харчування відпочиваючих у санаторію „Сонячне Закарпаття" будуть опрацьовані в ході позапланової перевірки і про її результати буде проінформовано додатково (а.с.12). Крім того, позивач також не надав доказів багаторазових своїх звернень до посадових осіб та керівника відповідача в період його перебування у санаторію з 21.04.2025 року по 08.05.2025 року, а надана заява від його імені, що містить дату 25.04.2025 року та підпис невідомої особи, не відповідає вимогам п.2 та п.5 Розділу 2 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом № 1000/5 від 18.06.2015 року „Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях" та ст.5 Закону України „Про звернення громадян".

Посилання позивача на те, що за його скаргою Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області встановлено порушення в організації роботи харчування вказаного дочірного підприємства, суд також не може покласти в основу рішення, оскільки вказане Головне управління проводило перевірку у серпні 2025 року і встановило описані скаржником факти саме на цю дату, порушень роботи у організації харчування відповідачем в період з 21.04.2025 року по 08.05.2025 року посадові особи даного державного органу не встановили (а.с.9-10).

Таким чином, оцінюючи вказані обставини та аналізуючи докази по справі, суд вважає що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у: - повному ігноруванні неодноразових звернень позивача щодо порушень умов харчування; - невжиття заходів щодо усунення виявлених порушень; - ненаданні відповіді на неодноразові звернення, в тому числі письмово, не підлягає задоволенню.

Як вказано в ч.1 та ч.3, ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки позовна вимога позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь 70 000 грн. моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, в задоволенні якої відмовлено, як така, що не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, тому не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_2 про стягнення відповідача на його користь 70 000 грн. моральної шкоди.

Враховуючи положення ст.133; 141 ЦПК України, суд, відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, залишає судовий збір за рахунок держави, враховуючи, що позивач є інвалідом 2 групи.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.55 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року; ст.15-16; 1167 ЦК України, п.80-81Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13; ст.1; 5-6 Закону України „Про захист прав споживачів"; ст.1 Закону України „Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"; ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірного підприємства „Санаторій „Сонячне Закарпаття" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування 70 000 грн. моральної шкоди відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 23.10.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя :